Постанова 4803 № 210/4319/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3287/26 Справа № 210/4319/25 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м.Кривий Ріг Справа № 210/4319/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідачі - Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Міністерства оборони України на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 24 листопада 2025 року, яке ухвалено суддею Скотарем Р.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 листопада 2025 року, - В С Т А Н О В И В : У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні загиблого батька. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_2 . До складу сім`ї ОСОБА_3 входить і донька ОСОБА_1 та, відповідно, онука ОСОБА_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інші члени сім`ї відсутні. Батьки ОСОБА_2 померли, з дружиною матір`ю позивачки, ОСОБА_2 розлучився, нової сім`ї не створював. Відносно ОСОБА_4 зазначила, що дівчинка є дитиною з інвалідністю, за характеристикою Криворізької гімназії №65 Криворізької міської ради перебуває на обліку дітей пільгових категорій, як дитина з особливими потребами. Позивачка та її малоління донька проживали однією родиною з ОСОБА_2 та перебували на його утриманні. На початку березня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло сповіщення №216/23 від 08.03.2023 року в якому останню сповістили про те, що її батько, молодший сержант ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 , командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , був вірний присязі у бою за нашу Батьківщину, згідно лікарського свідоцтва про смерть №41 від 06.03.2023 року загинув під час участі в бойових діях по забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії російської федерації, в н.п. Красна Гора Донецької області До початку повномасштабного вторгнення рф в Україну ОСОБА_2 безпосередньо сам піклувався про доньку та онуку, дбав про сімейний побут, надавав готівкові кошти для забезпечення родини всіма необхідними речами, а з моменту призову на військову службу за мобілізацією в особливий період, ОСОБА_2 надавав ОСОБА_1 постійну грошову допомогу, шляхом надання доступу до його банківської картки та переведенням на банківську картку позивачки грошових коштів. Так, у період з 01.03.2022 року по 30.12.2022 року сума перерахувань склала 250879,41 грн., а саме: з 01.03.2022 по 31.03.2022 1317,21 грн; з 01.04.2022 по 30.04.2022 7 697,83 грн; з 01.05.2022 по 31.05.2022 10 000,00 грн; з 01.06.2022 по 30.06.2022 29984,99 грн; з 01.07.2022 по 30.07.2022 8000,00 грн; з 01.08.2022 по 31.08.2022 18000,00 грн; з 01.09.2022 по 30.09.2022 62451,69 грн; з 01.10.2022 по 31.10.2022 19500,00 грн; з 01.11.2022 по 30.11.2022 80262,06 грн; з 01.12.2022 по 31.12.2023 13665,63 грн. Таким чином, фінансова допомога мала постійний характер, вона не була одноразовою, а надавалась постійно. Крім того, варто врахувати мізерні доходи ОСОБА_1 за місцем роботи в ПАТ «Барвінок». Так, у 2018 році дохід склав 18800,48 грн, у 2019 році 51 678,71 грн, у 2020 році 58 230,68 грн, у 2021 році 73 674,55 грн, у 2022 році 65 683,16 грн. Позивачка є матір`ю одиначкою, мала на утриманні дитину з інвалідністю, а тому хоча мала дохід, основним джерелом доходу який забезпечував виживання матері та дитини були грошові кошти, що постійно надавались її батьком ОСОБА_2 . За результатом розгляду поданих ОСОБА_5 документів, юридичною групою військової частини НОМЕР_2 Рапортом до Командира військової частини НОМЕР_2 , помічника командира з ФЕР-ФЕНС було повідомлено, що відповідно до повного Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00038076746 від 10.01.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є повнолітньою особою та її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Окрім права отримання грошового забезпечення за загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , як член сім`ї загиблого, позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за №168 від 28.02.2022 року, але для цього необхідно встановити факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця. Враховуючи викладене, просила суд встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні у покійного батька ОСОБА_2 , який помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_7 . Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 05 серпня 2025 року замінено відповідача у справі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_8 на Військову частину НОМЕР_1 . Витребувано від Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про смерть ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.85). Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 24 листопада 2025 року позов задоволено. Встановлено факт, перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утриманні загиблого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на дату його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_7 . В апеляційній скарзі відповідач Міністерство оборони України просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом всіх обставин справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у справі, адже не є суб?єктом отримання одноразової грошової дороги, що узгоджується із постановою Верховного суду у справі №298/1350/22. ОСОБА_1 є повнолітньою, працездатною особою, яка на момент смерті батька та по сьогоднішній час перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 . Відповідно до ч. 1 ст. 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї. Відповідно до ч. 1 ст. 75 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Відповідно до ч. 2 ст. 75 Сімейного кодексу України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Отже, із врахуванням наявних у матеріалах справи доказів відсутні підстави для висновку, що матеріальна допомога загиблого була постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 та судом не враховано обов`язок чоловіка утримувати свою дружину. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Міністерства оборони України Андрієнка К.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Губара А.Л., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьками зазначено: мати ОСОБА_7 (а.с.14). Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00054556259 від 04 листопада 2025 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , померла ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 124-125). ІНФОРМАЦІЯ_13 народилася ОСОБА_1 , про що Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Дзержинської районної Ради народних депутатів міста Кривого Рогу Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис №

696. Батьками ОСОБА_1 зазначені: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 18.10.1995 року (а.с. 8 зворот). Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано 16 травня 2005 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 16.05.2005 року (а.с.48). ІНФОРМАЦІЯ_14 народилась ОСОБА_4 , про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 13 березня 2012 року складено відповідний актовий запис №

139. Батьками ОСОБА_4 зазначені: батько ОСОБА_9 , мати ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 13.03.2012 року (а.с. 16 зворот). Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00039463737 від 28 квітня 2023 року відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а.с.15 зворот, 16). 03 травня 2019 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 03.05.2019 року. Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 27.08.2018 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10). Згідно Акту від 28.01.2023 року, складеного за підписами сусідів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та затвердженого Квартальним комітетом Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Вінниченка, буд. 283, фактично мешкають та мають спільний побут ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 (а.с.9). Відповідно до медичного висновку № 48, складеного КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» КМР ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має захворювання: нижній спастичний пара парез та патологічний стан розділу 1 пункту 2 підпункту 2.1 «Переліку медичних показань, які дають право на отримання соціальної пенсії інвалідам віком до 18 років» (а.с.18). Згідно посвідчення НОМЕР_7 , ОСОБА_1 має дитину інваліда - ОСОБА_4 (а.с.17 зворот). Згідно довідки № 1591 від 13.04.2023 року ОСОБА_2 період з 10.03.2022 року по 19.11.2022 року, з 27.11.2022 року по 05.12.2022 року, з 05.12.2022 року по 30.12.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Красна Гора Донецької області (а.с.34 зворот). Згідно витягу з протоколу засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 08 травня 2023 року поранення ОСОБА_2 , 1973 року народження послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_15 , поранення пов`язане із захистом Батьківщини (а.с.34). ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло сповіщення №216/23 від 08.03.2023 року в якому останню сповістили про те, що її батько, молодший сержант ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 , командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , був вірний присязі у бою за нашу Батьківщину, згідно лікарського свідоцтва про смерть №41 від 06.03.2023 року загинув під час участі в бойових діях по забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі збройної агресії російської федерації, в н.п. Красна Гора Донецької області (а.с. 15) Згідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» з банківського рахунку НОМЕР_8 який відкритий на ім`я ОСОБА_2 , у період з 26.06.2022 року по 16.12.2022 року здійснював періодичні перекази на картковий рахунок ОСОБА_1 , сума перерахованих коштів склала 152 200,26 грн, а саме: 26.06.2022 року 3000,00 грн, 03.07.2022 року 3000,00 грн, 14.07.2022 року 2000,00 грн, 23.07.2022 року 3000,00 грн, 10.08.2022 року 4000,00 грн, 12.08.2022 року 1000,00 грн, 24.08.2022 року 3000,00 грн, 29.08.2022 року 10000,00 грн, 01.09.2022 року 1500,00 грн, 03.09.2022 року 10000,00 грн, 11.09.2022 року 2000,00 грн, 26.09.2022 року 20000,00 грн, 27.09.2022 року 10000,00 грн, 02.10.25022 року 3500,00 грн, 285.10.2022 року 10000,00 грн, 25.10.2022 року 7000,00 грн, 02.11.2022 року 5000,00 грн, 19.11.2022 року 5025,13 грн, 21.11.2022 року 10000,00 грн, 23.11.2022 року 10000,00 грн, 23.11.2022 року 10000,00 грн, 25.11.2022 року 10000,00 грн, 01.12.2022 року 5000,00 грн, 16.12.2022 року 5000,00 грн (а.с.20 зворот, 32). Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1353-4736-7539-2390 від 25.10.2024, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за період з 2018 року по 2022 рік отримала дохід: у 2018 році 18 800,48 грн, у 2019 році 51 678,71 грн, у 2020 році 58 230,68 грн, у 2021 році 73 674,55 грн, у 2022 році 65 683,16 грн (а.с.10 зворот, 13). Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №2826-3404-3688-4824 від 15.11.2025 року ОСОБА_8 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за період з 2020 року по 2023 рік включно не отримував дохід. Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_14 зазначила, що знайома із батьком позивачки - ОСОБА_2 , оскільки її покійний чоловік служив з ним в одній бригаді. Також зазначила, що позивачка працювала, але отримувала мізерний дохід, батько постійно допомагав, сплачував комунальні послуги та лікування дитини. Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що добре знає ОСОБА_15 , який жив разом із донькою. ОСОБА_16 мешкала з дитиною і ОСОБА_17 утримував їх, передавав гроші позивачці, оскільки це була їй єдина допомога. Також зазначила, що у позивачки зараз є чоловік та вони мешкають разом, але коли батько позивачки був живий, її чоловік не працював та й зараз працює періодично. Свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона знайома з ОСОБА_19 через свого чоловіка. ОСОБА_16 одружена з 2019 року, однак поставало питання про розлучення, разом з чоловіком не проживали, чоловік перебивався періодичними заробітками, постійної роботи не було. Дитина позивачки не є біологічною дитиною чоловіка. Позивачка працювала продавцем-консультантом, але коли дитині проводили реабілітацію, вона знаходилась поряд з дитиною, отже допомога батька була єдиним джерелом засобів для існування. Також зазначила, що тільки після смерті батька ОСОБА_16 почала жити разом з чоловіком. Чи працює наразі чоловік позивачки свідку не відомо. Задовольняючи заяву та встановлюючи факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого батька ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що досліджені письмові докази, з урахуванням показів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , які підтвердили факт перебування позивачки на утриманні батька, в їх сукупності, надають підстави для висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого загиблого батька ОСОБА_2 . Допомога, яка надавалась позивачці ОСОБА_1 була для неї основним джерелом засобів до існування, оскільки вона має на утриманні дитину з інвалідністю, якій необхідне постійне лікування, мінімальний дохід, заміжня, але її чоловік не отримував постійного доходу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №343/481/22). Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин - 19.09.2022), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин - 19.09.2022) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Згідно частини першої статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби,та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.01.2021 року (справа № 592/17552/18), від 22.05.2019 року (справа № 520/6518/17), повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц, підстави для відступу від якого відсутні. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд, за загальним правилом, за власною ініціативою не може збирати докази (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20). Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Згідно рішення Конституційного Суду України від 3.06.1999 по справі № 5-рп/99 факт перебування особи на утриманні має бути доведений конкретними матеріальними критеріями. Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото/відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру), які зумовлюють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання. Судом установлено, що заявниця ОСОБА_1 працює в ПАТ «Барвінок», за період з 2018 року по 2022 рік отримала дохід у наступних розмірах: у 2018 році 18 800,48 грн, у 2019 році 51 678,71 грн, у 2020 році 58 230,68 грн, у 2021 році 73 674,55 грн, у 2022 році 65 683,16 грн (а.с.10 зворот, 13). Вказані обставини підтверджують отримання заявницею ОСОБА_1 протягом 2018-2022 років самостійного заробітку та водночас не доводять перебування на утриманні батька після досягнення повноліття. При цьому, заявниця Рачинська з 03 травня 2019 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 , із яким спільно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом від 28.01.2023 року (а.с.9), а, відповідно до ч. 1 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Колегією суддів враховано, що Згідно виписки АТ КБ «ПриватБанк» з банківського рахунку НОМЕР_8 який відкритий на ім`я ОСОБА_2 , у період з 26.06.2022 року по 16.12.2022 року здійснював періодичні перекази на картковий рахунок ОСОБА_1 та сума перерахованих коштів склала 152 200,26 грн (а.с.20 зворот, 32), однак, наведене не свідчить про перебування заявниці на повному утриманні батька, враховуючи наявність у неї чоловіка ОСОБА_8 та стабільної роботи в ПАТ «Барвінок». Покази свідків, у сукупності з поданими доказами, не доводять факт перебування заявниці на утриманні батька після досягнення нею повноліття, а сам по собі факт перебування заявниці ОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_2 у родинних стосунках (батько та донька), періодичне проживання за однією адресою, надання батьком протягом певного періоду часу матеральної допомоги доньці, не можуть беззаперечно свідчити, що повнолітня донььа перебувала на утриманні батька або одержувала від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування. Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення факту перебування особи на утриманні,у зв?язку з недоведеністю заявлених позвних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у справі, адже не є суб?єктом отримання одноразової грошової дороги, що узгоджується із постановою Верховного суду у справі №298/1350/22, колегією суддів не приймаються до уваги. Так, незалежно від можливості вирішення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження, зокрема, за відсутності інших суб`єктів отримання одноразової грошової допомоги та/або відсутності з ними спору про право, заявник не позбавлений права звернутися до суду із такою заявою в позовному провадженні, і процесуальне законодавство не передбачає таких наслідків як закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо особа звернулася до суду в позовному провадженні із заявою про встановлення юридичного факту, яку належить вирішувати в порядку окремого провадження. Проте, у такому випадку відповідачами, залежно від мети встановлення юридичного факту також мають бути відповідні суб`єкти призначення, для яких таке судове рішення буде обов`язковим (преюдиційним), зокрема в цій справі Міністерство оборони України та Військова частина НОМЕР_1 , що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 квітня 2026 року у справі № 314/190/24. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а тому колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає наступне. Порядок розгляду справ окремого провадження визначений статтею 294 ЦПК України, відповідно до частини сьомої якої при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (частина третя статті 42 ЦПК України). З огляду на викладене відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, можливе у справах позовного провадження, але у справах окремого провадження, тому з урахуванням особливостей розгляду цих справ, судові витрати не відшкодовуються. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 263/1265/18 та від 16.11.2022 у справі № 214/4179/21, постанова ОП КЦС від 25.03.2024 у справі № 161/9609/22. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Міністерства оборони України задовольнити. Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 24 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні загиблого батька відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: