Постанова Хмельницький апеляційний суд № 683/3197/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 683/3197/24 Провадження № 22-ц/820/975/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Янчук Т.О., секретар судового засідання Дубова М.В. з участю: представника позивача та представника відповідача Назарука О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 683/3197/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його преставником адвокатом Кравчуком Віталієм Миколайовичем на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року у складі судді Цішковського В.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути, ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на її користь страхове відшкодування матеріальних збитків (шкоди) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 31 504,48 грн; крім того стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальні збитки, що складаються із невідшкодованої суми різниці між сумою страхового відшкодування та сумою відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 100 105, 20 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору по сумі 1 211,20 грн, з кожного відповідача та стягнути солідарно з відповідачів витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 грн. На підтримання заявлених позовних вимог позивачка посилалася, що вона є власницею транспортного засобу марки «Audi А6», номерний знак НОМЕР_1 . 07.05.2024 року о 17 год 40 хв по вул. Авіаторів, 4/1 в м. Старокостянтинів Хмельницької області, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Renault Laguna», державний номерний знак НОМЕР_2 , при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав переваги в русі транспортному засобу марки «Audi А6», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , що рухався по головній дорозі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказує, що постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17.05.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на випадок заподіяння шкоди третім особам була застрахована в ПрАТ СК «Євроінс України» та ліміт страхового відшкодування за шкоду, завдану майну третіх осіб, становить 160 000 грн, розмір франшизи 3 200 грн. 17 травня 2024 року страховим експертом ПрАТ СК «Євроінс Україна» проведено огляд пошкодженого транспортного засобу марки «Audi А6», номерний знак НОМЕР_1 , та встановлено технічні пошкодження. 27 червня 2024 року ФОП ОСОБА_5 складено звіт № 38400 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженому транспортному засобі ОСОБА_2 , сума матеріального збитку складає 34 704 грн 48 коп. В той же час, в липні 2024 року, ПрАТ СК «Євроінс Україна» виплатило їй страхову виплату в сумі 27 943 грн 74 коп. Із даною страховою виплатою позивач не погоджується з тієї причини, що має бути виплачена сума в розмірі 31 504,48 (34 704,48 3 200 = 31 504,48) грн, які просить стягнути із ПрАТ СК «Євроінс Україна». Крім того, позивачка вказувала, що на початку серпня вона замовила у спеціалізованій ПП «Автосервіс «Робот» ремонт, тобто повне відновлення належного їй транспортного засобу, при цьому вартість фактичного ремонту склала 131 610 грн. Позивач вважала, що різниця між фактично сплаченими коштами в сумі 100 105,52 (131 610 31 504,48 = 100 105,52) грн., підлягає стягненню із винної особи ОСОБА_1 . Представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Козаком І.О. під час розгляду справи подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій представник позивачки вказував, що ПрАТ СК «Євроінс Україна» добровільно частково виконало свої зобов`язання та сплатило для позивача страхове відшкодування в сумі 27 749,49 грн. За таких обставин просив стягнути із ПрАТ СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування матеріальних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 3 754,99 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн. Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2025 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 100 105 грн 52 коп. матеріальної шкоди. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 1 167,35 грн та витрати на правничу допомого у розмірі 5 782,80 грн. ОСОБА_1 та його представник адвокат Кравчук В.М. подали апеляційну скаргу, просять рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальних збитків на суму 100 105 грн 52 коп скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог. Представник апелянта посилається, що ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ПрАТ СК «Євроінс Україна» та на момент дорожньо-транспортної пригоди був чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 220301317, строк дії договору з 15.04.2024 року по 14.04.2025 року включно, страхова сума шкоди становить 160 000, розмір франшизи 3 200 грн. Оскільки, як зазначає позивач, нею отримано матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 131 610 грн, що не перевищує ліміт відповідальності страховика, яка становить 160 000 грн, тому відшкодування спричинених збитків має здійснювати страховик. Крім того посилається представник апелянта, що належним доказом розміру завданих збитків власниці пошкодженого автомобіля є Звіт № 38400 від 27.06.2024 року, складений ФОП ОСОБА_5 про оцінку вартості збитків, на замовлення ПрАТ СК «Євроінс Україна», в даному звіті визначено ринкову вартість транспортного засобу, вартість його відновлювального ремонту, коефіцієнт фізичного зносу, згідно якого остаточна вартість матеріального збитку складає 31 143 грн 74 коп, проте розглядаючи справу суд встановив вартість відновлювального ремонту не на підставі зазначеного звіту, а на підставі наданого позивачем рахунку-фактури № 184 від 08.08.2024 року та Акту прийму-передачі № 184 від 08.08.2024 року, при цьому вартість відновлювального ремонту визначив в сумі 131 610 грн, без врахування ПДВ та коефіцієнту фізичного зносу. Таким чином, визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля визначена без урахування Звіту страховик, без повідомлення страховика та винуватця ДТП про огляд транспортного засобу, що свідчить про визначення розміру заподіяних збитків на власний розсуд. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги частково з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля автомобіль марки «Audi А6», номерний знак НОМЕР_1 . 07.05.2024 року о 17 год. 40 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Renault Laguna», номерний знак НОМЕР_3 та рухаючись по вул. Авіаторів, 4/1 в м. Старокостянтинів Хмельницької області, порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху, а саме, при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав переваги в русі транспортному засобу марки «Audi A6», номерний знак НОМЕР_1 , який під керуванням водія ОСОБА_4 рухався по головній дорозі. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17.05.2024 року у справі № 683/1533/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Судове рішення набрало законної сили 28.05.2024 року. Станом на 07.05.2024 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Renault Laguna», номерний знак НОМЕР_3 була застрахована в ПрАТ СК «Євроінс Україна» згідно поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № №220301317 від 10.04.2024 року з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 160000 грн., розмір франшизи 3200 грн. 17 травня 2024 року страховим експертом ПрАТ СК «Євроінс Україна» проведено огляд пошкодженого транспортного засобу марки «Audi А6», номерний знак НОМЕР_3 , та встановлено технічні пошкодження. Згідно звіту № 38400 від 27.06.2024 року, складеного ФОП ОСОБА_5 , замовником якого є ПрАТ СК «Євроінс Україна», вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складових складає 6800879 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу станом на дату оцінки складає 34 704 грн 48 коп. ( включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування), коефіцієнт фізичного зносу становить 0,7000, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу без урахування ПДВ станом на дату оцінки складає 31143 грн 74 коп. Страхове відшкодування в сумі 27749,49 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 3 200 грн) було виплачено позивачу 23 серпня 2024 року. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що вказана сума страхового відшкодування була погоджено з позивачем. Однак в серпні 2024 року позивач замовила ПП «Автосервіс «Робот» відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу «Audi А6», такий ремонт був проведений даною юридичною особою, вартість ремонту склала 131 610 грн без ПДВ та без урахування зносу, з яких вартість ремонтних робіт 8600 грн., вартість малярних робіт 18800 грн., вартість запасних частин 104210 грн., що підтверджується рахунком-факторою. актом прийому-передачі послуг № 184 від 08.08.2024 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 19 серпня 2024 року про оплату позивачкою вказаного ремонту ПП «Автосервіс «Робот». Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Нормами ст. ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Тобто на підставі вказаних норм права відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. При цьому відповідно до відповідно до статті 1192 ЦК України така особа має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час виникнення спірних правовідносин регламентував Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV), який є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чинний в редакції на час виникнення спірних правовідносин. В відповідно до норм ст.5 ЦК України це закон підлягає застосуванню при вирішенні даного спору. Ст.ст. 3, 5, 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції на час ДТП передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно ст. 9 цього ж Закону страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Як передбачено п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. У відповідності до ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. За нормами ст. 29 цього ж Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що з винної особи підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, постановах Верховного Суду по справі № 645/3746/16 від 07.02.2019 року, № 727/2937/18 від 10.06.21 року, від 12 липня 2023 року в справі № 591/1861/22. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. При цьому на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди. З врахуванням вищезазначених норм ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слід дійти висновку, що потерпілому відшкодовуються витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, тобто реальні збитки у розмірі реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи, а страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямих збитків, яких зазнав потерпілий. Судом встановлено, що на час подачі позову і розгляду справи відновлювальний ремонт, належного позивачці та пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, проведений спеціалізованою організацією ПП «Автосервіс «Робот» і розмір реальних фактичних витрат позивача для відновлення пошкодженого автомобіля становить 131 610 грн без урахування ПДВ та без урахування коефіцієнта фізичного зносу на запасні частини і саме дана сума шкоди підлягає відшкодуванню позивачці. При цьому вартість ремонтних робіт становить 8600 грн., вартість малярних робіт 18800 грн., вартість запасних частин 104210 грн. без урахування ПДВ та коефіцієнта фізичного зносу. За Звітом про оцінку вартості збитків № 38400 від 27.06.2024 року коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Audi А6», номерний знак НОМЕР_1 , застосування якого підлягає до пошкоджених і замінених запасних частини, складає 0,7000. Отже розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Audi А6», номерний знак НОМЕР_1 , з врахуванням франшизи складає 55463 грн. (вартість ремонтних робіт 8600 грн+вартість малярних робіт 18800 грн+вартість запасних частин 104210 грн х(1-0,7000)-3200). А з винної особи відповідача ОСОБА_1 , підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, а саме в розмірі 72 947 грн (104210 грн х0,7000). Страховиком було сплачено за страхове відшкодування потерпілій власнику автомобіля в розмірі 27749,49 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 3 200 грн), а тому страховик мав відшкодувати потерпілій страхове відшкодування ще в сумі 27713,51 грн. (55463-27749,49) з урахуванням ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 160000 грн. Однак суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та помилково стягнув дану суму майнової шкоди з винної особи, хоча обов`язок відшкодування майнової шкоди у вказаному розмірі лежить на страховику. Проте рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача до страхової компанії в апеляційному порядку позивачем не оскаржено, а тому апеляційний суд в силу принципу змагальності цивільного процесу, в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та вимог ст. 367 ЦПК України не вправі стягувати з страхової компанії не сплачене позивачці страховиком страхове відшкодування в сумі 27713,51 грн. Також позивачем не було заявлено позовної вимог до про стягнення із відповідача ОСОБА_1 франшизи у сумі 3 200 грн, а тому ця сума стягненню не підлягає. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_6 і з нього користь позивачки слід стягнути 72 947 грн. - різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, яке підлягає виплаті страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність в ПрАТ СК «Євроінс Україна» та на момент дорожньо-транспортної пригоди був чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивачу заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 131 610 грн, відповідальність по відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в межах страхового ліміту 160 000 грн, несе згідно чинного законодавства страховик і відсутні підстави для стягнення такого відшкодування з страхувальник з вищевказаних підстав слід відхилити. Такі доводи апелянта суперечать вищенаведеній практиці Верховного Суду та нормам цивільного законодавства по захисту прав потерпілої особи на повне відшкодування їй, завданих збитків. Також суд не приймає до уваги доводи апелянта, що належним доказом розміру завданих збитків власниці пошкодженого автомобіля є Звіт № 38400 від 27.06.2024 року, складений ФОП ОСОБА_5 про оцінку вартості збитків, на замовлення ПрАТ СК «Євроінс Україна», в якому визначено вартість його відновлювального ремонту, однак суд не врахував даний доказ при визначенні розміру майнової шкоди позивачу. У відповідності до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вказано вище за приписами ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Позивач надала суду достатні та допустимі докази реальних витрат на відновлення свого автомобіля, зазначені в рахунку-фактурі, акті прийому-передачі послуг № 184 від 08.08.2024 року, пошкоджені запасні частини, що підлягають заміні, відповідають тим пошкодженням, що зазначені в протоколі огляду транспортного засобу від 17 травня 2024 року, і не спростовуються Звітом № 38400 від 27.06.2024 року, складеним ФОП ОСОБА_5 про оцінку вартості збитків на замовлення ПрАТ СК «Євроінс Україна». При цьому Звіт № 38400 від 27.06.2024 року та рахунок-фактура, акт прийому-передачі послуг № 184 від 08.08.2024 року містять між собою розбіжності щодо певних робіт та необхідності заміни запасних частин, хоча з протоколу огляду транспортного засобу від 17 травня 2024 року вбачається необхідність заміни запасних частин внаслідок їх пошкодження, наприклад переднього бампера, який за протоколом огляду був розірваний. Таким чином суд не приймає до уваги вищевказаний звіт № 38400 від 27.06.2024 року як належний та допустимий доказ реальних витрат позивача на відновлення свого автомобіля. При цьому відповідач клопотань про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи не заявляв, інших висновків спеціаліста в обґрунтування своїх тверджень суду не надав. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення ст.141 ЦПК України, згідно якої судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позовних вимогах до ПрАТ СК «Євроінс Україна» відмовлено, то судовий збір стягується із ОСОБА_1 на користь позивача з врахуванням пропорційності задоволених позовних вимог до даного відповідача. Позов до ОСОБА_1 заявлено, з врахуванням зменшених позовних вимог, з ціною 10105,52 грн, а задоволенню підлягає на суму 72 947 грн, тобто на 72,87 % (72 947 х 100/ 100105,52:). За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 882,6 грн (1211,20 грн х 72,87 %) судового збору. Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Як вбачається із матеріалів справи, інтереси позивача в суді представляв адвокат Козак І.О., що діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 28.08.2024 року, ордеру серії ВХ №1079927 від 07.10.2024 року та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно наданого додатку № 1 від 28.08.2024 року до договору про надання правової допомоги від 28.08.2024 року, погоджено між сторонами фіксовану суму вартості правових послуг у розмірі 6 000 грн., позивачем 28.08.2024 року сплачено такі послуги у розмірі 6 000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №

14. Враховуючи, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 4372,2 грн (6 000 х 72,87%). При подачі апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір в сумі 1816,8 грн., апеляційну скаргу задоволено частково на 27,13 % (100%-72,87%), а тому з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати, які складаються із судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 492,9 грн. (1816,8х27,13%). Керуючись ст..ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Кравчуком Віталієм Миколайовичем, задовольнити частково. Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 січня 2026 року змінити, виклавши абзац другий та четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) у відшкодування майнової шкоди 72 947 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 882,6 грн та витрати на правничу допомого у розмірі 4372,2 грн. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати, які складаються із судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 492,9 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 квітня 2024 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.О. Янчук