Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/5925/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 688/5925/25 Провадження № 22-ц/820/939/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретар: Шевчук Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року (суддя Березюк Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в с т а н о в и в : У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позовні вимоги мотивував тим, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.07.2025 року з нього стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.06.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 01.09.2025 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 30 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття або зміни матеріального становища сторін. Загалом розмір утримуваних з нього аліментів складає 1/2 частину його заробітку, що перевищує встановлену законом частку - 1/3 частини усіх видів заробітку на двох дітей. Посилаючись на зазначене, просив суд зменшити розмір аліментів, утримуваних з нього за рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.07.2025 року по справі №688/2928/25 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року відмолено в задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеністю позивачем позовних вимог. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів погіршення матеріального стану позивача, оскільки не врахував, що після ухвалення рішення від 24.07.2025 року про стягнення аліментів на користь відповідачки з позивача додатково стягнуто аліменти на іншу дитину за рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 01.09.2025 року у справі № 688/2975/25. Таким чином, після ухвалення первісного рішення істотно змінився як сімейний, так і матеріальний стан позивача: у нього виник новий постійний обов`язок утримувати ще одну дитину, внаслідок чого у його розпорядженні щомісячно залишається менша сума коштів. Суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам та безпідставно вимагав доведення погіршення матеріального стану саме порівняно із моментом ухвалення рішення від 01.09.2025 року, хоча предметом спору є зміна обставин після рішення від 24.07.2025 року, яким було визначено аліменти на користь відповідачки. У матеріалах справи міститься клопотання відповідачки про відсутність заперечень проти задоволення позову. Попри це, суд без будь-якої належної мотивації відмовив у задоволенні позову, чим фактично проігнорував процесуальну позицію відповідачки та порушив вимоги ст. 206 ЦПК України. Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило. В судове засідання апелянт та його представник адвокат Радченко М.В. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від апелянта та його представника надійшли заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині, та має намір прийняти особисту участь у судовому засіданні. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи. Позивач ОСОБА_1 бере участь у справі через свого представника адвоката Радченко М.В. 04 березня 2026 року ОСОБА_1 та його представник адвокат Радченко М.В отримали судову повістку до електронного кабінету. Тобто позивач і його представник повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді у порядку, передбаченому статтями 128, 130 ЦПК України. Оскільки причина неявки апелянта та його представника визнана не поважною, ОСОБА_1 реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що відкладення розгляду справи призведе до порушення строку розгляду апеляційної скарги, визначеного статтею 371 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24.07.2025 року, з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.06.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову 30 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Із положень статті 192 СК України слідує, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є зміна (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, які виникли після ухвалення судом цього рішення. У справі що переглядається, обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує позов про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої доньки, що з нього стягуються 1/2 частини його доходів, а розмір аліментів на двох дітей не може перевищувати 1/3 частини доходів боржника. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22),від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23). Як вбачається із матеріалів справи, з позивача стягуються аліменти на утримання дітей, а саме на користь ОСОБА_2 за рішенням суду від 24.07.2025 року та на користь ОСОБА_4 за рішенням суду від 01.09.2025 року. Під час постановлення рішення про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 , було враховано судом, що з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини його заробітку. Матеріали справи доказів щодо зміни матеріального стану позивача в сторону зменшення, які виникли згодом після ухвалення судового рішення не містять. За таких обставин, суд першої інстанції не встановивши після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки, наявність підстав для зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої доньки, відповідно до приписів статті 192 СК України, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову. Наявність дитини від іншого шлюбу не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, враховуючи, що на момент винесення рішення суду від 01 вересня 2025 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ці обставини вже існували, судом зазначені обставини було враховано. Позивач, як платник аліментів не підтвердив належними та допустимими доказами погіршення свого майнового стану. Окрім того, батьки не мають компенсовувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Доводи апелянта, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині визнання відповідачкою позову, не спростовують висновків суду, а тому підлягають відхиленню. За приписами частини 4 статті 206 ЦПК України якщо визнання позову відповідачем суперечить закону або порушує права та інтереси інших осіб, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову. Суд першої інстанції встановивши, що визнання (не заперечення ) відповідачкою проти позову суперечить закону та інтересам неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , дійшов правильного висновку щодо відмови у його визнанні. Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позивачем вимог, на підставі наданих сторонами доказів та з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює. Повно та всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним доказам. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року. Судді: Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк