Постанова 4820 № 688/4821/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 688/4821/18 Провадження № 22-ц/4820/42/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретаря: Шевчук Ю.Г., учасники справи: прокурор Коломий О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року (суддя Березюк О.Г.) за позовом керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОСАД-2016» про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, в с т а н о в и в : У грудні 2018 року керівник Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області (далі Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області (далі Держгеокадастр), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання наказу про надання земельної ділянки у власність недійсним та витребування земельної ділянки. Прокурор зазначив, що наказом Держгеокадастру від 23 вересня 2016 року №22-25196-СГ затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825584600:07:052:0309), розташовану за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 17 жовтня 2016 року державним реєстратором зареєстровано право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 18 листопада 2016 року ОСОБА_2 продав земельну ділянку ОСОБА_1 . Водночас, у порядку приватизації згідно наказу Держгеокадастру від 29 грудня 2015 року №22-7710-СГ ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 681281000:03:008:0010) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Варовецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області. На час прийняття Держгеокадастром оспорюваного наказу ОСОБА_2 використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм приватизації для цього виду використання та не міг набути таке право повторно. ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача. За таких обставин, Прокурор просив суд визнати наказ Держгеокадастру від 23 вересня 2016 року №22-25196-СГ про надання земельної ділянки площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825584600:07:052:0309) у власність ОСОБА_2 недійсним і витребувати у ОСОБА_1 на користь держави цю земельну ділянку. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-25196-СГ від 23 вересня 2016 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2,0 га, (кадастровий номер 6825584600:07:052:0309) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 6825584600:07:052:0309) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Держгеокадастру на користь Прокуратури Хмельницької області по 1174 грн. 67 коп. судового збору з кожного. Суд виходив з того, що ОСОБА_2 незаконно набув права власності на спірну земельну ділянку в порядку повторної приватизації та відчужив її ОСОБА_1 , а тому земельна ділянка може бути витребувана у останнього як добросовісного набувача. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне дослідження доказів по справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:052:0309 фактично припинила своє існування, оскільки об`єднана з іншими земельними ділянками та наразі включена до земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:052:0013. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:052:0309 у складі об`єднаної земельної ділянки, кадастровий номер 6825584600:07:051:0311, перебуває в оренді ТОВ «АГРОСАД-2016» на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору оренди землі від 22 травня 2018 року. Суд першої інстанції не врахував цієї обставини та не залучив ТОВ «АГРОСАД-2016» до участі у справі як співвідповідача, внаслідок чого порушено його право на справедливий суд. Зазначає, що судом не досліджувалося питання наявності чи відсутності підстав для представництва прокуратурою позивача у справі та не встановлено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів останнього саме належним суб`єктом. Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість. У своєму відзиві на апеляційну скаргу Держгеокадастр просить задовольнити апеляційну скаргу посилаючись на те, що Прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушеного права, а спірна земельна ділянка не існує як об`єкт цивільних прав і не може бути витребувана у ОСОБА_1 ОСОБА_2 не висловив своєї позиції щодо апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції ухвалою від 28 жовтня 2020 року залучено ТОВ «АГРОСАД-2016» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. В судовому засіданні прокурор Коломий О.Є. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити. Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без його участі. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Третя особа ТОВ «АГРОСАД-2016» в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У справі, яка переглядається судом встановлено, що 30 червня 2016 року ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 118, 121 ЗК України звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. В заяві ОСОБА_2 зазначив, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 08 серпня 2016 року №22-20310-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (місце розташування об`єкта землеустрою: за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району, Хмельницької області 6825584600:07:052). Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 23 вересня 2016 року №22-25196-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області; надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 6825584600:07:052:0309) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. На підставі вказаного наказу державним реєстратором Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Ткачук О.І. 17 жовтня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на означену земельну ділянку за №16969056. Як вбачається із долученої до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.11.2016 року відчужив земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 6825584600:07:052:0309 ОСОБА_1 . В подальшому, ОСОБА_1 провів об`єднання набутої ним спірної земельної ділянки (кадастровий номер 6825584600:07:052:0309) з іншими земельними ділянками, утворивши земельну ділянку площею 30 га з кадастровим номером 6825584600:07:052:0013, що підтверджується технічною документацію із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок за заявою ОСОБА_1 , розроблену ПП «Поділля Інвентарбюро». З даної технічної документації вбачається, що дійсно ОСОБА_1 було об`єднано земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:052:0309, яка була придбана у ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 листопада 2016 року, з іншими земельними ділянками та утворено земельну ділянку площею 30 га з кадастровим номером 6825584600:07:052:0013. За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №167560185 від 22 травня 2019 року, доданою позивачем до позову встановлено, що земельна ділянка площею 30 га кадастровий номер 6825584600:07:052:0013 передана ОСОБА_1 в оренду строком на 10 років, орендарем є ТОВ «АГРОСАД-2016». Крім того, у серпні 2015 року ОСОБА_2 уже звертався із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,0 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Городоцький р-н., Варовецька сільська рада. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 листопада 2015 року №22-4998-СГ ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (місце розташування об`єкта землеустрою: за межами населених пунктів Варовецької сільської ради, Городоцького району, Хмельницької області 6821281000:03:008). Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 29 грудня 2015 року №22-7710-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , яка розташована за межами населених пунктів Варовецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області; надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 6821281000:03:008:0010) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Варовецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області. Згідно з статтями 13, 14 Конституції України, земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони з об`єктами права власності Українського народу. Від Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним багатством, що перебуває під охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно відповідно до закону. Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. За змістом частин 3, 4 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Згідно з ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають реєстрації в Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру. Згідно з ч.ч. 9,10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Статтею 16 Цивільного кодексу передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб. Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За змістом ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. В силу ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Суд першої інстанції вірно встановив, що видаючи оскаржуваний наказ про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , посадові особи ГУ Держгеокадастру в порушення норм ч.8 ст.118, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 2,6 Закону України «Про землеустрій» перевіривши та встановивши вже реалізоване право ОСОБА_2 на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, мали не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_2 у передачі спірної земельної ділянки у власність. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку державної власності незаконно та розпорядився нею поза волею держави. Оскільки ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права відчужувати її, то суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ця ділянка може бути витребувана у ОСОБА_1 як добросовісного набувача. Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності у власності апелянта земельної ділянки кадастровий номер 6825582600:07:052:0309 на час її витребування судом, апеляційний суд приймає до уваги таке. Як вбачається з долученої до позовної заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі договору купівлі-продажу від 18.11.2016 року за ОСОБА_1 21.11.2016 року зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825582600:07:052:0309. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 229226947 від 22.10.2020 року (на час розгляду справи апеляційним судом) земельна ділянка з кадастровим номером 6825582600:07:052:0309 площею 2 га належить на праві власності ОСОБА_1 , дані про перебування ділянки в процесі об`єднання тощо відсутні. Водночас згідно з представленою апелянтом технічною документацією із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 6825582600:07:052:0309 об`єднана з іншими земельними ділянками та включена до складу земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:052:0013. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.04.2018 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:052:0013. На підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, Михайлюцька сільська рада, земельна ділянка з кадастровим номером 6825582600:07:052:0309 об`єднана з іншими земельними ділянками та включена до складу земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:052:0013. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек від 07.10.2020 року щодо об`єднаної земельної ділянки кадастровий номер 6825584600:07:052:0013 23.05.2018 року зареєстровано речове право (оренди) ТОВ «АГРОСАД-2016» на підставі договору оренди, укладеного з ОСОБА_1 22.05.2018 року (а.с.203). Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (п.4 ч.2 ст.16 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У разі відсутності волі власника на вибуття з його володіння земельних ділянок власник із застосуванням указаних правових норм вправі заявити вимоги про витребування спірних земельних ділянок від кінцевих набувачів. При цьому власник вправі витребувати земельні ділянки й у тому випадку, коли вони були поділені та/або об`єднані добросовісним набувачем. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року (справа №367/2022/15-ц), яка згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права. Отже, заявлена прокурором вимога про витребування цієї ділянки у ОСОБА_1 як добросовісного набувача є належним способом захисту порушеного права держави. За наявних доказів щодо права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку на час вирішення спору судом першої інстанції та на цей час, суд правомірно керувався тим, що ця ділянка може бути витребувана у ОСОБА_1 як добросовісного набувача. Та обставина, що згідно з іншими даними спірна земельна ділянка була об`єднана з іншими земельними ділянками, внаслідок чого утворилася нова земельна ділянка, не може бути перешкодою для захисту права власності на землю. Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково не залучив до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ «АГРОСАД-2016», є безпідставними. Так, за ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідачем у цивільній справі є особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Визначення кола відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Цивільний процесуальний закон покладає саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі. За своєю правовою природою право оренди це один із видів речового права на чуже майно, в тому числі на земельну ділянку, яке складається з права тимчасового володіння та користування цим майном. Орендар як володілець і користувач земельної ділянки фактично утримує її у себе та виконує щодо неї всі правомочності власника, а також використовує всі властивості землі для задоволення своїх потреб. У порядку віндикаційного позову власник має право витребувати земельну ділянку як від її володільця, так і від її орендаря, який набув це право на підставі укладеного з новим володільцем договору оренди. Прокурором пред`явлено позов про визнання наказу ГУ Держгеокадастру про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 недійсним та витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мають безпосередній зв`язок із спірними матеріальними правовідносинами та є належними відповідачами у справі. Прокурор не заявляв віндикаційні вимоги до ТОВ «АГРОСАД-2016», відповідач ОСОБА_1 не повідомляв суд першої інстанції про обставини, наведені в апеляційній скарзі. Оскаржуваним судовим рішенням не вирішено питання про права та обов`язки ТОВ «АГРОСАД-2016» - це рішення лише може вплинути в подальшому на права та обов`язки ТОВ «АГРОСАД-2016», тому це товариство залучено до участі у справі на стадії апеляційного розгляду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Відтак у суду не було підстав для залучення ТОВ «АГРОСАД-2016» відповідачем у справі. Незалучення ТОВ «АГРОСАД-2016» до участі у справі в суді першої інстанції не може розцінюватися як істотне порушення норм процесуального права та не є підставою для скасування судового рішення відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України. Обговорюючи доводи апеляційної скарги про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави за наявного суб`єкта владних повноважень, слід зазначити наступне. За статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України право власності на землі державної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Відповідно до положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, такими органами є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру. У спірних правовідносинах вимоги ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України при виданні наказу про передачу спірної земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_2 , порушені саме Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке реалізувало свої повноваження. Незаконний наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, на підставі якого ОСОБА_2 отримав у власність спірну земельну ділянку, не може оцінюватись як воля власника цієї земельної ділянки держави на вибуття із його володіння. Народ України делегував державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності. Воля держави як власника земель може виражатися лише в таких діях органу виконавчої влади Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави. Захист інтересів держави в суді, який полягає у скасуванні оспорюваного наказу, не узгоджується із інтересами зазначених органів. Відповідачем у справі за основною вимогою про визнання недійсним спірного наказу є ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, а тому ця особа не може бути позивачем у цій справі. Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельних ділянок у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес. У разі відсутності органу, або відсутності у нього повноважень на здійснення такого захисту, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень. Такий висновок узгоджується з позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 року у справі №918/323/17, ухвалах Верховного Суду від 07.05.2018 у справі №910/18283/17, від 16.05.2018 року у справі №826/13768/16. Законодавством не надано право звертатися до суду на захист інтересів держави у спірних правовідносинах іншому суб`єкту владних повноважень. За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики ЄСПЛ (рішення у справах «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року), втручання в право особи на мирне володіння майном має бути законним, повинно переслідувати «суспільний, публічний» інтерес та бути пропорційним визначеним цілям. Правовідносини пов`язані з вибуттям земель із державної, комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересові не відповідає. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням вимог закону, внаслідок чого підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 січня 2021 року. Судді: Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк