Постанова Велика Палата ВС № 990SСGС/1/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2026 року м. Київ справа № 990SCGC/1/26 провадження № 11-40сап26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Гімона М. М., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Губської О. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Уркевича В. Ю. розглянула в порядку письмового провадження скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 27 листопада 2025 року № 2576/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та УСТАНОВИЛА: Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. ОСОБА_1 (далі також - скаржник) звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 27 листопада 2025 року № 2576/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_2 , ОСОБА_1 » (далі - оскаржуване рішення, спірне рішення) з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). На переконання скаржника, в оскаржуваному рішенні більшість доводів скарги були залишені без будь-якої або належної оцінки; вказане рішення містить загальні фрази, що відповідні доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, без зазначення мотивів та обґрунтування таких висновків. У зв`язку із цим просить скасувати спірне рішення.

2. ОСОБА_1 стверджує, що підставою для заявлення головуючим у справі № 532/308/15-к суддею ОСОБА_3. самовідводу та його задоволення колегією суддів стала одночасна сукупність таких обставин: 1) висловлений суддею ОСОБА_3. намір піти у відставку за станом здоров`я після досягнення ним у вересні 2021 року 60-річного віку; 2) неналежний стан матеріально-технічного забезпечення діяльності Шишацького районного суду Полтавської області, який не був пристосований для розгляду такої складної і резонансної справи. Зокрема, на час перебування вказаної справи в Шишацькому районному суді Полтавської області цей суд не був прийнятий під охорону службою судової охорони аж до 25 квітня 2022 року; в суді не було посту охорони, турнікета і рамки стаціонарного металодетектора на вході, відеоспостереження та пожежної сигналізації, пропускний режим не здійснювався. Також у суді не було таких обов`язкових службових приміщень: приміщення конвою, камери для підсудних, кімнати для свідків, кімнати для прокурорів, кімнати для адвокатів, кімнати для роботи адвоката з підсудними, приймальні громадян, комори (камери) речових доказів. На переконання скаржника, такий неналежний стан матеріально-технічного забезпечення Шишацького районного суду Полтавської області не дозволяв ні забезпечити дотримання прав обвинувачених на гідне поводження під час перебування під вартою та на захист [стаття 3, підпункти «b», «c» частини третьої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)], ні забезпечити особисту безпеку складу суду та учасників судового процесу, що негативним чином впливало на незалежність суддів під час розгляду цієї справи, а також їх об`єктивність при ухваленні рішень у справі. Наведені ОСОБА_3 в заяві про самовідвід підстави, за позицією ОСОБА_1 , підпадають під визначення пункту 4 частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) - наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. Скаржник звертає увагу, що неналежне мотивування судового рішення (про що вказує Перша Дисциплінарна палата ВРП у рішенні) утворює склад зовсім іншого дисциплінарного проступку, а саме передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Водночас скарга на дії суддів із цього приводу не подавалася. Ні Перша Дисциплінарна палата ВРП, ні Рада не надали оцінки долученому до матеріалів дисциплінарної справи Звіту від 12 травня 2025 року представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про результати відвідування Шишацького районного суду Полтавської області 02 травня 2025 року. За змістом вказаного Звіту органом парламентського контролю зафіксовано наявність суттєвих недоліків в організаційно-технічному та матеріальному забезпеченні цього суду, які порушують або можуть порушити ряд конвенційних та конституційних прав людини. ОСОБА_1 наголошує, що розглянув у складі колегії заявлений суддею ОСОБА_3. самовідвід із дотриманням процедури, встановленої статтями 80, 81 КПК України. Водночас дисциплінарний орган оцінював не дії суддів на предмет порушення ними правил відводу (самовідводу), а вмотивованість прийнятого ними судового рішення (ухвали). Скаржник звертає увагу, що попри наведені у скарзі ґрунтовні доводи ВРП в оскаржуваному рішенні не надала їм оцінки, а фактично відтворила частину змісту рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП.

3. ОСОБА_1 також вказує на порушення ВРП принципів індивідуальної юридичної відповідальності, неврахування стандартів та принципів дисциплінарної відповідальності судді (в тому числі і міжнародних), зокрема принципів справедливості і пропорційності (домірності). Всупереч вказаним принципам Перша Дисциплінарна палата ВРП, з рішенням якої погодилася Рада, фактично поставила у провину, зокрема, судді ОСОБА_1. те, що він: 1) безпідставно повірив, що суддя ОСОБА_3 дійсно має намір піти у відставку у найближчий час, не переконавшись, що він подав відповідну заяву; 2) не врахував, що суддя ОСОБА_3 як голова суду не звертався до відповідних державних органів з метою забезпечення охорони та створення належних умов роботи суду; 3) не заявив самовідвід разом із суддею ОСОБА_3.; 4) не врахував надмірної тривалості розгляду кримінальної справи іншими судами до її передачі до Шишацького районного суду Полтавської області. Скаржник переконаний, що, застосувавши однакове дисциплінарне стягнення у виді попередження до суддів ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_2., Перша Дисциплінарна палата ВРП порушила принципи справедливості та пропорційності (домірності) дисциплінарної відповідальності, не врахувавши характер дій (рішень) кожного із суддів, їх наслідки, особу та ступінь вини кожного з них. Постановлення ж суддями ОСОБА_1. та ОСОБА_4 у складі колегії суддів ухвали про самовідвід не виходить за межі звичайної суддівської помилки, яка не спричинила жодних негативних наслідків для сторони кримінального провадження. Цим доводам скаржника ВРП фактично не надала оцінки взагалі, обмежившись лише загальними фразами, що Перша Дисциплінарна палата ВРП, обираючи вид дисциплінарного стягнення, врахувала неумисний характер дисциплінарного проступку, позитивні характеристики суддів, а також те, що вони раніше до дисциплінарної відповідальності не притягалися.

4. Окрему увагу скаржник звертає на те, що відкриття дисциплінарного провадження та накладення на суддю ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення відбулося поза встановленими законом строками застосування такого стягнення. Так, на момент надходження дисциплінарної скарги до ВРП частина четверта статті 42 Закону № 1798-VIII передбачала, що строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги. Отже, строк розпочатого 17 червня 2021 року щодо судді ОСОБА_1 дисциплінарного провадження не повинен був перевищувати шістдесят днів, а тому саме такий строк необхідно використовувати при обчисленні загального строку давності накладення дисциплінарного стягнення. Скаржник зазначає, що ухвала про задоволення самовідводу судді ОСОБА_3. була постановлена колегією суддів Шишацького районного суду Полтавської області 02 червня 2021 року. Дисциплінарне стягнення накладено на суддю ОСОБА_1 19 травня 2025 року, тобто зі спливом 3 років і 352 днів. При цьому загальний строк, який відповідно до приписів частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII не враховується у трирічний строк накладення дисциплінарного стягнення, становить 252 календарних дні (187 днів відпустки, 5 днів тимчасової непрацездатності, 60 днів граничного строку тривалості дисциплінарного провадження). Враховуючи викладене, скаржник вважає, що трирічний строк накладення дисциплінарного стягнення на суддю ОСОБА_1 перевищено на 100 днів, що є підставою для закриття дисциплінарного провадження. При цьому встановлений законом строк для застосування до судді дисциплінарного стягнення закінчився ще на момент відкриття дисциплінарної справи 03 березня 2025 року (перевищено на 22 дні), що відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 1798-VIII є підставою для відмови у відкритті дисциплінарної справи. Таким доводам, на переконання скаржника, ВРП також не надала належної оцінки, обмежившись лише посиланням на вимоги статті 109 Закону № 1402-VIII та статті 42 Закону № 1798-VIII і констатуванням того, що трирічний строк застосування до суддів дисциплінарного стягнення не закінчився.

5. За змістом скарги, ОСОБА_1 вказав, що не підтримує свої раніше висловлені доводи в частині сумніву у неупередженості та об`єктивності членів Першої Дисциплінарної палати ВРП Бокової Ю. В. та Мороза М. В. З висновками ВРП у цій частині він повністю згоден. Рух скарги

6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 11 лютого 2026 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 .

7. Ухвалою від 06 березня 2026 року суддя Великої Палати Верховного Суду Гімон М. М. призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 09 квітня 2026 року. Позиція ВРП

8. У відзиві на скаргу, який надійшов до Великої Палати Верховного Суду 03 березня 2026 року, ВРП просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його скарги в повному обсязі.

9. На обґрунтування відзиву представник ВРП зазначає, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами, а ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про засідання та брав у ньому участь.

10. На противагу викладеним у скарзі доводам ОСОБА_1 , що наведені в ухвалі Шишацького районного суду Полтавської області від 02 червня 2021 року підстави підпадають під пункт 4 частини першої статті 75 КПК України, а також щодо безпідставності висновку Першої Дисциплінарної палати ВРП про невмотивованість вказаної ухвали, ВРП зазначає таке. За правилами розгляду відводу (самовідводу), встановленими КПК України, під час розгляду заяви про самовідвід одного із членів колегії така заява має бути оцінена на предмет наявності підстав, визначених статтями 75-79 КПК України, а також на предмет її вмотивованості. У дисциплінарній справі встановлено, що суддя ОСОБА_1. не заперечував, що заява про самовідвід судді ОСОБА_3. у справі № 532/308/15-к не містила підстав, визначених статтями 75-79 КПК України. Попри це колегія судів одноголосно вирішила такий відвід задовольнити. ВРП наголошує, що ні обставини ймовірного виходу судді ОСОБА_3 у відставку, ні неналежне організаційно-технічне та матеріальне забезпечення суду для розгляду складних і резонансних справ не є визначеними КПК України підставами, що виключають участь судді у кримінальному провадженні. Вимоги щодо безсторонності суду спрямовані на усунення сумніву осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а не на вирішення організаційних питань розгляду кримінального провадження, створення зручностей для його розгляду або, взагалі, самоусунення від розгляду справи за бажанням. ВРП вважає необґрунтованим намагання скаржника звести предмет оцінки дисциплінарного органу до неналежного мотивування ухвали як окремого явища, адже вимога вмотивованості прямо передбачена статтями 80, 81 КПК України. У спірному випадку аналіз вмотивованості є не підміною предмета, а складовою перевірки дотримання процесуальних правил відводу (самовідводу), встановлених КПК України.

11. Стосовно доводів ОСОБА_1 про порушення принципів індивідуалізації, справедливості та пропорційності дисциплінарної відповідальності ВРП зазначає, що такі доводи скаржника не ґрунтуються на вимогах закону. При обранні виду дисциплінарного стягнення було враховано неумисний характер дисциплінарного проступку, допущений внаслідок недбалості, позитивні характеристики суддів, а також те, що раніше вони до дисциплінарної відповідальності не притягалися. Посилання скаржника на те, що дії судді ОСОБА_3 як голови суду та ініціатора відводу були оцінені однаково з діями інших суддів, ВРП вважає безпідставними, оскільки предметом дисциплінарної оцінки є не організаційна роль судді в суді як установі і не його наміри щодо відставки, а конкретне порушення процесуальних правил відводу (самовідводу) у конкретному кримінальному провадженні. Встановлення Першою Дисциплінарною палатою ВРП неумисного характеру проступку не усуває відповідальності, а лише впливає на вибір виду стягнення. Застосоване дисциплінарне стягнення у виді попередження є найм`якішим із можливих, що відповідає принципу пропорційності.

12. З приводу доводів скаржника про застосування дисциплінарних стягнень із порушенням строків ВРП вказала таке. Тлумачення частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII у взаємозв`язку з приписами статті 42 Закону № 1798-VIII дає підстави для висновку, що термін «час здійснення відповідного дисциплінарного провадження» - це часовий проміжок, який розпочинається з дня отримання органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження щодо суддів, дисциплінарної скарги та закінчується у день ухвалення остаточного рішення у дисциплінарному провадженні. У спірному випадку датою вчинення дисциплінарного проступку суддею ОСОБА_1 є 02 червня 2021 року (дата постановлення Шишацьким районним судом Полтавської області ухвали про задоволення самовідводу судді ОСОБА_3 у справі № 532/308/15-к), дисциплінарне провадження розпочалося з дати отримання ВРП дисциплінарної скарги - 17 червня 2021 року (тобто через 15 днів після вчинення дисциплінарного проступку). Станом на 19 травня 2025 року (день ухвалення Першою Дисциплінарною палатою ВРП рішення № 1041/1дп/15-25) трирічний строк застосування щодо суддів дисциплінарного стягнення, обрахований за правилами частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII, не закінчився.

13. Щодо сумнівів скаржника у неупередженості та об`єктивності членів Першої Дисциплінарної палати ВРП Бокової Ю. В. та Мороза М. В. Рада зазначає, що під час розгляду дисциплінарної скарги ОСОБА_1 був обізнаний зі складом дисциплінарного органу, але жодних відводів не заявляв. Відповідно посилання на наявність «сумнівів» вже після ухвалення рішення Першою Дисциплінарною палатою ВРП та його перегляду ВРП є безпідставним. Доводи відповіді на відзив ВРП 14. 12 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав відповідь на відзив ВРП. За змістом відповіді на відзив, скаржник не погоджується із наведеним ВРП твердженням, що суддя ОСОБА_1. не заперечував того факту, що заява про самовідвід судді ОСОБА_3. у справі № 532/308/15-к не містила підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України. У письмових поясненнях, що подавалися як до Першої Дисциплінарної палати ВРП, так і до Ради, скаржник, навпаки, стверджував, що заява ОСОБА_3 містила підставу, передбачену пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України [інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді]. З цих підстав, на думку скаржника, є неспроможними і наведені в подальшому за змістом відзиву доводи, що вказані у заяві ОСОБА_3 підстави для його самовідводу нібито не передбачені КПК України. Формулювання, наведене у пункті 4 частини першої статті 75 КПК України, вказує на те, що перелік таких обставин не є вичерпним, а їх тлумачення та оцінка як підстав для відводу (самовідводу) судді залежить від правосвідомості складу суду, який розглядає це питання. Скаржник наголошує, що ухвала про задоволення самовідводу судді ОСОБА_3. є належним чином вмотивованою та відповідає вимогам частини третьої статті 81 КПК України. ОСОБА_1 стверджує, що дисциплінарний орган під приводом перевірки дотримання процесуальних правил відводу (самовідводу) судді фактично вдався до оцінки судового рішення, яке набрало законної сили та дотепер не було скасовано чи змінено. Щодо строків накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що ВРП ігнорує вимоги частини четвертої статті 42 Закону № 1798-VIII (у редакції, чинній станом на момент надходження дисциплінарної скарги), яка передбачає, що строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги. Водночас дисциплінарним органом було застосовано не обмежений жодними часовими рамками строк дисциплінарного провадження. Скаржник вважає, що у спірному випадку дисциплінарний орган на власний розсуд та у вигідному лише для нього аспекті застосовує різні редакції Закону № 1798-VIII, ігноруючи при цьому вимоги статей 22, 58 Конституції України. Встановлені обставини справи Відомості про суддю

15. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 302/2013 призначений на посаду судді Шишацького районного суду Полтавської області строком на п`ять років. Указом Президента України від 24 квітня 2019 року № 164/2019 призначений суддею цього суду. Короткий зміст дисциплінарної скарги 16. 17 червня 2021 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга Полтавської обласної прокуратури за підписом її керівника А. Столітнього на дії суддів Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_2. під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 377, частиною третьою статті 27, пунктами 6, 11, 12 частини другої статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 377, частиною третьою статті 27, пунктами 6, 11, 12 частини другої статті 115 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, пунктами 6, 11, 12, 13 частини другої статті 115 КК України (справа № 532/308 /15-к). Дисциплінарну скаргу вмотивовано тим, що колегія суддів Шишацького районного суду Полтавської області у складі суддів ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_2. ухвалою від 02 червня 2021 року безпідставно задовольнила заяву про самовідвід судді ОСОБА_3. у вказаній справі. На переконання Полтавської обласної прокуратури, посилання судді ОСОБА_3. на неможливість розгляду справи у вказаному суді спростовуються ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 травня 2021 року, якою подання Крюківського районного суду міста Кременчука задоволено, справу № 532/308/15-к скеровано на розгляд Шишацького районного суду Полтавської області. Тобто апеляційний суд дійшов висновку про наявність можливості утворити склад суду в цьому суді, і будь-які перепони для розгляду справи відсутні. Полтавська обласна прокуратура також зазначила, що протягом поточного року Шишацький районний суд Полтавської області розглянув 45 кримінальних проваджень, з них 9 - за тяжкими злочинами, тому доводи, наведені в заяві про самовідвід в частині неможливості розгляду такої категорії справ, є надуманими. На переконання заявника дисциплінарної скарги, колегія суддів Шишацького районного суду Полтавської області, задовольняючи заяву про самовідвід судді ОСОБА_3., фактично легалізувала незаконні дії вказаного судді, що призвело до незаконної відмови в доступі до правосуддя, підриву авторитету правосуддя, недотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояву неповаги до інших суддів. Полтавська обласна прокуратура просила притягнути суддів Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 , ОСОБА_1., ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до них дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади. Рух дисциплінарної скарги

17. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 17 червня 2021 року скаргу Полтавської обласної прокуратури у справі № 39/2/13-21 (єдиний унікальний номер) було розподілено члену ВРП Блажівській О. Є . У зв`язку із закінченням терміну повноважень члена ВРП Блажівської О. Є. на підставі протоколу повторного автоматизованого визначення члена ВРП у справі від 02 листопада 2023 року повторно розподілено справу № 39/2/13-21 члену ВРП Кандзюбі О. В .

18. Законом України від 09 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» та Законом України від 06 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону № 1798-VІІІ в частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження. Зокрема, запроваджено інститут дисциплінарних інспекторів ВРП, до повноважень яких належить здійснення попередньої перевірки дисциплінарних скарг та підготовки дисциплінарних справ до розгляду Дисциплінарною палатою ВРП. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 27 грудня 2024 року у справі № 39/2/13-21 визначено дисциплінарного інспектора Тегляєву О. В.

19. У висновку від 02 січня 2025 року дисциплінарний інспектор Тегляєва О. В. пропонувала відмовити у відкритті дисциплінарної справи щодо суддів Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 , ОСОБА_1., ОСОБА_2.

20. Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 20 січня 2025 року висновок дисциплінарного інспектора розподілено члену ВРП Морозу М. В. , який за наслідками ознайомлення із вказаним висновком вніс на розгляд ВРП пропозицію відкрити дисциплінарну справу щодо суддів Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_2 .

21. Ухвалою від 03 березня 2025 року № 370/1 дп/15-25 Перша Дисциплінарна Палата ВРП відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 , ОСОБА_1., ОСОБА_2 з підстав можливої наявності в діях суддів ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII [умисне або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу)].

22. У висновку від 18 березня 2025 року, підготовленому за наслідками підготовки до розгляду дисциплінарної скарги, дисциплінарний інспектор Тегляєва О. В. пропонувала відмовити у притягненні суддів Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 , ОСОБА_1., ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та припинити стосовно них дисциплінарне провадження. Обставини, встановлені Першою Дисциплінарною палатою ВРП

23. У ході розгляду дисциплінарної скарги Полтавської обласної прокуратуриПерша Дисциплінарна палата ВРП встановила такі обставини. 27 травня 2021 року до Шишацького районного суду Полтавської області з Полтавського апеляційного суду [за наслідками визначення підсудності]надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 377, частиною третьою статті 27, пунктами 6, 11, 12 частини другої статті 115 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 377, частиною третьою статті 27, пунктами 6, 11, 12 частини другої статті 115 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, пунктами 6, 11, 12, 13 частини другої статті 115 КК України (справа № 532/308/15-к). У підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 02 червня 2021 року, головуючий суддя ОСОБА_3 заявив самовідвід від участі в розгляді вказаної справи. Заява про самовідвід судді ОСОБА_3. вмотивована таким: - злочини, в яких обвинувачуються ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , є особливо тяжкими, справа є резонансною. Для здійснення судового провадження необхідний значний час, що потребує призначення запасного судді, який у Шишацькому районному суді Полтавської області відсутній; - приміщення суду не відповідає вимогам для розгляду такої категорії справ, оскільки знаходиться не в окремому приміщенні, а у пристосованому приміщенні разом з іншими установами. У суді є лише два зали, один з яких має облаштоване місце для перебування осіб, що тримаються під вартою, але розміри залу не дають змоги розмістити всіх учасників цього кримінального провадження. У суді немає запасного виходу, відсутні кімнати для конвою, адвокатів, затриманих осіб і свідків, відсутня охорона та спеціально обладнана сигналізацією кімната для зберігання матеріалів зазначеного кримінального провадження та речових доказів, а отже, неможливо забезпечити їх належне зберігання. У разі виникнення непередбачуваних ситуацій неможливо буде забезпечити безпеку суддів, учасників кримінального провадження, свідків та інших осіб; - 18 вересня 2021 року ОСОБА_3 виповнюється 60 років і він планує «звільнитися з посади судді у відставку за станом здоров`я», водночас для розгляду цієї кримінальної справи потрібен значний час. Колегія суддів Шишацького районного суду Полтавської області у складі суддів ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_2. ухвалою від 02 червня 2021 року задовольнила заяву про самовідвід судді ОСОБА_3. Справу передала до канцелярії для визначення складу колегії суддів. За змістом вказаної ухвали колегія суддів одноголосно дійшла висновку про обґрунтованість заявленого суддею ОСОБА_3. самовідводу та задовольнила його з підстав, про які зазначено в заяві про самовідвід. Полтавський апеляційний суд ухвалою від 04 червня 2021 року задовольнив подання голови Шишацького районного суду Полтавської області та скерував зазначене кримінальне провадження на розгляд до Полтавського районного суду Полтавської області. Згодом Полтавський апеляційний суд неодноразово визначав підсудність зазначеного кримінального провадження іншим районним судам Полтавської області. 0З травня 2024 року Пирятинський районний суд Полтавської області у справі № 532/308/15-к ухвалив вирок. Станом на час розгляду скарги справа перебувала на розгляді в суді апеляційної інстанції. Короткий зміст рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП

24. Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що підставою заявленого самовідводу суддею ОСОБА_3. були обставини, які пов`язані з наміром судді звільнитися у відставку, потребою значного часу для розгляду кримінального провадження та відсутністю запасного судді, а також організаційними питаннями розгляду кримінального провадження, які обумовлені його складністю та суспільним резонансом, технічною невідповідністю приміщення суду для розгляду справ такої категорії, побоюваннями за безпеку складу суду, учасників процесу та відвідувачів. Зазначила, що описані суддею ОСОБА_3. обставини були продубльовані в ухвалі Шишацького районного суду Полтавської області від 02 червня 2021 року у справі № 532/308/15-к. Водночас ні заява про самовідвід судді ОСОБА_3., ні зазначена вище ухвала Шишацького районного суду Полтавської області не містили посилань на жодну з обставин, визначених статтями 75, 76 КПК України, що викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_3. та унеможливлюють його участь у розгляді вказаного кримінального провадження. Перша Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що хоча суддя ОСОБА_3 зазначає про намір звільнитися у відставку, проте відповідну заяву він не подав й останній дотепер продовжує здійснювати правосуддя. Перша Дисциплінарна палата ВРП відхилила довід суддів, викладений у поясненнях, про неможливість призначення запасного судді згідно зі статтею 320 КПК України, оскільки вказана обставина відповідно до статей 75, 76 КПК України не визначена як підстава для відводу (самовідводу) судді. Поряд із цим з матеріалів дисциплінарного провадження не вбачається обставин, які свідчили б про порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення судді (колегії суддів) для розгляду справи. На переконання Першої Дисциплінарної палати ВРП, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження (злочини вчинені у 2014 році, обвинувачені тривалий час перебували під вартою) та загальний строк розгляду його судами судді Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 , ОСОБА_1., ОСОБА_2. зобов`язані були вжити заходів для забезпечення розгляду кримінального провадження протягом розумного строку, а не усуватися від розгляду справи шляхом задоволення невмотивованого самовідводу. Натомість вчинені суддями дії не сприяють виконанню завдань правосуддя та не відповідають приписам статті 6 Конвенції в частині забезпечення швидкого й ефективного правосуддя. Перша Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що не оцінює законності ухвали Шишацького районного суду Полтавської області від 02 червня 2021 року у справі № 532/308/15-к, проте зазначила, що вказана ухвала не містить посилань на обставини, визначені статтями 75, 76 КПК України, що свідчить про її невмотивованість та порушення суддями вимог статті 81 КПК України. З огляду на такі обставини Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що судді Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 , ОСОБА_1., ОСОБА_2 шляхом зловживання правом на самовідвід самоусунулися від розгляду справи № 532/308/15-к, чим порушили вимоги статей 56, 57 Закону № 1402-VIII, які зобов`язують суддів об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді. Установлені ж обставини свідчать про несумлінне виконання вказаними суддями обов`язків судді та допущення ними недбалості. Перша Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що зазначені вище обставини в сукупності свідчать, що дії суддів Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 під час розгляду справи № 532/308/15-к утворюють склад дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: внаслідок недбалості порушення правил щодо самовідводу, що є підставою дисциплінарної відповідальності суддів. Короткий зміст рішення ВРП 25. 27 листопада 2025 року, розглянувши скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ВРП рішенням № 2576/0/15-25 залишила без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та погодилася із висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП щодо наявності у діях суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

26. ВРП виходила з того, що фактично судді ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не заперечували того факту, що заява про самовідвід головуючого у справі № 532/308/15-к судді ОСОБА_3 не містила підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України. Рада критично оцінила посилання суддів на те, що суддя ОСОБА_3 запевнив їх у своєму намірі піти у відставку, а приміщення суду не пристосоване для розгляду таких складних і резонансних справ. У світлі таких доводів зазначила, що такі обставини не визначені КПК України як підстави, що виключають участь судді у розгляді кримінального провадження. ВРП відхилила посилання суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що ухвалене ними судове рішення не виходить за межі звичайної суддівської помилки, яка не потягла жодних негативних наслідків, оскільки такі доводи не відповідають дійсності та повністю спростовуються матеріалами дисциплінарної справи. ВРП в повній мірі підтримала висновок Першої Дисциплінарної палати ВРП, що вимоги щодо безсторонності суду спрямовані на усунення сумніву осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а не на вирішення організаційних питань розгляду кримінального провадження, створення зручностей для організації роботи суду або взагалі, за наявності бажання, самоусунення від розгляду кримінального провадження. Зазначила, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення суддям ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Першою Дисциплінарною палатою ВРП було враховано неумисний характер дисциплінарного проступку (допущений внаслідок недбалості), позитивні характеристики суддів, а також те, що раніше судді не притягувались до дисциплінарної відповідальності. Відповідно, застосоване до суддів дисциплінарне стягнення у виді попередження відповідає принципу пропорційності.

27. Стосовно доводів про застосування дисциплінарних стягнень із порушенням строків ВРП зазначила, що оскільки датою вчинення дисциплінарного проступку суддями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є 02 червня 2021 року, а дисциплінарне провадження розпочалося з дня отримання ВРП дисциплінарної скарги - 17 червня 2021 року, то станом на 19 травня 2025 року трирічний строк застосування щодо суддів дисциплінарного стягнення, обрахований за правилами частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII, не закінчився.

28. Посилання судді ОСОБА_1. на те, що причиною його сумнівів у неупередженості та об`єктивності членів Першої Дисциплінарної палати ВРП Бокової Ю. В. та Мороза М. В. є спільна участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, ВРП оцінила критично. По-перше, сама собою така обставина за відсутності конкретних доказів чи фактів очевидно є недостатньою для висновку про упередженість чи необ`єктивність зазначених членів дисциплінарного органу, тим більше, що вони та суддя ОСОБА_1. кандидують на посади суддів апеляційних судів різних спеціалізацій. По-друге, факт участі у зазначеному конкурсі означених членів Першої Дисциплінарної палати ВРП став широко відомим ще в січні 2024 року - після оприлюднення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України списку кандидатів, які звернулися для участі в конкурсі. У зв`язку із цим ВРП визнала необґрунтованими доводи судді ОСОБА_1., що під час здійснення дисциплінарного провадження він не знав про цю обставину, а тому не подав заяви про відвід зазначених членів дисциплінарного органу. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Дослідивши наведені в скарзі, відзиві на неї та у відповіді на відзив доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків. Щодо меж перегляду оскаржуваного рішення ВРП

30. На підставі частини першої статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка здійснює повноваження, визначені цією Конституцією та законами України, серед іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора. Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів (частина десята статті 131 Конституції України).

31. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон № 1798-VIII. Так, частиною першою статті 1 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 цього Закону, за приписами частин першої та третьої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

32. Згідно із частиною сьомою статті 266 КАС України та частиною другою статті 52 Закону № 1798-VIII на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом. При цьому право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення, та скаржник, якщо рішення ВРП ухвалене за його скаргою.

33. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що ВРП у дисциплінарному провадженні є квазісудом, оскільки здійснює розгляд скарги на рішення дисциплінарного органу про притягнення / відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та приймає рішення на підставі балансу поданих доказів. Водночас Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії, визначені частинами першою і другою статті 55 Конституції України та пунктом 1 статті 6 Конвенції, як визначений статтею 266 КАС України судовий орган, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення, ухвалені за результатом розгляду скарг на рішення її дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Розгляд таких скарг Велика Палата здійснює за правилами касаційного провадження, встановленими КАС України.

34. Так, частиною першою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. За такого правового регулювання об`єктом дослідження Великої Палата Верховного Суду у цій категорії справ є виключно питання застосування права. Стосовно підстав перегляду рішення ВРП

35. Відповідно до статті 52 Закону № 1798-VIII рішення цього органу, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

36. Велика Палата Верховного Суду повно та всебічно перевіряє спірне рішення, зокрема, на предмет його відповідності вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

37. У скарзі ОСОБА_1 не порушує питання про незаконність оскаржуваного рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII. Велика Палата не встановила обставин чи підстав, які б свідчили про те, що рішення не підписав хтось із членів ВРП, які брали участь у його ухваленні, або що суддю не було належним чином повідомлено про засідання ВРП.

38. Наведеним у скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_1. доводам в частині наявності у нього сумнівів в неупередженості та об`єктивності членів Першої Дисциплінарної палати ВРП Бокової Ю. В. та Мороза М. В. Рада у спірному рішенні надала правову оцінку. Вказала, що сама по собі обставина участі вказаних членів ВРП у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах є недостатньою для висновку про їх упередженість чи необ`єктивність. Крім того, про факт участі вказаних членів ВРП у конкурсній процедурі ОСОБА_1 було відомо ще у січні 2024 року - після оприлюднення списку кандидатів, які звернулися для участі у конкурсі. З огляду на викладене ВРП відхилила доводи ОСОБА_1 , що він не знав про ці обставини, а тому не подав заяву про відвід зазначених членів дисциплінарного органу. У скарзі, поданій до Великої Палати Верховного Суду, та у відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначив, що у повній мірі погоджується із висновками ВРП в цій частині та не оскаржує спірне рішення із зазначених підстав. Відповідно, доводи ВРП, наведені у відзиві на скаргу в цій частині, є такими, що сформовані за наслідками поверхового дослідження змісту скарги ОСОБА_1 .

39. Скаржник ставить питання про незаконність спірного рішення з підстави, визначеної пунктом 4 частини першої статті52 Закону № 1798-VIIІ. Щодо підстави оскарження, визначеної пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIIІ

40. З огляду на зміст доводів, що наводились скаржником протягом розгляду його дисциплінарної справи Першою Дисциплінарною Палатою ВРП та Радою, а також у скарзі, поданій в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, Велика Палата Верховного Суду визначила, що ключовими питаннями, на які вона повинна надати відповідь за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , є: - чи наявні в оскаржуваному рішенні мотиви про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу); - чи дотримано Першою Дисциплінарною палатою ВРП строки притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Щодо кваліфікації дисциплінарного проступку за підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII

41. Відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстави умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу). У справі, що розглядається, Перша Дисциплінарна палата ВРП, з висновками якої погодилася Рада, дійшла висновку про наявність в діях, зокрема, судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого наведеною вище нормою Закону № 1402-VIII, а саме: внаслідок недбалості порушення правил щодо самовідводу.

42. Підстави заявлення та порядок вирішення відводів (самовідводів) у кримінальному судочинстві врегульовано параграфом 6 глави 3 розділу І КПК України. За правилами, встановленими частиною першою статті 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою (частина друга статті 75 КПК України). Стаття 76 КПК України регламентує питання недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні, а у статтях 77-79 КПК України визначені підстави для відводу: прокурора, слідчого, дізнавача; захисника, представника; спеціаліста, представника персоналу органу пробації, перекладача, експерта, секретаря судового засідання. Порядок подання заяви про відвід унормовано приписами статті 80 КПК України. Відповідно до частини першої вказаної статті за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. Частина п`ята статті 80 КПК України передбачає, що відвід повинен бути вмотивованим. За правилами частин першої та другої статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює. Частина п`ята статті 82 КПК України передбачає, що якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, то вирішується питання про передання кримінального провадження до іншого суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

43. У постанові від 29 серпня 2019 року (провадження № 11-312сап19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що як заявлення відводу потрібно розуміти подання суддею заяви про самовідвід або подання особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, заяви про відвід. Отже, у кримінальному провадженні, яке розглядається колегією суддів, відвід (самовідвід) судді розглядається і вирішується тим же складом суду колегіально.

44. У постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24) Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що, здійснюючи правосуддя, суддя повинен бути безстороннім (об`єктивним та неупередженим). Поведінка судді не може породжувати сумнів в учасників судового процесу щодо здатності судді бути безстороннім у їхній справі. Відвід (самовідвід) судді - це правовий інститут, який покликаний забезпечити безсторонність судді через нормативне визначення підстав, за наявності яких суддя не може здійснювати правосуддя у певному судовому процесі. Відвід (самовідвід) має бути вмотивованим, тобто містити вказівку на відповідні обставини, докази тощо, які підтверджують обґрунтований сумнів у можливій безсторонності судді. Підстави відводу (самовідводу) судді визначаються процесуальними законами. У кримінальному провадженні відвід судді є процесуальним інститутом, спрямованим на усунення слідчого судді, судді або присяжного від участі у кримінальному провадженні за умови існування обставин, що виключають їх участь. Такі обставини визначені у статті 75 КПК, і за їх наявності суддя зобов`язаний заявити самовідвід (частина перша статті 80 КПК), а якщо такі обставини відомі особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, то вони заявляють відвід судді (частина друга статті 80 КПК). Законодавець не розмежовує підстави для самовідводу і відводу, вони є однаковими за змістом і правовим значенням. Відмінність полягає виключно у суб`єкті подання відповідної заяви: самовідвід ініціює суддя, а відвід - особа, яка бере участь у кримінальному провадженні.

45. У пункті 66 рішення від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Так, за суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

46. Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим З`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, із змінами, внесеними згідно з рішенням З`їзду суддів від 18 вересня 2024 року (далі - Кодекс суддівської етики), суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1 (діяв станом на час постановлення ухвали від 02 червня 2021 року; далі - Коментар № 1), у частині, що стосується застосування статті 15 Кодексу суддівської етики, роз`яснює, що суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу. Відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Таке ж розуміння наведене і у Коментарях до Кодексу суддівської етики, що затверджені рішенням Ради суддів України від 02 березня 2026 року №

14. Водночас слід розуміти, що зловживання самовідводом не допускається і може потягнути застосування дисциплінарної відповідальності. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у випадку неможливості ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі (Коментар № 1). Коментар № 14 у пункті 3 також роз`яснює, що зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. Заявлення суддею самовідводу є допустимим лише за наявності реальних ризиків неможливості ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі. У пункті 61 додатка до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що судді мають приймати рішення у справах, які передані їм на розгляд. Вони можуть відмовитися від справи або її розгляду лише якщо для цього є поважні причини.

47. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду висновує, що інститут відводу (самовідводу) є важливим інструментом, що гарантує здійснення правосуддя саме неупередженим та справедливим судом. За його допомогою мають бути усунуті будь-які сумніви у зацікавленості або упередженості судді у результатах вирішення конкретної справи [навіть якщо така зацікавленість чи упередженість відсутня] задля забезпечення довіри суспільства до суду. Водночас зловживання правом на заявлення самовідводу з підстав, що не обумовлені об`єктивними та непереборними причинами, не допускається, оскільки може мати на меті намагання такого судді уникнути відповідальності за ухвалене рішення або призвести до суттєвого і безпідставного затягування розгляду справи та порушення прав учасників судового процесу. При цьому подання суддею саме вмотивованої заяви про відвід (самовідвід) і, відповідно, ухвалення судом, який розглядає таку заяву, вмотивованої ухвали за наслідками її розгляду є обов`язковими складовими процедури відводу судді у справі, оскільки покликане забезпечити розуміння для учасників судового процесу, чи не допущено суддею зловживання правом на відвід (самовідвід).

48. У справі, що розглядається, ВРП за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 виснувала, що подана суддею ОСОБА_3. заява про самовідвід не містила підстав для відводу, визначених приписами статей 75-79 КПК України. Попри це суддя ОСОБА_1. у складі колегії суддів Шишацького районного суду Полтавської області проголосував за задоволення цього самовідводу, чим допустив порушення правил відводу (самовідводу). Рада відхилила посилання скаржника [наведені також за змістом ухвали Шишацького районного суду Полтавської області від 02 червня 2021 року] на те, що приміщення суду не пристосоване для розгляду складних і резонансних справ, а суддя ОСОБА_3 має намір піти у відставку, та зазначила, що такі підстави не визначені КПК України як такі, що виключають участь судді у кримінальному провадженні. ВРП в оскаржуваному рішенні підтримала висновок Першої Дисциплінарної палати ВРП, що вимоги щодо безсторонності суду спрямовані на усунення сумніву осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а не на вирішення організаційних питань розгляду кримінального провадження, створення зручностей для організації роботи суду або взагалі, за наявності бажання, самоусунення від розгляду кримінального провадження. Відхилила ВРП і посилання скаржника на те, що ухвалене ним у складі колегії суддів судове рішення не виходить за межі звичайної суддівської помилки, яка не потягла жодних негативних наслідків, та зазначила, що такі доводи не відповідають дійсності та повністю спростовуються матеріалами дисциплінарної справи.

49. Зважаючи на наведене вище нормативно-правове регулювання питання вирішення відводу (самовідводу), у Великої Палати Верховного Суду немає підстав не погодитися з висновком дисциплінарного органу у цій справі. Твердження ОСОБА_1 , викладене у скарзі, що у провину йому як судді поставлено не вчинення певних дій, які порушують правила щодо відводу, а постановлення невмотивованої (на думку дисциплінарного органу) ухвали про задоволення самовідводу, є незмістовними. Як уже зазначалося, і подання вмотивованої заяви про самовідвід, і постановлення судом за наслідками її розгляду вмотивованої ухвали є складовими усієї процедури заявлення та вирішення відводу, яка регламентована приписами параграфа 6 глави 3 розділу І КПК України. При цьому підстави для відводу (самовідводу) судді чітко визначені приписами статей 75-76 КПК України. Безперечно, стаття 75 КПК України [з урахуванням положень пункту 4 частини першої цієї статті] не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть вплинути на неупередженість судді під час розгляду певної справи. Проте в будь-якому випадку такі обставини мають створювати саме відчуття упередженості у судді [за об`єктивним чи суб`єктивним критерієм], тобто певного ставлення судді до тієї чи іншої особи або формування у нього відповідного уявлення про неї. Водночас наведені ОСОБА_3 у заяві про самовідвід доводи, з обґрунтованістю яких погодився, зокрема, і ОСОБА_1 , не можуть стороннім спостерігачем сприйматися як такі, що свідчать про упереджене ставлення цього судді саме до учасників справи № 532/308/15-к. Велика Палата Верховного Суду погоджується, що наявність певних організаційних питань під час розгляду кримінального провадження, а також ймовірний вихід одного із членів колегії у відставку у майбутньому [щонайменше через три місяці] не є тими обставинами, що могли створити у судді ОСОБА_3. упереджене ставлення до будь-кого з учасників вказаної справи та вплинути на результат її вирішення. Натомість, як зазначив ОСОБА_3 у заяві про самовідвід, що в подальшому було продубльовано у мотивах ухвали від 02 червня 2021 року про задоволення вказаної заяви, справа № 532/308/15-к є резонансною. Відтак наявні обґрунтовані підстави вважати, що колегія суддів Шишацького районного суду Полтавської області мала намір самоусунутися від розгляду означеної справи шляхом використання механізму самовідводу одного із членів колегії, що є неприпустимим. Довід скаржника, що постановлення ухвали від 02 червня 2021 року не призвело до негативних наслідків, є помилковим, адже з огляду на неможливість утворити склад суду в Шишацькому районному суді Полтавської області Полтавський апеляційний суд ухвалою від 04 червня 2021 року направив кримінальне провадження № 12014170110000192 до Полтавського районного суду Полтавської області. Отже, відбулося безпідставне затягування розгляду справи. З наведених вище підстав Велика Палата Верховного Суду також відхиляє посилання скаржника на те, що дисциплінарним органом було порушено принцип індивідуальної юридичної відповідальності, а саме застосовано до, зокрема, ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, що є ідентичним застосованому до ОСОБА_3 , хоча скаржник заяву про самовідвід не подавав, а лише її розглянув. Саме на суд, який відповідно до правил, встановлених параграфом 6 глави 3 розділу І КПК України, уповноважений розглядати заяву про відвід (самовідвід), покладається обов`язок оцінити наведені у такій заяві обставини на відповідність вимогам статей 75-79 КПК України та постановити за наслідками такої оцінки вмотивовану ухвалу про задоволення такої заяви або про відмову в її задоволенні. Юридичне значення і наслідки утворює саме судове рішення, а не заява про відвід (самовідвід). Вказане вище також свідчить про безпідставність доводів скаржника в частині несправедливого та непропорційного застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження.

50. З приводу доводів скаржника про відсутність у спірному рішенні оцінки усіх доводів, що наводилися скаржником у скарзі на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке. Відсутність у рішенні дисциплінарного органу детальної відповіді на всі аргументи судді, який подав скаргу, не є свідченням того, що такі не були враховані ВРП під час ухвалення рішення. Достатнім є те, щоб рішення містило логічне і раціональне обґрунтування, з якого можна встановити ті мотиви, які вплинули на ухвалення остаточного рішення Радою. Зокрема, посилання ОСОБА_1 на те, що ВРП не оцінила належним чином Звіт від 12 травня 2025 року Представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини про результати відвідування Шишацького районного суду Полтавської області 02 травня 2025 року, є незмістовними. Так, у вказаному Звіті зафіксовано наявність суттєвих недоліків в організаційно-технічному та матеріальному забезпеченні діяльності Шишацького районного суду Полтавської області, які можуть порушити ряд конвенційних та конституційних прав людини. На переконання скаржника, цей Звіт доводить обґрунтованість ухвали від 02 червня 2021 року про задоволення самовідводу судді ОСОБА_3 . Разом з тим ВРП в оскаржуваному рішенні чітко вказала, що наявність організаційних питань під час розгляду кримінального провадження не є тією підставою, що свідчить про наявність підстав для відводу судді від розгляду справи у розумінні вимог статті 75 КПК України. Відповіді на порушені скаржником питання в частині кваліфікації дисциплінарного проступку та пропорційності застосованого до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення Велика Палата Верховного Суду вже надавала вище.

51. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується із правильністю кваліфікації Першою Дисциплінарною палатою ВРП вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку за пунктом «д» частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. Наведені скаржником у скарзі доводи встановлених дисциплінарним органом обставин та їх правової оцінки не спростовують. Щодо строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності

52. За позицією скаржника, ухвала про задоволення самовідводу судді ОСОБА_3. була постановлена 02 червня 2021 року, а дисциплінарне стягнення на суддю ОСОБА_1. було накладено 19 травня 2025 року, тобто з моменту ймовірного вчинення проступку минуло 3 роки та 352 дні. На його думку, не підлягають врахуванню у трирічний строк для накладення дисциплінарного стягнення 252 дні (187 днів відпустки, 5 днів тимчасової непрацездатності та 60 днів - граничний строк тривалості дисциплінарного провадження [за правилами частини четвертої статті 42 Закону № 1798-VIII в редакції, що була чинна станом на момент надходження дисциплінарної скарги до ВРП]). Відтак, на переконання ОСОБА_1 , трирічний строк накладення дисциплінарного стягнення на суддю перевищено на 100 днів. Окрему увагу скаржник звертає на те, що строк для застосування до нього дисциплінарного стягнення закінчився ще на момент відкриття дисциплінарної справи - 03 березня 2025 року (перевищено на 22 дні), що відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 1798-VIII мало стати підставою для відмови у відкритті дисциплінарної справи. Скаржник також наполягає на тому, що за правилами частини першої статті 42 Закону № 1798-VIII у редакції, чинній на час надходження дисциплінарної скарги до ВРП, дисциплінарне провадження не повинно було перевищувати шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги. Відтак саме такий строк тривалості дисциплінарного провадження слід враховувати при обчисленні граничного строку накладення дисциплінарного стягнення.

53. За правилами частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Таким чином, при обчисленні трирічного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності судді не враховуються періоди: (1) тимчасової непрацездатності; (2) перебування судді у відпустці; (3) здійснення відповідного дисциплінарного провадження. Відповідно, настання означених вище обставин перебіг зазначеного трирічного строку зупиняють на період їх існування. У постановах від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24 (провадження № 11-134сап24), від 21 червня 2018 року (провадження № 11-78сап18), від 29 листопада 2018 року у справі № 800/553/17 (провадження № 11-7сап18), від 31 січня 2019 року (провадження № 11-988сап18), від 11 квітня 2019 року (провадження № 11-121сап19) Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що норму, закріплену в частині одинадцятій статті 109 Закону № 1402-VIII, варто розуміти так, що трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності судді обчислюється з дати вчинення дисциплінарного проступку по дату накладення дисциплінарного стягнення (включно) з урахуванням того, що час тимчасової непрацездатності, перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження до такого трирічного строку не враховується.

54. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів врегульовано главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII (статті 42-50). Стаття 42 Закону № 1798-VIII, яка, серед іншого, визначає момент початку здійснення дисциплінарного провадження щодо судді, зазнавала певних змін. Так, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020, яким частину першу статті 42 Закону № 1798-VIII в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» визнано неконституційною, застосуванню підлягала первинна редакція цієї частини статті 42 Закону № 1798-VIII із вказаного моменту. Первинна редакція частини першої статті 42 Закону № 1798-VIII містила таке положення: «Дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом». 05 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі - Закон № 1635-IX), яким внесено зміни до Закону № 1798-VIII, зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. У період з 05 серпня 2021 року (дати набрання чинності Законом № 1635-IX) до 19 жовтня 2023 року [дати введення в дію Закону України від 09 серпня 2023 року № 3304-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (далі - Закон № 3304-IX)] стаття 42 Закону № 1798-VIII встановлювала, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання скарги щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом (частина друга). Чинна редакція частини другої статті 42 Закону № 1798-VIII (у редакції Закону № 3304-IX) визначає, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом. Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

55. Таким чином, попри зміни, що вносилися до статті 42 Закону № 1798-VIII, у ній залишалося незмінним визначення моменту початку дисциплінарного провадження, який залежав від того, з якої підстави воно відкривалося: - у разі надходження дисциплінарної скарги - день її отримання ВРП; - у разі ініціативи Дисциплінарної палати - день ухвалення відповідного рішення; - у разі звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - день отримання ВРП такого звернення. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24).

56. У справі, що розглядається, скарга Полтавської обласної прокуратури надійшла до ВРП 17 червня 2021 року.

57. З урахуванням наведених вище висновків щодо особливостей обчислення строків накладення дисциплінарного стягнення на суддю Велика Палата Верховного Суду висновує, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 розпочалося з 17 червня 2021 року (дати надходження скарги до ВРП), тобто через 15 днів після вчинення дисциплінарного проступку (02 червня 2021 року). Дисциплінарне провадження було закінчене 19 травня 2025 року із ухваленням Першою Дисциплінарною палатою ВРП рішення № 1041/1дп/15-25. Відтак означений період, а також періоди тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці судді ОСОБА_1 не підлягають врахуванню при обчисленні трирічного строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

58. Щодо тривалості дисциплінарного провадження, що мало місце у спірному випадку, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

59. У період з 07 листопада 2019 року до 05 серпня 2021 року частина четверта статті 42 Закону № 1798-VIII (у редакції Закону № 193-IX) визначала, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк. Строк здійснення дисциплінарного провадження не повинен перевищувати більше ніж шістдесят днів з моменту отримання дисциплінарної скарги. У період з 05 серпня 2021 року (дати набрання чинності Законом № 1635-IX) до 19 жовтня 2023 року (дати введення в дію Закону № 3304-IX) стаття 42 Закону № 1798-VIII, на відміну від її попередньої редакції, не містила положень щодо строку здійснення дисциплінарного провадження.

60. При цьому положення статті 42 Закону № 1798-VIII у різних наведених вище редакціях чітко визначали, що завершальним етапом дисциплінарного провадження є ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності. А чинна редакція цієї статті (в редакції Закону № 3304-IX) визначає, що до дисциплінарного провадження ще й входить стадія розгляду скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності. 61. 06 вересня 2023 року законодавець ухвалив Закон № 3378-IX, яким доповнив статтю 49 Закону № 1798-VIII частиною п`ятнадцятою, де вперше передбачив як граничну тривалість дисциплінарного провадження, так і чітко визначив правовий наслідок її порушення. Зокрема, встановив, що загальна тривалість дисциплінарного провадження не може перевищувати 18 місяців, а у разі порушення цього строку провадження підлягає закриттю за рішенням Дисциплінарної палати. Ця норма була введена в дію тільки з 21 грудня 2024 року - з дня опублікування повідомлення ВРП про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів у газеті «Голос України» № 194 (246), як це передбачено пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3378-IX. Однак тим же Законом № 3378-IX розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII були доповнені пунктом 23-13, який чітко визначив: «До дисциплінарних проваджень, розпочатих до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, не застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 49 цього Закону».

62. У постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24), аналізуючи наведені вище норми права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що перевищення визначених законом строків дисциплінарного провадження не має наслідком закриття дисциплінарного провадження, якщо воно було розпочато до 21 грудня 2024 року. Це явно свідчить про те, що законодавець не мав наміру ухвалити закон, який мав би наслідком закриття численних дисциплінарних проваджень, які накопичились у ВРП за попередні роки. Лише після набрання чинності та введення в дію нової редакції частини п`ятнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII такі строки набули матеріально-правового значення, оскільки їх недотримання було прямо пов`язано із закриттям провадження.

63. Велика Палата Верховного Суду у цій справі також вважає за необхідне зазначити, що із набранням чинності 05 серпня 2021 року Законом № 1635-IX було зупинено здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. 19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон № 3378-IX, яким введено в дію Закон № 3304-ІХ. Отже, відповідно до зазначених законів відновлено дисциплінарну функцію ВРП. Рішенням ВРП від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено з 01 листопада 2023 року розподіл між членами ВРП скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), розподіл яких зупинено рішенням ВРП від 05 серпня 2021 року № 1809/0/15-21. Таким чином, у період з 05 серпня 2021 року до 01 листопада 2023 року у зв`язку із змінами у законодавстві (а також відсутністю повноважного складу ВРП у період з лютого 2022 року до січня 2023 року) ВРП не здійснювала дисциплінарну функцію.

64. Відповідно до рішення ВРП від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів ВРП визначено 23 грудня 2024 року. За правилами пункту 23-8 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII (у редакції Закону № 3304-IX) дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованою системою розподілу справ. Перебіг строку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, у таких дисциплінарних провадженнях переривається та розпочинається заново. На виконання означеної норми 27 грудня 2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами у справі № 39/2/13-21 визначено дисциплінарного інспектора Тегляєву О. В . За наслідками розгляду висновку останньої 03 березня 2025 року Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалила відкрити дисциплінарну справу стосовно суддів Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_3 , ОСОБА_1., ОСОБА_2 , а 19 травня 2025 року ухвалила рішення № 1041/1дп/15-25 про притягнення цих суддів до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження.

65. Відтак тривалість дисциплінарного провадження у спірному випадку, зокрема, була зумовлена об`єктивними, незалежними від дисциплінарного органу, чинниками. Поряд із цим тривалість розгляду дисциплінарної справи сама по собі жодним чином не спростовує факту вчинення суддею дисциплінарного проступку. За відсутності в профільному законі наслідків порушення дисциплінарним органом тривалості дисциплінарного провадження [станом на момент початку дисциплінарного провадження у цій справі] така тривалість не може розглядатися як підстава для звільнення від дисциплінарної відповідальності. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі, яка розглядається, ВРП дійшла правильного висновку, що строк притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не сплинув. У спірному випадку дисциплінарне провадження розпочалося через 15 днів від дня вчинення дисциплінарного проступку, і відповідні строки були зупинені до 19 травня 2025 року згідно з вимогами частини першої статті 42 Закону № 1798-VIII. За змістом оскаржуваного рішення доводам скаржника в цій частині ВРП надала відповідну правову оцінку. Незгода скаржника з обсягом, повнотою та змістом наведених ВРП у спірному рішенні обґрунтувань не свідчить про відсутність наведення мотивів щодо спірного питання. Достатнім є те, щоб рішення містило такі мотиви, зі змісту яких об`єктивно можна встановити підстави та логіку його ухвалення. Критичне сприйняття скаржником наведених ВРП мотивів чи незгода з ними не є тотожнім їх відсутності взагалі. Висновки за результатами розгляду скарги

66. Частиною восьмою статті 266 КАС України передбачено, що Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП прийняла оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, а тому скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись статтями 266, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 27 листопада 2025 року № 2576/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вищої ради правосуддя від 27 листопада 2025 року № 2576/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 травня 2025 року № 1041/1дп/15-25 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Шишацького районного суду Полтавської області ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Гімон Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко О. А. Губська Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда М. В. МазурН. М. Мартинюк К. М. Пільков С. О. Погрібний Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець О. В. Ступак В. Ю. Уркевич