Ухвала ККС ВС № 522/3006/26

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2026 року м. Київ справа № 522/3006/26 провадження № 51-1470ск26 Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянула касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року і встановила: із касаційної скарги та долучених до неї документів убачається, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2026 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Одеської обласної прокуратури щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомостей про кримінальне правопорушення. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. Суддя Одеського апеляційного суду ухвалою від 15 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , керуючись п. 4 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), повернув особі, яка її подала. Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі У касаційній скарзі ОСОБА_4 викладає вимогу про перегляд у касаційному порядку зазначеного судового рішення, просить його скасувати. Зазначає про необґрунтованість висновків апеляційного суду щодо пропуску нею строку подання апеляційної скарги. Вважаючи, що строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали нею не був пропущеним (на її думку), а тому не порушує питання про його поновлення. Мотиви Суду Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги та додані до неї судові рішення і дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України від 2 червня 2016 року 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється судами відповідно до визначених законом процедур судочинства. Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ст. 1 КПК України). Провадження з перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції регламентовано у главі 31 розділу V КПК України, положення якої передбачають, що на стадії прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач перевіряє дотримання вимог закону щодо суб`єкта та предмету апеляційного оскарження, змісту звернення й належності його розгляду в цьому суді, а також додержання апелянтом процесуальних строків. Відповідно до частин 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. За приписами п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України у разі подання апеляційної скарги після закінчення строку апеляційного оскарження й відсутності клопотання про його поновлення апеляційний суд зобов`язаний повернути скаргу її авторові. При цьому згідно з ч. 7 указаної статті повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом. Як убачається зі змісту оскарженого судового рішення, апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 03 квітня 2026 року ОСОБА_4 подала через підсистему «Електронний суд» 13 квітня 2026 року, тобто поза межами строку оскарження, встановленого у п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України. Водночас апелянт не порушила перед апеляційним судом питання про поновлення пропущеного процесуального строку, що зумовило застосування судом імперативних приписів п. 4 ч. 3 ст. 399 цього Кодексу. В оскаржуваній ухвалі апеляційний суд указав, що ОСОБА_4 оскаржує ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2026 року, й вона була присутня під час цього судового розгляду в місцевому суді. Дійсно, як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2026 року, під час розгляду скарги у судовому засіданні, яке відбулося 03 квітня 2025 року, ОСОБА_4 була присутня особисто. Також, як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, де міститься окрема резолютивна частина оскаржуваної ухвали слідчого судді місцевого суду, суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 376 КПК України, 03 квітня 2026 року оголосив лише резолютивну частину ухвали. Натомість її повний текст було оголошено 07 квітня 2026 року. Відповідно до правової позиції, яка відображена у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470 кмо 18), перебіг строку на апеляційне оскарження судового рішення за змістом ст. 376 КПК України розпочинається з моменту оголошення резолютивної частини негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Таким чином, у випадку, коли суд з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст оголосив в інший день, строк подання апеляційної скарги обчислюється з оголошення резолютивної частини, а не з отримання повного тексту рішення. При цьому, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого судом рішення, ця обставина за їх клопотанням може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України. Тому в цьому провадженні строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді для скаржниці ОСОБА_4 мав рахуватися з наступного дня після проголошення її резолютивної частини, тобто з 04 квітня 2026 року. Твердження скаржниці щодо того, що подавши апеляційну скаргу 13 квітня 2026 року, вона не пропустила строк на апеляційне оскарження, адже він, на її думку, має обраховуватися з дня отримання нею копії повного тексту оскаржуваної ухвали слідчого судді - є помилковим. Таким чином, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений, і скаржниця в апеляційній скарзі не порушує питання про його поновлення, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду. Також скаржниці слід звернути увагу, що відповідно до ч. 7 ст. 399 КПК України повернення апеляційної скарги не позбавляє її права звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою з доданим до неї вмотивованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням положень ст. 117 КПК України. Тобто при наявності даних, які підтверджують поважність причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, скаржниця не позбавлена права повторно звернутись до апеляційного суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення такого строку. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які б свідчили про необхідність їх перевірки за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів постановила: відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3