Ухвала ККС ВС № 523/14517/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2025 року м. Київ справа № 523/14517/25 провадження № 51-3557ск25 Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року, встановила: ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим в межах кримінального провадження №42025160000000006 від 17.01.2025 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК України. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вказану ухвалу місцевого суду на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Перевіривши касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. Пункт 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Відповідно до положень ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених п. 9-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру. Частинами 1 та 2 ст.309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Згідно ч.2 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній. Постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у визнанні його потерпілим в межах кримінального провадження №42025160000000006 від 17.01.2025 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 382 КК України, до вказаного переліку не входить. Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала слідчого судді місцевого суду не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку та відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на зазначену ухвалу слідчого судді. В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» (Krombach v. France) від 13 лютого 2001 року). За таких обставин, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд діяв у відповідності з вимогами кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів постановила: відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3