Ухвала КЦС ВС № 546/894/21

УХВАЛА 14 квітня 2026 року м. Київ справа № 546/894/21 провадження № 61 14181 св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Петрова Є. В., Пророка В. В, учасники справи: позивачі за зустрічними позовами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач за зустрічними позовами - Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», розглянувши у порядку письмового провадження попередній розгляд заяви судді Пророка Віктора Васильовича про самовідвід від участі у розгляді справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 та касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Омельченко І. І, та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року, ухвалену колегією у складі суддів Лобова

0. А., Дорош А. І., Триголова В. М., ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2021 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», Підприємство) звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості і з урахуванням уточнень просило суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 32 320,35 грн.

2. Кобеляцький районний суд Полтавської області рішенням від 18 квітня 2025 року відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

3. Постановою від 08 жовтня 2025 року Полтавський апеляційний суд скасував рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2025 року та ухвалив нове судове рішення яким у задоволенні позову відмовив. 4. 12 листопада 2025 року ОСОБА_2 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд. 5. 14 листопада 2025 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

6. Ухвалою від 16 грудня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції. 7. 14 квітня 2026 року суддя Пророк В. В., який є учасником колегії відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 січня 2026 року, подав заяву про самовідвід, в обґрунтування якої посилається на те, що у окремій думці на ухвалу Верховного Суду від 16 грудня 2025 року (повний текст якої складений 13 квітня 2026 року) виклав свою позицію щодо необґрунтованості касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відсутності підстав для відкриття касаційного провадження, а отже вважає, що його подальша участь у розгляді справи може викликати у учасників справи обґрунтовані сумніви у неупередженості судді та забезпеченні довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду).

8. Вивчивши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість, керуючись такими міркуваннями.

9. Відповідно до частин першої - третьої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

10. Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік обставин, зазначених у пункті 5 частини першої статті 36 ЦПК України, чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання певних обставин тими обставинами, про які йдеться в наведеній вище нормі цього Кодексу, належить саме до повноважень Верховного Суду.

11. Приписами частин другої, третьої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

12. Верховний Суд застосовує Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у цій справі як джерело права з огляду на частину першу статті 3, частини першу, другу та четверту статті 10 ЦПК України, статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

13. Стаття 6 Конвенції вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був «безстороннім».

14. Отже, за усталеною практикою ЄСПЛ безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

15. Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб (рішення ЄСПЛ «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, «Мікаллеф проти Мальти»),

16. ЄСПЛ у своїй практиці визначив критерії оцінки безсторонності та розрізняє: - суб`єктивний, тобто спробу встановити переконання або особистий інтерес певного судді у даній справі; - об`єктивний, тобто встановити, чи суддя надав достатні гарантії, які виключали б будь-які правомірні сумніви з цього приводу («Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, «Пірсак проти Бельгії», «Грівз проти Сполученого Королівства», «Моріс проти Франції»),

17. Відтак, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

18. У межах суб`єктивного критерію ЄСПЛ завжди вважав, що особиста неупередженість судді є презумпцією, доки не буде доведено протилежне (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, рішення ЄСПЛ у справі «Хаушільдт проти Данії»).

19. Межа між цими двома критеріями не є герметичною, оскільки не лише сама поведінка судді може, з точки зору зовнішнього спостерігача, породити об`єктивно виправдні сумніви у його неупередженості (об`єктивний підхід), але й може свідчити про його особисте переконання (суб`єктивний підхід). Тому застосування одного з цих критеріїв, або ж обох, залежатиме від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою (рішення ЄСПЛ «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01).

20. Щодо виду необхідних доказів, то, наприклад, ЄСПЛ намагався перевірити обґрунтованість тверджень про те, що суддя виявляв будь-яку ворожість або, керуючись особистими мотивами, добився того, що справа була призначена саме йому (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

21. Хоча іноді важко навести докази на спростування презумпції особистої безсторонності судді, проте вимога об`єктивної безсторонності надає додаткову важливу гарантію. Суд визнає складність встановлення порушення статті 6, спричинене особистою упередженістю, і тому у переважній більшості випадків застосовує об`єктивний підхід (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, «Моріс проти Франції»).

22. Суд зважує на те, що у цьому аспекті навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26 жовтня 1984 року).

23. Окрема думка на ухвалу Верховного Суду від 16 грудня 2025 року сформована суддею Пророком В. В. 13 квітня 2026 року. Згідно з її змістом суддя Пророк В. В. не погоджувався з висновком колегії суддів щодо наявності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та відкриття провадження у справі. Суддя Пророк В. В. зазначає, що на його думку оскаржувані судові рішення законні та обґрунтовані, доводи касаційних скарг безпідставні, а отже у відкритті касаційного провадження слід було відмовити з підстав визнання необґрунтованими касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

24. Колегія суддів бере до уваги те, що підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначала пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_2 - пункти 1,4 частини другої статті 389 ЦПК України.

25. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

26. Зазначення сторонами підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України унеможливило застосування пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України та як наслідок визнання касаційних скарг необґрунтованими на стадії вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті касаційного провадження.

27. Однак, з огляду на те, що суддя Пророк В. В. висловив свою думку стосовно результату розгляду касаційних скарг по суті, колегія суддів, оцінивши такі обставини в сукупності, дійшла висновку про те, що подальша участь судді Пророка В. В. після висловлення ним у такий спосіб своєї позиції щодо розгляду касаційної скарги може викликати справедливий сумнів учасників справи у його неупередженості та об`єктивності.

28. З огляду на зазначене, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи заяви про самовідвід.

29. Вказане свідчить про наявність передбачених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України підстав для відводу судді.

30. З огляду на викладене, з метою усунення сумнівів учасників справи в об`єктивності та неупередженості суду та суддів при розгляді справи, заяву судді Пророка В. В. про самовідвід необхідно задовольнити.

31. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частина одинадцята статті 40 ЦПК України).

32. Відповідно до частини другої статті 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу. Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд, у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву судді Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича про самовідвід задовольнити. Відвести суддю Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича від розгляду справи № 546/894/21 (провадження № 61-14181св25) за касаційною скаргою касаційною скаргою ОСОБА_1 та касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про захист прав споживачів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про стягнення моральної шкоди. Справу № 546/894/21 передати для повторного автоматизованого розподілу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді А. А. Калараш Є. В. Петров В. В. Пророк