Постанова Харківський апеляційний суд № 644/6199/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 644/6199/15-ц Номер провадження 22-ц/818/1812/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., представника АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Кураксіної О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року в складі судді Ізмайлова І.К. по справі № 644/6199/15-ц за поданням в.о. начальника Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головка Віталія Леонідовича, стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», боржник: ОСОБА_1 , про видачу дублікату виконавчого листа,- В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року в.о. начальника Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головко Віталій Леонідович, стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», боржник: ОСОБА_1 , звернувся до суду з поданням про видачу дублікату виконавчого листа. Подання мотивовано тим, що за результатами перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що оригінал виконавчого листа № 644/6199/15-ц, виданий 06 квітня 2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості у розмірі 1 858 459,37 грн втрачено. Відсутність виконавчого листа є перешкодою для продовження виконавчого провадження та виконання судового рішення. Просив видати дублікат виконавчого документа, а саме: виконавчий лист № 644/6199/15-ц від 06 квітня 2016 року, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Харкова, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приват Банк" заборгованості у розмірі 1 858 459,37 грн. Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року у задоволенні подання в.о. начальника Харківського відділу ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Головка В.Л. про видачу дублікату виконавчого листа відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що заявником не зазначено, коли виконавчий лист пред`являвся до виконання, і які наслідки проведених виконавчих дій, та за яких обставин втрачено цей документ; суду не надано доказів втрати оригіналу виконавчого документа, заявником не доведено, що стягнення з боржника за виконавчим листом, дублікат якого просить видати, на даний час не проведено. На вказане судове рішення 09 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» АТ КБ «ПриватБанк» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подання про видачу дубліката виконавчого листа, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що на виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2015 року про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 06 квітня 2016 року було видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання. Постановою заступника начальника Орджонікідзевського відділу ДВС міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Звездінього В.В. від 05 серпня 2016 року було відкрито виконавче провадження № 51871207 з виконання вказаного виконавчого листа. 05 лютого 2024 року виконавче провадження № 51871207 завершено у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі того, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. У подальшому за результатами перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що оригінал виконавчого листа № 644/6199/15-ц від 06 квітня 2016 року втрачено, що підтверджується довідкою № 22702, виданою 18 березня 2025 року Харківським відділом ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Заявою від 11 квітня 2025 року № E.16.0.0.0/4-250411/74361 АТ КБ ПриватБанк повідомило суду, що оригінал виконавчого листа дійсно втрачено, він не перебуває на зберіганні банку та не поданий до виконання. Вказані обставини в сукупності свідчать про факт того, що виконавчий лист по справі № 644/6199/15-ц було достовірно втрачено, що є підставою для видачі його дубліката. Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання апеляційного суду представник Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та ОСОБА_1 не з`явилися. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 23 квітня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: Харківським відділом державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано в електронному кабінеті 29 січня 2026 року (а.с. 69, т. 1); ОСОБА_1 повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 7374, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 72, т. 1). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Кураксіну О. І., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2015 року стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 88 329,82 доларів США, що за курсом НБУ складає на 28 травня 2015 року 1 858 459,37 грн, а також судовий збір у розмірі 3654,00 грн (а.с. 1-1в). Заочне рішення суду набрало чинності 28 вересня 2015 року. На виконання вказаного судового рішення 06 квітня 2016 року видано виконавчий лист. Згідно з довідкою № 22702, виданою 18 березня 2025 року Харківським відділом ДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за результатами перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що оригінал виконавчого листа № 644/6199/15-ц від 06 квітня 2016 року втрачено (а.с. 2). Заявою від 11 квітня 2025 року № E.16.0.0.0/4-250411/74361 АТ КБ ПриватБанк повідомило суду, що оригінал виконавчого листа № 644/6199/15-ц втрачено, він не перебуває на зберіганні банку та не поданий до виконання (а.с. 9). Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Із усталеної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», та ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»). Як вбачається із змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до підпункту 17.4 пункту 17 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Аналізуючи зміст даної норми слід дійти висновку, що підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 зазначено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку із його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. При цьому, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження№ 61-11034св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 263/4331/18 (провадження № 61-8286св20). Згідно із частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час набрання заочним рішенням законної сили) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. У пункті 1 частини 2 цієї статті зазначено, що строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року №1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону від 02 червня 2016 року №1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Частиною 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції, передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Частиною 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції, передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (ч. 1 ст. 433 ЦПК України). Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження№ 14-308цс19). Отже, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Крім того, однією з підстав видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред`явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Як вбачається з матеріалів справи, заявником та стягувачем не надано належних доказів щодо перебування виконавчого листа на виконанні. Лише в доводах апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» зазначило про те, що виконавчий документ був своєчасно у 2016 році пред`явлений до виконання, та 05 лютого 2024 року виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Проте, жодних належних, допустимих та достовірних доказів щодо цього банком не надано, вказані обставини підтверджуються тільки його письмовими доводами. Як вбачається з результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП, де стягувачем є АТ КБ «ПриватБанк», а боржником ОСОБА_1 , на виконанні у Харківському ВДВС у Харківському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 51871207, відкрите 05 серпня 2016 року, стан виконавчого провадження завершено, однак дату та підставу завершення виконавчого провадження не вказано. З вказаних результатів неможливо встановити, за яким саме виконавчим документом відкрито та завершено виконавче провадження № 51871207. Отже, заявником та банком ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів того, що виконавчий лист № 644/6199/15-ц, виданий 06 квітня 2016 року Орджнікідзевським районним судом м. Харкова, взагалі було пред`явлено до примусового виконання та в подальшому повернуто стягувачу. Ані постанови про відкриття виконавчого провадження № 51871207, ані постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підтвердження доводів банку, викладених в апеляційній скарзі, суду не надано. Зі змісту подання державного виконавця також неможливо встановити підстави, якими він обґрунтовує необхідність видачі дублікату виконавчого листа. Як вбачається з матеріалів справи, заочне рішення у справі ухвалено 31 серпня 2015 року, не було оскаржене в апеляційному порядку та набрало законної сили 28 вересня 2015 року. Оскільки належних доказів щодо дати пред`явлення виконавчого листа до виконання і дати його повернення стягувачу не надано, тож суд позбавлений можливості перевірити, чи не сплив строк пред`явлення його до виконання, з огляду на те, що з поданням про видачу дубліката виконавець звернувся у березні 2025 року, тобто майже через 10 років після набрання чинності судовим рішенням. Крім того, з даних АСВП вбачається, що з 16 липня 2024 року на виконанні у приватного виконавця Ярмоленка О.В. перебуває інше виконавче провадження № 75543515, боржником у якому є ОСОБА_1 , а стягувачем - АТ КБ «ПриватБанк». З результатів пошуку також неможливо встановити, чи відкрито вказане виконавче провадження на виконання виконавчого листа у справі № 644/6199/15-ц чи на підставі іншого виконавчого документа. Отже, суд позбавлений можливості пересвідчитись у тому, що виконавчий лист, дублікат якого просить видати заявник, наразі не перебуває на виконанні. Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання про видачу дубліката виконавчого листа. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат не вирішувалось. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 27 квітня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина