Постанова Полтавський апеляційний суд № 645/746/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/746/22 Номер провадження 22-ц/814/1877/26Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді доповідача Дорош А. І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Коротун І. В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Хлистун Ірини Миколаївни на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 квітня 2023 року, ухвалене суддею Блажко І.О., повний текст рішення складений 06 квітня 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, - В С Т А Н О В И В: 10.02.2022 КП «Харківські теплові мережі» звернулося до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, в якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячої води в сумі 84 988,68 грн, 3% річних у сумі 1595,16 грн, інфляційні витрати у сумі 3 940,51 грн, судові витрати у сумі 2 481 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг централізованого опалення та гарячої води, облік нарахувань та оплат здійснюється за абонентським особовим рахунком НОМЕР_1 . Позивач здійснює послуги з опалення та гарячого водопостачання мешканцям м. Харкова, а також підприємствам, установам та організаціям, які знаходяться на території міста. Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.10.2006 №804 встановлені тарифи на виробництво, постачання теплової енергії та послуги з центрального опалення і гарячого водопостачання.КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з теплопостачання згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг, у відповідачів виникла заборгованість в сумі 84 988,68 грн, яка утворилася за період з 01.04.2015 по 31.12.2021, сума 3% річних складає 1595,16 грн, інфляційні витрати 3 940,51 грн. Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема, справи підсудні Фрунзенському районному суду м. Харкова підлягають розгляду Октябрським районним судом м. Полтави. З 20.12.2022 дана цивільна справа перебувала у провадженні Октябрського районного суду м. Полтави (а.с. 10). Заочним рішенням Октябрського районного суду Полтави від 06 квітня 2023 року позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 84 988,68 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в рівних частинах з кожного по 496,20 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за адресою АДРЕСА_1 КП «Харківські теплові мережі» надаються послуги з теплопостачання. За період з 01.04.2015 по 31.12.2021 утворилася заборгованість за послуги з теплопостачання у сумі 84 988,68 грн. За період з 01.04.2015 по 31.12.2021 нараховано 3% річних у сумі 1595,16 грн, інфляційні витрати у сумі 3 940,51 грн. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022. 04.03.2022 Верховним Судом вирішено питання про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан. Так відповідно до ст. 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 про «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24.02.2022. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в частині стягнення з відповідачів нарахованих 3% річних у сумі 1595,16 грн, інфляційних витрат у сумі 3 940,51 грн, оскільки на всій території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. За період з 01.04.2015 по 31.12.2021 утворилася заборгованість за послуги з теплопостачання у сумі 84 988,68 грн згідно розрахунків заборгованості за адресою АДРЕСА_1 . На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачі належним чином не виконують своїх обов`язків зі сплати коштів за послуги теплопостачання, встановлених наведеними Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та Житловим кодексом України, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованості за опалення та гарячу воду. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 09 січня 2026 року клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення задоволено. Поновлено строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення від 06 квітня 2023 року у цивільній справі №645/746/22 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду. Заяву адвоката Хлистун Ірини Миколаївни, котра діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення від 06 квітня 2023 року у цивільній справі №645/746/22 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду - залишено без задоволення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Хлистун І.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Застосувати строк позовної давності для періоду з квітня 2015 по лютий 2019. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не проживає за адресою, яка зазначена у позовній заяві, що підтверджено довідкою від 08.04.2022 №2113-5001379539. Тобто фактично з 08.04.2022 по сьогоднішній день ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, у матеріалах справи наявні підтвердження повернення всіх поштових відправлень, які були направлені ОСОБА_1 . Жодної судової повістки, рішень, ухвал відповідач у справі не отримував. Таким чином, відповідач об`єктивно не мав можливості дізнатися про наявність судового розгляду. А відтак, знаходячись на значній відстані від місця розгляду справи, ОСОБА_1 не був ані обізнаний із судовим розглядом справи відносно нього, ані належним чином повідомлений. За розрахунком позивача, відповідачам нарахована заборгованість, починаючи з квітня 2015. При цьому з цього часу, за доводами позивача, відповідачі не здійснювали оплату житлово-комунальних послуг за встановленими тарифами, в установленому розмірі з травня 2015. Відтак, строк звернення до суду з вказаними позовними вимогами спливає відповідно за період з квітня 2015 по грудень 2021, в період з квітня 2018 по грудень 2024 (дата звернення з позовом 10.02.2022). Позивач відповідно не надав до суду ані заяви про поновлення строку звернення за судовим захистом, ані вказав причин поважності пропуску строку звернення до суду. Таким чином, позовні вимоги з квітня 2015 по лютий 2019 не підлягають стягненню внаслідок спливу строку позовної давності. Лише заборгованість за період з березня 2019 по грудень 2021 знаходиться у межах строків позовної давності. Згідно долученого розрахунку, у період з червня 2015 до жовтня 2016 позивач нараховував оплату за підігрів води на 5 осіб, у період з листопада 2016 до жовтня 2020 позивач нараховував оплату за підігрів води на 4 осіб. З листопада 2020 позивачем нараховувалось за підігрів води з розрахунку на 6 осіб. Проте відповідачів зазначено п`ять осіб. Згідно із даними трудової книжки ОСОБА_1 з 21.05.1992 переїхав до Красноярського краю, де й проживав до 2006. У1995 ОСОБА_1 створив родину і в подальшому проживав зі своєю дружиною. Зокрема з 2008 він переїхав з дружиною ОСОБА_6 в її квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . А вже в 2022 був змушений виїхати до Закарпатської області. А відтак, за період з 2015 до дати звернення з даною апеляційною скаргою ОСОБА_1 не був ані власником квартири, за яку нараховані комунальні платежі, ані проживав там фактично, жодних договорів на отримання послуг від КП «Харківські теплові мережі» не укладав. Отже, відомість нарахування та оплати за теплову енергію та підігрів води з врахуванням періоду платежу, містить нарахування на осіб, що не проживали. Разом з тим, хто саме був споживачем по цих періодах не зазначено, а самих відповідачів заявлено лише п`ятьох. Отже, неможливо достеменно встановити, що ОСОБА_1 взагалі був споживачем зазначених послуг з підігріву води у спірний період. Також судом першої інстанції не встановлено правовий режим житла за адресою: АДРЕСА_4 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що за адресою: АДРЕСА_5 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 3). Згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова №12-0000090-2023 від 10.01.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 33). Згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова №12-0000088-2023 від 10.01.2023, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 34). Згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова №12-0000089-2023 від 10.01.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 35). Згідно, Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова №12-0000095-2023 від 10.01.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 36). Таким чином, за адресою: АДРЕСА_1 , КП «Харківські теплові мережі» надаються послуги з теплопостачання. За період з 01.04.2015 по 31.12.2021, нараховано 3% річних у сумі 1595,16 грн інфляційні витрати у сумі 3 940,51 грн, згідно розрахунків заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4). За результатами розгляду справи по суті пред`явлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновкупро відмову у задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в частині стягнення з відповідачів нарахованих 3% річних у сумі 1595,16 грн, інфляційні витрати у сумі 3 940,51 грн, оскільки на всій території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. За період з 01.04.2015 по 31.12.2021 утворилася заборгованість за послуги з теплопостачання у сумі 84 988,68 грн, згідно розрахунків заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3). За результатами розгляду справи по суті пред`явлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі належним чином не виконують своїх обов`язків зі сплати коштів за послуги теплопостачання, встановлених наведеними Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та Житловим кодексом України, суд прийшов до висновку про задоволення позову повністю та про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованість за за опалення та гарячу воду на користь позивача. Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч.2 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Згідно з вимогами ст.ст. 64, 67 ЖК України та п.п.14, 17, 35 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, квартиронаймачі зобов`язані вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, у тому числі і за послуги теплопостачання, у строки, встановлені чинним законодавством, а повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем житла майнову відповідальність. Згідно з п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, споживачі зобов`язані оплачувати спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця. Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від умов договору не допускається. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 04.03.2022 Верховним судом України вирішено питання про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан. Так відповідно до ст. 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим. Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 про «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня опублікування і застосовується з 24.02.2022. Апеляційний суду складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є стягнення у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячої води в сумі 84 988,68 грн, 3% річних - 1595,16 грн, інфляційних витрат - 3 940,51 грн. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Враховуючи спірний період, за який виникла заборгованість, до спірних правовідносини підлягає застосуванню спеціальне законодавство, що регулює правовідносини у сфері надання послуг з теплопостачання, що діяло станом на час спірних правовідносин. Таким законодавством є Житловий кодекс України, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (у редакції, яка втратила чинність 01.05.2019) та №2189-VIII (у новій редакції), а також Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою КМ України №630 від 21.07.2005, що діяли на час виникнення спірних правовідносин (втратили чинність на підставі постанови Кабінету міністрів України №85 від 02.02.2022). Статтею 6 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов`язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Статтею 162 ЖК України передбачено обов`язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 322ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором. Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019), споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Частиною 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII (у чинній редакції), індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII (у чинній редакції), плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Правил №630, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Пунктом 18 Правил №630 передбачалося, що споживачі зобов`язані оплачувати за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019), споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Аналогічна норма міститься у п. 1 ч. 1 ст. 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII в чинній редакції. Такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (який втратив чинність 01.05.2019) та пункт 5 частини другої статті 7 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№2189-VIII в новій редакції). Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє позивача за первісним позовом обов`язку оплачувати надані йому послуги. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц (провадження №14-280цс18). Як вбачається з матеріалів справи, за адресою: АДРЕСА_5 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 3). За період з 01.04.2015 по 31.12.2021 утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання у сумі 84 988,68 грн, згідно розрахунків заборгованості за адресою АДРЕСА_6 , квартира АДРЕСА_7 (а.с. 3). Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, то апеляційний суд у складі колегії суддів їх відхиляє, виходячи з наступного. Статями 256, 257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. (ч. 2 ст. 267 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. (ч. 3ст. 267 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. (ч.5 ст. 267 ЦК України). Згідно з частинами 1,5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253-255 цього Кодексу. Між тим, у постанові від 07.07.2020 при розгляді справи №712/8916/17, провадження №14-448цс19 Великою Палатою Верховного Суду наведено такий правовий висновок, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті). Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20, ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, у первинній редакції, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017, №633, чинної з 30.08.2017, якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення. Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. З матеріалів справи вбачається, що у спірний період (01.04.2015-31.12.2021) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 частково здійснювали оплату наданих послуг, а саме: квітень 2015 311,18 грн; серпень 2016 54,21 грн; вересень 2016 54,21 грн; жовтень 2016 54,21 грн; листопад 2016 54,21 грн; грудень 2016 54,21 грн; січень 2017 54,21 грн; лютий 2017 54,21 грн; березень 2017 100 грн; квітень 2017 100 грн; травень 2017 100 грн; червень 2017 507,78 грн; серпень 2017 100 грн; вересень 2017 300 грн; жовтень 2017 350 грн; листопад 2017 350 грн; грудень 2017 250,03 грн; січень 2018 200 грн; лютий 2018 300 грн; березень 2018 200 грн; червень 2018 35,46 грн; липень 2018 100 грн; серпень 2018 100 грн; вересень 2018 50 грн; жовтень 2018 50 грн; листопад 2018 50 грн; грудень 2018 140 грн; січень 2019 100 грн; лютий 2019 150 грн; квітень 2019 100 грн; серпень 2019 50 грн; жовтень 2019 100 грн; листопад 2019 379,31 грн; грудень 2019 426,56 грн; січень 2020 275,93 грн; лютий 2020 276,87 грн; березень 2020 278,34 грн; квітень 2020 278,34 грн; травень 2020 178 грн; червень 2020 77,54 грн; липень 2020 77,41 грн; серпень 2020 77,58 грн; вересень 2020 224,84 грн; жовтень 2020 279,67 грн; листопад 2020 240,12 грн; грудень 2020 282,09 грн; січень 2021 281,77 грн; лютий 2021 297,14 грн; березень 2021 442,02 грн; квітень 2021 294,42 грн; травень 2021 194,59 грн; липень 2021 95,58 грн; серпень 2021 195,58 грн; вересень 2021 145,58 грн; жовтень 2021 195,58 грн; листопад 2021 344,43 грн; грудень 2021 441,04 грн (а.с. 3). Внесення часткових оплат на погашення заборгованості у спірний період (01.04.2015-31.12.2021) свідчить про переривання строку позовної давності, а тому позов подано у межах, передбаченого законом, строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не отримував судових повісток на судові засідання, то ці доводи не заслуговують на увагу виходячи з наступного. Згідно ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2023 судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 , направлено копію ухвали від 21.12.2022, копію позовної заяви та судові повістки на 23.02.2023 на 11.00 годин (а.с. 37-42). 24.02.2023 відповідачами отримано копію ухвали від 21.12.2022, копію позовної заяви та судові повістки, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 48). 07.03.2023 судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 , направлено судові повістки на 06.04.2023 на 09.00 годин (а.с. 51-56). До суду першої інстанції АТ «Укрпошта» повернуто конверт на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з відміткою «відправлення не вручене під час доставки: інші причини» (а.с .59). Таким чином, відповідачі були належним чином були повідомлені про судові засідання. Доводи апеляційної скарги про те, що фактично з 08.04.2022 по сьогоднішній день ОСОБА_1 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , як внутрішньо переміщена особа, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки заборгованість виникла за період з 01.04.2015 по 31.12.2021, а ОСОБА_1 з 12.06.1985 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що слідує із копії паспорта на його ім`я, серія НОМЕР_2 (а.с. 80-85). Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не встановлено правовий режим житла за адресою: АДРЕСА_4 , то ці доводи колегія суддів апеляційного суду відхиляє, оскільки відповідач при звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення не був позбавлений можливості надати докази щодо статусу квартири (вона є власністю відповідачів, є приватизованою тощо), таких доказів не надано відповідачем і суду апеляційної інстанції. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права. Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58). Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хлистун Ірини Миколаївни - залишити без задоволення. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 квітня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 квітня 2026 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов