Постанова 4824 № 382/1758/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 382/1758/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8106/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Савчака С.П., у справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «МХП-Агро-С» про виділення в натурі частки земельної ділянки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки в натурі, - в с т а н о в и в : У вересні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про виділення в натурі частки земельної ділянки (т. 1 а.с. 2-16). Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є рідною дочкою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16 травня 2008 року ОСОБА_4 склала заповіт на належну їй земельну ділянку площею 4,0570 га, що розташована на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, з кадастровим номером 3225585800:09:007:0043, згідно з яким заповіла ОСОБА_5 та ОСОБА_1 вказану земельну ділянку в рівних частках. Вказувала, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 грудня 2013 року, їй на праві спільної часткової власності належить 5/12 часток вказаної земельної ділянки, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 5/12 часток вказаної земельної ділянки та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/6 часток вказаної земельної ділянки. Зазначала, що вона прийняла рішення щодо виділу своєї частки в натурі та 23 лютого 2024 року звернулася із заявами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і запропонувала надати згоду в письмовому вигляді на оформлення договору про виділ в натурі часток вищевказаної земельної ділянки з нотаріальним посвідченням. Заяву ОСОБА_1 отримав, але відповідь не надіслав, як і згоду на укладення договору про виділ в натурі частки земельної ділянки. Заява, яка була надіслана ОСОБА_2 , повернулася без вручення за закінченням терміну зберігання. 06 березня 2024 року ОСОБА_3 звернулася до КНДІСЕ з клопотанням про проведення земельно-технічної експертизи, в якому просила встановити можливі варіанти розподілу земельної ділянки. Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4059/24-41 від 18 червня 2024 року експертом запропоновано три варіанти розподілу земельної ділянки відповідно до часток співвласників з відображенням схем та каталогом координат. Посилаючись на те, що співвласник спільної часткової власності має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та такий виділ є можливим, ОСОБА_3 просила: припинити її право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 4,0570 га, кадастровий номер 3225585800:09:007:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області; виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_3 5/12 часток земельної ділянки площею 4,0570 ка, кадастровий номер 3225585800:09:007:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, що становить 1,6904 га відповідно до варіанту № 2 експертизи, проведеної КНДІСЕ (т. 1 а.с. 2-16). Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 25.10.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом ТОВ «Нива України». Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 28 листопада 2024 року виключено з числа учасників ТОВ «Нива України» та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом ТОВ «МХП-Агро-С» (т. 1 а.с. 81-82, 141-145). У листопаді 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки в натурі (т. 1 а.с. 102-104, 158-163). Зустрічна позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом №№ 3259, 3257, виданими 28 грудня 2013 року приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж., ОСОБА_1 є власником 5/12 частин вищезазначеної земельної ділянки, ОСОБА_2 є власником 1/6 частини вищезазначеної земельної ділянки, а власником решти 5/12 частин земельної ділянки є ОСОБА_3 . Вказували, що ОСОБА_3 за первісним позовом бажає виділити свої частку земельної ділянки в натурі. Наголошували, що вони протягом тривалого часу не спілкуються з ОСОБА_3 , а тому згоди щодо укладення договору про виділ земельної ділянки в натурі в позасудовому порядку не дійшли. З огляду на неможливість спільного використання майна, позивачі за зустрічним позовом вважали за необхідне звернутися до суду з позовом про виділ спільної земельної ділянки в натурі, що в подальшому надасть їм можливість припинити спільну часткову власність на всю земельну ділянку та провести державну реєстрацію права власності на окремо виділену земельну ділянку. Зазначали, що за змістом первісного позову ОСОБА_3 було обрано другий варіант поділу земельної ділянки відповідно до висновку експертизи за № 4059/24-41, проведеної КНДІСЕ 18 червня 2024 року. З обраним варіантом поділу позивачі за зустрічним позовом погоджуються та відповідно з вказаним варіантом просили виділити їм у власність окремі земельні ділянки площею 0,6761 га та 1,6904 га. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили поділити між ними та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 4,0570 га, кадастровий номер 3225585800:09:007:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, виділивши ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,6761 га, а ОСОБА_1 площею 1,6904 га з відповідним каталогом координат поворотних точок та припинити спільну часткову власність на вищезазначену земельну ділянку (т. 1 а.с. 102-105,158-163). Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20 лютого 2025 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено. Виділено в натурі у приватну власність ОСОБА_3 5/12 часток земельної ділянки площею 4,0570 га, з кадастровим номером 3225585800:09:007:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Райківщинської сільської рад Яготинського району Київської області, що становить 1,6904 га відповідно до варіанту № 2 висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4059/24-41, проведеної 18 червня 2024 року КНДІСЕ відповідно до каталогу координат (в геодезичній системі координат 1963 року SC63) кутів повороту земельної ділянки: № 1 Х - 5 564 494.439, Y - 4 253 825.794, Довжина - 45.198, Кут - 089°44?11??, Внутрішні - 089°44?11??; № 2 Х - 5 564 449.290, Y - 4 253 823.680, Довжина - 381.167, Кут - 092°40?52», Внутрішні - 090°00?01»; № 3 Х - 5 54 431.460, Y - 4 254 204.430, Довжина - 43.446, Кут - 003°17?03», Внутрішні - 090°36?11»; № 4 Х - 5 564 474.835, Y - 4 254 206.919, Довжина - 381.629, Кут - 272°56?40», Внутрішні - 089°39?37»; Довжина - 851.440, Внутрішні - 360°00?00. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 га земельну ділянку площею 4,0570 га, кадастровий номер 3225585800:09:007:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про судовий збір (т. 2 а.с. 67-75). Додатковим рішенням Яготинського районного суду Київської області від 07 березня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 12 962,50 грн, з кожного (т. 2 а.с. 83-87). Не погодившись із рішенням та додатковим рішенням суду, 28 березня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати оскаржуване рішення в частині вирішення питання щодо зустрічного позову та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов, з урахуванням понесених судових витрат, у повному обсязі, а також скасувати додаткове оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким понесені ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу задовольнити у сумі 3 000,00 грн. (т. 2 а.с. 98-100). На обґрунтування апеляційної скарги зазначали, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову у зв`язку з відсутністю порушених прав позивачів за зустрічним позовом, є помилковим, оскільки підстави звернення як за зустрічним позовом, так і за первісним позовом, є одними й тими ж, а саме відсутність спілкування та відсутність згоди на виділ земельної ділянки в натурі. Однак, за первісним позовом суд враховує зазначені доводи, проте за зустрічним позовом ігнорує їх, в результаті чого перешкоджає позивачам за зустрічним позовом у реалізації їх права на отримання своєї частки в натурі, на що вони мають право відповідно до закону. Предметом даного спору є передбачений законом спосіб користування належним їм майном у вигляді виділу нерухомого майна в окрему земельну ділянку, і доводи суду про те, що ОСОБА_3 фактично не перешкоджає цьому, не є підставою для відмови у задоволенні позову. Вказували, що суд першої інстанції проігнорував те, що відповідачі визнали первісний позов відразу після його отримання, а тому розгляд даної справи не зайняв значного обсягу витраченого часу адвоката та її зусиль. Крім того, у позивачки в наявності були усі документи, необхідні для звернення до суду з позовом, тому від адвоката не вимагалося додаткових дій щодо їх збирання (витребування) та значного обсягу часу та зусиль для підготовки відповідних документів до суду. Тобто, перелічені в акті приймання-передачі дії адвоката не вимагали від нього витрат часу у визначеному ним обсязі, а заявлена до відшкодування сума не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності (т. 2 а.с. 98-100). Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 лютого 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 07 березня 2025 року залишено без змін (т. 2 а.с. 143-155). Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000, 00 грн (т. 2 а.с. 218-224). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки в натурі - скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 3 а.с. 77-82). 12 лютого 2026 року зазначена справа отримана Київським апеляційним судом та 13 лютого 2026 року передана судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року підготовку справи до судового розгляду визнано закінченою. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні Київського апеляційного суду(вул. Солом`янська,2-А)(т. 3 а.с. 87-88). У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 , її представник - адвокат Дадіверіна Л.І. заперечували проти скарги і просили залишити її без задоволення. просили закрити провадження у справі за відсутності предмета спору. Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. ТОВ «МХП-Агро-С» про розгляд справи апеляційним судом 26 березня 2026 року і 23 квітня 2026 року було сповіщено, відповідно, 20 лютого 2026 року і 25 березня 2026 року повідомленнями до Електронного кабінету в ЕСІТС із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень. Повідомлення апелянтів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адрес місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили (т. 3 а.с. 89-105). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06). Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав. Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки в натурі, суд першої інстанції виходив із того, що у даній справі відсутнє порушення прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі сторони ОСОБА_3 щодо поділу в натурі земельної ділянки між співвласниками. Суд дійшов висновку, що не можна вважати порушенням прав необхідність приведення правовстановлюючих документів щодо залишку земельної ділянки після виділення в натурі частки ОСОБА_3 . Законодавством України не передбачає будь-яких дій зі сторони співвласників, які залишилися після виділення в натурі частки одного із співвласників та які потребують для цього рішення суду. Колегія суддів не погодилась з таким висновком суду з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 07 травня 2004 року ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 4,0570 га, яка розташована в Райківщинській сільській раді Яготинського району Київської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3225585800090070043 (т. 1 а.с. 25). У відповідності до заповіту від 16 травня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2098, ОСОБА_4 заповіла належну їй на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області земельну ділянку розміром 4,0570 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , кожному в рівних частках (т. 1 а.с. 18). Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28 грудня 2013 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 грудня 2013 рок за № 15674938, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 27 листопада 2024 року за № 405487176: ОСОБА_5 є власницею 5/12 часток земельної ділянки; ОСОБА_1 є власником 5/12 часток земельної ділянки; ОСОБА_2 є власницею 1/6 частки земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0570 га, яка розташована в Райківщинській сільській раді Яготинського району Київської області, з кадастровим номером 3225585800:09:007:0043 (т. 1 а.с. 20, 23, 167). У відповідності до висновку експертів за результатами проведення у цій справі судової земельно-технічної експертизи № 4059/24-41 від 18 червня 2024 року, пропонуються три варіанти розподілу земельної ділянки, кадастровий номер 3225585800:09:007:0043, яка розташована в Райківщинській сільській раді Яготинського району Київської області відповідно до часток співвласників, а саме ОСОБА_5 - 5/12 частки - 1 6904 га; ОСОБА_1 - 5/12 частки - 1,6904 га; ОСОБА_2 - 1/6 частки - 0,6761 га, з трьома варіантами поділу (т. 1 а.с. 49-61). Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз змісту яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості. Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт. Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Згідно з частинами першою, другою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється. Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди. У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно. Частинами першою, другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частин другої і третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і спрямувавши справу в цій частині на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 січня 2026 року зазначив, що «згідно з висновком від 18 червня 2024 року № 4059/24-41, зробленим за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, запропоновано три варіанти розподілу спірної земельної ділянки відповідно до часток всіх співвласників, а саме ОСОБА_5 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 . Вирішуючи спір в частині зустрічного позову, апеляційний суд наведеного не врахував, не звернув уваги на те, що висновком від 18 червня 2024 року, зробленим за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4059/24-41, встановлено, що розділити спірну земельну ділянку відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі землеустрою на три частини відповідно до часток співвласників ( ОСОБА_5 - 5/12 частки - 1 6904 га; ОСОБА_1 - 5/12 частки - 1,6904 га; ОСОБА_2 - 1/6 частки - 0,6761 га технічно можливо, а тому зробив передчасний висновок про технічну неможливість поділу в натурі спірної земельної ділянки між позивачами за зустрічним позовом. Апеляційний суд погоджуючись з висновками місцевого суду про задоволення первісного позову про виділення частини спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є співвласниками цієї ж земельної ділянки з тих підстав, що ОСОБА_3 їх права не порушуються. Такі висновки не відповідають правовому режиму спільної часткової власності, кожен із учасників якої має право на виділ тієї частини земельної ділянки, яка йому належить на праві власності. Установивши, що сторонам у справі належить земельна ділянка на праві спільної часткової власності і вони не досягли згоди щодо її поділу, апеляційний суд залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, належним чином не мотивував свого висновку про неможливість такого поділу в натурі» (т. 3 а.с. 77-82). Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. З цих підстав, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними доводи і заперечення представника ОСОБА_3 - адвоката Дадіверіної Л.І. про необґрунтованість висновків суду касаційної інстанції у цій справі та необхідність закриття провадження у цій справі. Враховуючи викладені висновки Верховного Суду у цій справі, а також, встановивши що земельна ділянка з кадастровим номером: 3225585800:09:007:0043 є об`єктом права спільної часткової власності сторін у справі та враховуючи, що згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4059/24-41 від 18.06.2024 року є технічна можливість виділити сторонам належну їм частину земельної ділянки, колегія суддів вважає, що наявні підстави для поділу спірної земельної ділянки шляхом виділу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток земельної ділянки в натурі. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в зустрічній позовній заяві не заперечували проти вимог ОСОБА_3 щодо виділу в натурі частин вищевказаної земельної ділянки відповідно до варіанту № 2 висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4059/24-41 проведеної 18.06.2024 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (т. 1 а.с. 102-104, 158-163). Так, відповідно до варіанту № 2 висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4059/24-41 проведеної 18.06.2024 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 слід виділити в натурі у приватну власність 5/12 часток земельної ділянки площею 4,0570 га, з кадастровим номером 3225585800:09:007:0043, яка розташована на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, що становить 1,6904 га, відповідно до каталогу координат (в геодезичній системі координат 1963 року SC63) кутів повороту земельної ділянки: № 1, Х 5 564 538.495, Y 4 253 827.856, Довжина 44.104, Кут 182°40'47", Внутрішні 089°47'03"; № 2, Х 5 564 494.439, Y 4 253 825.794, Довжина 381.629, Кут 092°56'40", Внутрішні 090°15'53"; № 3, Х 5 564 474.835, Y 4 254 206.919, Довжина 44.431, Кут 003°17'06", Внутрішні 090°20'26"; № 4, Х 5 564 519.193, Y 4 254 209.465, Довжина 382.097, Кут 272°53'44", Внутрішні 089°36'38"; Довжина 852.261, Внутрішні 360°00'00" (т. 1 а.с. 58) Також, відповідно до варіанту № 2 висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4059/24-41 проведеної 18.06.2024 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 слід виділити в натурі у приватну власність 1/6 часток земельної ділянки площею 4,0570 га, з кадастровим номером 3225585800:09:007:0043, яка розташована на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, що становить 0,6761 га, відповідно до каталогу координат (в геодезичній системі координат 1963 року SC63) кутів повороту земельної ділянки: № 1, Х 5 564 555.450, Y 4 253 828.650, Довжина 16.974, Кут 182°40'52", Внутрішні 090°00'02"; № 2, Х 5 564 538.495, Y 4 253 827.856, Довжина 382.097, Кут 092°53'44", Внутрішні 090°12'52"; № 3, Х 5 564 519.193, Y 4 254 209.465, Довжина 18.407, Кут 003°17'08", Внутрішні 090°23'24"; № 4, Х 5 564 537.570, Y 4 254 210.520, Довжина 382.288, Кут 272°40'51", Внутрішні 089°23'42"; Довжина 799.766, Внутрішні 360°00'00". Крім того, слід припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 4,0570 га, кадастровий номер 3225585800:09:007:0043 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимогах слід скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення зустрічних позовних вимог. Щодо судових витрат за зустрічним позовом в суді першої інстанції. Згідно ст. ст. 15, 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись уразі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В зустрічному позові представником позивачів за зустрічним позовом - адвокатом Вак О.В. заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. (т. 1 а.с. 104), на підтвердження чого долучено копії: договору про надання правничої допомоги від 10 листопада 2024 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 112), договору про надання правничої допомоги від 10 листопада 2024 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 113), ордеру на надання правничої допомоги серії АІ № 1757162 (т. 1 а. с. 114), розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 27 листопада 2024 року (т. 1 а.с. 116), акту виконаних робіт від 27 листопада 2024 року (т. 1 а.с. 117), а також оригінал квитанції № 8-27/24 (т. 1 а.с. 116А). З акту виконаних робіт від 27 листопада 2024 року вбачається, що адвокатом Вак О.В. надано ОСОБА_2 наступні послуги: консультації - 500 грн., аналіз судової практики спірних правовідносинах - 1500 грн., складання і подання позовної заяви до суду - 6000 грн. Разом надано послуг на суму 8 000 грн. (т. 1 а.с. 117). При цьому, з оригіналу квитанції вбачається, що саме ОСОБА_2 було сплачено 8 000 грн. за вказані послуги правничої допомоги (т. 21 а.с. 116А). Відтак, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 8000 грн., оскільки такий розмір витрат на правничу допомогу буде справедливим та співмірним. Ухвалою суду першої інстанції від 28 листопада 2024 року було залишено без руху зустрічну позовну заяву і визначено до сплати 2422,40 грн. судового збору (т. 1 а.с. 14146-149). ОСОБА_2 усунула недоліки та сплатила 2422,40 грн. судового збору за розгляд справи районним судом, що підтверджується доказами по справі (т. 1 а.с. 156-157). ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , а відтак звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (т. 1 а.с. 171). Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Відповідно до ч. 3 ст. 217 ЦПК України, з оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті. Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 09 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 13 лютого 2025 року (т. 2 а.с. 10-11). В судовому засіданні 13.02.2025 року ОСОБА_3 та її представник щодо зустрічного позову зазначили, що щодо виділу земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не заперечують, але зустрічні позовні вимоги викладено щодо поділу земельних ділянок, а не щодо виділу часток, а уточнити вимоги неможливо через неявку представника. Об`єктивних доказів визнання зустрічного позову відповідачем ОСОБА_3 до початку розгляду районним судом справи по суті до суду не надано і судом не встановлено (т. 2 а.с. 24-25). Цих обставин ОСОБА_3 та її представник - адвокат Дадіверіна Л.І. не заперечували і в суді апеляційної інстанції про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 3 а.с. 118). Отже, слід стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2422,40 грн. судового збору за розгляд справи районним судом, сплата якого підтверджується доказами по справі. Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 лютого 2025 року - скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки в натурі - задовольнити частково. Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_1 5/12 часток земельної ділянки площею 4,0570 га, з кадастровим номером 3225585800:09:007:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, що становить 1,6904 га відповідно до варіанту № 2 висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4059/24-41 проведеної 18.06.2024 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України відповідно до каталогу координат (в геодезичній системі координат 1963 року SC63) кутів повороту земельної ділянки: № 1, Х 5 564 538.495, Y 4 253 827.856, Довжина 44.104, Кут 182°40'47", Внутрішні 089°47'03"; № 2, Х 5 564 494.439, Y 4 253 825.794, Довжина 381.629, Кут 092°56'40", Внутрішні 090°15'53"; № 3, Х 5 564 474.835, Y 4 254 206.919, Довжина 44.431, Кут 003°17'06", Внутрішні 090°20'26"; № 4, Х 5 564 519.193, Y 4 254 209.465, Довжина 382.097, Кут 272°53'44", Внутрішні 089°36'38" Довжина 852.261, Внутрішні 360°00'00". Виділити в натурі у приватну власність ОСОБА_2 1/6 часток земельної ділянки площею 4,0570 га, з кадастровим номером 3225585800:09:007:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області, що становить 0,6761 га відповідно до варіанту № 2 висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 4059/24-41 проведеної 18.06.2024 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України відповідно до каталогу координат (в геодезичній системі координат 1963 року SC63) кутів повороту земельної ділянки: № 1, Х 5 564 555.450, Y 4 253 828.650, Довжина 16.974, Кут 182°40'52", Внутрішні 090°00'02"; № 2, Х 5 564 538.495, Y 4 253 827.856, Довжина 382.097, Кут 092°53'44", Внутрішні 090°12'52"; № 3, Х 5 564 519.193, Y 4 254 209.465, Довжина 18.407, Кут 003°17'08", Внутрішні 090°23'24"; № 4, Х 5 564 537.570, Y 4 254 210.520, Довжина 382.288, Кут 272°40'51", Внутрішні 089°23'42"; Довжина 799.766, Внутрішні 360°00'00". Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 4,0570 га, кадастровий номер 3225585800:09:007:0043 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Райківщинської сільської ради Яготинського району Київської області. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) 2422,40 грн. судового збору та 8 000 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції. Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 23 квітня 2026 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов