Постанова Київський апеляційний суд № 375/3047/25

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 квітня 2026 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Даниленко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Даниленко Т.І. на постанову судді Рокитнянського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення. В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 30.11.2025 року о 20 год. 38 хв. по АДРЕСА_2, керував транспортним засобом Nissan X-Trail, номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Рівень алкоголю в крові склав 2,24‰, чим порушив п.п «а» п. 2.9 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн. Не погоджуючись з постановою суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Даниленко Т.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог захисник вказала, що у постанові суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання шляхом направлення рекомендованим листом повістки, яку було вручено, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Шовкопляс С.П. також у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не надходило. Однак, вказане не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 не був повідомлений про дату та час розгляду справи, у зв`язку з чим не був присутнім у судовому засіданні та не міг надати свої пояснення, оскільки судову повістку ні він, ні члени його родини не отримували. Крім того, представником ОСОБА_1 15.01.2026 року через особистий кабінет в Електронному суді було направлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням на лікарняному, докази на підтвердження вказаного мав надати у наступному судовому засіданні. Тобто суд першої інстанції не врахував клопотання захисника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з поважною причиною, чим позбавив ОСОБА_1 права на захист своїх прав та інтересів у суді. Що стосується доказів винуватості, то захисник зазначає, що відеозапис розпочинається о 20:37, а о 20:38 працівники поліції зупинили автомобіль Nissan та повідомили причину зупинки - несправна підсвітка державного номерного знаку автомобіля. На відеозаписі о 20:39 зафіксовано, що за кермом автомобіля сидить жінка та згодом, о 20:41 годині вона повідомляє працівникам поліції, що саме вона керувала транспортним засобом Nissan. Відео з нагрудних камер працівників поліції не підтверджує факт керування ОСОБА_1 автомобілем Nissan 30.11.2025 року в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 , дійсно перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час зупинки зреагував не відповідно до ситуації, побачивши, що його дружину зупиняє поліція, перемістився на сторону водія, потім відчинив двері та вийшов до працівників поліції, в цей час його дружина сиділа на місці водія та теж вийшла одразу за ним. ОСОБА_1 не заперечував проти проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці, оскільки це не мало для нього значення, так як він не був водієм автомобіля та не керував ним. На відео не зафіксовано факт визнання ОСОБА_1 керування транспортним засобом, як це зазначено у постанові суду, а його фраза «Я винуватий повністю, в тому, що ви казали», стосується раніше озвученої йому причини зупинки автомобіля - несправної підсвітки номерного знаку. При цьому працівниками патрульної поліції не встановлювалась особа водія, а саме жінки, яка перебувала на водійському місці у автомобілі та запевняла, що саме вона керувала транспортним засобом. Працівники поліції нічим не спростовуючи цю інформацію, жодним чином не зафіксувавши особу порушника (водія), одразу склали протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , оскільки, він перебував у стані алкогольного сп`яніння. Тому, на думку апелянта, протокол про адміністративне правопорушення був складений безпідставно та формально для досягнення статистичних цілей по кількості адміністративних матеріалів без жодних доказів керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Згідно чинного законодавства перебування пасажира транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння не заборонено, а тому відповідно ОСОБА_1 30.11.2025 року не було вчинено жодних дій, які б порушували вимоги ПДР України та відповідно до яких він міг би бути притягнений до адміністративної відповідальності. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Даниленко по суті заявлених в апеляційній скарзі вимог, їх відповіді на запитання суду, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Захисник Даниленко Т.І. в судовому засіданні апеляційної інстанції заявила клопотання про виклик та допит свідка, обґрунтовуючи дане клопотання захисник вказала, що саме даний свідок була водієм та керувала транспортним засобом, а не ОСОБА_1 . Апеляційний суд, з урахуванням ч. 7 ст. 294 КУпАП приходить висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції даний свідок не допитувався та таке клопотання про виклик свідка не заявлялось. Що стосується можливої участі прокурора у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги, він не збирає нових доказів, а лише частково, у разі наявності обґрунтованого клопотання сторони захисту може передослідити вже наявні у матеріалах справи докази, на які посилається суд першої інстанції, і відповідно не перебирає на себе функцію сторони обвинувачення. ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Даниленко Т.І. вважали за можливе провести розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні і клопотань про виклик прокурора та передослідження матеріалів справи в судовому засіданні не заявляли. Крім того, у аналогічних справах Київська міська прокуратура направляла ряд листів з ідентичним змістом, зокрема лист № 23-153вих-22 від 17.11.2022 року, у яких вказувала, що законодавством України прокуратуру не наділено повноваженнями щодо підтримання обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, таким чином участь прокурора у розгляді такої категорії справ законом не передбачена та буде виходити за межі повноважень органів прокуратури. Вказану позицію Київська міська прокуратура просить враховувати при розгляді аналогічних справ (а. с. 54-55). Незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо допустимих, належних доказів, які свідчать про обґрунтованість висновків судді першої інстанції, як щодо фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і доведеності вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Зокрема, як вірно зазначив суд першої інстанції обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528142 від 30.11.2025 (а.с. 1), підтверджуються також наявними у справі, доказами, а саме: - довідкою щодо наявності посвідчення водія від 01.12.2025 року (а.с. 4); - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.11.2025 року (а. с. 5); - роздруківкою результатів з приладу DRAGER ALKOTEST 7510, відповідно до яких рівень алкоголю в крові складав 2,24‰ (а. с. 6); - актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено результат пройденого огляду з показником 2,24‰, з яким ОСОБА_1 погодився, про що в акті містить його підпис (а. с. 7); - відеозаписами з нагрудних камер та відеореєстратора працівників поліції та іншими доданими матеріалами. Зазначені докази є належними, допустимими та достатніми, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про доведення винуватості ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п. 2.9а. ПДР України. Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Приписами ст. 245 КУпАП вказано, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відеозапис відображає зміст даних, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, який здійснювався при фіксації дій, передбачених ст.ст. 266, 254, 256 КУпАП. Жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписі, суду не надано. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не заслуговують на увагу. Вказане спростовується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема відеозаписами долученими до матеріалів справи, з якого встановлено, що працівники поліції їхали за транспортним засобом Nissan X-Trail, після зупинки якого з водійського місця вийшов ОСОБА_1 , до нього підійшли працівники патрульної поліції і через декілька хвилин з цього ж місця вийшла жінка, яка почала стверджувати, що саме вона водій даного транспортного засобу. В ході спілкування працівники поліції вказали, що бачили як з водійського місця вийшов ОСОБА_1 і жінка пересіла на це місце, на що ОСОБА_1 відповів, що не хотів цього робити, а також зазначив «я винуватий повністю, я це визнаю». На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння погодився, результат - 2,24‰. Від проходження огляду у закладі охорони здоров`я відмовився. Таким чином, сукупність наявних доказів доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а вказані доводи про керування транспортним засобом іншою особою суд вважає спробою уникнення від адміністративної відповідальності. Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, стороною захисту не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. У рішенні по справі «ОТаллоран та Франціє проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Враховуючи вищевикладене, постанова Рокитнянського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Даниленко Т.І. - залишити без задоволення. Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 16 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов Справа № 357/3047/25 Апеляційне провадження № 33/824/1536/2026 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Суддя у першій інстанції - Антипенко В.П. Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.