Постанова 4803 № 243/4089/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/257/26 Справа № 243/4089/24 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Макарова М.О., при секретарі - Карпенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2025 року у складі судді Сидоренко І.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН», Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 березня 2020 року приблизно о 17 год. 55 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом - службовим автомобілем марки «Renault» моделі «Duster» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частини дороги вул. Банківська з боку вул. Шевченка у напрямку вул. Г. Лозановича у м. Слов`янськ Донецької області на перехресті з вул. Василівська, здійснив зіткнення з автомобілем «Volvo 940» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та пасажиркою ОСОБА_1 , що рухався по вул. Василівська зі сторони вул. Університетської в сторону вул. Ярослава Мудрого у м. Слов`янськ, Донецької області, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Volvo 940» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень. В наслідок дорожньо-транспортної події їй спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини з переломами 5-8 ребер справа по паховій лінії зі зміщенням, 9-11 ребер справа по лопатковій лінії без зміщення, забоєм обох легенів, правобічним гідротораксом, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які потребують для свого загоєння терміну понад 21 день, внаслідок чого вона перебувала на лікуванні з 27 березня 2020 рок до 01 липня 2020 року. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 12 березня 2024 року у справі №243/2144/21 ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, однак у вищевказаній ухвалі зазначено: «Порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 8.7.3.е), 8.10 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України а саме, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. Цивільно-правова відповідальність ГУ НП у Донецькій області була застрахована у ТОВ «СК «ГАРДІАН» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/1730683 від 20 вересня 2019 року. Зазначає, що після встановлення винуватості водія ОСОБА_2 в дорожньо-транспортної пригоді, вона звернулася до ТДВ «СК «ГАРДІАН» з заявою про виплату страхового відшкодування, однак 22 травня 2024 року ТДВ «СК «ГАРДІАН» відмовило у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що вона не подала заяву про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Вважає, що у даному випадку річний строк звернення ТДВ «СК «ГАРДІАН» пропущений з незалежних від неї причин, оскільки вина водія ОСОБА_2 встановлена ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 12 березня 2024 року у справі №243/2144/21, яка набрала законної сили 20 березня 2024 року, тобто звернулася до страховика в межах строку на таке звернення, а тому у даному випадку страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з її лікуванням за період з 27 березня 2020 року по 30 червня 2020 року (96 днів) у розмірі 15113,60 грн. та підлягає відшкодуванню. Відповідно до Звіту про оцінку транспортного засобу №167/2020 від 11 листопада 2020 року вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу становить 84912,64 грн., таким чином, у даному випадку ТДВ «СК «ГАРДІАН» має відшкодувати 84912,64 грн., у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу «Volvo 940» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Разом з тим, зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй була спричинена моральна шкода, оскільки вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, перебувала на лікуванні більше 3 місяців, відчувала фізичний біль, через постійні переживання і хвилювання ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , тобто було порушено її звичайний спосіб життя, автомобіль використовувала для щоденного пересування, в тому числі й робочих цілях, в подальшому автомобіль був арештований і визнаний речовим доказом, тому починаючи з 27 березня 2020 року і до 20 березня 2024 року вона була позбавлена можливості ним користуватись. Не має такої можливості і зараз, оскільки потрібні значні кошти на його відновлення, заміна майже всіх деталей та частин автомобілю. Вона змушена витрачати свій час і зусилля на звернення у різні інстанції, нести додаткові витрати, пов`язані з ремонтом та правовою допомогою. Оскільки відповідачами в добровільному порядку не сплачено матеріальної та моральної шкоди, вимушена звернутися до суду та просити стягнути з ТДВ «СК «ГАРДІАН» витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу у розмірі 84912,64 грн., страхове відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням у розмірі 15113,60 грн.; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області моральну шкоду у розмірі 400000,00 грн., стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. 00 коп., витрати на визначення розміру майнової шкоди у розмірі 1700,00 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «СК «ГАРДІАН» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням, у розмірі 15113,60 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. Стягнуто з ТДВ «СК «ГАРДІАН» на користь ОСОБА_1 витрати на визначення розміру відшкодування майнової шкоди у розмірі 128,44 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на визначення розміру відшкодування майнової шкоди у розмірі 106,25 грн. Стягнуто з ТДВ «СК «ГАРДІАН» судовий збір на користь держави у розмірі 183,01 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області судовий збір на користь держави у розмірі 750,00 грн. В іншій частині позовну відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову, оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, внаслідок чого остання перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні 96 днів з 27 березня 2020 року по 30 червня 2020 року, розмір витрат на лікування складає 15113,60 грн. та підлягає відшкодуванню з ТДВ «СК «ГАРДІАН» й враховуючи понесені душевні страждання, яких позивач зазнала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи ступінь їх глибини, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, відсутності можливості тривалий час користуватися автомобілем, наявні підстави для відшкодування Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., який відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Відмовляючи в іншій частині позову, суд виходив із недоведеності належними та допустимими доказами у справі. Не погодившись з рішенням суду в частині залишених без задоволення вимог про стягнення витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахування зносу, витрат на правничу допомогу та визначеним розміром моральної шкоди, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду змінити задовольнивши вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахування зносу в розмірі 84912,64 грн., збільшити розмір моральної шкоди до 400000,00 грн. та стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що на підтвердження витрат пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахування зносу надано звіт №167/2020 від 11 листопада 2020 року, в якому вказана вартість матеріального збитку, розрахованого відповідно до норм чинного законодавства, що є належним та допустимим доказом у справі, а тому наявні правові підстави для задоволення позову в цій частині. Вказує, що суд першої інстанції вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди не звернув уваги на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, перебувала на лікуванні більше 3 місяців, відчувала фізичний біль, травми, отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вплинули на загальний стан її здоров`я і дають про себе знати і дотепер, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості, а тому у даному випадку підлягає збільшенню. Крім того, вказує, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надані належні та допустимі докази, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про їх недоведеність. Не погодившись з рішенням суду Головне управління Національної поліції в Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду скасувати ту хвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції щодо стягнення з управління моральної шкоди є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відсутність встановлення протиправної поведінки управління, доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями управління та моральною шкодою не надано та не доведено, відсутність належного обґрунтування розміру компенсації свідчать про порушення судом норм матеріального права, що є самостійною підставою для скасування рішення. Вказує, що суд першої інстанції неправомірно поклав на управління витрати на оцінку розміру шкоди, оскільки згідно з вимогами чинного законодавства ці витрати підлягають відшкодуванню саме страховиком у межах його зобов`язань за регламентною виплатою. У відзиві ТДВ «СК «ГАРДІАН» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. У відзиві Головне управління Національної поліції в Донецькій області на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просило апеляційну скаргу залишити без задоволення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено, що 27 березня 2020 року приблизно о 17 годині 55 хвилин ОСОБА_2 , керуючи технічно справним транспортним засобом - службовим автомобілем марки "Renault" моделі "Duster" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частини дороги вул. Банківська з боку вул. Шевченка у напрямку вул. Г. Лозановича у м. Слов`янськ Донецької області на перехресті з вул. Василівська, діючи із злочинною недбалістю, в порушення вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 1.12, 5.62, 8.7.3.е), 8.10, 12.4, 12.9.б) Правил дорожнього руху, вчинив порушення безпеки дорожнього руху, а саме не зупинився при подачі світлофором сигналу, що забороняє рух, повинен був зупинитися перед лінією дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "місце зупинки", а якщо їх не було - перед світлофором, внаслідок чого на перехресті вул. Банківська і вул. Василівська у м. Слов`янськ Донецької області здійснив зіткнення передньої частини автомобіля марки "Renault" моделі "Duster" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з боковою правою частиною автомобіля "Volvo 940" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 із пасажиркою ОСОБА_1 , що рухався по вул. Василівська зі сторони вул. Університетської в сторону вул. Ярослава Мудрого у м. Слов`янськ, Донецької області. В результаті дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля марки "Volvo 940" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини з переломами 5-8 ребер справа по паховій лінії зі зміщенням, 9-11 ребер справа по лопатковій лінії без зміщення, забоєм обох легенів, правобічним гідротораксом, що у своєму перебігу не супроводжувалися загрозливими для життя явищами, тому відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які потребують для свого загоєння терміну понад 21 день. В умовах вказаної вище події, ОСОБА_2 , керуючи зазначеним вище транспортним засобом - службовим автомобілем "Renault" моделі "Duster" реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав технічну можливість запобігти настанню дорожньо-транспортної події виконання вимог п.п.8.7.е), 8.10 Правил дорожнього руху України, для виконання яких у нього були відсутні перешкоди технічного характеру, тобто технічна можливість у водія автомобіля "Renault" моделі "Duster" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 визначалася з його боку відмовою від руху на заборонений сигнал світлофора. Порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 8.7.3.е), 8.10 Правил дорожнього руху з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2024 року у справі №243/2144/21, кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Арешт майна, накладеного згідно із ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2020 року на автомобіль "VOLVO" 940 СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , скасовано; арешт майна, накладеного згідно із ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 22 квітня 2020 року на автомобіль "RENAULT Duster" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить Головному управлінню Національної поліції у Донецькій області, скасовано. Згідно ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Цивільно-правова відповідальність ГУ НП у Донецькій області, згідно витягу з полісу АО № 00221378, діючий поліс на 27 березня 2020 року була застрахована, страхова компанія ТДВ «СК «ГАРДІАН», транспортний засіб «RENAULT DUSTER», державний номер НОМЕР_3 , франшиза 0,00 грн., ліміт за шкоду життю та здоров`ю 200000,00 грн., ліміт за шкоду майну 100000,00 грн. Відповідно до звіту № 167/2020 про оцінку транспортного засобу від 11 листопада 2020 року, ринкова вартість автомобіля VOLVO 940 2.3і (944), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , на дату дорожньо-транспортної пригоди, 27 березня 2020 року складає 75538,40 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 180644,49 грн. (без ПДВ), вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу складає 84912,64 грн. (без ПДВ), вартість матеріального збитку автомобіля VOLVO 940 2.3і (944), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , на дату дорожньо-транспортної пригоди, 27 березня 2020 року складає 75538,40 грн. Як вбачається з довідки, виданої 27 березня 2020 року КНП Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янськ», ОСОБА_1 отримала травми 27 березня 2020 року забій грудної клітини справа, забій правого ліктьового суглоба, гематома, різані рани правої кисті. Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 190 від 10 квітня 2020 року, ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторно-поліклінічному закладі з 27 березня 2020 року по 30 березня 2020 року, на стаціонарному лікуванні з 30 березня 2020 року по 10 квітня 2020 року в травматологічному відділенні КНП Слов`янської міської ради «Міська лікарня м.Слов`янськ», діагно: з/множиний перелом ребер праворуч; правосторонній гідроторакс; забій обох легень. Відповідно до листа непрацездатності серії АДТ № 734821 від 30 березня 2020 року, ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 27 березня 2020 року по 29 березня 2020 року, на стаціонарі з 30 березня 2020 року по 10 квітня 2020 року. Згідно листа непрацездатності серії АДТ № 734900 від 13 квітня 2020 року, ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 13 квітня 2020 року по 26 травня 2020 року. Відповідно до листа непрацездатності серії АДТ № 735181 від 26 травня 2020 року, ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 27 травня 2020 року по 30 червня 2020 року, до роботи 01 липня 2020 року. Відповідно до обстеження в КЛПЗ «Міська клінічна лікарня» Рентгенологічному відділенні, ОСОБА_1 30 березня 2020 року обстежили на МСК-томограма ОГК без КУ, висновок: КТ-ознаки забоїв обох легень; мінімальний правобічний гідроторакс; переломи 57, 911 ребер праворуч. Відповідно до обстеження в КЛПЗ «Міська клінічна лікарня» Рентгенологічному відділенні, ОСОБА_1 26 травня 2020 року обстежили на МСК-томограма ОГК без КУ, висновок: КТ-ознаки фіброзні зміни легень; несрощені переломи 5-8, 9-11 ребер праворуч. Відповідно до обстеження в КЛПЗ «Міська клінічна лікарня» Рентгенологічному відділенні, ОСОБА_1 30 жовтня 2020 року обстежили на МСК-томограма ОГК без КУ, висновок: КТ-ознаки фіброзні зміни легень; неоартроз 10 ребера праворуч. Згідно наданих квитанцій в аптечних пунктах придбані товари 30 березня 2020 року, 31 березня 2020 року, 26 травня 2020 року, 02 квітня 2020 року, 06 квітня 2020 року, 26 травня 2020 року, 27 травня 2020 року, 05 червня 2020 року у загальному розмірі 3348,23 грн. Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5 від 14 лютого 2024 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СК «ГАРДІАН» із заявою про відшкодування шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. Листом № 22/05/24/2 від 22 травня 2024 року, ТДВ «СК «ГАРДІАН» повідомило, що вищевказаний автомобіль було пошкоджене внаслідок зіткнення з транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН» згідно обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/1720683 від 20 вересня 2019 року. Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Відповідно до п. 37.1.4. Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Заява про виплату страхового відшкодування до ТДВ «СК «Гардіан» направлено 23 квітня 2024 року, а страховою компанією отримана 25 квітня 2024 року. Оскільки ОСОБА_1 не було подано заяву про страхове відшкодування впродовж передбаченого Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування. Згідно із положеннями ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч. ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. У розумінні положень ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. За змістом положень ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно із п.22.1. ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування. Відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Водночас відповідно до приписів п.37.1.4 ст. 37 цього Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. В постанові від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (ст. 263-264, ст. 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в дорожньо-транспортній пригоді особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим ст. 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (ст. 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (ст. 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (ст. 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону № 1961-IV). Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку. Дорожньо-транспортна пригода, в якій був пошкоджений автомобіль марки "Volvo 940" д.р.н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , мала місце 27 березня 2020 року, остання звернулась до ТДВ «СК «ГАРДІАН»» із заявою про виплату страхового відшкодування 23 травня 2024 року, оскільки ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2024 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрито та ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. Разом з тим, в ухвалі судом встановлено, що ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, ОСОБА_1 пропущений строк звернення до ТДВ «СК «ГАРДІАН» із заявою про відшкодування шкоди заподіяної в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, який визначений п.п. 34.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" через незалежні від неї обставини. Відтак ОСОБА_1 при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року у справі № 752/27457/21 (провадження № 61-11453св22). Відповідно до положень ст. 28 Закону України №1961-IV до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19. Абзацами першим-третім п. 36.2 ст. 36 вказаного Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Відповідно до Звіту № 167/2020 від 11 листопада 2020 року про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volvo 940» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 180644,49 грн. (без ПДВ), коефіцієнт фізичного зносу 0,7%, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 84912,64 грн. (без ПДВ). Ринкова вартість даного автомобіля на дату дорожньо-транспортної пригоди, 27 березня 2020 року складає 75538,40 грн. Враховуючи, що вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу перевищує його ринкову вартість, оцінювач дійшов висновку, що розмір матеріального збитку складає 75538,40 грн. Якщо вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує його ринкову вартість, з точки зору такої загальної засади цивільного судочинства як розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) це означає економічну необґрунтованість його ремонту, а відтак, наділяє статусом «фізично знищеного транспортного засобу». Поняття «фізично знищений транспортний засіб» включає в себе як ситуацію, коли його ремонт є технічно неможливим, так і ситуацію, коли це є економічно необґрунтованим. Таке тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 559/1253/19, провадження № 61-7141 св

22. Таким чином, судом встановлено, що вартість ремонту пошкодженого автомобіля «Volvo 940» перевищує вартість цього автомобіля до дорожньо-транспортної пригоди, однак позивачем не надано належних та допустимих доказів вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, а матеріали справи як такових не містять. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування певних стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. В даному випадку, оскільки автомобіль «Volvo 940» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вважається фізично знищеним, то позивач мала право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю цього автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року по справі № 369/7115/20. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність належних та допустимих доказів вартості пошкодженого автомобіля «Volvo 940» після дорожньо-транспортної пригоди (з урахуванням пошкоджень), що відповідно, унеможливлює встановлення різниці між його вартістю до та після дорожньо-транспортної пригоди, а тому позов в частині відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає. За змістом п.23.1 ст.23 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий-фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Згідно п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки «необхідною умовою виникнення обов`язку страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором). Відтак, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу була застрахована у встановленому законом порядку в ТДВ «СК «ГАРДІАН», то обов`язок відшкодувати шкоду завдану позивачу (потерпілій), у зв`язку з понесеними витратами на лікування у межах встановленого страхового ліміту відповідальності покладається на відповідача ТДВ «СК «ГАРДІАН». Відповідно до п. 24.1 ст. 24 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним лікуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів . Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я: п. 24.2. - мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів; п. 24.3. - якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті. Згідно із ст.8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2020 року» розмір мінімальної заробітної платні з січня складав 4723 грн. Тобто мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілої (позивачу), повинен складати 157,43 грн. (4723/30) за кожен день лікування, однак не більш ніж 120 днів. У даному випадку, за наслідками отриманих травм при дорожньо-транспортної пригоди від 27 березня 2020 року, ОСОБА_1 перебувала з 27 березня 2020 року по 30 червня 2020 року на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у КНП Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янськ», про що свідчать виписка із медичної карти стаціонарного хворого, листи не працездатності, тобто остання перебувала на лікуванні 96 днів, розмір витрат на її лікування складає 15113,60 грн. та підлягає відшкодуванню відповідачем ТДВ «СК «ГАРДІАН». Згідно із ч.1,2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Сукупність перерахованих умов, за загальним правилом необхідних для покладання цивільно-правової відповідальності на конкретну особу, називається складом цивільного правопорушення. Відсутність хоча б одного із зазначених умов відповідальності, як правило, виключає її застосування. Встановлення даних умов здійснюється саме у зазначеній черговості, оскільки відсутність одного з попередніх умов позбавляє сенсу встановлення інших (наступних) умов. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 908/2138/16, за якою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). З урахуванням встановлених обставину у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди та визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив з характеру правопорушення, глибини і ступеня моральних страждань позивача, з огляду на ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, які були отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням того, що позивач протягом тривалого часу не мала можливості користуватися автомобілем, чим саме було порушено встановлений ритм її життя, а тому визначений розмір моральної шкоди у суму 50000,00 грн. є розумним та співмірним понесеним позивачем стражданням та зміни устрою її життя. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до позиції Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності. У даному випадку, інформація, яка міститься в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат наданим позивачем, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат. З урахування викладеного, всупереч вищезазначеному, позивач не надав суду достатніх доказів понесених витрат, а саме: доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.), детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в розподілі судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з недоведеністю їх наявності. Вказана позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20). Згідно договору про надання оціночних, інформаційних послуг № 167/2020 від 03 листопада 2020 року, ОСОБА_1 (замовник) доручила ФОП ОСОБА_5 (оцінювач) здійснити визначення ринкової вартості КТЗ автомобіля Volvo 940 2.3і Turbo (944), д.р.н. НОМЕР_2 , з умовними припущенням, що КТЗ, не в аварійному стані, та визначити вартість відновлювального ремонту і матеріального збитку на дату дорожньо-транспортної пригоди 27 березня 2020 року, відповідно до п. 2.1 ч. 2 договору, вартість робіт становить 1500,00 грн., та транспортні послуги 200,00 грн. Відповідно до товарного чеку від 12 листопада 2020 року, ФОП ОСОБА_5 отримав за вартість робіт про оцінку КТЗ Volvo 940, НОМЕР_2 у розмірі 1500,00 грн. та транспортні послуги у розмірі 200,00 грн., загальна сума 1700,00 грн. Згідно акту № 167/2020 прийому-передачі роботи про незалежну оцінку від 12 листопада 2020 року, вартість робіт про незалежну оцінку КТЗ становить 1500,00 грн. та транспортні послуги 200,00 грн., оплата пройшла готівкою 12 листопада 2020 року. Враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, а відповідно до положень ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з ТДВ «СК «ГАРДІАН» підлягають стягненню витрати на визначення розміру відшкодування майнової шкоди пропорційно до задоволених вимог у розмірі 128,44 грн. та Головного управління Національної поліції у розмірі 106,25 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, які відповідають обставинам справи, встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що на підтвердження витрат пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахування зносу надано звіт №167/2020 від 11 листопада 2020 року, в якому зазначена вартість матеріального збитку, розрахована відповідно до норм чинного законодавства, що є належним та допустимим доказом у справі, а тому наявні правові підстави для задоволення позову в цій частині, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки автомобіль «Volvo 940» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вважається фізично знищеним, тому в даному випадку, скаржник мала право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю цього автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди та повинна була довести зазначені суми, проте, не виконала своїх процесуальних обов`язків, зокрема, не надала до суду належних та допустимих доказів вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди. Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час перегляду справи в суді апеляційній інстанції, клопотань про призначення експертизи з метою визначення вартості пошкодженого автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди не заявляла, тобто не скористалась своїм процесуальним правом. Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв`язку із чим перебувала на лікуванні більше 3 місяців, відчувала фізичний біль, травми, отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що вплинули на загальний стан її здоров`я і дають про себе знати і дотепер, а тому наявні підстави для збільшення розмірі моральної шкоди, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд виходив із принципу розумності, виваженості, справедливості та конкретних обставини у справі, й визначений розмірі відповідає ефективному засобу юридичного захисту порушеного права. Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу, є безпідставними, оскільки витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, які в рамках даної справи не підтверджені належними та допустимими доказами, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Донецькій області про те, що стягнення з управління моральної шкоди є безпідставним, оскільки відсутність встановлення протиправної поведінки управління, доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями управління та моральною шкодою не надано та не доведено, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а в даному випадку на момент вчинення дорожньо-транспортної події, водій транспортного засобу "Renault" моделі "Duster" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ГУ НП в Донецькій області проходив службу в органах поліції на посаді поліцейського-водія сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області у спеціальному званні старшого сержанта поліції, здійснив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої позивач отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та було пошкоджено власний автомобіль, чим завдано останній моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню та визначений судом розмір відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості. Посилання Головного управління Національної поліції в Донецькій області в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції неправомірно поклав на управління витрати на оцінку розміру шкоди, оскільки згідно з вимогами чинного законодавства ці витрати підлягають відшкодуванню саме страховиком у межах його зобов`язань за регламентною виплатою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки витрати, пов`язані з розглядом справи, із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертиз покладаються у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Посилання скаржників в апеляційних скаргах на безпідставне часткове задоволення судом першої інстанції позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржників, що мають за мету задоволення апеляційних скарг, а не спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 14 квітня 2026 року Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2026 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича М.О. Макаров