Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/8899/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/8899/24 Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 23 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити ді, В С Т А Н О В И В : у липні 2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити ді. В обґрунтування позову зазначено, що заявами від 14.03.2024 та 07.06.2024 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності розгляд вказаної заяви здійснило Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Однак, рішенням №025650009340 від 14.06.2024 йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Просив позов задовольнити, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області визнати протиправним та скасувати. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №025650009340 від 14.06.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на підставі заяви від 14.03.2024. - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1985, в тому числі періоди його роботи з 01.07.2002 по 15.03.2004, з 16.03.2004 по 31.05.2011, з 29.07.2011 по 10.07.2012, з 14.07.2012 по 13.05.2013 та з 11.06.2013 по 15.05.2014. - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу на пільгових умовах військову службу за періоди: з 29.03.2022 по 08.09.2022, з 13.09.2022 по 19.10.2022, з 22.10.2022 по 16.11.2022, з 19.11.2022 по 04.12.2022, з 07.12.2022 по 02.01.2023, з 12.01.2023 по 13.06.2023, з 15.06.2023 по 17.07.2023, з 21.07.2023 по 21.11.2023, з 25.11.2023 по 30.12.2023. - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №025650009340 від 14.06.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача - становить 23 роки 07 місяців 20 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 07.08.1985, оскільки титульний аркуш трудової книжки не завірено печаткою підприємства. Стаж враховано згідно з уточнюючими довідками та за даними системи персоніфікованого обліку. Крім того, не зараховано періоди роботи в російській федерації з 01.07.2002 по 15.03.2004, з 16.03.2004 по 31.05.2011, з 29.07.2011 по 10.07.2012, з 14.07.2012 по 13.05.2013 та з 11.06.2013 по 15.05.2014, у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Не погоджуючись таким рішенням органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке. Стосовно вимог про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 07.08.1985, в тому числі періоди його роботи у Російській Федерації з 01.07.2002 по 15.03.2004, з 16.03.2004 по 31.05.2011, з 29.07.2011 по 10.07.2012, з 14.07.2012 по 13.05.2013 та з 11.06.2013 по 15.05.2014 суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. За правилами частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону ;Про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Відповідно до статті 1 Закону №1788-XІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно із положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутня інформація, що визначає право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Отже, зміст наведених норм права свідчить, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка, та за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. При вирішенні питання зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації, слід враховувати Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (Угода припинила дію для України 19 червня 2023 року, Угода 1) та Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (Угода припинила дію 04 липня 2023 року, Угода 2). Так за приписами статті 1 Угоди 1 пенсійне забезпечення громадян держав учасників Угоди здійснюється за законодавством держави на території якої вони проживають. Відповідно до частини другої статті 6 Угоди 1 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Оцінюючи доводи щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи в РФ, оскільки 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 суд апеляційної інстанції зазначає таке. В силу пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Тож, припинення участі Російської Федерації в Угоді від 13.03.1992, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 29.11.2022 №1328, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж нею набутий до ухвалення відповідних рішень. Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Крім того, суд зазначає, що надана позивачем трудова книжка та вкладиш до трудової книжки не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво з країною-агресором. Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення/перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць зараховується до трудового стажу. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи з 01.07.2002 по 15.03.2004, з 16.03.2004 по 31.05.2011, з 29.07.2011 по 10.07.2012, з 14.07.2012 по 13.05.2013 та з 11.06.2013 по 15.05.2014 на території РФ. Щодо зарахування до страхового стажу на пільгових умовах один місяць за три військову службу з 29.03.2022 по 08.09.2022, з 13.09.2022 по 19.10.2022, з 22.10.2022 по 16.11.2022, з 19.11.2022 по 04.12.2022, з 07.12.2022 по 02.01.2023, з 12.01.2023 по 13.06.2023, з 15.06.2023 по 17.07.2023, з 21.07.2023 по 21.11.2023, з 25.11.2023 по 30.12.2023, колегія суддів зазначає таке. Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (в редакції чинній на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії) визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. З аналізу положень призначення пенсії на підставі положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV випливає, що чоловік набуває право на дострокове призначення пенсії за віком при дотриманні сукупності таких вимог: досягнення 55 років; наявність страхового стажу не менше 25 років; належність до однієї з категорій осіб, що перелічені у пункті 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV. Вказана норма не передбачає зарахування страхового стажу у пільговому обчисленні. Крім того колегія суддів зазначає, що статтею 57 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991р. передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та Про військовий обов`язок і військову службу, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань. Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п`ятий статті 1 Закону України від 21.10.1993р. № 3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію). Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992р. №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Частиною другою статті 1-2 цього Закону передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Статтею 17-1 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992р. №2262-XII передбачено, що порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Законів України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей від 14.08.2014 № 530 (далі Положення №530). Абзац другий пункту 1.1 розділу I визначає, що цим Положенням визначається порядок обчислення вислуги років (загального страхового стажу) для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (зі змінами). Відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 2.3 розділу II Положення № 530, при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу) один місяць служби за три місяці за участь у бойових діях у воєнний час. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №348/347/17. Отже відповідно до змісту пункту 2.3 розділу II Положення № 530 до пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стаду умови вказаної норми не застосовуються, тобто обчислення стажу не підлягає пільговому обчисленню, до того ж вказане Положення застосовується для призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII та Порядку №

393. Так, Кабінет Міністрів України 17.07.1992р. прийняв Постанову №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі - Порядок № 393), пунктом 3 якого встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час. Варто зауважити, що пункт 3 Порядку №393 до 19.02.2022р. був викладений у такій редакції: до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час. Однак, Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022р. №119 (набрала чинності 19.02.2022р.) вніс зміни до згаданого пункту, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення. З урахуванням того, що на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення пенсії пункт 3 Порядку №393 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №119, тому колегія суддів дійшла висновку, що періоди безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 29.03.2022 по 08.09.2022, з 13.09.2022 по 19.10.2022, з 22.10.2022 по 16.11.2022, з 19.11.2022 по 04.12.2022, з 07.12.2022 по 02.01.2023, з 12.01.2023 по 13.06.2023, з 15.06.2023 по 17.07.2023, з 21.07.2023 по 21.11.2023, з 25.11.2023 по 30.12.2023 підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення дострокової пенсії за віком, в календарному обчисленні, тобто повної кількості календарних днів. Що ж до посилань суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 05.06.2018 року у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 року у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 року у справі №185/4140/17, від 16.06.2020 року у справі №185/7049/16-а, то колегія суддів зазначає, що вказані постанови ухваленні за інших фактичних обставин (позивачі у справах брали участь у антитерористичній операції та зверталися до пенсійних органів для призначення пенсії до 19.02.2022р., тобто до зміни правового регулювання) та за іншого правового регулювання (висновки стосуються норм Положення №530, яке згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII спірні правовідносини не регулює). Висновки колегії суддів у відповідній частині узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 червня 2025 року по справі №360/665/24. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Постанова № 393 прийнята Кабінетом Міністрів України на реалізацію повноважень делегованих ч. 1 ст. 8 Закону України №2011-XII, яка визначає умови та порядок зарахування часу проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону №1932-XII, до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, є вищим нормативно-правовим актом ніж наказ Міноборони України від 14.08.2014 №530, яким затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, а тому у спірних відносинах застосовуються положення саме Постанови КМУ №393. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 періоди з 29.03.2022 по 08.09.2022, з 13.09.2022 по 19.10.2022, з 22.10.2022 по 16.11.2022, з 19.11.2022 по 04.12.2022, з 07.12.2022 по 02.01.2023, з 12.01.2023 по 13.06.2023, з 15.06.2023 по 17.07.2023, з 21.07.2023 по 21.11.2023, з 25.11.2023 по 30.12.2023 до страхового стажу в пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці, суд першої інстанції допустив не правильне застосування норм матеріального права. Оскільки судом першої інстанції при вирішенні спору в частині вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу на пільгових умовах військову службу за періоди: з 29.03.2022 по 08.09.2022, з 13.09.2022 по 19.10.2022, з 22.10.2022 по 16.11.2022, з 19.11.2022 по 04.12.2022, з 07.12.2022 по 02.01.2023, з 12.01.2023 по 13.06.2023, з 15.06.2023 по 17.07.2023, з 21.07.2023 по 21.11.2023, з 25.11.2023 по 30.12.2023, неправильно застосовано норми матеріального права, тому за наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про скасування у відповідній частині рішення суду першої інстанції з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні частини позовних вимог. Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі. Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в частині. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції в частині та ухвалити в цій частині нову постанову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу на пільгових умовах військову службу за періоди: з 29.03.2022 по 08.09.2022, з 13.09.2022 по 19.10.2022, з 22.10.2022 по 16.11.2022, з 19.11.2022 по 04.12.2022, з 07.12.2022 по 02.01.2023, з 12.01.2023 по 13.06.2023, з 15.06.2023 по 17.07.2023, з 21.07.2023 по 21.11.2023, з 25.11.2023 по 30.12.2023. Ухвалити у цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.