Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/26073/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2026 р. Справа № 520/26073/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 26.01.26 у справі № 520/26073/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.06.1993 по 06.02.1997, періоду отримання допомоги по безробіттю з 20.10.2004 по 05.05.2005 при розгляді заяви від 06.06.2025; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.06.1993 по 06.02.1997, періоду отримання допомоги по безробіттю з 20.10.2004 по 05.05.2005 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 06.06.2025. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 520/26073/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.06.1993 по 06.02.1997, періоду отримання допомоги по безробіттю у Первомайському міському районному центрі зайнятості з 20.10.2004 по 05.05.2005 при розгляді заяви від 06.06.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.06.1993 по 06.02.1997, періоду отримання допомоги по безробіттю у Первомайському міському районному центрі зайнятості з 20.10.2004 по 05.05.2005 згідно з трудової книжки від 20.01.1981 серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 06.06.2025, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та закладах від 20.06.1974 року №

162. Ця Інструкція не застосовується на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року. Наразі, порядок ведення трудових книжок урегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року № 58 (надалі - Інструкція). Вказує, що дата, з якої позивач матиме право на пенсійну виплату за наявним страховим стажем - 19.05.2028. Звертає увагу суду, що Пенсійний фонд України не може вчиняти дії, що суперечать законодавчим актам або не відповідають їм. Зазначає, що відповідно до ст. 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України. Відтак у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не порушило прав позивача, а позивачем не доведено порушень. Відповідач у справі, як орган державної виконавчої влади, діяв відповідно до вимог чинного законодавства у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги позивача є необгрунтованими, безпідставними та такими, які суперечать положенням чинного законодавства, а отже такі вимоги не підлягають задоволенню. За результатами апеляційного розгляду просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач 06.06.2025 звернулася до Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. За результатами розгляду документів, відповідач відмовив у призначенні пенсії з підстав, викладених у листі від 03.07.2025 №17613-16989/С-03/8-2000/25 та з відсутністю необхідного страхового стажу. Як вбачається з рішення, до страхового стажу не зараховані спірні періоди: період роботи з 01.06.1993 по 06.02.1997, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою підприємства, яка не придатна для читання; період отримання допомоги по безробіттю у Первомайському міському районному центрі зайнятості з 20.10.2004 по 05.05.2005, оскільки в запису на скорочення виплати не зазначено дату та номер наказу. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.06.1993 по 06.02.1997, періоду отримання допомоги по безробіттю у Первомайському міському районному центрі зайнятості з 20.10.2004 по 05.05.2005 при розгляді заяви від 06.06.2025. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі за текстом - Закон України №1058-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною другою статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон України №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі за текстом - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Правовий аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника. Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а. Судом установлено, що у трудовій книжці позивача від 20.01.1981 серії НОМЕР_1 містяться запис № 9 від 01.06.1993 про прийняття позивача на роботу поваром згідно наказу № 28К від 01.06.1993; запис №10 від 06.02.1997 про звільнення позивача згідно наказу №1-К від 06.02.1997; запис № 19 від 20.10.2004 про початок виплат допомоги по безробіттю згідно з документа від 20.10.2004 № НТ 041020; запис №20 від 05.05.2005 про скорочення виплат допомоги по безробіттю. Як зазначалось, підставою не зарахування до загального стажу вказаного періоду роботи позивача було те, що запис № 10 про звільнення засвідчено печаткою підприємства, яка не придатна для читання та оскільки в запису № 20 на скорочення виплати не зазначено дату та номер наказу. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства. Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Також необхідно звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.07.2018 у справі №220/989/17: «Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці». Наведена позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, а також у постанові від 09.08.2019 у справі № 654/890/17. Крім того, постанова Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а містить наступні висновки: «…формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, безпідставно виключивши з страхового стажу позивача спірні періоди трудової діяльності та перебування на обліку в центрі зайнятості. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.06.1993 по 06.02.1997, періоду отримання допомоги по безробіттю у Первомайському міському районному центрі зайнятості з 20.10.2004 по 05.05.2005 при розгляді заяви від 06.06.2025, зобов`язавши Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.06.1993 по 06.02.1997, періоду отримання допомоги по безробіттю у Первомайському міському районному центрі зайнятості з 20.10.2004 по 05.05.2005 згідно з трудової книжки від 20.01.1981 серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 06.06.2025, з урахуванням висновків суду. Доводи апеляційної скарги з зазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду відповідача з правовою оцінкою обставин справи, установлених у процесі її розгляду. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі № 520/26073/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова