Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9521/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/9521/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 року в адміністративній справі №160/9521/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : 06.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 із зниженням пенсійного віку; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 періоди навчання з 01.09.1978 року по 11.01.1982 року (включно) в Середньому міському професійно-технічному училищі № 109 м. Горлівка Донецької області та періоду роботи з 20.01.1982 року по 29.04.1982 року (включно) в Шахті ім. Н.А. Ізотова за професією машиніста електровозу підземний; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №1 із зниженням пенсійного віку, з дня звернення за пенсією - з 17.06.2021. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідачем відмовлено у призначенні пенсії через недостатність пенсійного віку та пільгового стажу для призначення пенсії. Позивач не погоджується з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки вважає, що має право на призначення вказаної пенсії, досяг встановленого пенсійного віку та має необхідний пільговий стаж роботи. Вказане стало підставою для звернення до суду з позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за Списком №

1. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, період навчання з 01.09.1978 року по 10.01.1982 року (включно) в Середньому міському професійно-технічному училищі № 109 м. Горлівка Донецької області та період роботи з 20.01.1982 року по 29.04.1982 року (включно) в шахті ім. Н.А. Ізотова за професією машиніста електровозу підземний. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.06.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, на підставі записів трудової книжки та довідок про підтвердження пільгового стажу роботи. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відповідач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 . Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.06.2021 №1212-5000368385 позивач є внутрішньо переміщеною особою. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . 17.06.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. 24.06.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №047150013460 про відмову в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідачем зазначено, що - пенсійний вік особи згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 50 років; - вік заявника 58 років; - необхідний страховий стаж становить 23 роки 6 місяців; - страховий стаж особи становить 32 роки 1 місяць 6 днів; - необхідний пільговий стаж становить 10 років; - пільговий стаж особи відсутній, оскільки відсутні пільгові довідки. Результати розгляду документів, доданих до заяви - за доданими документами до страхового стажу зараховано не всі періоди: - з 01.09.1978 по 10.01.1982 - навчання, оскільки відсутній в дипломі НОМЕР_2 підпис голови екзаменаційної комісії; - з 20.01.1982 по 29.04.1982, оскільки відсутня дата приказу на прийом на роботу. Враховуючи зазначене, відповідачем вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до Закону Україн «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю пільгових довідок передбачених статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV). Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162. Проте жодна із зазначених інструкції не визначає можливість невизнання (неприйняття) трудової книжки. В постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення. Разом з цим, відповідно до п.4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).Так, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17. Не зарахування страхового стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Наявність невірно оформленого виправлення в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі. Отже, відповідно до зазначеного пункту відповідач мав право перевірити відповідність відомостей, що надані заявником, як по інформації яка знаходиться в Пенсійному фонді України так і зробивши відповідний запит до відповідних органів, що ним зроблено не було. Суд зазначає, що саме на відповідача покладено обов`язок, при призначенні (перерахунку) пенсії позивачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі №607/14668/16-а. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області- залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2022 року в адміністративній справі №160/9521/22- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник