Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/4314/25

Справа № 132/4314/25 Провадження № 33/801/419/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Жукова Володимира Петровича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп. в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У скарзі зазначає, що від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння він не відмовлявся, автомобілем не керував і він стояв на узбіччі дороги, про що було повідомлено суду. Досліджуючи відеозапис суд дійшов помилкового висновку про те, що він керував автомобілем, оскільки він не відповідає наявним у справі доказам. Твердження суду про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння є досить сумнівними. Висновки суду щодо оскарження дій працівників поліції не відповідають усталеній практиці Верховного Суду. Суд не надав належної оцінки усім доказам у справі у їх взаємозв`язку. Дослідивши матеріали справи, заслухавши адвоката Жукова В.П., який підтримав апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №546519, складеного поліцейським 2 взводу 2 роти 1 бат. БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Поповським А.О., 21 грудня 2025 року о 00 год. 20 хв. в с.Павлівка по вул. Миру, 23, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2). У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №546519 від 21 грудня 2025 року; рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України капрала поліції Поповського А. від 21 грудня 2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 грудня 2025 року; відеозаписом з відеореєстраторів (нагрудних бодікамер) працівників органу Національної поліції з місця вчинення адміністративного правопорушення. Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з`ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що автомобілем «Toyota Camry» він не керував, автомобіль стояв на обочині дороги. Тобто ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом. Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування особою транспортним засобом, так і факт її відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. У п. 27 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 судам роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №546519 від 21 грудня 2025 року зазначено суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин, зокрема зазначено, що водій, яким є ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_1 пояснень щодо суті порушення не надав, від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України та від підпису протоколу відмовився. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 говорить про те, що він сидів на місці водія в автомобілі, який стояв на узбіччі. Суд першої інстанції, дослідивши відеозапис встановив, що на ньому зафіксований транспортний засіб марки (моделі) «Toyota Camry», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з увімкненим двигуном, який перебуває на проїзній частині дороги, та за кермом якого на водійському сидінні сидить ОСОБА_1 .. Пасажири даного транспортного засобу (дві дівчини) вказують на ОСОБА_1 , як на водія, який ним керував. Сам ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками органу Національної поліції підтверджує факт керування транспортним засобом, зазначаючи, що «розвозив дівчат по домам». У ОСОБА_1 на відеозаписі чітко проглядаються ознаки алкогольного сп`яніння, такі як порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці. Працівники органу Національної поліції оголосили дані ознаки ОСОБА_1 та запропонували йому пройти огляд як за допомогою технічного приладу Драгер, так і в закладі охорони здоров`я. На дану пропозицію ОСОБА_1 спочатку зазначив, що не має потреби, оскільки вжив спиртне. Після цього, ОСОБА_1 почав вимагати виключити бодікамери та зазначив, що взагалі не бажає проходити огляд, як за допомогою технічного приладу Драгер, так і в закладі охорони здоров`я. Почав висловлювати свої вимоги щодо прибуття лікаря на місце зупинки транспортного засобу, після роз`яснення працівників поліції щодо неможливості цього, з посиланням на вимоги законодавства, зазначив, що їхати до лікарні не буде. Після повідомлення про складання протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, за фактом відмови від проходження огляду зазначив, що наслідки відмови йому зрозумілі та відомі. Апеляційним судом з відеозапису (з перших хвилин розмови) також встановлено, що ОСОБА_1 здійснював рух автомобілем до його зупинки поліцейськими. Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються матеріалами справи. Так само, як не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги з приводу того, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки вони спростовуються встановленими судом першої інстанції з відеозапису обставинами. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці, так і в подальшому в закладі охорони здоров`я (тричі, 00:33:47). ОСОБА_1 вважає сумнівними твердження суду першої інстанції про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння. Вказані твердження не заслуговують на увагу, оскільки за змістом пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року за №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів (пункт 1 розділу II цієї Інструкції). У пункті 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, зазначено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку). Ключовою у цих нормах підставою для проведення огляду, а отже і для вимоги поліцейського пройти огляд, є наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння. З вказаних норм випливає, що вимогу водієві пройти огляд на стан сп`яніння можливо висунути лише у випадку, коли поліцейським встановлено наявність у водія ознак сп`яніння, про що він повинен повідомити водія, і лише після цього поліцейський висуває вимогу водієві пройти огляд на стан сп`яніння, що і було зроблено поліцейським у даному випадку. Виявлення ознак сп`яніння є прерогативою саме поліцейського, який, у разі встановлення таких, висуває водієві вимогу пройти медичний огляд. З відео встановлено, як поліцейський виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння після проведення візуального огляду та озвучив їх останньому, після чого запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. У підсумку ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, а тому поліцейський на законних підставах склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно зроблений висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 13 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало