Ухвала КАС ВС № 380/12552/25

УХВАЛА про повернення касаційної скарги 22 квітня 2026 року м. Київ справа №380/12552/25 адміністративне провадження № К/990/14260/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року (суддя Клименко О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року (колегія у складі суддів Брновської Н.В., Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.) у справі № 380/12552/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФ України у Львівській області, відповідач, скаржник), в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України у Львівський області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796; 2) зобов`язати відповідача здійснити індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта: - у розмірі 1,14 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» починаючи з 01.03.2022; - у розмірі 1,197 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» починаючи з 01.03.2023; - у розмірі 1,0796 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» починаючи з 01.03.2024, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.03.2022. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026, задовольнив позов. 30.03.2026 від ГУ ПФ України у Львівській області до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026, а натомість ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі відповідач заявив п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Верховний Суд ухвалою від 07.04.2026 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України, надавши при цьому скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги. На виконання вимог ухвали від 07.04.2026 від позивача надійшла касаційна скарга в уточненій редакції. Перевіркою поданої касаційної скарги (в уточненій редакції) встановлено, що підставою для касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 скаржник повторно визначив п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. При цьому зміст мотивувань заявленої підстави касаційного оскарження ідентичний тим, що містяться у первісній касаційній скарзі, оцінку якій Суд вже надав в ухвалі від 07.04.2026 як такій, що не містить обгрунтування щодо підстави касаційного оскарження судових рішень в розумінні норми п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Одночасно Суд звертає увагу скаржника на те, що за змістом норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Зокрема у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. Разом з тим, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Слід враховувати, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин. Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. У цьому випадку, вказуючи на постанови Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19 і від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, скаржник не врахував те, що в останніх відсутні висновки касаційного суду з питання застосування приписів ст. 122 КАС України при зверненні особи до суду з позовом до органу Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо проведення індексації пенсії за віком, призначеної на загальних умовах. У взаємозв`язку з цим Суд відхиляє посилання скаржника на перелічені постанови касаційного суду як нерелевантні спірним правовідносинам та доходить висновку, що на момент постановлення цієї ухвали відповідач не усунув недоліків, які слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху. За приписами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За викладених обставинах, Суд вважає, що ГУ ПФ України у Львівській області слід повернути касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026. Керуючись ст.ст. 169, 332 КАС України, Верховний Суд,- ПОСТАНОВИВ:

1. Повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі № 380/12552/25.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особам, які її подали, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя А.А. Єзеров Суддя О.П. Стародуб