Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/2660/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2660/22 Суддя (судді) першої інстанції: Качур Роксолана Петрівна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Осіпової О.О., суддів: Златіна С.В., Кравченка Є.Д., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника відділу Державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті Бобко Ігора Анатолійовича про застосування адміністративно-господарського штрафу № 326314 від 11.01.2022р. про притягнення до адміністративної відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». В обґрунтування позову зазначив, що під час проведення перевірки транспортного засобу позивача водієм пред`явлено водійське посвідчення в додатку «ДІЯ», що протиправно не взято до уваги. Також вказав, що позивач не був повідомлений про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 326314 від 11.01.2022 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп. судового збору. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянута Укртрансбезпекою без участі особи, яка за наслідками розгляду притягнута до адміністративної відповідальності, або її уповноваженої особи, незважаючи на не долучення відповідачем письмових доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи, що є порушенням процедури розгляду справи і є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу. Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки він не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуг відправлення. Надсилання 11.01.2022р. повідомлення від 22.12.2021р. №107601/29/24-22 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт є належним виконанням обов`язків Державною служби України з безпеки на транспорті щодо інформування. При цьому відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача). ОСОБА_1 не було вчинено всіх можливих дій для отримання вказаної кореспонденції, хоча на нього покладено обов`язок її отримувати. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026р. апеляційне провадження відкрито та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. У встановлений апеляційним судом строк від відповідача не надійшов відзив на апеляційну скаргу. Враховуючи, що від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участі, розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне підприємства ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.08.2015, основним видом діяльності згідно КВЕД є 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт». Посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на рейдову перевірку від 06.12.2021 № 000303 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. При здійсненні перевірки дотримання режиму праці і відпочинку водія, посадовою особою відповідача виявлено, що на момент перевірки документи, визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ) відсутні: посвідчення водія відповідної категорії, роздруківка даних роботи водія. Під час проведення вказаної перевірки зупинено автомобіль марки DAF (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу наявною в матеріалах справи; водій: ОСОБА_2 . Позивач заперечує ту обставину, що водієм не надано посвідчення водія, вказує, що водій пред`явив посвідчення в додатку «Дія». За результатами перевірки складено акт №292893 від 10.12.2021р. проведення перевірки додержання вимог і законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено, що перевізник не забезпечив водія документами, які підтверджують додержання водієм режиму праці і відпочинку. За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_1 11.01.2022р. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326314 за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000,00 грн. Позивач не погоджується із вказаною постановою відповідача, вважає її протиправною, відтак звернувся із цим позовом до суду. Оцінюючі висновки суду першої інстанції на предмет їх відповідності нормам матеріального та процесуального права, та, перевіряючи повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла наступного висновку. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III). Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень. Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок № 1567). Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок інспекторів щодо надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Так, відповідно приписів статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Згідно з приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", водій ОСОБА_2 посадовим особам Укртрансбезпеки під час проведення перевірки не надав (всупереч пункту 1.4, пункту 3.1 та пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385, була відсутня особиста чіп-карта водія режиму праці та відпочинку), суд першої дійшов висновку про те, що позивачем порушено вимоги автомобільного законодавства. При цьому суд першої інстанції погодився із доводами позивача про його неповідомлення про розгляд справи про порушення, враховуючи те, що відповідачем не долучено повідомлення про вручення листа від 22.12.2022р. №107601/29/24-22, яким викликано позивача для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 11.02.2022р., чи конверта, який повернувся на адресу відповідача без вручення. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав, оскільки питання щодо реалізації Укртрансбезпекою пункту 26 Порядку № 1567 вже було предметом дослідження Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21 Верховний Суд, аналізуючи положення пунктів 25, 26, 27 Порядку № 1567, вказав, що системний аналіз зазначених законодавчих вимог свідчить про те, що повноваження Укртрансбезпеки на розгляд по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт має здійснюватися на основі суворого додержання законності, а застосування адміністративних санкцій - у точній відповідності з законом. Це означає обов`язок Укртрансбезпеки вчинити усі необхідні дії для забезпечення розгляду справи про порушення у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання, яка є основним джерелом доказової інформації для визначення дійсної відповідальної особи - автомобільного перевізника, а також здійснити усі необхідні дії для повного і всебічного розгляду існуючих доказів, які стосуються перевірки, з метою належного здійснення відповідної адміністративної процедури. У постановах від 14.12.2023 у справі №280/1426/20, від 21.12.2023 у справі №560/11763/22, від 06.06.2024 у справі №340/1617/22 та від 10.04.2025р. у справі № 380/211/23 Верховний Суд виснував, що Порядком №1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. За обставинами цієї справи, повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 10.01.2022р., як стверджує відповідач, було надіслане позивачу 22.12.2021р. рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують фактичне направлення на адресу позивача листа від 22.12.2022р. №107601/29/24-22 (а.с.51) про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Крім того, відсутня долучена до матеріалів справи інформація щодо відстеження поштового відправлення за відповідним трек-номером, за яким можна було би встановити, що поштове відправлення прибуло у точку видачі своєчасно, тобто заздалегідь до дня розгляду справи, та вручено особисто позивачу. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання відповідачем вимог пункту 26 Порядку № 1567. Надаючи відповідь на питання, порушене скаржником в апеляційній скарзі, щодо істотності порушення вимог пункту 26 Порядку № 1567, як такого, що може мати наслідком скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, колегія суддів зазначає, що, надаючи оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд має керуватися приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Зокрема, критерій «прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. Суб`єкт владних повноважень повинен враховувати обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон. Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень зазначеному критерію для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову. Повертаючись до нормативного регулювання спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що приписи Порядку № 1567 покладають на орган Укртрансбезпеки обов`язок повідомити автомобільного перевізника про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Очевидним є те, що у разі недотримання такого обов`язку у суду наявні підстави для скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу. З урахуванням викладеного, апеляційний суд підтримує висновок суд першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови. Тобто, доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №640/2660/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.О. Осіпова Суддя С.В. Златін Суддя Є.Д. Кравченко