Постанова 4855 № 320/9437/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/9437/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі Масловській К.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.09.2020 № 220196. В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе саме перевізник, а не власник транспортного засобу у випадку, коли власник не використовує транспортний засіб. Звертав увагу на товарно-транспортну накладну у цьому випадку, де вказаний відповідний автомобільний перевізник. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року даний позов - задоволено повністю. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем розглянуто справу про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом без доказів отримання позивачем повідомлення про такий розгляд. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що в свою чергу, є підставою для скасування зазначеного рішення. Апелянт стверджує, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі. Відповідно до п.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.Як вбачається із матеріалів справи, 04.08.2020 о 1 год. 13 хв. посадовими особами Укртрансбезпеки в Одеській області проведено на ділянці дороги М-05 «Київ - Одеса» перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо транспортного засобу DAF 95 XF 430, державний номерний знак НОМЕР_1 , із напівпричепом самоскидом, державний номерний знак НОМЕР_2 . Перевірку проведено на підставі направлення від 31.07.2020 №026435 (а.с.48) та з урахуванням щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (а.с.47). Водієм було надано наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.40), посвідчення водія (а.с.40) та товарно-транспортну накладну (а.с.9,39). У вказаній товарно-транспортній накладній автомобільним перевізником зазначено ПП «Єврогаз-С». Складені акт №028684 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідка №0001884 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.41-42). Також, посадовими особами Укртрансбезпеки складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому нараховано до сплати 170,10 євро (а.с.37). За результатами перевірки складено акт №240539 від 04.08.2020, у якому констатовано порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь, що складає 24,020 т замість допустимих 22 т (а.с.36). Водій із актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився (а.с.36) . Власником автомобільного транспорту DAF 95 XF 430, державний номерний знак НОМЕР_1 , із напівпричепом самоскидом, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а.с.40) . 01.09.2020 оформлено повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом (а.с.46). Повідомлення направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення 10.09.2020 (а.с.44). Разом із тим, доказів отримання позивачем такого повідомлення матеріали справи не містять. При цьому, як видно із трекінгу поштового відправлення, станом на 15.09.2020 відповідне відправлення було у статусі «прямує до точки видачі/доставки» (а.с.43). Судом першої інстанції вірно зауважено, що позивач не оспорює факт порушення у спірному випадку, лише стверджує, що не був автомобільним перевізником. Тому саме цю обставину необхідно з`ясувати суду, а також дослідити чи було реалізоване право позивача на надання пояснень і доказів під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає закон України "Про автомобільний транспорт". Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт", в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин, визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Відповідно до статті 6 закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567). Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 Державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку №1567). За нормами пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (пункту 26 Порядку №1567). Згідно пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. За змістом статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, суб`єктами відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є автомобільні перевізники. За визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку водієм уповноваженій особі Укртрансбезпеки було надано наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.40), посвідчення водія (а.с.40) та товарно-транспортну накладну (а.с.9,39). При цьому у вказаній товарно-транспортній накладній автомобільним перевізником зазначено ПП «Єврогаз-С». Таким чином, під час розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що позивач у спірних правовідносинах є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", а відтак, може нести відповідальність, передбачену абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Колегія суддів не заперечує того, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки [додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом]. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20. Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у випадку, який розглядається, дійшов вірного висновку, що відповідачем розглянуто справу про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом без доказів отримання позивачем повідомлення про такий розгляд, у день відповідного розгляду повідомлення про розгляд не було вручено, перебувало у статусі «прямує до точки видачі», тобто не дійшло навіть до відділення поштового зв`язку і, як наслідок, справу розглянуто без надання можливості позивачу бути присутнім при цьому і надати пояснення й документи стосовно констатованого порушення, хоча таке право безумовно закріплене за ним нормативно. Враховуючи наведене, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 15.09.2020 № 220196 є протиправною, а тому підлягає скасуванню, оскільки позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, відповідно, правові підстави для застосування до нього вказаного штрафу відсутні. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 03 вересня 2024 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев