Постанова 4854 № 420/34955/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34955/24 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року у справі №420/34955/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за прийняття ОСОБА_1 безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.01.2023 року по 06.02.2023 року, з 20.02.2023 року по 30.04.2023 року, з 01.05.2023 року по 31.05.2023 року в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за прийняття ОСОБА_1 безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01.01.2023 року по 06.02.2023 року у сумі 121428 грн. 57 коп., з 20.02.2023 року по 30.04.2023 року у сумі 232142 грн. 86 коп., з 01.05.2023 року по 31.05.2023 року у сумі 100 000 грн., з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що з січня 2023 року він має право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Наведені обставини підтверджуються витягом із довідок військової частини НОМЕР_2 від 16.05.2023 року №1871 та від 12.06.2023 року №2/2229, а також лист оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.01.2024 року. Натомість, відповідачем протиправно не виплачено такої додаткової винагороди, що свідчить про допущену з боку Військової частини НОМЕР_1 бездіяльність. За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 24 вересня 2025 року прийнято судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю. Приймаючи означене судове рішення, окружний адміністративний суд вказав, що матеріали справи не містять доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем (далі скаржник) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не спростовано необхідності нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у спірний період. Як стверджує скаржник, матеріали справи містять докази в підтвердження його участі в бойових діях, а саме витяги із довідок військової частини НОМЕР_2 від 16.05.2023 року №1871 та від 12.06.2023 року №2/2229, а також витяг із журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції до спірних правовідносин застосовано неправильну редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як установлено судом першої інстанції та з`ясовано судовою колегією, що ОСОБА_1 проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ). Як стверджує позивач, у період з січня 2023 року по травень 2023 року ОСОБА_1 брав участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій. Разом з цим, за спірний період позивачу не нараховано та не виплачено передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн. Уважаючи, що ОСОБА_1 має право на отримання за періоди з січня 2023 року додаткову винагороду збільшену до 100000 грн., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно із приписами статей 1,2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. У зв`язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України 24.02.2022 року Президентом України видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію. 28.02.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Пунктом 1 названого рішення Уряду (в редакції станом на січень 2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 року №43, до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 було внесено зміни, а саме пункт 1 вкладено у такій редакції: «Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах». Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 року №43 набрала чинності 21.01.2023 року, а тому передбачені в ній зміни законодавства охоплюють спірний період та враховуються апеляційним судом під час розгляду даної справи. На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» Адміністрацією Державної прикордонної служби України 31.03.2022 року видано наказ №164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168», який застосовувався з 24.02.2022 року. Крім того, Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ №392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 року «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168», який набрав чинності та застосовується з 01.08.2022 року. З набрання чинності наказу Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ №392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 року втратив чинність наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 року №164-АГ. Пунктом 2 наказу Державної прикордонної служби України видано наказ №392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 року «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168» визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 грн. пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно із бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником. У пункті 4 наказу від 30.07.2022 року №392-/0/81-22-АГ установлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Згідно із пунктом 5 наказу від 30.07.2022 року №392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу). Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу). У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджувальні документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу). Адміністрацією Держприкордонслужби України з 01.12.2022 року уведено в дію наказ від 09.12.2022 року №628/0/81-22-АГ, в якому змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, зокрема, відряджених, у таких бойових діях або заходах. Отже, виплата відрядженому військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою), до якої відряджений військовослужбовець, безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця. Разом з цим, таке право не є безумовним, а виникає у військовослужбовців виключно у разі, коли вони беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). При цьому, райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються виключно рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України, що прямо встановлено відомчими нормативно-правовими актами, які визначали порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, зокрема Наказ № 628, Порядок № 36 та Особливості №

726. Як стверджує ОСОБА_1 , у періоди з 01.01.2023 року по 31.05.2023 року він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та виконував бойові (спеціальні) завдання. На підтвердження означеного позивачем до матеріалів справи додано витяги із довідок Військової частини НОМЕР_2 від 16.05.2023 року №1871 та від 12.06.2023 року №2/229. Колегія суддів зазначає, що витяги з довідок від 16.05.2023 року №1871 та від 12.06.2023 року №2/229 не містять підписів уповноважених посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 . При цьому, як з`ясовано судом першої інстанції, згідно до відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду» та даних Єдиного державного реєстру судових рішень, на розгляді в Одеському окружному адміністративному суді перебувала справа №420/34458/23. Під час розгляду справи №420/34458/23 Одеським окружним адміністративним судом установлено, що згідно до листа Військової частини НОМЕР_2 від 21.03.2024 року, довідки від 16.05.2023 року №1871 та від 12.06.2023 року №2/2229 не видавались. Директивами Головнокомандувача Збройних Сил України за оперативним угрупованням військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » закріплено печатку військової частини НОМЕР_4 . Також, згідно витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.11.2024 року, в провадженні Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві знаходиться кримінальне провадження за правовою кваліфікацією ч. 5 ст.426 КК України щодо військових службових осіб ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » стосовно видачі від імені ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Військової частини НОМЕР_2 ) довідки про участь військовослужбовців НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини) у бойових діях у складі ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за період з 01.01.2023 року по 31.05.2023 року за №1849 від 11.05.2023 року, №1890 від 16.05.2023 року, №1871 від 16.05.2023 року, №1874 від 17.05.2023 року та №2/2229 від 12.06.2023 року, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді безпідставної виплати зазначеним у довідках військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн. розмірі. В матеріалах справи наявна копія витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ №2036-АГ від 07.07.2024 року «Про результати службового розслідування», проведеного за фактом можливого неналежного виконання службових обов`язків з боку окремих військовослужбовців НОМЕР_3 прикордонного загону. За результатами службового розслідування факт неналежного виконання службових обов`язків підтвердився, зокрема, у вигляді реалізації повноважень (прав) не передбачених посадовою інструкцією, тобто перевищенні меж наданих службових повноважень, неналежній і неякісній реєстрації та прийманні документів, які надходили до відділення контролю і документального забезпечення штабу, а саме довідок Військової частини НОМЕР_2 , які не містять резолюцій керівників НОМЕР_3 прикордонного загону, безпідставному та незаконному виготовленні витягів із довідок іншої юридичної особи (установи, організації) - Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, розпорядником та власником інформації в яких НОМЕР_3 прикордонний загін не був, розповсюдженні даних незаконних та навіть неналежним чином завірених витягів з довідок Військової частини НОМЕР_2 , тобто без печатки відділення контролю та документального забезпечення, низькій виконавській дисципліні, старшого офіцера оперативного відділу штабу НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України старшого лейтенанта ОСОБА_3 (П - 041370), у відповідності до статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. З огляду на викладене, апеляційний суд уважає правильний висновок окружного адміністративного суду про те, що надані позивачем до матеріалів справи «витяги із довідок №1871 від 16.05.2023 року та №2/2229 від 12.06.2023 року» не можуть бути підставою для виплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у збільшеному до 100000 грн. Судова колегія звертає увагу, що у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року воєнні (бойові) дії в Херсонському районі Херсонській області велися лише на території Олешківської міської територіальної громади, островах Забіч, Великий, Бакайський, Борщевий на території Білозерської селищної територіальної громади, островах Карантинний, Великий Потьомкін, Малий Потьомкін, Круглик на території Херсонської міської територіальної громади у відповідності із наказами Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» а саме: - №26 від 02.02.2023 року (із внесеними змінами на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України №35 від 14.02.2023 року та №67 від 17.03.2023 року), №52 від 01.03.2023 року (із внесеними змінами на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 68 від 17.03.2023 року), №89 від 01.04.2023 року, № 111 від 01.05.2023 року, № 147 від 01.06.2023 року, № 183 від 01.07.2023 року, № 210 від 01.08.2023 року, № 247 від 01.09.2023 року, № 273 від 01.10.2023 року, № 301 від 01.11.2023 року, № 341 від 01.12.2023 року та № 2 від 01.01.2024 року. Як слідує зі змісту витягу із Журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2022 року №6/98 (гриф) том 2, від 01.01.2023 року №6/98 (гриф) том 1, від 08.08.2023 року №6/98 (гриф) том 2, виданого відносно солдата ОСОБА_1 , у спірний період позивач проходив службу на території правого берегу річки Кошева село Комишани, включаючи населений пункт Білозерка Херсонської міської територіальної громади, які згідно із наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, не включались до районів ведення воєнних (бойових) дій. Разом з цим, судова колегія звертає увагу, що Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування положень, зокрема, наказу Адміністрації ДПС №164-АГ у правовідносинах щодо права військовослужбовця Держприкордонслужби на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 у таких правовідносинах, а саме у постановах від 05 грудня 2024 року (справа №120/4135/23), від 20 травня 2025 року (справа №120/19283/23) від 06 листопада 2025 року (справа №120/11498/23), від 09 жовтня 2025 року (справа №120/16619/23), від 18 грудня 2025 року (справа № 120/892/24) та інші. Так, у наведених вище справах Верховний Суд висновував: «Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця Держприкордонслужби України у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Отже, цей перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їхніми межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань, як у районах ведення бойових дій, так і поза їхніми межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.». Водночас, Верховний Суд указав, що підставою для виплати додаткової винагороди згідно із наказом Адміністрації ДПС № 164-АГ є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби). Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3 Наказу № 164-АГ) здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: «бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів Держприкордонслужби зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відряджені військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).». Відтак, у спірному випадку ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які, у розумінні названого акту Уряду, означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами. Як установлено судом першої та апеляційної інстанцій, відповідно до витягу із Журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.08.2022 року №6/98 (гриф) том 2, від 01.01.2023 року №6/98 (гриф) том 1, від 08.08.2023 року №6/98 (гриф) том 2: - у період з 31.12.2022 року по 06.02.2023 року позивач перебував/знаходився у с. Комишани Херсонської області у складі підрозділу ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де виконував бойові (спеціальні) завдання: «реагування на можливі загрози та подальшого ефективного виконання завдань; висвітлення надводної обстановки, недопущення висадки десанту противника, організація служби на постах спостереження (Бойове розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №36-Р (гриф) від 27.11.2022 року)».; - у період з 20.02.2023 року по 05.06.2023 року позивач перебував/знаходився на правому березі річки Кошева, вкл. Білозерка викл. Херсон Херсонської області у складі підрозділу ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де виконував бойові (спеціальні) завдання: «недопущення діяльності ДРГ противника, розгортання цілодобової комплексної системи спостереження, взяття під вогневий контроль шляхів переміщення противника та завчасного виявлення ознак підготовки до наступальних дій (Бойове розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №63-Р (гриф) від 16.02.2023 року)». Наведені вище бойові (спеціальні) завдання, які виконував у спірний період позивач, не охоплюються пунктом 2 Наказу № 628-АГ у частині визначення безпосередньої участі в бойових діях, а тому не дають йому право на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди. За виконувані позивачем бойові завдання, відповідно до зазначених вище нормативно-правових актів, передбачена виплата додаткової винагороди у розмірі до 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, яка і виплачувалась згідно із наданих розрахункових листків. Більше того, апеляційний суд зауважує, що Накази № 392-АГ і № 628-АГ змінили підхід до визначення «безпосередньої участі» військовослужбовців у бойових діях, звузивши та конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань порівняно з Наказом № 164-АГ, який діяв до 01.07.2022 року. При цьому, хоч перелік документів для підтвердження участі у бойових діях залишився незмінним, Наказ № 392-АГ ввів додаткові вимоги щодо підтвердження участі у бойових діях, вимагаючи надання сукупності документів замість одного, як це було передбачено Наказом № 164-АГ. Зокрема, Наказ № 392-АГ вимагає надання сукупності документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та додаткової довідки за встановленою формою. Натомість Наказ № 628-АГ допускає альтернативність у наданні документів для підтвердження участі. Відтак, Наказ № 392-АГ та Наказ № 628-АГ запроваджують додаткові або конкретизовані вимоги і до підтвердження «безпосередньої участі» (конкретизувавши критерії до певних видів бойових завдань) і до кількості, необхідних для підтвердження участі у бойових діях чи заходах, документів - сукупність (альтернатива). Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 17.04.2026 року по справі №620/18219/23. У контексті наведеного, судова колегія звертає увагу на відсутність у матеріалах справи за спірний період рапортів (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь позивача (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, бойових наказів, та додаткової довідки за встановленою формою. Враховуючи вище наведене, право позивача на отримання збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 у оскаржуваний період не виникло, оскільки інформації про те, що позивачем у цей період виконувались бойові (спеціальні) завдання згідно із бойовими наказами (бойовими розпорядженнями), період рапортів (донесення) начальника (командира) підрозділу, та доказів в підтвердження вказаних обставин, суду першої та апеляційної інстанцій надано не було. Отже, наявними матеріалами справи не підтверджено допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо неповного нарахування та виплати позивачу з січня 2023 року збільшеної до 100 000 грн. додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №

168. Крім того, апеляційний суд уважає безпідставним посилання скаржника на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.12.2022 року за № 1668/39004, оскільки вказаний наказ не стосується порядку виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №

168. Беручи до уваги вказане, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог. З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права. У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року у справі №420/34955/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами судового рішення. Суддя-доповідач О.О. Димерлій Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький