Ухвала ККС ВС № 175/11993/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Київ справа № 175/11993/25 провадження № 51-1469 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року, встановив: Як вбачається з даних наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року залишено без задоволення заяви ОСОБА_4 про відвід суддів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дані з ЄДРСР, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах. Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Таким чином, право на доступ до Верховного Суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд касаційним судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою. Приписами частини 2 ст. 424 КПК України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, ухвала апеляційного суду, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні його заяв про відвід колегії суддів, не перешкоджає подальшому провадженню. А тому, ураховуючи наведені приписи ч. 2 ст. 424 КПК України, оскаржувана ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Крім того, наявність визначених у законі обмежень щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а тому не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Частиною третьою цієї статті передбачено, що суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам статті 427 зазначеного Кодексу. Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 квітня 2026 року. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3