Ухвала КАС ВС № 240/14577/24

УХВАЛА 21 квітня 2026 року м. Київ справа №240/14577/24 адміністративне провадження №К/990/16267/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та неневиплати ОСОБА_1 індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 сінчя 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач неодноразово оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у цій справі. 16 лютого 2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявникові. 07 березня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявникові. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Так, відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження. Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Разом з тим, абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати норми матеріального та/або норм процесуального права, щодо правильності застосування яких, на думку заявника касаційної скарги, суди нижчих інстанцій припустилися помилок при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне їхнє застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень. Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Суд установив, що у касаційній скарзі відповідач не зазначає в чому порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а лише зазначає про свою незгоду із ухваленим процесуальним рішенням апеляційного суду. Отже відповідач не зазначив і не обґрунтував, в чому саме полягає порушення норм процесуального права, яке допустив, на думку скаржника, суд попередньої інстанції, у зв`язку з чим Верховний Суд пропонує скаржникові подати касаційну скаргу в новій редакції, в якій мають бути викладені обґрунтування щодо яких порушень припустився суд апеляційної інстанції, та які норми процесуального права неправильно ним застосовані. Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 11 лютого 2026 року Сьомим апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу, а отже, останній день на касаційне оскарження припадав на 13 березня 2026 року, а з цією касаційною скаргою заявник звернувся 10 квітня 2026 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. В касаційній скарзі скаржник не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з чим Суд пропонує скаржникові подати заяву із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження. Також положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору, проте відповідачем до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору. В касаційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення від сплати судового збору з мотивів відсутності коштів. Перевіривши викладені доводи щодо несплати судового збору, колегія суддів виходить з наступного. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. При цьому відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним. З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18. Отже, враховуючи наведене, беручи до уваги суб`єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, автор касаційної скарги не є суб`єктом, на якого в цьому випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати, у зв`язку з чим подане клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає. Так, частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу сплачується судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01 січня 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3328,00 грн. Однак відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що дорівнює 2 662,40? грн (3328,00 грн *0,8). Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40? грн. Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102; код ЄДРПОУ: 37993783; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: «*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)». Також частиною четвертою статті 330 КАС України зазначено, що у разі подання касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу, проте Судом встановлено, що доказів про надсилання цієї касаційної скарги іншим учасникам справи (позивачу) скаржник не надав. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. З огляду на викладене, відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом: подання до Верховного Суду касаційної скарги в новій редакції, в якій мають бути викладені обґрунтування щодо яких порушень припустився суд апеляційної інстанції, та які норми процесуального права неправильно ним застосовані; подання до Верховного Суду заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження; надання до Верховного Суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі; надання до Верховного Суду доказів про надсилання цієї касаційної скарги іншим учасникам справи. Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії.

2. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у цій справі - залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом: - подання до Верховного Суду касаційної скарги в новій редакції, в якій мають бути викладені обґрунтування щодо яких порушень припустився суд апеляційної інстанції, та які норми процесуального права неправильно ним застосовані; - подання до Верховного Суду заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів на їх підтвердження; - надання до Верховного Суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі; - надання до Верховного Суду доказів про надсилання цієї касаційної скарги іншим учасникам справи.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані Судом неповажними або відсутністю заяви про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

5. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк в іншій частині, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

6. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: С.А. Уханенко Судді: О.В. Кашпур В.М. Соколов