Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 641/54/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 р. Справа № 641/54/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Слобідського районного суду міста Харкова від 25.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Чайка І.В., м. Харків, повний текст складено 25.02.26 по справі № 641/54/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Слобідського районного суду м. Харкова із позовом до Департаменту патрульної поліції (далі по тексту ДПП, відповідач), у якому просив суд: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія ЕНА № 6421597 від 27.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та стягнути судові витрати. Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 12.01.2026 по справі № 641/54/26 серед іншого, прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін з урахуванням вимог ст. 286 КАС України. Призначено судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 20 січня 2026 року о 12-30 год в залі судових засідань у приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова за адресою: м. Харків, вул. Холодноярська, 5, к.

1. Про дату, час та місце судового засідання в порядку, передбаченому приписами ст. 268 КАС України, повідомлено осіб, які беруть участь у справі. Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 по справі № 641/54/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишено без розгляду. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не надання судом належної правової оцінки доводам позову та доказам, які містяться в матеріалах справи, не відповідність судового рішення критеріям законності та обґрунтованості та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 у справі № 641/54/26 скасувати, а справу № 641/54/26 направити для продовження розгляду до Слобідського районного суду м. Харкова. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач, будучи належним чином повідомлений про дату та час судового засідання не прибув у судове засідання є таким, що не відповідає дійсності, адже судові повістки на 12.01.2026 та 04.02.2026 на адресу ОСОБА_1 не направлялись. Щодо засідань, призначених на 12.02.2026 та 25.02.2026 повідомив, що засобами поштового зв`язку було доставлено позивачу лише одну повістку на 25.02.2026, що виключає факт його повторного сповіщення та наявність підстав для прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, на переконання апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що внаслідок дії на території України воєнного стану, у І кварталі 2026 року відбуваються посилені регулярні ракетні та авіа обстріли агресора рф по місту Харкову, що безпосередньо впливає на належну роботу працівників АТ «Укрпошта», зокрема, і доставку та сповіщення про наявність кореспонденції направленої судом сторонам по справі. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Наполягав, що поштові повідомлення про виклик позивача в судове засідання були направлені на адресу, що була ним самостійно зазначена у позові, та були повернуті без вручення з таких причин: «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою», отже, вважаються такими, що належним чином вручені. Вказував, що саме позивач ініціював розгляд адміністративної справи та не був позбавлений можливості та обов`язку цікавитись станом провадження у справі. Так, враховуючи, що інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про хід своєї справи за допомогою як контакт-центру суду, так і за допомогою веб-порталу «Судова влада України», ОСОБА_1 мав цікавитись ходом його справи, датами судових засідань та приймати участь в судових засіданнях безпосередньо чи за участю захисника. Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що поштові повідомлення про виклик позивача в судове засідання були направлені на адресу, що була зазначена у позові, та були повернуті без вручення з таких причин: «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою». Також, у позивача відсутній електронний кабінет в системі «Електронний суд», що унеможливило його повідомлення вказаним способом. Встановивши, що позивач повторно (вчетверте) не з`явився в судове засідання, причин своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 КАС України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 та пунктів 2, 3 частини 3 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи мають право, в тому числі: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Частинами першою - третьою статті 194 КАС України встановлено, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом оскарження по даній справі є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 6421597 від 27.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності урегульовані статтею 286 КАС України. Так, згідно зі частиною 1 статті 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Колегія суддів зазначає, що скорочені терміни розгляду справ про адміністративні правопорушення (КУпАП) пов`язані з особливістю забезпечення оперативності, невідворотності покарання та швидкого відновлення правопорядку. Відповідно до частини 1 статті 124 КАС України, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Пунктом 1 частини 3 статті 124 КАС України встановлено, що судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні. Вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі (абзаци перший, другий частини третьої, частина десята статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України). Частиною 1 статті 127 КАС України передбачено, що часом вручення повістки вважається: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до висновку щодо застосування норм права, викладеного Верховним Судом у постанові від 21.05.2020 у справі № 826/13041/15, передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи (у сукупності), якщо така справа відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством. Крім того, законодавцем встановлено виключний перелік випадків, за наявності яких суд першої інстанції має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. З досліджених колегією суддів матеріалів справи встановлено, що ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 12.01.2026 по справі № 641/54/26, зокрема, призначено судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 20.01.2026 о 12 год 30 хв в залі судових засідань у приміщенні Слобідського районного суду м. Харкова за адресою : м. Харків, вул. Холодноярська, 5, к.

1. Копію вказаної ухвали було направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на самостійно зазначену ним у позовній заяві адресу : АДРЕСА_1 . Відповідно до наявної в матеріалах справи копії конверту поштового відправлення та трекінгу поштового відправлення, поштове відправлення із ухвалою суду від 12.01.2026 надійшло на відділення поштового зв`язку за вищевказаною адресою позивача 15.01.2026, та вже 30.01.2026 повернулось на адресу Слобідського районного суду м. Харкова із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Згідно із довідкою від 20.01.2026, у зв`язку з неявкою сторін, розгляд справи перенесено на 04.02.2026 на 09 год 40 хв. Судову повістку на 04.02.2026 на 09 год 40 хв було направлено на вищевказану адресу позивача засобами поштового зв`язку 29.01.2026 (надійшла на поштове відділення 31.01.2026) та 06.02.2026 поштове відправлення повернулось на адресу суду першої інстанції із відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». У зв`язку з неявкою сторін, розгляд справи перенесено на 12.02.2026 на 10 год 00 хв, що підтверджується довідкою від 04.02.2026. Судову повістку на 12.02.2026 на 10 год 00 хв було направлено на вищевказану адресу позивача засобами поштового зв`язку 05.02.2026 (надійшла на поштове відділення позивача 08.02.2026) та 16.02.2026 поштове відправлення повернулось на адресу суду першої інстанції із відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Судове засідання, призначене на 12.02.2026 у зв`язку з неявкою сторін відкладено на 25.02.2026 о 10 год 00 хв, що підтверджується довідкою від 12.02.2026. Судову повістку на 25.02.2026 о 10 год 00 хв було направлено засобами поштового зв`язку на вищевказану адресу позивача 16.02.2026 (на поштове відділення позивача надійшло 18.02.2026) та вже 24.02.2026 поштове відправлення повернулось на адресу суду першої інстанції із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». У судове засідання, призначене на 25.02.2026 о 10 год 00 хв позивач не прибув, про причини неявки не повідомив. Отже, з урахуванням приписів частини 1 статті 127 КАС України, повістки про виклик ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 20.01.2026 о 12 год 30 хв, на 04.02.2026 на 09 год 40 хв, на 12.02.2026 на 10 год 00 хв, на 25.02.2026 о 10 год 00 хв, вважаються такими, що вручені належним чином, що спростовує доводи про зворотне. Колегія суддів зазначає, що наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені статтею 205 КАС України, згідно з частиною 1 якої, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Разом з тим, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення (частина 2 статті 205 КАС України). Як встановлено частиною 3 статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки (частина 5 статті 205 КАС України). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. Системний аналіз вищезазначених норм процесуального закону дозволяє дійти висновку, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною 5 статті 205, пункту 4 частини 1 статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов: належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі; повторна неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки; неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача; відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів. Вказана правова позиція відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21. Колегією суддів встановлено, що у даній справі мало місце повторне неприбуття позивача, належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, у судові засідання, призначені на 20.01.2026 о 12 год 30 хв, на 04.02.2026 на 09 год 40 хв, на 12.02.2026 на 10 год 00 хв, на 25.02.2026 о 10 год 00 хв без повідомлення ним причин такого неприбуття. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач наполягав на здійсненні розгляду справи за його обов`язкової присутності. Не встановлено судом першої інстанції і обставин того, що відповідач заперечував проти розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів. Більше того, відповідно до наявних в матеріалах справи довідок від 20.01.2026, від 04.02.2026, від 12.02.2026, від 25.02.2026, представник ДПП взагалі не брав участі у судових засіданнях. Причин неможливості розгляду даної справи по суті за відсутності позивача, у оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено. Отже, встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать про відсутність умов, передбачених частиною 5 статті 205 КАС України, з якими закон пов`язує можливість залишення судом позовної заяви без розгляду. За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. З тексту статті 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. За таких обставин, враховуючи, що судом першої інстанції не встановлено обставин неможливості розгляду даної справи за відсутності позивача, а ОСОБА_1 не наполягав на розгляді справи за його відсутності, відповідач, у свою чергу, не заперечував проти розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у суду першої інстанції передбачених частиною 5 статті 205 КАС України та пунктом 4 частини 1 статті 240 КАС України підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , що має наслідком прийняття рішення про задоволення вимог апеляційної скарги позивача. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. За приписами статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Підсумовуючи вищевикладене з урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що ухвала Слобідського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 по справі № 641/54/26 прийнята з порушенням вимог процесуального права, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 312 КАС України підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ч. 4 ст.229, ч. 4 ст.241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 по справі № 641/54/26 - скасувати. Справу № 641/54/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - направити до Слобідського районного суду м. Харкова для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій