Постанова 4810 № 414/2164/21

Справа № 414/2164/21 Провадження № 33/810/7/22 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Прийми Р.С., розглянувши «21» січня 2022 року у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сєвєродонецьк Луганської області апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Кремінського районного суду Луганської області від 16.12.2021 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Кремінського районного суду Луганської області від 16.12.2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Також з ОСОБА_1 стягнено судовий збір в дохід держави у розмірі 454 грн. У постанові суду зазначено, що 01 серпня 2021 року о 15:17 год. в с. Кудряшівка по вул. Центральній, 31, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mersedes Benz» з реєстраційним номером НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, - від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою алкотестеру «Drager» та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконне та необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, що суперечить вимогам ст.ст.245,278,280 КУпАП. Свої вимог обгрунтовує тим, що рапорт інспектора взводу №1 роти № 3 батальйону УПП в Луганській області Іванова Р.О. не є доказом у розумінні ст.251 КУпАП, а навпаки є доказом того, що інформація зазначена в ньому не відповідає дійсності та підтверджує незаконні дії інспектора, вчинені з порушенням законодавства. Аргументує тим, що твердження інспектора в рапорті про те, що прибувши за викликом на місце та запитавши в громадян хто приїхав на транспортному засобі, то вони вказали на водія, що сидів за кермом авто. Але ж пояснень від вказаних громадян, складених поліцією в матеріалах справи немає. Крім того, авто стояло на узбіччі дороги, він при зверненні патрульного авто не керував, що свідчить про те, що відомостей про керування ним транспортним засобом на час проведення огляду за допомогою ALCOTESTER DRAGER на місці зупинки не було та вказує на незаконність дій патрульних поліцейських. Окрім того в рапорті зазначено, що згідно ст. 45 ЗУ "Про національну поліцію" до нього було застосовано кайданки, тобто по суті відбулося адміністративне затримання з викликом СОГ для з`ясування обставин, але протоколу про його затримання патрульними складено не було, право скористатися правовою допомогою йому не роз`яснювалося та не пропонувалося, що також свідчить про незаконність дій поліцейських. При цьому в подальшому через тривалий проміжок часу (більше двох годин) з моменту виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та основне, після складення у відношенні нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, його як адмінзатриману особу, всупереч його волі, відвезли до медичного закладу на підставі направлення від 01.08.2021 року о 15:30, яке було складено до КНП РЦНЛ РМР, де не проводилось жодних дій, що, на думку апелянта, також свідчить про грубе порушення патрульними законодавства, зокрема перевищення часу його затримання, яке було більше трьох годин. Вважає, що вказані в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння відомості про те, що він відмовився проходити огляд, не відповідають дійсності, так як з рапорту інспектора Іванова Р.О. вбачається, що він спочатку погодився і проходив огляд за допомогою спеціального засобу ALCOTESTER DRAGER, але в акті поліцейським повністю не зазначено відомості про засіб вимірювання. При цьому звертає увагу, що інспектором в рапорті не зазначено відомостей про його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, оскільки такої відмови на час складення протоколу 01.08.2021 року об 15:47 год. не було, а виписане направлення до лікарні не свідчить про його відмову від проходження огляду, так як в подальшому о 17:17 год. патрульні поліцейські привезли його до медичного закладу, напевне зафіксувати його відмову. З приводу цього, апелянт акцентує увагу, що це відбулося вже після складення відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що судом при дослідженні матеріалів справи не було встановлено, що вони ніяким чином не доводять його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального засобу на місці та в медичному закладі, а навпаки вказують на відсутність складу і події злочину, а також на відсутність знань поліцейськими вимог чинного законодавства. Також в апеляційній скарзі апелянт вказує, що в порушення вимог діючого законодавства під час складення протоколу його не було забезпечено захисником, навіть не зважаючи на те, що в той час він був під адміністративним арештом чи як вислювлювався працівник поліції - особою, затриманою у скоєнні кримінального правопорушення. Водночас вказує, що в порушення вимог п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 (далі - Постанова), працівниками поліції під час складення протоколу щодо його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння свідки не залучались. Однак огляд на стан сп`яніння проводився, а тому працівники поліції повинні були скласти протокол в присутності двох свідків, які б засвідчили не лише факт складення протоколу та зафіксували його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, а також могли підтвердити або спростувати факт керування ним транспортним засобом та наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, та могли б співставити обставини відмови на місці та в медичному закладі, що зафіксовані в протоколі. Між тим з дослідженого судом відеозапису не вбачається відмови апелянта від проходження огляду в медичному закладі на час складення протоколу. Таким чином ОСОБА_1 стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази саме його відмови 01.08.2021 року від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Разом з цим зазначає, що судом під час розгляду справи було порушено вимоги ч.1 ст. 268 КУпАП та ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки розгляд справи був проведений за його відсутності. Аргументує тим, що жодних викликів та повісток до суду, відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП, він не отримував, лише 22.11.2021 року йому надходив дзвінок із Кремінського районного суду Луганської області про запрошення в судове засідання на 23.11.2021 року об 09-30 годині, а про наявність оскаржуваної ухвали він дізнався вже після її отримання поштою 18.12.2021 року. При цьому звертає увагу, що не спрямовував до суду заяви про визнання своєї вини, як вказано в телефонограмі, що міститься в матеріалах справи, а зазначення судом першої інстанції в оскражуваній постанові про те, що він не з`явився в судове засідання з невідомих суду причин, про слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма та будь-яких заяв клопотання від нього не надходило, не відповідає дійсності. Водночас, посилаючись на практику ЄСПЛ стверджує, що кваліфікація правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП є невірною, оскільки обставини справи ніяким чином не доказують його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медичному закладі. Таким чином, вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник Прийма Р.С. підтримали доводи поданої апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду не заперечував, що 01.08.2021 року він дійсно керував своїм ТЗ, але пробив колесо та вимушений був зупинитися і залишити автомобіль на узбіччі дороги. Після чого разом із знайомими пішли пити пиво, випили багато та він повернувся до свого автомобіля, сів за кером та заснув. Коли приїхали поліцейські та запропонували йому вийти із автомобіля для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу, він раптом поїхав та, проїхавши метрів три, зупинився, мало не наїхавши на поліцейського. Після чого була викликана СОГ та йому одягли кайданки. Потім патрульні поліцейські запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного спіняння та місці за допомогою алкотеста Драгер, він декілька разів намагався пробути, але у нього не вийшло, тому йому було запропоновано їхати до лікарні для проходження огляду на стна алкогольного сп`яніння. Однак він відмовився, тому і не заперечує цей факт. Дії працівни ків поліції щодо його адміністративного затримання та законність застосування до нього кайданок він нікуди не оскаржував. Також стверджував, що після його повідомлення по телефону про явку до Кремінського районного суду на 23.11.2021 на 09.30 год., більше ніяких викликів до суду не було і про розгляд справи 16 грудня 2021 року йому стало відомо лише після отримання поштою копії судового рішення. Захисник, у свою чергу, під час апеляційного розгляду акцентував свою увагу на тому, що працівниками поліції для доведення факту керування ТЗ водієм ОСОБА_1 та його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, не було залучено двох свідків, як-то вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14. Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновків. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення місцевим судом його права на захист під час судового розгляду справи, суд апеляційної інстанції находить їх слушними виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Мотивуючи своє рішення про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що до суду ОСОБА_1 не з`явився з невідомих причин, про слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма, будь-яких заяв або клопотань від нього не надходило. Натомість з такими висновками місцевого суду не може погодитися суд апеляційної інстанції виходячи з наступного. Згідно з приписами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк. Аналіз наведених вище правових положень статей 268, 277-2 КУпАП дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 КУпАП. Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. З цього приводу свою правову позицію, у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17, адміністративне провадження №К/9901/38702/18), висловив КАС ВС, зазначивши, що обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, та такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19. Такж Суд зазначив, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Разом з цим Суд зазначив, що, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Натомість у матеріалах справи, що розглядаються, немає доказів, які б свідчили про ухилення правопорушника ОСОБА_1 від отримання повідомлення. Навпаки, матеріали справи свідчать про недотримання судом першої інстанції вимог закону щодо належного і своєчасного його повідомлення про дату та час судового розгляду справи. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, до Кремінського районного суду Луганської області вони надійшли з УПП в Луганській області ДПП 21 вересня 2021 року (а.с.12) та 23.09.2021 року згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями було визначено головуючого суддю Акулова Є.М. (а.с.12). Згідно телефонограми від 27.09.2021 року (яка зареєстрована в реєстраційному журналі вхідних (вихідних) телеграм, телефонограм, факсограм, електронних повідомлень Кремінського районного суду) секретарем судового засідання Білан Н.О. о 10.10-10.12 год. був здійснений дзвінок особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та повідомлено його про виклик у судове засідання, яке призначене на 23 листопада 2021 року о 09-30 год. (а.с.13), що не заперечував ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду. 22.11.2021 року о 09-00 год. секретарем судового засідання Дегтяренко Т.В. від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була прийнята вхідна телефонограма про те, що, начебто, він просить розглянути справу стосовно нього за ч.1 ст.130 КУпАП, яка призначена на 23.11.2021 року о 09-30 год. без його участі та свою провину визнає (а.с.15). Між тим, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 спростовував ці обставини та стверджував, що він особисто нікуди не дзвонив та ніяких прохань не висловлював. Проте вказана телефонограма не зареєстрована секретарем судового засідання Дегтяренко Т.В. в реєстраційному журналі вхідних (вихідних) телеграм, телефонограм, факсограм, електронних повідомлень Кремінського районного суду. Натомість, як свідчать матеріали справи, відкладаючи судовий розгляд на іншу дату, місцевий суд належним чином не повідомив ОСОБА_1 про наступну дату і час судового засідання, та 16 грудня 2021 розглянув справу по суті без його участі (а.с.22-23), та в цей же день надіслав ОСОБА_1 копію прийнятого судом рішення у справі (а.с.24). Таким чином наведене свідчить про недотримання місцевим судом вимог процесуального закону щодо своєчасного та належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду справи. Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Стаття 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду. Положеннями пп.c) п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий суд, у тому числі шляхом захисту себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. У свою чергу стаття 59 Конституції України закріплює, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд констатує, що у даній справі судом першої інстанції було порушення встановлених конституційних та гарантованих конвенційних прав ОСОБА_1 на захист від адміністративного переслідування державними органами, а отже порушення гарантованого йому права на справедливий суд, у зв`язку з чим постанова місцевого суду підлягає скасуванню. Разом з тим, всуперчев доводам апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за встановлених у судовому рішенні обставин. Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №306454 від 01.08.2021 року, складений у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та дію реакції від 01.08.2021 року; рапорт інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Луганській області ДПП від 01.08.2021 Іванова Р. та відеозаписи з нагрудних камер співробітників патрульної поліції від 01 серпня 2021 року, що містяться на DVD-R носіях. Так, із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №306454 від 01.08.2021, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1) вбачається, що 01.08.2021 року о 15 годині 17 хвилин в с. Кудряшівка, вул. Центральна, 31 водій ОСОБА_1 керував т/з «Mersedes Benz» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою Alcotest Drager та в медичному закладі відмовився, що було зафіксовано на технічний засіб відеозапису DSJХ300196_ВВ0196, DSJХ300189_ВВ0189, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. У протоколі зафіксована відмова особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 дати пояснення щодо обставин події, а також, що документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. Із змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був ознайомлений під особистий підпис та його копію отримав. Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2 ) інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Луганській області ДПП ст. лейтенантом поліції Івановим Р.О. у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, проте такий огляд не проводився у зв`язку його відмовою від проходження огляду. Згідно направленням на медичний огляд (а.с.3) водію ОСОБА_1 інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Луганській області ДПП ст. лейтенантом поліції Івановим Р.О. 01.08.2021 року о 15-30 годині було видано направлення на медичний огляд в КНП КЦМЛ РМР для встановлення наявності стану алкогольного сп`яніння, проте такий огляд не проводився у зв`язку з його відмовою від проходження огляду. Із рапорту інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції від 01.08.2021 Іванова Р. (а.с.4) вбачається, що 01.08.2021 під час несення служби у складі екіпажу «Цейлон 103» було отримано виклик на службовий планшет про те, що у с. Кудряшівка по вул. Центральна, 31, біля магазину стоїть транспортний засіб червоного кольору «Mersedes Benz», за кермом якого знаходиться водій з ознаками алкогольного сп`яніння. Прибувши на місце події було виявлено зазначений транспортний засіб. У зверненні та в ході спілкування із громадянами було з`ясовано, що водієм зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_1 , який керував авто у стані алкогольного сп`яніння, після чого заснув за кермом даного авто. Спочатку ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою Alcotest Drager. В той же час коли огляд розпочався водій ОСОБА_1 навмисно не робив достатніх видохів до Alcotest Drager, а через декілька спроб зробити забір повітря ОСОБА_1 несподівано запустив двигун свого транспортного засобу, не реагуючи на вимоги поліцейських припинити ці дії, різко почав рух, після чого інспектор поліції вхопився за кермо авто та через декілька десятків метрів самостійно зупинив т/з шляхом натискання на педаль гальма. На місце події було викликано СОГ для подальшого з`ясування обставин та відносно даного водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та винесено постанову за ч. 5 ст.121 КУпАП. Також згідно ст.45 Закону України «Про Національну поліцію» о 15-22 год. до водія були застосовані спеціальні засоби - кайданки, час зняття кайданок - 16-43 год. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Судом апеляційної інстанції були відтворені відеозаписи з нагрудних камер спостереження працівників патрульної поліції, які містяться у 15 файлах на чотирьох DVD-R дисках, долучених до матеріалів справи (а.с.8). Так, з відеофайлу DSJХ300196_ВВ0196 від 01.08.2021 року з часом запису 15:18:05-15:36:08 вбачається, що після неодноразових невдалих спроб ОСОБА_1 здійснити видих в Alcotest Drager для з`ясування стану алкогольного сп`яніння, інспектор патрульної поліції роз`яснив йому, що якщо він знову буде погано дихати, то це буде розцінено ним як його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Надалі ОСОБА_1 підійшов до транспортного засобу, сів за кермо та інспектор та ще раз надав йому Alcotest Drager для дихання, однак знову не вистачило повітря, після чого ОСОБА_1 різко завів двигун авто, натиснув на педаль газу та проїхав 8 секунд вперед, при цьому протягнувши із собою патрульного. Після чого працівники поліції витягли ОСОБА_1 із машини, поклали на асфальт, надягнули кайданки та повідомили останньому, що його затримано та ними буде викликано СОГ для з`ясування всіх обставин. Через декілька хвилин ОСОБА_1 знову було запропоновано здійснити спробу пройти огляд, на що він відповів, що вже не бажає нікуди дихати. Потім інспектор патрульної поліції запитав у нього чи буде він їхати до лікарні, на що ОСОБА_1 відповів спочатку згодою, але потім після ще одного запитання інспектора чи згоден він їхати на медичний огляд, спочатку відповів, що йому все рівно, а потім, що ні. В результаті чого поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП про його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки під час керування т/з у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Отже зазначені на цьому відеофайлі фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, рапорті інспектора патрульної поліції та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів інформації спростовують твердження апелянта про те, що на час складення протоколу про адміністративне правопорушення він не керував транспортним засобом та не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи в медичному закладі, а також, що зазначена в рапорті та акті огляду інформація не відповідає дійсності. Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при обставинах встановлених постановою судді Кремінського районного суду Луганської області від 16 грудня 2021 року, чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції відкидає, як аргументи невинуватості, доводи апелянта про недотримання працівниками поліції вимог п.27 Постанови, оскільки огляд на стан сп`яніння проводився без участі двох свідків, з огляду на наступне. За приписами частини 2 ст.266 КУпаП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Отже приписи вказаної норми закону спростовують твердження захисника про необхідність залучення поліцейськими двох свідків для документування факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, згідно відеофайлу DSJХ300196_ВВ0196 від 01.08.2021 року з часом запису 15:11:40-15:11:51 працівник патрульної поліції повідомив ОСОБА_1 , що для проведення огляду свідки не залучаються, оскільки ведеться відеофіксація. Не заслуговують на увагу апеляційного суду й аргументи апелянта про те, що в порушення вимог чинного законодаства працівниками поліції не було складено протокол його затримання, оскільки вони спростовуються відеофайлом DSJХ300196_ВВ0196 від 01.08.2021 року з часом запису 15:23:35-15:25:11, з якого вбачається, що працівник патрульної поліції повідомляв ОСОБА_1 в присутності його дружини, що протокол затримання складатися не буде, оскільки ним викликано СОГ для з`ясування всіх обставин. Водночас не заслуговують на увагу апеляційного суду і твердження апелянта про те, що під час складення протоколу його не було забезпечено захисником, оскільки з наявного в матеріалах справи відеозапису DSJХ300189_ВВ0189 вбачається, що йому було роз`яснено процесуальні права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, однак він не виявив бажання скористатися своїми процесуальними правами. Крім того, 01.08.2021 року у відношенні нього працівниками патрульної поліції було винесено постанову за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Крім того, твердження ОСОБА_1 , що його на підставі направлення поліцейського, винесеного 01.08.2021 року о 15-30 год., вже після складення протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з його відмовою від проходження огляду, привезли до медичного закладу для фіксації його відмови від проходження огляду є неспроможними, оскільки з відеофайлу DSJХ300196_ВВ0196 від 01.08.2021 року з часом запису 17:17:20 -17:30:11, вбачається, що за вказівкою слідчого працівники поліції відвезли ОСОБА_1 до медичного закладу саме для встановлення наявності чи відсутності у нього тілесних ушкоджень, оскільки він був затриманий працівниками патрульної поліції, а не для проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Окрім того, відеофайлом DSJХ300196_ВВ0196 від 01.08.2021 року з часом запису 17:31:20 -17:32:40 встановлено, що під час спілкування з лікарем ОСОБА_1 повідомив, що скарги на тілесні ушкодження у нього відсутні, після чого разом з працівники поліції поїхав до райвідділу. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова судді Кремінського районного суду Луганської області від 16.12.2021 року підлягає скасуванню, з прийняттям апеляційним судом нової постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Кремінського районного суду Луганської області від 16 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. СУДДЯ ЛУГАНСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО