Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/700/26

Головуючий І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 р. Справа № 440/700/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Мінаєвої К.В., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/700/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування. 23.01.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) у інтересах якого діяв представник ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якій просив суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 по 22.03.2018 року та виплачених у березні 2025 року; - зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 по 22.03.2018 року та виплачених разом із затримкою у березні 2025 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III. В обґрунтування позову вказав, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/1880/21 від 09.04.2021 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 по 22.03.2018 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів. У березні 2025 року пенсію в розмірі 100990,98 грн було зараховано на рахунок позивача у ПАТ КБ «ПриватБанк». На вимогу позивача про нарахування компенсацію втрати частини доходів за кожен місяць періоду боргу на момент виплати пенсії у березні 2025 року року, відповідно до Закону № 2050-III, а також сплати суми компенсації з урахуванням відповідальності за затримку виконання грошового зобов`язання, встановленої ст. 625 ЦК України відповідач допустив протиправну бездіяльність. Позивач також зазначив, що виплата пенсії була здійснена на рахунок позивача, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», до якого він вже втратив доступ та всупереч рішенню Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі № 440/11962/24, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії з 22.03.2018 на банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК". Вказав, що вперше про здійснення цієї виплати позивачу стало відомо лише із заяви відповідача від 22.08.2025 у справі № 440/6666/24 під час розгляду заяви про встановлення судового контролю, в якій відповідач зазначив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 № 440/6666/24 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нараховано заборгованість за період з 07.10.2009 по 22.03.2018 у сумі 100990,98 грн, яку в березні 2025 року перераховано на банківський рахунок пенсіонера, відкритий у відділенні АТ КБ «ПриватБанк». З урахуванням наведених обставин лише 23.10.2025 представник позивача за довіреністю отримав виписку з банківського рахунку позивача в АТ КБ «ПриватБанк», з якої видно, що рахунок не використовувався з 11.08.2022, та кошти залишалися невикористаними. ІІ. Зміст судового рішення першої інстанції. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу. Постановлячи ухвалу про повернення позову суд першої інстанції виходив з того, що у поданому позові позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 по 22.03.2018 року та виплачених у березні 2025 року, тобто, фактична виплата коштів, на яку відповідач повинен був нарахувати компенсацію втрати частини доходів відбулась у березні 2025 року, тому відлік строку звернення до суду з даним позовом починається з дня, коли особі було виплачено відповідні суми пенсії, у спірних правовідносинах, і як зазначає сам позивач у позовній заяві, це березень 2025 року. Водночас, до суду позов подано 26.01.2026 року. Суд першої інстанції встановив, що доказів закриття банківського рахунку в Україні, зокрема: довідки про закриття рахунку, копії заяви з відміткою банку, договору про розірвання, або SMS/Push-повідомлення (для карткових рахунків), що підтверджують припинення договірних відносин матеріали позовної заяви не містять. Доказів закриття рахунку за заявою клієнта або ініціативою банку не надано. Крім того, зазначив, що звернення до відповідача із заявою та отримання відповіді на неї не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і вказана дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду, оскільки триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Враховуючи неведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не навів обґрунтованих підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу від 23.02.2026 року, яка перешкоджає подальшому провадженню і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що є судове рішення від 25.11.2024 (справа № 440/11962/24), яким зобов`язано відповідача виплачувати пенсію виключно на рахунок позивача в АТ «АКЦЕНТ-БАНК». Відповідач це рішення проігнорував та у березні 2025 року перерахував суму заборгованості у розмірі 100 990,98 грн на старий рахунок у ПАТ КБ «ПриватБанк», до якого позивач не має доступу з 2022 року, та умисно не повідомив позивача про здійснення такого перерахування, фактично приховавши цю обставину від нього. Позивач дізнався про цю виплату лише 22.08.2025, з заяви самого відповідача в іншій справі. Водночас позов подано 26.01.2026, тобто в межах шести місяців з дня отримання інформації. Вказує, що суд першої інстанції повернув позов, обчисливши строк з березня 2025 року, тобто з дня виплати, про яку позивач об`єктивно не міг знати, тому вважає цей висновок юридично помилковим і таким, що підлягає скасуванню. ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи. ГУ ПФУ в Полтавській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказало, що при винесені оскаржуваної ухвали судом правильно застосовані норми матеріального права та дотримано норми процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини справи, надано вірну оцінку аргументам учасників, а отже підстави для скасування законної ухвали відсутні. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду викладених в ухвалі, а тому підстави для задоволення скарги відсутні, тому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі №440/700/26 - без змін. Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження. V. Обставини, встановлені судом. З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Повідомлено, що позивачеві необхідно усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: доказів сплати судового збору в розмірі 96,00 грн; заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши підстави для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин. 17.02.2026 представник позивача надав до суду квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій просив вважати строк звернення до суду з позовом до відповідача не пропущеним, поновити строк звернення до суду, оскільки позовна заява була подана протягом шести місяців з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В обґрунтування заяви зазначив, що відповідач був зобов`язаний здійснювати виплати виключно на рахунок позивача в АТ «АКЦЕНТ-БАНК». Це зобов`язання підтверджено рішенням суду від 25.11.2024 у справі № 440/11962/24, яким дії ПФУ щодо виплати коштів на цей рахунок вже визнавалися протиправними. Відповідач достеменно знав, що позивач не має доступу до старого рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк» і не користується ним з 2022 року. Незважаючи на це, основну суму боргу (100 990,98 грн) у березні 2025 року відповідач перерахував саме на недоступний рахунок у «ПриватБанку». Вказав, що у своєму листі від 16.05.2025 № 8490-7054/К-02/8-1600/25 відповідач фактично приховав здійснення операції щодо виплати пенсії у березні. Через введення в оману позивач не міг знати про те, що його право на отримання компенсації було порушено саме в березні, оскільки він не знав про сам факт руху коштів. Оскільки позивач не має доступу до рахунку в «ПриватБанку», він фізично не отримав ці кошти та не міг ними розпоряджатися. Формальна банківська проводка на рахунок, до якого пенсіонер втратив доступ (про що неодноразово повідомляв ПФУ), не може вважатися належним виконанням обов`язку з виплати пенсії. Вперше про факт березневої виплати стало відомо лише 22.08.2025 із заяви відповідача в іншій справі (№ 440/6666/24). Проте остаточно пересвідчитися у відсутності нарахування компенсації позивач зміг лише 23.10.2025 року, коли представник отримав виписку з банку. Таким чином, строк звернення до суду (6 місяців) слід відраховувати з моменту отримання виписки банку - 22.08.2025 року, що свідчить про дотримання процесуальних строків звернення до суду з цім позовом. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду, повернуто позивачу позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. VІ. Позиція суду апеляційної інстанції. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Спірним питанням в межах розгляду цієї справи є дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів позивача, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 07.10.2009 по 22.03.2018 року та виплачених разом із затримкою у березні 2025 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III. Кодекс адміністратичного судочинства України (по тексту - КАС України) є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зокрема, стаття 118 цього Кодексу визначає, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, дізналася та повинна була дізнатись про порушення права. Зокрема, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19). У свою чергу питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ, який, проте, не визначає спеціальних строків для звернення до суду. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/22 про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ зазначено, що у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У справі, яка розглядається, суд першої інстанції встановив, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивача за період з 07.10.2009 по 22.03.2018 року, виплачених у березні 2025 року, тому дійшов висновку, що відлік строку звернення до суду з даним позовом починається з дня, коли особі було виплачено відповідні суми пенсії у спірних правовідносинах, і як зазначає сам позивач у позовній заяві, це березень 2025 року. Водночас, до суду позов подано 26.01.2026 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. Так, суд першої інстанції з матеріалів позовної заяви встановив, що на виконання рішення суду у справі №440/6666/24 відповідач виплатив позивачу пенсію у березні 2025 року на банківський рахунок пенсіонера, відкритий у АТ КБ "Приватбанк", та виснував, що позивач не надав доказів закриття вказаного банківського рахунку в Україні, та, враховуючи, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог частини другої статті 123 КАС України. У контексті встановлених обставин колегія суддів зауважує, що для правильного вирішення процесуальних питань, що виникли у цій справі, необхідно встановити чи відповідають наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду критеріям поважності. Колегія суддів вказує, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень колегією суддів встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі № 440/11962/24 (набрало законної сили 16.04.2025): визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області стосовно не виплати поточної пенсії ОСОБА_1 та недоотриманої пенсії з 22.03.2018 на його особистий банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії з 22.03.2018 на банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК". Представник позивача зазначав, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/1880/21 від 09.04.2021, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 по 22.03.2018, у березні 2025 року ГУ ПФУ в Полтавській області виплачено пенсію в розмірі 100990,98 грн на рахунок позивача у ПАТ КБ «ПриватБанк». При цьому, представник позивача закцентував увагу, що вперше про здійснення цієї виплати позивачу стало відомо лише із заяви відповідача від 22.08.2025 у справі № 440/6666/24 під час розгляду заяви про встановлення судового контролю, в якій відповідач зазначив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 № 440/6666/24 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії та нараховано заборгованість за період з 07.10.2009 по 22.03.2018 у сумі 100990,98 грн, яку в березні 2025 року перераховано на банківський рахунок пенсіонера, відкритий у відділенні АТ КБ «ПриватБанк». На підтвердження вказаним доводам до суду було надано копію заяви Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області, подану 22.08.2025 року через систему "Електронний суд" у справі № 440/6666/24. Також представник позивача надав довідку АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 за період з 01.06.2020 по 23.10.2025, якою підтверджується виплата 12.03.2025 року Пенсійним фондом пенсії в розмірі 100990,98 грн. Вказана сума станом на дату видачі довідки 23.10.2025 залишилась невикористаною на рахунку позивача, жодних рухів по рахунку, окрім списання комісії за обслуговування неактивних рахунків, немає. Таким чином, всупереч рішенню Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі № 440/11962/24, яке набрало законної сили, виплату пенсії здійснено не на банківський рахунок відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК", як зобов`язано судом, а на рахунок позивача у ПАТ КБ «ПриватБанк». Додатково суд апеляційної інстанції враховує, що в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 по справі №440/11962/24 суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі № 440/11962/24, оскільки матеріали поданого звіту не містять доказів виконання рішення суду, зокрема, доказів виплати пенсії з 22.03.2018 на банківський рахунок, відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК". Вказане свідчить про встановлений факт невиконання пенсійним органом судового рішення у справі №440/11962/24. Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам представника позивача щодо необізнаності про виплату пенсії на рахунок позивача у ПАТ КБ "ПриватБанк", у зв`язку з чим під час вирішення питання визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду помилково виходив виключно з факту надходження відповідних коштів на банківський рахунок. При цьому, відсутність доказів закриття банківського рахунку в ПАТ КБ "ПриватБанк", на чому звернув увагу суд першої інстанції, жодним чином не впливає на обов`язок пенсійного органу виплатити на виконання рішення суду пенсію ОСОБА_1 на банківський рахунок, відкритий в АТ "АКЦЕНТ-БАНК". Таким чином, враховуючи відсутність доказів отримання позивачем повідомлень від пенсійного органу щодо перерахування коштів на рахунок позивача у ПАТ КБ "ПриватБанк", позивач правомірно очікував належного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі № 440/11962/24 щодо виплати сум пенсії на його рахунок в АТ "АКЦЕНТ-БАНК". Водночас судом першої інстанції вказані доводи представника залишено поза увагою, оцінки наданим представником позивача доказам стосовно того, що початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом слід обраховувати з дати, з якої позивачу стало відомо про виплату пенсії (а саме, з 22.08.2025), судом надано не було. З огляду на вказане колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо неповажності підстав, які наведені представником позивача в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та про наявність підстав для повернення позовної заяви. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду, як наслідок необґрунтовано повернув позовну заяву. Суд апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним, однак це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, встановленням певних процесуальних строків звернення до суду з позовною заявою. Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на те, що процесуальні заходи, які застосовуються, не повинні обмежувати доступ до суду, який залишається для учасників справи, у такий спосіб або в такій мірі, щоб сама суть такого права була нівельована. При цьому у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20, від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а, від 28.03.2023 у справі №260/1322/21 та від 23.06.2023 у справі № 620/5444/22, закріплено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду; це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову, скарги по суті, із супутнім ризиком порушення права учасника справи на ефективний судовий захист. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з частиною третьою статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі №440/700/26 скасувати. Адміністративну справу №440/700/26 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду . Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач К.В. Мінаєва Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко