Постанова 4851 № 440/10375/22

Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2024 р. Справа № 440/10375/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/10375/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 заяву, подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, повернуто заявнику. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 та направити справу до суду першої інстанції для розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції без дотримання положень частини другої статті 132 КАС України та положень Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), що призвело до ухвалення незаконного рішення про повернення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України. Зазначає, що Законом № 3674-VI не передбачено вимоги щодо сплати судового збору за звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України. Також зазначив, що Верховний Суд у постановах від 14.02.2018 у справі №2а/0470/2563/12, від 22.01.2020 у справі № 440/207/19 та від 11.08.2021 у справі № 560/4364/19 дійшов висновку про те, що приписами статті 4 Закону № 3674-VI не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відтак, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із такою заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення, на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою. Також зазначив, що строк на звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України має бути відрахований з дати отримання ним відмови Головного управління ПФУ в Тернопільській області, викладеної у листі від 16.10.2023 за № 2239/3.1-23. Відповідно до ч.2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно п.3 ч.1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові). Керуючись вказаними нормами, суд призначив дану справу до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Матеріалами справи встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 у справі № 440/10375/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 163950016269 від 08 листопада 2022 року про відмову у призначенні пенсії; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо незарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи: з 01 червня 2007 року по 29 квітня 2008 року, з 16 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року, з 01 січня 2012 року по 11 квітня 2013 року, з 16 квітня 2013 року по 14 червня 2013 року, з 25 липня 2013 року по 21 січня 2014 року та з урахуванням розміру заробітної плати (доходів) згідно з довідками: № 1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; № 1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; № 1 від 11 лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; № 1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010 рік; № 1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; № 2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; № 3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи: з 01 червня 2007 року по 29 квітня 2008 року, з 16 червня 2008 року по 31 грудня 2011 року, з 01 січня 2012 року по 11 квітня 2013 року, з 16 квітня 2013 року по 14 червня 2013 року, з 25 липня 2013 року по 21 січня 2014 року та з урахуванням розміру заробітної плати (доходів) згідно з довідками: № 1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; № 1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; № 1 від 11 лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; № 1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010 рік; № 1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; № 2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; № 3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02 листопада 2022 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 23 травня 2023 року. 05 червня 2023 року позивачу видані виконавчі листи № 440/10375/22. Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17 липня 2023 року відкрито виконавче провадження № 72277162. 20 вересня 2023 року до суду надійшла заява позивача, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі № 440/10375/22. Вказана заява мотивована тим, що орган Пенсійного фонду України протиправно ухиляється від виконання рішення суду, ухваленого на користь позивача. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що подана позивачем в порядку ст. 383 КАС України заява від 20.09.2023 не відповідає вимогам, визначеним п. 9 ч. 2, ч. 4 ст. 383 КАС України, у зв`язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для її повернення у відповідності до вимог ч. 5 ст. 383 КАС України. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого. Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 2 статті 383 КАС України встановлено вимоги до поданої заяви. Зокрема, зазначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Повертаючи заяву, подану в порядку статей 382,383 КАС України, суд першої інстанції виходив серед іншого з порушення позивачем вимог пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України. Колегія суддів зазначає, що вказані вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 540/606/20. Колегія суддів зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом №3674-VI. Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону). Статтею 4 Закону № 3674-VI установлює розміри ставок судового збору стосовно документів, за подання яких справляється судовий збір. При цьому розміри ставок судового збору залежать від характеристики об`єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (у деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб`єкта, який звертається до суду). Однак, приписами статті 4 Закону № 3674-VI не передбачено ставки судового збору за звернення із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду. Відтак, за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із зазначеною вище заявою, на позивача не поширюється обов`язок сплати судового збору. Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією щодо застосування статті 132 КАС України та статті 4 Закону № 3674-VI, висловлену у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2а/0470/2563/12, від 22 січня 2020 року та від 11 серпня 2021 року у справі №560/4364/19, від 05.05.2022 по справі № 520/9769/19. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правова

позиція Верховного Суду, викладена у постановах зазначених вище. Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною. Також колегія суддів зазначає, що особа, яка отримала на свою користь судове рішення, враховуючи конституційний принцип стосовно обов`язковості судового рішення, закріплений у пункті 9 частини першої статті 129-1 Основного Закону України звільняється від сплати судового збору за зверненням до суду з вимогою забезпечити виконання судового рішення (встановлення судового контролю), яке набрало законної сили, якщо законом прямо не встановлено обов`язок сплати такого збору. Одним зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя є обов`язковість виконання судового рішення, що виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio" (в силу своєї посади та визначених законом повноважень); виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним; для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що неправильне застосування судом першої інстанції статті 132 КАС України, статті 4 Закону № 3674-VI та неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, призвело до безпідставного повернення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України. Щодо дотримання позивачем строків звернення із заявою в порядку ст. 383 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (частина 4 статті 383 КАС України). Отже, перебіг десятиденного строку на звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України починається із дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю відповідача, пов`язаними із примусовим виконанням судового рішення, яке набрало законної сили. Так, зі змісту заяви ОСОБА_1 встановлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 по справі № 440/10375/22 позивачу призначено пенсію за вислугу років. Вважаючи, що судове рішення виконано не у повному обсязі, позивач 24.08.2023 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби в Івано-Франківській та Тернопольській областях Західного межрігеонального управління Міністерства юстиції із заявою про витребування у боржника докази виконання боржником рішення Полтавського окружного адміністративного суду від від 12.01.2022 по справі № 440/10375/22 в частині урахування розміру заробітної плати (доходів) згідно з довідками: № 1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; Ns 1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; № 1 від ! 1 лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; Ns 1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010 рік: № 1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; N® 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; № 01 від 06 липня 2015 рок-у про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; Ns 2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік: № 3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7-12 місяці за 2013 рік. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області надано відповідь на запит від 16.10.2023 за № 2239/3.1-123, якою повідомлено, що довідки № 1 від 01 липня 2008 року про доходи за 6-12 місяці за 2007 рік; № 1 від 01 березня 2009 року про доходи за 2008 рік; № 1 від 11 лютого 2010 року про доходи за 2009 рік; № 1 від 14 лютого 2010 року про доходи за 2010 рік; № 1 від 28 січня 2012 року про доходи за 2011 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 2012 рік; № 01 від 06 липня 2015 року про доходи за 1-4 місяці за 2013 рік; № 2 від 22 січня 2014 року про доходи за 5-й місяць за 2013 рік; № 3 від 15 січня 2014 року про доходи за 7- 12 місяці за 2013 рік видані підприємствами, які знаходяться на території російської федерації, а тому заробітна плата на роботах в російській федерації згідно з вказаними довідками не може враховуватися для обчислення пенсії ОСОБА_1 . Таким чином про не повне, на думку позивача, виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 по справі № 440/10375/22 ОСОБА_1 стало відомо із листа Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.10.2023 за № 2239/3.1-123. Заяву в порядку ст. 383 КАС України подано до суду засобами поштового зв`язку 25.10.2023. Таким чином, колегія суддів встановила, що позивачем дотримано вимоги ст.383 КАС України щодо строку звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень та дій відповідача на виконання рішення суду. Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, що про неналежне виконання судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі № 440/10375/22, позивач дізнався принаймні у серпні 2023 року, оскільки вже 24 серпня 2023 року ініціював перед державним виконавцем питання про витребування доказів з метою підтвердження повного виконання судового рішення, оскільки ініціювання питання про витребування доказів не може свідчити про обізнаність позивача про неповне виконання боржником судового рішення. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду заяви по суті заявлених у ній вимог. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі № 440/10375/22 скасувати. Справу направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий