Постанова Харківський апеляційний суд № 953/4422/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 21 квітня 2026 року м. Харків справа № 953/4422/25 провадження № 22-ц/818/694/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю. розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2025 року, постановлене суддею Юрлагіною Т.В., в с т а н о в и в: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 19 554,36 грн. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23 липня 2024 року о 14-20 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, буд. 2, рухався заднім ходом, не переконався в тому, що він не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв позаду нього. Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали пошкодження. Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 року по справі № 953/7065/24 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, зазначено, що ним порушено п. 10.9 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобіль «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач, отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Оскільки у ОСОБА_2 був відсутній поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності, позивачем було повідомлено Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду. За результатами технічного огляду колісного транспортного засобу, проведеного ФОП ОСОБА_4 09.08.2024 року, був встановлений перелік пошкоджень отриманих автомобілем Хюндай Елантра НОМЕР_2 в результаті ДТП, надано Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 07.10.2024 року № 281/24, складеного ФОП ОСОБА_4 . На підставі даних розрахунку визначено розмір регламентної виплати МТСБУ встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 26165,64 грн. Дані кошти були перераховані на рахунок позивача 06 лютого 2024 року, згідно з наказом від 05.02.2025 року № 3.1/3358, що підтверджується банківською квитанцією. Однак, як вбачається з Акту виконаних робіт станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_5 від 12.09.2024 року № СИТО2401467 вартість ремонту пошкодженого автомобіля Хюндай Елантра НОМЕР_2 склала 45 720,00 грн. Отже, Позивач поніс витрати значно більші на ремонт пошкодженого автомобіля, ніж отримані страхові відшкодування, невідшкодованими залишилися 19554,36 грн. При зверненні до МТСБУ Позивачу було повідомлено, що різниця у вартості ремонту та страхових виплатах полягає в тому, що при розрахунку виплати враховується коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, а при здійсненні ремонту деталі міняються на нові, а отже і різниця в понесених витратах підлягає стягненню саме з відповідача ОСОБА_2 , як безпосереднього винуватця дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки в досудовому порядку відповідач відмовляється здійснити виплату різниці між розміром суми матеріального збитку та суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 19 554,36 грн, він вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом, для захисту свого порушеного права. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 19 554 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 36 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що з Постанови вбачається, що судом констатовано наявність порушення в діях ОСОБА_6 правил дорожнього руху, що ОСОБА_6 підтвердила безпосередньо у судовому засіданні та відображено у постанові. Матеріалами справи №953/4422/25 підтверджується й факт того, що ОСОБА_2 скоєно наїзд на припарковане з порушеннями правил дорожнього руху авто, зокрема, з порушенням пункту 15.9 Правил Дорожнього Руху. Таким чином, саме ДТП сталося за двох учасників відповідача та ОСОБА_6 . Отже, судом констатовано, що обидва учасники порушили приписи ПДР. Між тим, судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи та неправомірно здійснено посилання на Постанову Київського районного суду як на єдиний й безальтернативний доказ у наявності вини лише у одного з двох учасників дорожньо-транспортної пригоди. Вина другого учасника ДТП, ОСОБА_6 , підтверджується матеріалами справи. Експертиза в даній категорії справ не є обов`язковою, а є лише одним із засобів доказування. Також, зазначає, що відповідачем заявлено про наявність обопільної вини, виходячи з рівної відповідальності учасників ДТП та стягнення з відповідача 50% від розміру збитків. Щодо невідповідності розміру збитків зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що при розрахунку вартості ремонтних робіт ФОП ОСОБА_5 до виконаних робіт включено наступні роботи, які стали підставою для розрахунку різниці відшкодування з відповідача: панель підлоги багажного відділення розібрати\зібрати у розмірі 864,00 грн; - панель підлоги багажного відділення ремонт у розмірі 3 456,00 грн;- відновлення геометрії задньої частини авто у розмірі 3 456,00 грн;- миття автомобіля у розмірі 576,00 грн;- компонування лакофарбових складових для оновлення фарбового покриву у розмірі 971,59 грн;- компонування витратних матеріалів для оновлення фарбового покриву у розмірі 3 528,41 грн. Відповідачем наголошувалося, що вищевказані види робіт не є необхідними для відновлення пошкодженого ТЗ до технічного стану, що передувало ДТП, а є надмірним тягарем для відповідача, оскільки в разі повного задоволення позову, відповідач буде змушений сплатити вказані суми, що не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку між ДТП та відновлювальним ремонтом ТЗ. Щодо порушення судом процесуального права. У ході розгляду судової справи стороною відповідача було подано до суду клопотання про залучення третьої особи до справи водія транспортного засобу «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_6 . Ухвалою від 22 липня 2025 року у задоволенні клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача відмовлено. Вважає, що при вирішенні цього спору, суд не врахував, що рішення може вплинути на права та обов`язки третьої особи, чим порушив приписи процесуального права. Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що твердження представника відповідача про обопільність вини, не доведено доказами та спростовується постановою Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 року по справі № 953/7065/24, винуватцем ДТП, яке призвело до збитків позивача, визнано саме ОСОБА_2 . Постанова суду набрала законної сили, не була оскаржена правопорушником, що свідчить про визнання власної вини та відповідальності у скоєнні ДТП. Щодо невідповідності розміру збитків, про що зазначено в апеляційній скарзі зазначає, що Відповідач не надав жодних альтернативних розрахунків робіт для того, щоб стверджувати про невідповідність вартості. Щодо порушення судом процесуального права, про що заявлено в апеляційній скарзі, які полягають у не залученні третьої особи зазначає, що чинне законодавство не передбачає участь «третьої особи», без зазначення на стороні позивача чи відповідача така особа вступає у справу, та не передбачено обов`язку суду самостійно визначити роль такої особи, що свідчить про безпідставність клопотання відповідача про залучення третьої особи. Крім того, однією з підстав обґрунтування клопотання в суді першої інстанції було те, що ОСОБА_6 може надати пояснення з приводу обставнин справи. Проте відповідач не зазначав, що саме може повідомити ОСОБА_6 та як це може вплинути на результат розгляду, з урахуванням наявних документів в справі, та відповідач не порушував перед судом першої інстанції питання про виклик ОСОБА_6 в якості свідка, що свідчить про безпідставність клопотання, яке спрямовано лише на затягування процесу з наміром уникнути відповідальності. Представник відповідача надала відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що оцінка вини, особливо цивільно-правової відповідальності, у дорожньо-транспортній пригоді здійснюється судом на підставі сукупності доказів (пояснень сторін, схеми ДТП, показів свідків, експертиз тощо), а не лише наявності чи відсутності адміністративного протоколу. Доводи позивача про ненадання альтернативних розрахунків вартості робіт є безпідставними, оскільки законодавством не покладається на Відповідача обов`язок самостійно здійснювати експертний розрахунок чи подавати кошториси відновлювального ремонту. Відповідач заперечує не проти розміру вартості як такої, а проти переліку робіт, включених Позивачем, який не відповідає документам страхової компанії. Саме невідповідність переліку робіт є предметом заперечень, а отже відсутність альтернативного розрахунку не може свідчити про безпідставність позиції Відповідача. У суді першої інстанції Відповідач заявив усне клопотання про залучення третьої особи саме на стороні Відповідача, що відображено у рішенні суду першої інстанції. Отже, не йдеться про невизначений статус, а чітко про участь третьої особи на конкретній стороні спору. Також, рішення у даній справі потенційно може вплинути на права та обов`язки такої третьої особи, оскільки мова йде про відшкодування шкоди та обставини ДТП, про що детально вказано в апеляційній скарзі. Відмова суду першої інстанції у задоволенні такого клопотання порушила принцип змагальності та всебічного з`ясування обставин справи, оскільки позбавила відповідача можливості належно реалізувати право на захист та участь усіх заінтересованих осіб. ОСОБА_1 надав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження вини Відповідача у ДТП, наслідком чого стала вимога про відшкодування шкоди, яка перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з протиправними діями відповідача, що підтверджено постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, на момент настання якої не мав чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Тому відповідач несе цивільну відповідальність на загальних підставах. Таким чином, стягненню з ОСОБА_2 підлягають матеріальні збитки. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 23 липня 2024 оку о 14-20 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, буд. 2, рухався заднім ходом, не переконався в тому, що він не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв припаркований позаду нього. Внаслідок даної ДТП транспортні засобіи отримали пошкодження. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 16.09.2024 року по справі № 953/7065/24 ОСОБА_2 визнано винним у порушені п. 10.9 Правил дорожнього руху України та скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУПАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. За положеннями ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідно до полісу обов`язкового страхування ЕР 216998625 ПРАТ «СК «Універсальна» застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 . На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 не застрахована. За результатами технічного огляду колісного транспортного засобу, проведеного ФОП ОСОБА_4 09.08.2024 року, встановлений перелік пошкоджень отриманих автомобілем Хюндай Елантра НОМЕР_2 в результаті ДТП та надано Звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 07.10.2024 року № 281/24, відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 складає 36799 грн. 62 коп. (а.с.12-21). Згідно із розрахунком розміру регламентної виплати МТСБУ № 105687 від 11.12.2024 року встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 26 165,64 грн. з вирахуванням ПДВ, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування грошові кошти були перераховані на рахунок Позивача 06.02.2024 року. Відповідно до Акту виконаних робіт станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_5 від 12.09.2024 року № СИТО2401467 вартість ремонту пошкодженого автомобіля Хюндай Елантра НОМЕР_2 склала 45 720,00 грн., які сплачені позивачем відповідно до чеку № 351 від 12.09.2024 року. (а.с.26-27) Отже, позивачем понесено витрати в більшому розмірі на ремонт пошкодженого автомобіля, ніж отримані від страхового відшкодування, невідшкодованими залишилися 19 554,36 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Статтею 1187 ЦК України визначені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За положеннями частини п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Таким чином, при вирішенні позову про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що відповідно до статей 1166,1187,1188 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Разом з тим, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Як зазначено у п. 21.1.ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Пунктом 21.4.ст. 21 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"передбачено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа несе відповідальність, встановлену законом. Таким чином у разі відсутності полісу страхового відшкодування відповідальність за шкоду, спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди несе саме водій транспортного засобу, який керував ним на час настання дорожньо-транспортної пригоди. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 сталася з вини відповідача, відповідальність якого не була застрахована, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача різниці між розміром суми матеріального збитку та суми сплаченого страхового відшкодування, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. За змістом ч. ч. 1, 3 ст.12, ч. ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Щодо посилання представника відповідача на безпідставність та необґрунтованість розміру шкоди, судова колегія зазначає наступне. Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першоїстатті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною 1статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до Акту виконаних робіт станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_5 від 12.09.2024 року № СИТО2401467 вартість ремонту пошкодженого автомобіля Хюндай Елантра НОМЕР_2 склала 45 720,00 грн., які сплачені позивачем відповідно до чеку № 351 від 12.09.2024 року. Надані позивачем докази є належними та допустимими доказами. Доказів на спростування зазначеного позивачем розміру шкоди відповідачем суду не надано. Колегія суддів звертає увагу на та, що за приписами статті 1194 ЦК України, у разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, різницю між реальною вартістю відновлення та страховою виплатою (включаючи знос) зобов`язаний відшкодувати винуватець ДТП. Відповідач наголошує, що такі види робіт, як розібрати\зібрати панель підлоги багажного відділення у розмірі 864,00 грн; ремонт панелі підлоги багажного відділення у розмірі 3 456,00 грн; відновлення геометрії задньої частини авто у розмірі 3 456,00 грн; миття автомобіля у розмірі 576,00 грн; компонування лакофарбових складових для оновлення фарбового покриву у розмірі 971,59 грн; компонування витратних матеріалів для оновлення фарбового покриву у розмірі 3 528,41 грн. не є необхідними для відновлення пошкодженого ТЗ до технічного стану, що передувало ДТП. Між тим, колегія суддів вважає, що вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки вказані роботи необхідні для відновлення автомобіля та відповідають характеру пошкоджень, отриманих в результаті ДТП. Клопотання про призначення експертизи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції не заявляв. Доказів на підтвердження своїх заперечень не надав. Стосовно доводів щодо наявності обопільної вини, виходячи з рівної відповідальності учасників ДТП та стягнення з відповідача 50% від розміру збитків, колегія суддів зазначає. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2024 року по справі №953/7065/24 накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850 грн. Вказана постанова мотивована тим, що 23.07.2024 о 14-20 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, вул. Гоголя, буд. 2, рухався заднім ходом, не переконався в тому, що він не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв припаркований позаду нього. Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали пошкодження. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 підтверджується доказами, що містяться в справі про адміністративне правопорушення: протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 106575 від 23.07.2024, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_6 . Постанова суду набрала законної сили. Отже, у вказаній постанові суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення та про прямий причинний взаємозв`язок його дій із настанням ДТП. Окрім цього, відповідачем не було надано жодних переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали суду підстави поставити під сумнів правдивість обставин, викладених в матеріалах справи. Таким чином, особисте тлумачення апелянта про вину, обопільну вину, наявність причинно-наслідкового зв`язку не може розглядатися судом як фактичні обставини, які мали місце бути, з урахуванням наявності постанови суду, яка набрала законної сили, в якій встановлено, за чиєї вини відбулася ДТП, та яка взяту судом першої інстанції до уваги при прийнятті рішення. Крім того, постанова Київського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2024 року не оскаржувалась апелянтом. Той факт, що автомобіль «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 був припаркований з порушенням Правил дорожнього руху не спростовує висновків суду, оскільки не знаходиться в причинному зв`язку із ДТП. Отже, доводи апелянта про обопільність вини у вчиненні ДТП є лише його припущеннями, які наявними матеріалами справи не підтверджені. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення 3-ї особи, колегія суддів зазначає. Як вбачається з матеріалів справи в судовому засіданні представник відповідача адвокат Белова О.Є., заявила клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_6 , посилаючись на те, що відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова по справі №953/7065/24 про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача ОСОБА_2 вбачається, що судом констатовано наявність порушення в діях ОСОБА_6 правил дорожнього руху, про що ОСОБА_6 підтвердила безпосередньо у судовому засіданні та відображено у постанові. Чинним цивільним процесуальним законодавством чітко розмежовано правовий статус третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, та третіх осіб, які не заявляють таких вимог. Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Зміст наведеної норми свідчить, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі. Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Тобто такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред`явлення до них регресного позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи. З огляду на викладене не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб. Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про залучення ОСОБА_6 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, оскільки відповідачем не доведено підстав для залучення даної особи у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, та яким чином ухвалене в майбутньому рішення суду безпосередньо впливатиме на права чи обов`язки цієї особи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України. Головуючий: Н.П. Пилипчук Судді: О.Ю. Тичкова О.В. Маміна