Постанова КЦС ВС № 752/4050/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2026 року м. Київ справа № 752/4050/23 провадження № 61-10389св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 рокув складі судді Кордюкової Ж. І. та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року в складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив витребувати з чужого незаконного володіння відповідача на його користь об`єкт незавершеного будівництва, яким є індивідуальний житловий будинок готовністю 75 %, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також флігель, будинок охорони, альтанку, навіс з каміном та вольєр, спорудження - свердловина, вимощення, хвіртка та огорожі, що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:90:066:0053 та 8000000000:90:066:0054. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є власником вказаного об`єкта незавершеного будівництва. Земельні ділянки та об`єкт незавершеного будівництва були придбані ним на підставі договору купівлі-продажу земельних ділянок від 25 грудня 2007 року. 18 лютого 2008 року йому були видані державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006431 та серії ЯЖ № 006432. Позивачвказував, що ним були здійснені суттєві покращення об'єкта незавершеного будівництва та на час завершення ремонтних робіт в основному будинку він переїхав проживати до флігеля, де мешкає дотепер. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва було визнано мирову угоду, якою підтверджено факт того, що земельні ділянки АДРЕСА_1, разом з об'єктом незавершеного будівництва, є особистою приватною власністю ОСОБА_1 08 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - АТ «ВТБ Банк») Ліквідація та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Хіллс» (далі - ТОВ «Інвест Хіллс») було укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:066:0053 та 8000000000:90:066:0054. В подальшому зазначені земельні ділянки були відчужені ТОВ «Інвест Хіллс» на користь ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 22 травня 2020 року. Позивач стверджував, що ним не укладалось жодних угод щодо відчуження об'єктів незавершеного будівництва ні на користь ТОВ «Інвест Хіллс», ні на користь ОСОБА_3 27 травня 2020 року нотаріусом прийняті рішення № 36720519 та № 38401241 про державну реєстрацію нерухомого майна - житлового будинку, загальною площею 795, 6 кв. м, житловою площею 359, 4 кв. м, та житлового будинку, загальною площею 188, 9 кв. м, житловою площею 56, 4 кв. м, що знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:90:066:0054 та 8000000000:90:066:0053. Підставою для прийняття таких рішень стали довідки про показники об`єкта нерухомого майна ТОВ «Технічний центр «Будівельно-інвентарна експертиза». ОСОБА_1 вказував, що реальні показники квадратури об'єкта були відображенні некоректно, а також зазначено, що об`єкт побудований господарчим способом до 05 серпня 1992 року. Власником житлових будинків АДРЕСА_1 вказана ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 подарувала ці будинки ОСОБА_4 , а той в свою чергу 28 вересня 2020 року подарував їх ОСОБА_2 . Позивач стверджував, що жодних правовідносин або документів, які б свідчили про відчуження ним об'єктів незавершеного будівництва на користь TOB «Інвест Хіллс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , не існує. Крім того, інформація, що об`єкти побудовані господарчим способом до 05 серпня 1992 року є неправдивою. ОСОБА_1 вважав ОСОБА_2 недобросовісним набувачем об'єктів незавершеного будівництва. Про наведені обставини йому стало відомо в листопаді 2021 року, коли ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:90:066:0053 та 8000000000:90:066:0054. Короткий зміст судових рішень судівпершої та апеляційної інстанцій Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року, позов залишено без задоволення. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не є власником майна, яке просить витребувати у відповідача, оскільки на земельній ділянці відсутній індивідуальний житловий будинок готовністю 75 %, натомість там знаходиться багатоквартирний будинок № 14 , флігель також відсутній, а на його місці знаходиться індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_2 . При цьому відповідач не є власником квартир в будинку АДРЕСА_1 , так як квартири були відчужені відповідачем іншим особам за відплатними договорами. Апеляційний суд з такими висновками погодився, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначив, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин вибуття об`єкта незавершеного будівництва з його приватної власності, а також не доведено факту наявності спірного майна в натурі у незаконному володінні саме відповідача ОСОБА_2 як станом на момент звернення до суду з позовом, так і станом на дату ухвалення оскаржуваного судового рішення. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У липні 2024 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Покотинський М. А. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Підставою касаційного оскарження зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо витребування об'єктів незавершеного будівництва з чужого незаконного володіння в порядку статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Касаційна скарга мотивована також тим, що суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази. Крім того, судом апеляційної інстанції застосовано норми матеріального права, які не стосуються предмета спору. Так, позивач просив витребувати з чужого незаконного володіння об'єкт незавершеного будівництва, а суд застосував норми, які стосуються об'єктів нерухомості, які не є предметом позову. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва. 12 серпня 2024 року справа № 752/4050/23 надійшла до Верховного Суду. ОСОБА_2 у встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подав.

Позиція Верховного Суду Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Фактичні обставини, встановлені судами Встановлено, що 25 грудня 2007 року між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельних ділянок 14 та АДРЕСА_2 площею 0, 0999 га, кадастровий номер 8000000000:90:066:0054 та площею 0, 0999 га, кадастровий номер 8000000000:90:066:0053. У договорі зазначено, що на вказаних земельних ділянках знаходиться об`єкт незавершеного будівництва - індивідуальний житловий будинок готовністю 75 %, а також флігель, будинок охорони, альтанка, навіс з каміном та вольєр, свердловина, вимощення, хвіртка та огорожі. 18 лютого 2008 року ОСОБА_1 отримав державні акти на право власності на ці земельні ділянки серії ЯЖ № 006431 та серії ЯЖ № 006432. 08 жовтня 2019 року між АТ «ВТБ Банк» Ліквідація та ТОВ «Інвест Хіллс» були укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:066:0053 та 8000000000:90:066:0054. 22 травня 2020 року між ТОВ «Інвест хіллс» та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу зазначених земельних ділянок. 05 червня 2020 року ОСОБА_4 отримав в дар від ОСОБА_3 житловий будинок загальною площею 188, 9 кв. м, житловою площею 56, 4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:066:0053, та житловий будинок загальною площею 795, 6 кв. м, житловою площею 359, 4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:066:0054. 28 вересня 2020 року ОСОБА_2 отримав в дар від ОСОБА_4 зазначені житлові будинки (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна 2091869780000 та 2091847680000). У цей же день за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 188, 9 кв. м, житловою площею 56, 4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою від 21 лютого 2023 року № 323603292. 23 квітня 2021 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 795, 6 кв. м, житловою площею 359, 4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою від 21 лютого 2023 року № 323603222. Також встановлено, що станом на час розгляду справи будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, а флігель перебудований в індивідуальний житловий будинок загальною площею 188, 9 кв. м, житловою площею 56, 4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_2 не є власником квартир № 1-10 , № 14 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свогоособистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має правоволодіти, користуватися і розпоряджатисясвоєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власностіє непорушним. Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За приписами статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України). Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння. Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Предмет доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше. У такій справі необхідно встановити обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Згідно з правилами частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 об'єкт незавершеного будівництва - індивідуальний житловий будинок готовністю 75 %, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також флігель, будинок охорони, альтанку, навіс з каміном тавольєр, спорудження - свердловина, вимощення, хвіртка та огорожі, що розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:90:066:0053 та 8000000000:90:066:0054. Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю. Проте у цій справі встановлено, що позивач не є власником майна, яке він просить витребувати у відповідача, так як на земельних ділянках відсутні індивідуальний житловий будинок готовністю 75 % та флігель, натомість на їх місці знаходяться багатоквартирний будинок № 14 та індивідуальний житловий будинок № 16 . Таким чином, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження його права власності на витребуване майно та обставин вибуття об'єкта незавершеного будівництва з його приватної власності, а також не доведено факту наявності спірного майна в натурі у незаконному володінні ОСОБА_2 , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судаминорм матеріального права, яке призвело або могло призвестидо неправильного вирішення справи, а також зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлених обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Крім того, обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону та підстав для їх скасування немає. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 рокута постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року залишити без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: М. Ю. Тітов А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко