Постанова Хмельницький апеляційний суд № 687/1267/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 687/1267/25 Провадження № 22-ц/820/1111/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2026 року, суддя Горобець Н.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: В грудні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 30975 грн. кредитної заборгованості та судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн. В обґрунтування позову вказало, що 16.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4476843, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 3000 грн., строком на 352 дні, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», (після перейменування - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»), укладено договір факторингу №25/10/2024, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Згідно з даними реєстру боржників, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21300 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16800 грн. - сума заборгованості за процентами, 1500 грн. сума заборгованості за штрафними санкціями. Після відступлення позивачу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості, тому в межах строку дії кредитного договору ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нарахувало ОСОБА_1 проценти на загальну суму 9675 грн. Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 23.02.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 8000 грн. заборгованості за договором №4476843 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.03.2024, судовий збір в сумі 625,71 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн. У мотивувальній частині свого рішення суд, зокрема, зауважив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, що перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, у зв`язку з чим розмір процентів підлягає зменшенню до 5000 грн. Нарахування процентів після укладення договору факторингу не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки передання можливе лише дійсного права вимоги, існуючого на момент передавання вимоги. Вказав, що нараховані штрафи підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 18600 грн., судові витрати в суді першої та апеляційної інстанцій. На обґрунтування скарги позивач зазначив, що відповідно до п. 17 розділу ІV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», за період з 16.03.2024 по 25.10.2024 заборгованість зі сплати процентів з урахуванням законодавчого обмеження процентної ставки становитиме 10230 грн., в той час як після відступлення права вимоги розмір процентів, нарахованих за 129 днів користування коштами становитиме 3870 грн. Судом не враховано, що проценти нараховані за користування коштами згідно з умовами договору, а не в якості відповідальності за прострочення з повернення кредиту, відтак підстав для їх зменшення немає. Зазначив, що на підставі договору факторингу має право нараховувати та стягувати з боржника проценти, як новий кредитор у зобов`язанні. За наслідком розгляду справи судом апеляційної інстанції просив стягнути з відповідача на свою користь 8000 грн. витрат з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Розгляд справи апеляційним судом проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 16.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4476843 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника 96643, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить розділ 10 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін». Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. кредитного договору сума кредиту складає 3000 грн.; строк кредитування - 352 дні; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 22 дні. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначено в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком №1 до Договору. Відповідно до п. 1.4. Договору тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,5% за кожен день користування кредитом та застосовується у межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Згідно з п. 1.4.2. Договору знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується якщо клієнт до 06.04.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Відповідно до п. 1.5. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк кредитування 162055,01% річних; за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 26184,18% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29400 грн., за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 27756,60 грн. (п. 1.6. Договору). Згідно з п. 2.1. Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . Відповідно до п. 2.2. Договору суму кредиту товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дата надання кредиту: 16.03.2024 або 17.03.2024. Згідно з п. 2.4. Договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1. Договору (а.с. 16-29). ТОВ «Пейтек Україна» повідомило ТОВ «Лінеура Україна» про успішне перерахування 16.03.2024, о 14 год. 39 хв., на платіжну карту № НОМЕР_2 коштів у сумі 3000 грн. (а.с. 37). Згідно з повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 14.01.2026, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 , на яку 16.03.2024 зараховано 3000 грн. (а.с. 118). 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №25/10/2024, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с. 44-53). Згідно з витягом з реєстрів боржників від 25.10.2024 до договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір №4476843, сума заборгованості за основним зобов`язанням 3000 грн., сума заборгованості за процентами 16800,10 грн., сума заборгованості за пенею, штрафами 1500 грн. (а.с. 56-57). На підставі рішення №251124/1 від 25.11.2024, назва ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінена на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, провадження №61-7203 св 20, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, провадження №61-8449св19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України №675-VIII «Про електрону комерцію», (далі Закон №675-VIII). Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону №675-VIII). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону №675-VIII). Згідно з ч.ч. 6, 8 ст. 11 вказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Ст. 12 Закону №675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист справ споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. П. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%. Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Ст. 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (п. 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (п. 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (п. 69)). Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі №5-рп/2012 конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абз. 5 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997 №4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абз. 3 ч. 2 ст. 4 Кодексу. Законом України №2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18 такого змісту:«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі встановлено, що 16.03.2024 кредитний договір №4476843 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено в електронному вигляді з погодженням усіх його істотних умов. За цим договором відповідач на зазначену у кредитному договорі банківську картку НОМЕР_1 отримав визначену в договорі суму кредиту. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету, без введення одноразового ідентифікатора «96643» кредитного договору між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем не було б укладено. Колегія суддів зазначає, що умови договору про сплату процентів за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків договірних сторін, оскільки розмір процентної ставки було погоджено за домовленістю сторін, з умовами договору ОСОБА_1 був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами. Висновки суду щодо неможливості нового кредитора ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», якому 25.10.2024 ТОВ «Лінеура Україна» було відступлено право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4476843, нараховувати проценти є помилковим, оскільки відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу є право не лише наявної вимоги, а в тому числі право щодо майбутньої вимоги (сплати процентів) нарахування яких передбачено відповідним кредитним договором. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що норми п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%. Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися з нормами Закону. У справі, яка переглядається договір кредитної лінії було укладено 16.03.2024, строком на 352 дні. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023, отже, до вказаних правовідносин слід застосовувати норми вищезазначеного Закону, а саме п. 17 його Прикінцевих та Перехідних положень. Враховуючи наведене, належним розрахунком заборгованості з урахуванням граничних процентів, визначених у п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» та отриманого тіла кредиту, буде наступний розрахунок: за період 16.03.2024-22.04.2024, з урахуванням процентної ставки 2,5% в день, за 38 днів строку користування кредитом в розмірі 3000 грн. проценти становитимуть 2850 грн.; за період 23.04.2024-20.08.2024, з урахуванням процентної ставки 1,5% в день, за 120 днів строку користування кредитом в розмірі 3000 грн. проценти становитимуть 5400 грн.; за період 21.08.2024-25.10.2024, з урахуванням процентної ставки 1% в день, за 66 днів строку користування кредитом в розмірі 3000 грн. проценти становитимуть 1980 грн.; за період 26.10.2024-03.03.2025, з урахуванням процентної ставки 1% в день, за 129 днів строку користування кредитом в розмірі 3000 грн. проценти становитимуть 3870 грн. За встановлених вище обставин, оскільки загальний розмір заборгованості з урахуванням нарахованих процентів складатиме 14100 грн. (2850 грн.+5400 грн.+1980 грн.+ +3870 грн.), в той час як позивач просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати процентів 26475 грн., колегія суддів вважає позовні вимоги в цій частині частково обґрунтованими. Щодо вимог про стягнення штрафу в розмірі 1500 грн. колегія суддів зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин були чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції Закону №2120-IX, відтак вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в цій частині задоволенню не підлягають. За наведеного, враховуючи неправильне застосування судом норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 вказаної статті Кодексу). Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19). П.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч.ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21). Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20.02.2024 у cправі №910/615/14 (№910/5042/22), від 26.09.2024 у cправі №910/11903/23, від 25.01.2025 у справі №369/849/18. Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23, провадження №14-50цс24). Згідно з договором про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеним між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», актом №13465 прийому-передачі виконаних робіт за договором №10/12-2024 від 04.12.2025, гонорар адвоката становив 10000 грн. Судом першої інстанції було зменшено заявлені до відшкодування позивачем витрати з надання правничої допомоги з 10000 грн. до 2000 грн., доводів щодо неправомірності даного зменшення апеляційна скарга не містить. Відповідно до договору про надання правничої допомоги №07/07-2022 від 07.07.2022, укладеного між адвокатом Крюковою М.В. та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», звіту про надання правової допомоги від 17.03.2026 та платіжної інструкції №8317 від 17.03.2026, адвокату Крюковій М.В. за написання та подання апеляційної скарги було сплачено гонорар в розмірі 8000 грн. Колегія суддів враховує, що відповідач, отримавши відповідні докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, клопотання про їх зменшення суду не заявив. Разом з тим, з урахуванням критеріїв, визначених ч. 3 ст. 141 ЦПК України, стягнення відповідного розміру витрат на правничу допомогу є необґрунтованим, зокрема, з урахуванням пропорційності розміру витрат до ціни позову. Так, враховуючи, що апелянт при зверненні до суду з апеляційною скаргу просив стягнути з відповідача 18600 грн. кредитної заборгованості, обґрунтованим та пропорційним до ціни позову з урахуванням вимог апеляційної скарги є визначення розміру витрат з надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн. Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 задоволено частково, на 55,20% (17100 грн./30975 грн.*100%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в суді першої інстанції по сплаті судового збору в розмірі 1337,16 грн. (2422,40 грн.*55,20%), а також витрати, понесені у зв`язку із наданням правничої допомоги в розмірі 1104 грн. (2000 грн.*55,20%). Оскільки апеляційна скарга ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» задоволена частково, на 91,93% (17100 грн./18600 грн.*100%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 3340,36 грн. (3633,60 грн.*91,93%), та витрати, понесені у зв`язку із наданням правничої допомоги в розмірі 1838,60 грн. (2000 грн.*91,93%). Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково. Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 23 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 17100 грн. заборгованості за кредитним договором №4476843 від 16 березня 2024 року. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 1337,16 грн. витрат зі сплати судового збору та 1104 грн. витрат з надання правничої допомоги в суді першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 3340,36 грн. витрат зі сплати судового збору та 1838,60 грн. витрат з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Р.С. Гринчук І.В. П`єнта О.І. Талалай