Постанова Київський апеляційний суд № 381/1419/25

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 квітня 2026 року місто Київ справа № 381/1419/25 апеляційне провадження № 22-ц/824/8257/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Саліхова В.В., суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року, постановлену під головуванням судді Осаулової Н.А., у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до ОСОБА_1 , Фастівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Інститут археології Національної академії наук України, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення,- в с т а н о в и в : У березні 2025 року до заступник керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фастівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Інститут археології Національної академії наук України у якій просив: усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення, в якому просив суд: Усунути перешкоди власнику - державі в особі Фастівської районної в місті Києві державної адміністрації у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення, а також в особі Міністерства культури та інформаційної політики України у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології національного значення «Городище «Млинок» шляхом: визнання недійсним рішення Веприцької сільської ради від 21.03.2008 № 115-ХVI-V; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013, зареєстрований 22.04.2008 за № 04:08:032:00004, укладений строком на 49 років між ОСОБА_1 та Веприцькою сільською радою; скасування рішення державного реєстратора індексний номер 48528404 від 05 вересня 2019 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 із припиненням речових прав щодо неї; повернення на користь держави в особі Фастівської районної державної адміністрації від Фастівської міської ради земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 в категорію - землі історико-культурного призначення; скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013 у Державному земельному кадастрі. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року провадження у цивільній справі за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до ОСОБА_1 , Фастівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Інститут археології Національної академії наук України, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні землями історико-культурного призначення - закрито, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 255 ЦПК України, оскільки спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись з такою ухвалою, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Так, судом не враховано, що право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 як фізичної особи на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.03.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 як з фізичною особою. Вказує, що враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей про те, що спірна земельна ділянка водного фонду надавалась в оренду саме ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності із риборозведення, а також з огляду на те, що ФОП ОСОБА_1 за зареєстрованими видами діяльності взагалі не здійснює діяльність із риборозведенню, вважає що висновки, викладені у постанові ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18 не є релевантними до спірних правовідносин у даній справі. В судовому засіданні прокурор Літковець Ю.А. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, тому колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Постановлючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом спірних правовідносин, суб'єктивним складом сторін спору, заявлені вимоги повинні вирішуватись за правилами господарського судочинства, а не цивільного. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п`ята статті 26 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Частиною першою статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 викладено такі правові висновки. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору, зокрема є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 сформульовано правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Веприцької сільської ради Фастівського району Київської області від 21 березня 2008 № 115-ХVI-V громадянину ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди строком на 49 років на земельну ділянку площею 9,3 га під водоймище для риборозведення, у тому числі 1,58 га прибережних захисних смуг - сіножатей. На підставі вищевказаного рішення, між Веприцькою сільською радою та громадянином ОСОБА_1 21.03.2008 укладено договір оренди землі, зареєстрований Фастівським райвідділом № 32 Київської регіональної філії ДП Центр державного кадастру при Деркомземі України 22.04.2008 за № 04:08:032:00004. 02.09.2019 року на указану земельну ділянку з кадастровим номером 3224981600:01:001:0013, площею 9,2999 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за територіальною громадою с. Веприк в особі Веприцької сільської ради Фастівського району з відкриттям розділу про реєстрацію об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1907346732249. Одночасно, 02.09.2019 зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 як фізичної особи (громадянина) на підставі укладеного 21.03.2008 договору оренди земелі. 22.12.2021 здійснено державну реєстрацію змін щодо указаного об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1907346732249 в частині власника земельної ділянки та зареєстровано право власності на земельну ділянку за Фастівською територіальною громадою в особі Фастівської міської ради. ОСОБА_1 має статус ФОП з 10.12.1999, основним видом діяльності є: КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, інші види діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази про те, що спірна земельні ділянка водного фонду надавалася в оренду саме ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності із риборозведення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував та належно не оцінив наявні у справі докази, щодо надання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 як фізичній особі, а також відсутність доказів того, що він використовує спірну земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності на ній, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку, що даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а не цивільного. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури - задовольнити. Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 січня 2026 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 17 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: