Постанова 4804 № 222/642/20

22-ц/804/1090/21 222/642/20 П О С Т А Н О В А Іменем України Єдиний унікальний номер 222/642/20 Номер провадження 22-ц/804/1090/21 12 травня 2021 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Лопатіної М.Ю. суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є., за участю секретаря - Сидельнікової А.В., сторони: позивач - Новокраснівська сільська рада відповідачка - ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Нікольської селищної ради, яка є правонаступником Новокраснівської сільської ради та ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 02 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Вайновської О.Є., повний текст якого складено 12 лютого 2020 року,- В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 Новокраснівська сільська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно збережених коштів. Позов мотивовано тим, що 02 лютого 2012 року відповідачка, на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, придбала крамницю по АДРЕСА_1 , розташовану на земельній ділянці комунальної власності, загальною площею 0,1747 га, кадастровий номер 1421785000:01:000:0317. 25 грудня 2012 року відповідачка звернулась до Новокраснівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі їй в оренду строком на 49 років земельну ділянку, площею 0,1га для обслуговування магазину і рішенням позивача за № УІ25-236 такий дозвіл ОСОБА_1 був наданий. Проте після ухвалення зазначеного рішення, відповідачкою не було вчинено жодних дій, спрямованих на документальне оформлення свого права користування на умовах оренди земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачці. Комісією Новокраснівської сільської ради 01 квітня 2020 року було проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1421785000:01:000:0317, що знаходиться у межах села Новокраснівка Нікольського району Донецької області, в ході якого встановлено та зафіксовано відповідним актом використання даної земельної ділянки ОСОБА_1 за відсутності правовстановлюючих документів для обслуговування магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1». Таким чином, з моменту придбання крамниці відповідачка використовує земельну ділянку, що знаходиться в комунальній власності без укладення договору оренди та сплати орендної плати за землю, внаслідок чого позивачка зберігає у себе кошти, які підлягали сплаті територіальній громаді Новокраснівської сільської ради. З урахуванням наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за період з лютого 2012 року по грудень 2019 року, виходячи з розміру орендної плати 12% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в сумі 377 506,15 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 02 лютого 2021 року позов Новокраснівської сільської ради до ОСОБА_1 про повернення безпідставно збережених коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Новокраснівської сільської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 152 251, 15 грн. Розподілено судові витрати та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Новокраснівської сільської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 283, 73 грн. В решті позову Новокраснівської сільської ради до ОСОБА_1 про повернення безпідставно збережених коштів відмовлено. Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з того, що відповідачка фактично користується земельною ділянкою, що є комунальною власністю, без достатніх правових підстав, хоча з часу виникнення права власності на крамницю у неї виник обов`язок укласти договір оренди земельної ділянки, який не був виконаний. Тому внаслідок протиправної поведінки відповідачки позивачеві заподіяна шкода у розмірі 377 506,15 грн, яка підлягає стягненню в межах строку позовної давності за період з травня 2017 року по грудень 2019 року в сумі 152 251, 15 грн. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі Нікольська селищна рада, яка є правонаступником Новокраснівської сільської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача збережених відповідачкою без достатньої правової підстави коштів у розмірі 225 255,00 грн., що мали бути сплачені нею як орендна плата за користування земельною ділянкою та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування позовної давності до частини позовних вимог, зокрема до вимог про стягнення з відповідачки нарахованої позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою за період з лютого 2012 року по квітень 2017 року включно. При цьому суд не врахував вимоги пп.102.2.1 п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України, згідно якого грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано. Таким чином, з огляду на те, що відповідачка за 2012 -2019 роки податкові декларації не подавала, строк позовної давності не застосовується. Відповідачка в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду в частині стягнення з неї безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 152 251,15 грн. та ухвалити нове рішення, застосувавши розмір орендної плати відповідно до п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 Податкового Кодексу України за останні три роки не більше 1%. В обґрунтування апеляційної скарги відповідачка зазначила, що відповідно до п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 Податкового Кодексу України ставка податку на поточний рік встановлюється рішенням селищної ради, та складає 3%, якщо рішення не приймалося то 1%. Також, скаржниця посилалась на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах села. Окрім цього, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року розмір збитків визначається комісіями, створеними виконкомом селищної ради, що також не враховано судом. Доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу Нікольської селищної ради, представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєва Н.В., посилалась на те, що судом першої інстанції обґрунтовано застосована позовна давність до частини позовних вимог, а тому просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення Нікольська селищна рада в своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідачки зазначила, що жодна норма діючого законодавства не зобов`язує власника земельної ділянки при відсутності укладеного договору на її оренду проводити розрахунок орендної плати за мінімальною ставкою. Окрім цього, при прийнятті рішення місцевий суд цілком обґрунтовано і відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду застосував до спірних правовідносин вимоги частини першої статті 1212 ЦК України та відхилив доводи відповідачки про застосування Порядку №284, який регламентує визначення та відшкодування збитків власникам земельних ділянок. Скаржник просив апеляційну скаргу відповідачки залишити без задоволення. У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача- адвокат Безуєвський Ю.М. підтримав доводи скарги позивача Нікольської селищної ради, просив її задовольнити, апеляційну скаргу відповідачки відхилити. Представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєва Н.В. у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги відповідачки, просила її задовольнити, а скаргу позивача - залишити без задоволення. Відповідачка у судове засідання не з`явилась, згідно заяви, просила розглянути справу без її участі, доводи своєї скарги підтримала, у задоволені скарги позивача просила відмовити.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржене рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02 лютого 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Володарської державної нотаріальної контори Будика Н.М., ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі- крамниці № НОМЕР_1 , площею 110,7 м2, яка розташована по АДРЕСА_1 на земельній ділянці державної власності, загальною площею 0,1747 га, кадастровий номер 1421785000:01:000:0317 (а.с.11). Право власності ОСОБА_1 на вказану нежитлову будівлю- крамницю № НОМЕР_1 зареєстроване 09 лютого 2012 року КП "Володарське бюро технічної інвентаризації" (а.с.12). Власником земельної ділянки площею 0,1747 га, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 421785000:01:000:0317, із земель житлової та громадської забудови для розміщення будівель та споруд, цільове призначення - комерційне використання, є Новокраснівська сільська рада на підставі Державного акту серії І-ДН №002994 від 11 січня 2000 року (а.с.13-15). 25 грудня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Новокраснівської сільської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки, площею 0,1 га строком на 49 років для обслуговування магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" (а.с.16). Рішенням Новокраснівської сільської ради від 04 січня 2013 року №VI/25-236 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" із земель житлової та громадської забудови села Новокраснівка (а.с.17). 01 квітня 2020 року комісією у складі: т.в.о. сільського голови ОСОБА_3 , заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_5, голови постійно діючої комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, соціального розвитку сіл та екології ОСОБА_4 , проведено обстеження земельної ділянки, площею 0,1747 га, комунальної власності із земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - комерційне використання для розміщення будівель та споруд, кадастровий номер 1421785000:01:000:0317, розташованої по АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що вказана земельна ділянка використовується ОСОБА_1 за відсутності правовстановлюючих документів для обслуговування належного їй нерухомого майна - магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", про що складено акт обстеження земельної ділянки від 01 квітня 2020 року (а.с.18). Розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати здійснено Новокраснівською сільською радою виходячи з 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 1421785000:01:000:0317, розташованої по АДРЕСА_1 , яка відповідно до листа Відділу у Нікольському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, складає за 2012 рік - 250 781,85 грн, за 2013 рік - 250 781,85 грн, за 2014 рік - 313 226,53 грн, за 2015 рік - 448 853,62 грн, за 2016 рік - 475 784,84 грн, за 2016 рік - 475 784,84 грн, за 2017 рік - 475 784,84 грн, за 2018 рік - 475 784,84 грн, за 2019 рік - 475 784,84 грн (а.с.19). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права. Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п`ята статті 26 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці (далі - ФОП), фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Ознаками господарського спору зокрема є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19). 15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) сформулювала правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. Установлено, що ОСОБА_1 з 31 січня 2012 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, що вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відомостей про припинення нею підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом немає.( а.с.83). 02 лютого 2012 року позивачка придбала нежитлову будівлю- крамницю АДРЕСА_1 на земельній ділянці державної власності, загальною площею 0,1747 га, кадастровий номер 1421785000:01:000:0317 (а.с.11). Згідно свідоцтва платника єдиного податку, виданого ФОП ОСОБА_1 , місцем провадження її господарської діяльності є магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташований по АДРЕСА_1 (а.с.211) Отже встановлено, що відповідачка спірну земельну ділянку використовує під розміщення магазину, належного їй на праві приватної власності, де здійснює підприємницьку діяльність, що також підтверджується актом обстеження земельної ділянки, складеним Новокраснівською сільською радою від 01 квітня 2020 року (а.с.18). При цьому цільовим призначенням земельної ділянки, загальною площею 0,1747 га, кадастровий номер 1421785000:01:000:0317, є комерційне використання (а.с.13). З урахуванням встановлених обставин апеляційний суд вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб`єктів господарювання з метою здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 263/15489/16-ц (провадження № 61-11007св20), від 14 квітня 2021 року у справі № 266/1/17 (провадження № 61-7201св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 357/14323/18 (провадження № 61-11500св20), від 10 березня 2021 року у справі № 607/8542/16 (провадження 61-12959св20). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що апеляційні скарги сторін підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до частини другої статті 37 ЦПК України. Щодо судових витрат Відповідно до пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на те що суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 374,377,381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Нікольської селищної ради, яка є правонаступником Новокраснівської сільської ради та ОСОБА_1 задовольнити часткового. Рішення Володарського районного суду Донецької області від 02 лютого 2021 року скасувати. Провадження у справі за позовом Новокраснівської сільської ради до ОСОБА_1 про повернення безпідставно збережених коштів закрити. Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Судді: Повний текст постанови складено 14 травня 2021 року. Суддя: