Постанова 4813 № 501/14/15-ц

Номер провадження: 22-ц/813/31/26 Справа № 501/14/15-ц Головуючий у першій інстанції Максимович Г. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 квітня 2020 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог. До суду звернулось ПАТ «Дельта Банк» з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1, а.с. 3-7). Позовна заява вмотивована тим, що між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту на підставі якого йому було надано в кредит грошові кошти у розмірі 200 000 доларів США, зі сплатою 12,9% річних строком з 20.09.2007 по 20.09.2014. З метою забезпечення виконання взятих на себе грошових зобов`язань між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки нерухомого майна та у зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не виконує умови договору, позивач просив суд: - у рахунок погашення основного зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №11219432000 від 20.09.2007р. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за ПАТ «Дельта банк, а саме на двоповерхову будівлю магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з одної блочної 2-ох поверхової будівлі магазину, загальною площею 150,5 кв.м, торгівельною площею -75,3 кв.м., розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0054 га. - стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта банк» судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Заочним рішенням Іллічівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2015 року позов ПАТ «Дельта банк» задоволено. У рахунок погашення основного зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №11219432000 від 20.09.2007р. звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання на нього права власності за ПАТ «Дельта банк, а саме на двоповерхову будівлю магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з одної блочної 2-2-ох поверхової будівлі магазину, загальною площею 150,5 кв.м, торгівельною площею -75,3 кв.м., розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0054 га. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 3 654,0 грн. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що: 1) відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, вважає його одностороннім та таким, що зроблений в односторонньому порядку; 2) позивачем не виконано вимоги Закону України «Про іпотеку» в частині надсилання вимоги про усунення порушень. Процесуальні дії у суді апеляційної інстанції. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2020 визначено такий склад суду: головуючий суддя Громік Р.Д., судді-учасники: Дришлюк А.І., Драгомерецький М.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 квітня 2015 року залишено без руху та надано строк для усунення вказаних недоліків, а саме: доплатити судовий збір. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 квітня 2015 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року підготовку апеляційного розгляду справи закінчено. Призначено розгляд справи на 19.05.2021 на 14:30 у приміщенні Одеського апеляційного суду за адресою: вул. Івана та Юрія Лип, 24-а, м. Одеса. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року клопотання ПАТ «Дельта Банк» про залучення правонаступника позивача задоволено. Залучено до участі у справі замість Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в якості процесуального правонаступника сторони стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б, м. Київ, 04053). 24 січня 2025 року до Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. та Дришлюка А.І., посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, яка вмотивована тим, що цивільна справі вже 4 роки та 3 місяці досі не розглянута, а суддями не вживаються заходи щодо розгляду справи протягом розумних строків всупереч положеннями ч. 1 ст. 371 ЦПК України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції суду має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Крім того, відповідач зазначає, що ним готується та буде подана відповідна скарга до Вищої Ради Правосуддя, після прийняття якої у цього складу суду може виникнути до нього певна упередженість та необ`єктивність. Враховуючи вищезазначене відповідач зазначає, що він не довіряє даному складу суду, тому заявляє даний відвід. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27 січня 2025 року заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. та Дришлюка А.І. визнано необґрунтованим. Передано справу для вирішення питання про заявлений відвід в порядку ст. 40 ЦПК України. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М. та Дришлюка А.І. відмовлено. Також ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року залучено до участі у справі замість ТОВ «Вердикт Капітал» в якості процесуального правонаступника сторони стягувача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2025 року заяву адвоката Білика В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке призначено на 28 травня 2025 року на 13 год. 00 хв. задоволено. Вирішено проводити судове засідання, призначене на 28 травня 2025 року на 13 год. 00 хв., та усі подальші судові засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ» (за посиланням на офіційному веб-порталі судової влади України vkz.court.gov.ua). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду: головуючий суддя Громік Р.Д., судді-учасники Комлева О.С., Драгомерецький М.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 травня 2025 року заяву представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за довіреністю Шутова Олексія Олеговича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, яке призначено на 28 травня 2025 року на 13 год. 00 хв. задоволено. Доручено Оболонському районному суду міста Києва забезпечити проведення відеоконференції з Одеським апеляційним судом на 28 травня 2025 року на 13 год. 00 хв. Ухвалою Одеського апеляційного суду м. Одеси від 20 листопада 2025 року клопотання Фонда гарантування вкладів фізичних осіб про залучення правонаступника учасника справи задоволено частково. Залучено до участі у справі №501/14/15-ц у якості правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020), безпосереднє виведення з ринку якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, - ОСОБА_2 . В іншій частині заяву залишено без задоволення. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року та витребувано з Одеського апеляційного суду цивільну справу № 501/14/15-ц. Постановою Верховного Суду від 28 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення ОСОБА_2 до участі у справі №501/14/15-ц у якості правонаступника позивача ПАТ «Дельта Банк», безпосереднє виведення з ринку якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відмовлено. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» передав, а ПАТ «Дельта Банк» прийняв право вимоги до боржників (т.1, а.с.32-33,34). 20 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11219432000, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 200 000 доларів США, зі сплатою 12.9% річних строком з 20.09.2007 по 20.09.2014 (а.с.8-12). 20 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку двоповерхову будівлю магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з одної блочної 2-ох поверхової будівлі магазину, загальною площею 150,5 кв.м, торгівельною площею -75,3 кв.м., розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0054 га (а.с.20-23). ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №11219432000 від 20.09.2007 не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4 594 268,67 грн (т.1, а.с.24), яка складається з: - заборгованості за кредитом у розмірі 2 159 189,57 грн; - заборгованості за відсотками у розмірі 2 435 079,10 грн ПАТ «Дельта Банк» звернувся до ОСОБА_1 з листом-вимогою про погашення заборгованості (т.1, а.с.28). Пунктом 1.2 Іпотечного договору передбачено, що Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань Іпотекодавця за Договором про надання споживчого кредиту №11219432000 від 20.09.2007. У пункті 2.1.2 Іпотечного договору зазначено, що у разі порушення Іпотекодавця обов`язків, встановлених цим договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором, а у разі невиконання Іпотекодавцем цієї вимоги-звернути стягнення на Предмет іпотеки. Відповідно до пункту 4.2 Іпотечного договору звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Щодо доводів апеляційної інстанції в частині незгоди із розрахунком заборгованості, то колегія суддів зазначає таке. Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься, зокрема принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Вказане положення є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України. Загальна формула принципу змагальності та диспозитивності у цивільному судочинстві закріплена в статтях 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Принцип диспозитивності (від пізньолатинського dispositivus той, що розпоряджається) судочинства полягає у можливості осіб, які беруть участь у справі, вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів. Розглядаючи принцип цивільного судочинства через призму ролі суду в процесі, колегія суддів наголошує, що суд дійсно має владні повноваження у процесі провадження по справі, керуючи ходом судового засідання, забезпечуючи додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовуючи судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи як це передбачено нормами процесуального закону. Відповідно до принципу диспозитивності обов`язок доказування фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 11 ЦПК України). Апеляційний суд зазначає, що в апеляційній скарзі скаржник не погоджується із розрахунком заборгованості позивача, водночас не надає свого розрахунку з відповідним обґрунтуванням. Під час судового засідання, яке відбулось у суді апеляційної інстанції 19 лютого 2025 року, адвокату Білику С.В., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , було запропоновано надати відповідний контррозрахунок. Однак стороною відповідача так і не було подано контррозрахунок. Колегія суддів зауважує, що згідно зі статтею 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. Апеляційний суд зазначає, що для перевірки розрахунку позивача витребувано цивільну справу №501/5956/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Аналізуючи цивільну справу №501/5956/13-ц і позовні вимоги, заявлені банком, апеляційний суд зауважує, що позовна заяву у тій справі не була достроковою вимогою про повернення всієї заборгованості, а стосувалась тільки поточної заборгованості, про що свідчить як сама позовна заява, так і докази додані до позовної заяви (розрахунок заборгованості, довідка про наявну заборгованість, лист-вимога до боржника). Також апеляційний суд зауважує, що різниця між сумами заборгованості у позовній заяві і довідці про наявну заборгованість зумовлена курсовою різницею долару до гривні. Таким чином, дія договору тривала до 20.09.2014, як було і зазначено у кредитному договорі, а тому відсотки нараховані стороною позивача правильно. Колегія суддів також зазначає, що з інформації про виконавчі провадження вбачається, що судове рішення у справі №501/5956/13-ц виконувалось виключно в частині стягнення судового збору (ВП №55178161), про що свідчить відповідь Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 216, т. 2). Щодо доводів апеляційної скарги про те, що «позивачем не виконано вимоги Закону України «Про іпотеку» в частині надсилання вимоги про усунення порушень», то колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на момент подання позовної заяви) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. З матеріалів справи вбачається, що 13 листопада 2014 року на адресу ОСОБА_1 був направлений лист-вимога (а.с. 8, т.1). Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, власної інтерпретації судового рішення, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Повний текст судового рішення. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Суддя Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 13 квітня по 17 квітня 2026 року, суддя Комлева О.С. перебувала у відпустці з 13 квітня по 17 квітня 2026 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Повний текст судового рішення виготовлено 20 квітня 2026 року. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 14 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2026 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький О.С. Комлева