Постанова 4808 № 352/2695/25

Справа № 352/2695/25 Провадження № 22-ц/4808/660/26 Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О. В., суддів: Луганської В. М., Томин О. О., з участю секретаря Кузнєцова В. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» на заочне рішення Тисменицького районного суду від 12 лютого 2026 року, у складі судді Гриньків Д. В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У листопаді 2025 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено договір № 1418426 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», відповідно до умов якого, товариство надає позичальнику грошові кошти в сумі 25 000 грн на строк 360 днів, з умовою сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2,50 % в межах строку кредиту (стандартна процентна ставка), та за заниженою процентною ставкою 1,125% в день, яка застосовується, відповідно до умов договору, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кредит на умовах встановлених договором та графіком платежів. Відповідно до умов Договору факторингу від 27.06.2025 від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача. Всупереч умов кредитного договору, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 241 249,88 грн, що складається з: 24 999,99 грн - суми кредиту; 203 749,89 грн - сума процентів за користування кредитом, а також 12500 грн - штрафні санкції. Просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 241 249,88 грн, судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу. Рішенням Тисменицького районного суду від 12 лютого 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 1418426 від 01.02.2024 у сумі 105 312,49 грн, з яких: 24 999,99 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 80 312,50 грн - сума заборгованості за відсотками. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 1 057,45 грн судового збору та 3 000 грн витрат на правову допомогу. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» адвокат Крюкова М. В. подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Вважає, що Кредитний договір укладений між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачкою повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що проценти можуть нараховуватися лише протягом строку дії кредитного договору. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання процентів від суми позики до моменту її повернення. Таким чином, якщо позичальник не повернув кредит у встановлений строк, проценти продовжують нараховуватися до дня фактичного повернення боргу. Судом не враховано додаткові роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону № 3498-IX Національного Банку України. За змістом роз`яснень відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %, а починаючи з 21.08.2024, максимальна денна ставка не може перевищувати 1%. З урахуванням вказаних роз`яснень, заборгованість за користування грошовими коштами становить 105 374,9661 грн. У період з 01.02.2024 по 27.06.2025 відповідачкою здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 9687,51 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 9687,5 грн. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 27 червня 2025 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 27062025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідачки, яку належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 01.02.2024 по 27.06.2025 (Дата укладання Договору факторингу), у відповідачки перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 203 749,89 грн. Вважає, що нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Процентна ставка за договором була погоджена сторонами під час його укладення, і відповідач свідомо прийняв умови договору, не висловивши застережень чи заперечень. Зазначає, що ані первісним кредитором, ані позивачем не здійснювалось нарахування неустойки та пені за невиконання умов кредитного договору. Відповідач зобов`язаний сплатити відсотки, передбачені умовами кредитного договору, навіть якщо їх нарахування здійснюється після відступлення права вимоги. Протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначає, що за договором факторингу позивач, відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами. Просить рішення суду скасувати, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості в розмірі 173 499,94 грн, з яких сума кредиту 24 999,99 грн, сума процентів за користування кредитом 105 374,97 грн, штрафні санкції 12 500,00 грн, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, та витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8 000,00 грн. Представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, що відповідно до положень ч. 2 с. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у його відсутності. Від представника ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З. 09 квітня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшла заява про перенесення судового засідання призначеного на 20.04.2026 та надання часу для підготування відзиву на позовну заяву та правові позиції. Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки за клопотанням (від 06.04.2026) адвоката Зачепіло З. як представника ОСОБА_1 приєднано як учасника справи, а відтак сторона відповідача мала можливість подати свої заперечення на апеляційну скаргу до 20.04.2026. Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Слон кредит» та відповідачкою виникли правовідносини внаслідок укладення кредитного договору.Відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань, заборгованість за договором кредиту добровільно не погашена. З урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування» заборгованість за кредитом склала 105 312,49 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту 24 999,99 грн та заборгованості за процентами у розмірі 80 312,50 грн, та підлягає стягненню на користь нового кредитора. З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Судом встановлено, що 01.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено електронний договір № 11418426 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». Відповідачка підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «X257». Умовами кредитного договору та паспорту споживчого кредиту від 01.02.2024 передбачено, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн на строк 360 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором. Факт надання кредиту позивачу підтверджується повідомленням № 20250702-525 від 02.07.2025, відповідно до якого між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на суму 25 000,00 грн. Також відповідно до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» на вимогу ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . 01.02.2025 на вказаний рахунок зараховано суму коштів в розмірі 25 000 грн. 27.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» уклали договір факторингу № 27062025, відповідно до якого позивач набув право вимоги в тому числі до ОСОБА_1 по кредитному договору № 1418426 від 01.02.2024, що також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників від 27.06.2025 та витягом з Реєстру боржників від 27.06.2025. Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», станом на час відступлення права вимоги 27.06.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 11418426 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.02.2024 заборгованість за тілом кредиту 24999,99 грн, заборгованість за процентами 203749,89 грн, 12500 грн штраф. Крім того зазначено, що боржником були внесені кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом в загальному розмірі 9687,51 грн, списано відсотків 18750 грн. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України). За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами. Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII) Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24». Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). У ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У справі, яка переглядається, встановлено, що 01.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту №1418426, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредитні кошти у розмірі 25000 грн строком на 360 днів. У зв`язку з тим, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, суму отриманих коштів не повернула, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 24 999,99 грн. Оскільки, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору факторингу набуло право вимоги за договором № 1418426 від 01.02.2024, то у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором. Доказів про визнання договору факторингу недійсним чи повного погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять. Так, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладено правові висновки про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно з п. 1.4 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Відповідно до п. 1.5 договору процентна ставка за користування кредитом нараховуються за таких умов п.151. договору стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. Пункт 1.5.2. - знижена процентна ставка 1,125% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 02.03.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість за договором № 1418426 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.02.2024 склала 241 249,88 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 24 999,99 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 203 749,89 грн та 12 500,00 грн штрафні санкції. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, апеляційний суд виходить з наступного. 22 листопада 2023 року прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону. У справі, що переглядається, кредитний договір № 1418426 було укладено 02 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому кредитор повинен був привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону. Так, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2.5%, протягом наступних 120 днів 1,5%. Однак, перехідні положення законопроекту застосовується, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосується особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту. Частина 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Зазначене вказує на те, що строк встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Тому, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що стягненню підлягає заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 80 312,50 грн, відповідно до строку дії договору 360 днів та розміру процентної ставки 1% в день та з урахуванням суми погашення заборгованості за відсотками сплаченої відповідачкою у розмірі 9 687,50 грн. Щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 12 500 гривень апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України уведено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 дотепер. Враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем). Згідно з реєстром боржників до договору факторингу № 27062025 від 27.06.2025 та наведеним позивачем розрахунком останнім визначено неустойку за порушення відповідачкою грошового зобов`язання за кредитним договором в розмірі 12 500 грн. За наведених обставин, враховуючи, що дану неустойку первісним кредитором нараховано у період запровадження воєнного стану, який триває дотепер, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 12 500 грн штрафу (пені). Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог ТОВ «ФК «Фінтранс кредит» та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» залишити без задоволення, а заочне рішення Тисменицького районного суду від 12 лютого 2026 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча О. В. Пнівчук Судді: В. М. Луганська О. О. Томин