Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/41907/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41907/25 Перша інстанція: суддя Василяка Д.К., повний текст судового рішення складено 24.02.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Голуб В.А., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 420/41907/25 за адміністративним позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Національної поліції в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), в якій позивач просив суд скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Пхіденко Олександра Сергійовича щодо винесення постанови від 10.12.2025 про накладення штрафу на Головне управління Національної поліції в Одеській області в сумі 5 100, 00 грн. по виконавчому провадженню ВП № 79459245. Ухвалою від 24.12.2025 Одеський окружний адміністративний суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Також 28.01.2026 суд ухвалою задовольнив клопотання Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну відповідача правонаступником по справі № 420/41907/25. Допустив заміну відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його правонаступника Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 45862901). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 420/41907/25 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позову Головного управління Національної поліції в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, представник Головного управління Національної поліції в Одеській області подав апеляційну скаргу, у якій вказав, що спірна постанова винесена у зв`язку з невиконанням позивачем у цій справі вимог виконавчого листа в межах адміністративної справи № 420/11475/24, виданого 06.08.2025 Одеським окружним адміністративним судом. При цьому апелянт наголошує, що він не знав про існування судових рішень по цій справі, адже вони не направлялись на адресу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, а Головне управління Національної поліції в Одеській області не було додано як сторону в підсистемі «Електронний суд» судом апеляційної інстанції. Апелянт зауважив, що 08.12.2025 ним підготовлено та направлено заяву до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) про відстрочення виконання судового рішення, оскільки у Головного управління Національної поліції в Одеській області відсутнє рішення, яке потрібно виконати. Будь-якої інформації щодо розгляду поданої заяви апелянту не надходило. Однак, незважаючи на подану Головним управлінням Національної поліції в Одеській області заяву, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) О.С. Пхіденком винесено постанову про накладення на Головне управління Національної поліції в Одеській області штрафу у розмірі 5 100 грн по ВП № 79459245. Апелянт наголошує, що рішення суду не було виконано з поважних та об`єктивних причин, і посадові особи Головного управління Національної поліції в Одеській області мали підстави вважати, що не порушують строків такого виконання. Враховуючи вищевикладене, апелянт просив суд скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі № 420/41907/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Головного управління Національної поліції в Одеській області у повному обсязі. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти її задоволення. Представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зауважує, що апелянт був повідомлений про відкриття виконавчого провадження. Крім того, відповідач звертає увагу, що на теперішній час боржником досі не виконані вимоги виконавчого документу по справі № 420/11475/24. Третя особа ОСОБА_1 своїми правом на надання відзиву не скористався. Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вжиття судом заходів повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, дійшов наступних висновків. Так, місцевим судом було встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року по справі № 420/11475/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року - скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (Ліквідаційна комісія) у проведенні повторного розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 15.01.1997, яка викладена у листі від 28.02.2024 № 10/441-ЛК. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області повторно провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 15.01.1997, відповідно до поданого рапорту (вх. № 147 від 05.09.2023), та оформити його результати із урахуванням «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» (затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346). Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденком Олександром Сергійовичем від 28.10.2025 за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду № 420/11475/24 від 28.10.2025 відкрито виконавче провадження № 79459245. 08.12.2025 позивач направив лист відповідачу, в якому зазначив, що при розгляді справи № 420/11475/24 у суді апеляційної інстанції не було повідомлено Головне управління Національної поліції в Одеській області про заміну відповідача та не добавлено Головне управління Національної поліції в Одеській області до системи «Електронний Суд», що унеможливило прийняти участь у справі. Головне управління Національної поліції в Одеській області взагалі не володіло інформацію щодо розгляду справи у суді апеляційної інстанції. 05.12.2025 на адресу Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла вимога державного виконавця вих. № 5322 щодо виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду, з якої позивач і дізнався про постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року по справі № 420/11475/24. Відповідно до листа відділу документального забезпечення № 196333-2025 від 08.12.2025 Головного управління Національної поліції в Одеській області, за наявними обліковими даними постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі № 420/11475/24 у період з 30.06.2025 до 07.12.2025 до відділу документального забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області не надходила. У зв`язку з тим, що у Головного управління Національної поліції в Одеській області відсутнє рішення, яке потрібно виконати, що в свою чергу унеможливлює його виконання, 08.12.2025 до Одеського окружного адміністративного суду було направлено заяву № 20/1252 щодо отримання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі № 420/11475/24. Головним управлінням Національної поліції в Одеській області вживаються заходи щодо виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2025 по справі № 420/11475/24. Також у заяві представник Головного управління Національної поліції в Одеській області просив відстрочити виконання судового рішення по постанові про відкриття виконавчого провадження № 79459245 від 28.10.2025. 10.12.2025 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову ВП № 79459245 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. за невиконання рішення суду. Позивач не погодився із правомірністю зазначеної постанови та звернувся до суду із цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд вказав, що необізнаність щодо прийняття судового рішення та неотримання його копії не може бути визнано поважною причиною невиконання рішення, оскільки саме по собі неотримання процесуального документа не звільняє боржника від обов`язку виконати судове рішення, яке набрало законної сили, та не свідчить про наявність об`єктивних і непереборних перешкод для його виконання. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних і допустимих доказів існування обставин, які б об`єктивно унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання рішення суду у визначений законом строк, а подання заяви про відстрочку виконання не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за невиконання рішення. Також до суду не було надано доказів які б свідчили про те, що позивачем здійснюються дії з виконання рішення. З огляду на викладене, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Умови і порядок виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб) та інших виконавчих документів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII). Статтею 1 Закону України № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно зі статтею 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до п. 3, 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Згідно з ч. 4, 8 ст. 19 Закону № 1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Частинами 5, 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Частинами 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Згідно зі ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Накладення штрафу є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII установлений обов`язок сторін виконавчого провадження невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Матеріалами справи встановлено, що після набрання законної сили постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та видачі виконавчого листа, державним виконавцем у встановленому законом порядку було відкрито виконавче провадження, про що боржника повідомлено належним чином. Про вказане свідчить супровідний лист від 28.10.2025, а також повідомлення № 9749011 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС, відповідно до якого апелянт отримав постанову про відкриття провадження у справі 28.10.2025 о 20:33:57. Колегія суддів зазначає, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, до електронного кабінету в ЄСІТС якої будуть доставлені документи виконавчого провадження, вважатиметься такою, що належним чином повідомлена про прийняття виконавцем відповідної постанови. Крім того, апелянтом не спростовано факт направлення на його адресу копії постанови про відкриття виконавчого провадження. Колегія суддів звертає увагу, що з постанови про відкриття виконавчого провадження апелянт міг дізнатися і про суть спору, і про номер справи. При цьому за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень апелянт мав можливість ознайомитися з повним текстом судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання позивача на необізнаність щодо прийняття судового рішення та неотримання його копії не може бути визнано поважною причиною невиконання рішення, оскільки саме по собі неотримання процесуального документа не звільняє боржника від обов`язку виконати судове рішення, яке набрало законної сили, та не свідчить про наявність об`єктивних і непереборних перешкод для його виконання. Поряд з цим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів існування обставин, які б об`єктивно унеможливлювали або істотно ускладнювали виконання рішення суду у визначений законом строк, а подання заяви про відстрочку виконання не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за невиконання рішення. З огляду на вказане, станом на момент винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу було встановлено факт невиконання боржником судового рішення у наданий строк та відсутність поважних причин такого невиконання, у зв`язку з чим застосування штрафу відповідало вимогам статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та є правомірним. Крім того, як до суду першої інстанції, так і до апеляційного суду позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що ним здійснюються дії з виконання рішення суду. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується, що підстави для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування відсутні, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 420/41907/25, - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі № 420/41907/25 за адміністративним позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В.А. Голуб Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко