Постанова Велика Палата ВС № 990SСGС/41/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 квітня 2026 року м. Київ справа № 990SCGC/41/25 провадження № 11-356сап25 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді Погрібного С. О., судді-доповідача Губської О. А., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гімона М. М., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., за участю: секретаря судового засідання Лупоніс Я. В, скаржника ОСОБА_1 , представника Вищої ради правосуддя - Ізвєкова К. В., розглянула у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 16 вересня 2025 року № 1947/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, УСТАНОВИЛА: Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся зі скаргою на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 16 вересня 2025 року № 1947/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15- 25 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі також - спірне рішення, оскаржуване рішення).

2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновком її Першої Дисциплінарної палати про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) - незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

3. До судді ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді попередження.

4. Скаржник не погоджується зі спірним рішенням у зв`язку з тим, що склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; оскаржуване рішення не містить мотивів, з яких ВРП дійшла висновків про наявність визначеної законом підстави дисциплінарної відповідальності судді (дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ).

5. У скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що ВРП, діючи як суб`єкт владних повноважень, ухвалила оскаржуване рішення: - вийшовши за межі повноважень, що визначені законодавством України; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для ухвалення рішення; - в умовах наявності обставин, що вказують на упередженість двох членів дисциплінарного органу; застосувавши виняткові підходи, які не застосовувались в аналогічних дисциплінарних провадженнях; - без урахування його права на участь у процесі прийняття рішення, зокрема щодо участі у дослідженні доказів, якими обґрунтовано винуватість у вчиненні дисциплінарного проступку.

6. Щодо складу ВРП, який ухвалив спірне рішення, скаржник зазначив, що склад ВРП не мав повноважень його ухвалювати, він не був визначений у правомірний спосіб, який відповідав би вимозі «суд, встановлений законом», передбаченій пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), оскільки: - у складі ВРП брали участь її члени ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які згідно з положеннями частини восьмої статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) не могли брати участі у розгляді питання щодо скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП; - вказані члени ВРП також не могли брати участі в розгляді скарги через особисту упередженість. Під час розгляду цієї скарги вони не могли бути безсторонніми.

7. ОСОБА_2 під час перебування в складі Першої Дисциплінарної палати ВРП брала активну участь у дисциплінарному провадженні, розпочатому за скаргою адвоката ОСОБА_4 , зокрема: - постановила ухвалу від 16 грудня 2024 року № 3646/1дп/15-24 про відкриття дисциплінарної справи, у якій констатовано протиправність дій судді; - брала безпосередню участь у першому засіданні Першої Дисциплінарної палати ВРП щодо розгляду дисциплінарної скарги адвоката ОСОБА_4 , під час якого заслуховувались доводи сторін дисциплінарного провадження, досліджувались надані ними докази, надавались відповіді на питання членів дисциплінарного органу, ухвалювалось рішення про відкладення розгляду дисциплінарної скарги.

8. ОСОБА_3 на час відкриття дисциплінарного провадження та на час проведення першого засідання Першої Дисциплінарної палати ВРП щодо розгляду дисциплінарної скарги входила до складу цієї дисциплінарної палати та як член цього дисциплінарного органу: - постановила ухвалу від 16 грудня 2024 року № 3646/1дп/15-24 про відкриття дисциплінарної справи, у якій констатовано протиправність дій скаржника як судді; - брала безпосередню участь у першому засіданні Першої Дисциплінарної палати ВРП щодо розгляду дисциплінарної скарги адвоката ОСОБА_4 , під час якого заслуховувались доводи сторін дисциплінарного провадження, досліджувались надані ними докази, надавались відповіді на питання членів дисциплінарного органу, ухвалювалось рішення про відкладення розгляду дисциплінарної скарги.

9. З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що склад ВРП, який ухвалив спірне рішення, не мав повноважень його ухвалювати з огляду на участь у такому складі двох неповноважних членів ВРП.

10. Також звертає увагу ОСОБА_1 на неправомірність виключення зі складу ВРП, що розглядав його скаргу, члена ВРП ОСОБА_5 .

11. Наводить свої аргументи і щодо небезсторонності членів ВРП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

12. Покликаючись на те, що спірне рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, скаржник зазначив, що ВРП: - надала оцінку діям судді всупереч правовим стандартам - ототожнила ухвалення рішення з дисциплінарним проступком; - не врахувала попередню протилежну практику дисциплінарних палат та не навела обґрунтованих мотивів щодо цього; - вийшла за межі компетенції дисциплінарного органу, надавши оцінку судовому рішенню у позапроцесуальному порядку; - помилково не врахувала суттєвих аргументів щодо відповідності застосованого скаржником формулювання процесуального обов`язку сталій судовій практиці; неправильно застосувала законодавство, а саме положення пункту 4 частини п`ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України); дійшла помилкових висновків, у частині стверджуваного порушення суддею права на захист; - використала нерелевантні судові рішення для обґрунтування мотивів притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

13. Окрім цього, наголошує, що ВРП не усунула стверджуваних скаржником недоліків, які мали місце під час розгляду дисциплінарної скарги Першою Дисциплінарною палатою ВРП, які впливали на загальну справедливість дисциплінарного провадження та стосувалися недотримання процедури розгляду дисциплінарної справи щодо забезпечення справедливого, неупередженого та об`єктивного процесу розгляду дисциплінарної скарги, нівелювання принципу змагальності, який лежить в основі дисциплінарного провадження щодо судді.

14. У цьому аспекті наголошує, що з огляду на положення пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1798-VІІІ у відкритті дисциплінарної справи щодо нього мало б бути відмовлено, оскільки факти щодо неналежної його поведінки як судді, що повідомлялися у другій та третій за ліком дисциплінарній скарзі ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_4 , вже були предметом перевірки та розгляду і щодо них було відмовлено у відкритті дисциплінарної справи.

15. Вважає, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, ВРП, випереджаючи висновки компетентного суду щодо оцінки законності постановленої суддею ОСОБА_1 ухвали від 11 липня 2024 року, вдалася до позапроцесуальної її оцінки.

16. Наголошує скаржник на тому, що зміст постановленої ним ухвали від 11 липня 2024 року в частині визначення конкретного формулювання процесуального обов`язку, який покладався на підозрюваного ОСОБА_6 , відповідає сталій судовій практиці, що не взяла до уваги Рада. У змісті цієї ухвали наведено таке формулювання процесуального обов`язку, застосованого щодо підозрюваного: «Утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також з будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду». У зв`язку із цим скаржник зазначає, що він здійснив аналіз даних Єдиного державного реєстру судових рішень щодо застосованого в ухвалі формулювання процесуального обов`язку та виявив понад 600 судових рішень, у яких на підозрюваних покладались аналогічні за змістом обов`язки.

17. Доводить, що висновки ВРП про те, що постановляючи ухвалу від 11 липня 2024 року, він як слідчий суддя фактично заборонив підозрюваному спілкування з невизначеним і необмеженим колом осіб, а також вийшов за межі своєї компетенції та принципу свободи суддівського розсуду, не відповідають дійсності. Встановлений слідчим суддею обов`язок був покладений у межах наданих йому повноважень обмежувати спілкування з «будь-якою особою», був достатньо конкретизований та викладений доступною мовою. Тим самим слідчий суддя забезпечив передбачуваність застосованого обмеження прав підозрюваного. Таке формулювання надавало чітку можливість для підозрюваного відокремити правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

18. Стосовно висновків ВРП про порушення права ОСОБА_6 на захист зазначив, що дисциплінарний орган процитував перелік складових такого права, які визначено КПК України, проте не обґрунтував, у чому саме полягає таке порушення та реалізацію яких саме складових права на захист унеможливила постановлена ухвала. Іншими словами, не було зазначено, які практичні наслідки настали для реалізації ОСОБА_6 як підозрюваним наданих йому процесуальних прав щодо свого захисту.

19. Зокрема, мовить і про те, що в оскаржуваному рішенні ВРП додатково зазначила такі доводи, які не були відображені у рішення її Дисциплінарної палати, а саме: - установлення підозрюваному заборони спілкуватися з «будь-якими», а не з визначеними судом особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, порушує нормативні приписи, передбачені частиною першою статті 63 Конституції України, а також частиною другою статті 18 та частиною третьою статті 42 КПК України, оскільки по суті означає протиправну зміну права підозрюваного не говорити нічого з приводу підозри проти нього на обов`язок не говорити нікому нічого з приводу такої підозри; - установлення підозрюваному заборони спілкуватися «з будь-якими особами» з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, створює істотні перешкоди для реалізації його права збирати і подавати докази, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені законом (статті 20, 93 КПК України); - неможливість через установлену слідчим суддею заборону повідомити адвокату, якого підозрюваний бажає залучити до свого захисту як захисника, про обставини повідомленої йому підозри може унеможливити залучення підозрюваним такого адвоката до свого захисту або призвести до залучення адвоката, який у силу своєї спеціалізації, відсутності відповідного досвіду тощо не зможе забезпечити ефективний захист; - установлення підозрюваному заборони спілкуватися «з будь-якими особами» з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, перешкоджало праву підозрюваного на звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за захистом своїх прав, що суперечить частині шостій статті 55 Конституції України, згідно з якою, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань; - установлення підозрюваному заборони спілкуватися «з будь-якими особами» з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, перешкоджало реалізації його права на звернення до ВРП.

20. Щодо посилань ВРП на попередню практику судді ОСОБА_1., то з цього приводу скаржник зазначає, що таке порівняння було сприйнято у спірному рішенні, проте воно є нерелевантним, оскільки у згаданих випадках постановлені ним ухвали ґрунтувались на інших вимогах клопотань та фактичних обставинах проваджень, ніж ті, що існували у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 .

21. Урешті скаржник вказує, що постановлена ухвала від 11 липня 2024 року стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , яка стала підставою для висновку ВРП щодо істотного порушення ним норм процесуального права внаслідок недбалості, набрала законної сили та не була визнана незаконною у встановленому законом процесуальному порядку. Тобто невідповідність її закону не була констатована у межах розгляду справи судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції згідно з нормами, які передбачають можливість перегляду висновків слідчого судді. Така ухвала також відповідала багаторічній усталеній судовій практиці українських судів, зокрема суддів Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) та Апеляційної палати ВАКС.

22. Аналогічна за змістом ухвала від 18 січня 2024 року була предметом перевірки двох дисциплінарних палат ВРП, та за наслідками розгляду дисциплінарних скарг ОСОБА_6 і ОСОБА_4 щодо неправомірності застосованого формулювання процесуального обов`язку про заборону спілкування з певним колом осіб, згадані скарги були відхилені членами ВРП як такі, що зводяться лише до незгоди із судовим рішенням.

23. З огляду на викладене скаржник вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати. Коротка позиція ВРП

24. ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому зазначила, що не погоджується з її доводами та вважає їх необґрунтованими.

25. Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що склад ВРП, який ухвалив оскаржуване рішення, не мав повноважень його ухвалювати ВРП зазначила, що підстав для відводу членів ВРП ОСОБА_3. та ОСОБА_2 не було, адже вони не брали участі у прийнятті Першою Дисциплінарною палатою ВРП рішення від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15-25, а лише брали участь у попередніх процесуальних діях - на стадії відкриття дисциплінарного провадження. Такий факт не створює і підстав для відводу, оскільки відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1798-VІІІ підставою для відводу є лише встановлені обставини, що викликають об`єктивні сумніви у неупередженості. Таких обставин у цьому випадку не встановлено. Відтак, на думку ВРП, жодних підстав стверджувати, що ці члени ВРП не мали права брати участь у розгляді скарги ОСОБА_1 немає.

26. Окрім цього, посилаючись на обставини, встановлені в ході дисциплінарної справи, та відповідні висновки ВРП, викладені в оскаржуваному рішенні, представник ВРП обґрунтовує безпідставність доводів скарги про відсутність в оскаржуваному рішенні визначених законом підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

27. У цьому контексті представник ВРП наголошує, що слідчий суддя ВАКС ОСОБА_1. ухвалою від 11 липня 2024 року, задовольняючи клопотання прокурора ОСОБА_10 та продовжуючи підозрюваному до 11 вересня 2024 року строк дії обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, поклав на підозрюваного обов`язок «утримуватися від спілкування [...] з будь-якими іншими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду». Тобто фактично заборонив йому спілкування з невизначеним і необмеженим колом осіб. Покладаючи на підозрюваного неконкретизований процесуальний обов`язок, суддя ОСОБА_1 вийшов за межі принципу свободи суддівського розсуду, згідно з яким суд наділено повноваженнями (правами та обов`язками) обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, керуючись цілями та принципами права, загальними засадами судочинства, враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість і достатність обраного покарання тощо.

28. Зазначає, що суддя ВАКС ОСОБА_1. вийшов за межі наданих йому законом повноважень і поклав на підозрюваного ОСОБА_6 неконкретизований процесуальний обов`язок, а саме: заборонив йому спілкуватися з невизначеним та необмеженим колом осіб. Забороняючи підозрюваному спілкуватися з необмеженим та конкретно не визначеним колом осіб, суддя ОСОБА_1. допустив істотне порушення норм процесуального права, а саме не дотримався приписів частини п`ятої статті 194 КПК України, що полягає в невиконанні вимог закону в частині обов`язкового визначення особи (осіб), з якою (якими) підозрюваний не має права спілкуватися, що вплинуло на реалізацію права підозрюваного ОСОБА_6 на захист.

29. ВРП дійшла висновку, що такі дії судді ОСОБА_1 не є умисними, а істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя суддя допустив унаслідок недбалості, тому дисциплінарне стягнення у виді попередження застосоване з урахуванням принципу пропорційності, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку.

30. Вказує і на те, що у спірному рішенні ВРП надала належну оцінку всім доводам скарги судді ОСОБА_1 .

31. Щодо доводів про вихід ВРП за межі компетенції дисциплінарного органу представник ВРП звернув увагу на те, що ВРП не оцінювала по суті ухвалу слідчого судді ВАКС від 11 липня 2024 року, постановлену суддею ОСОБА_1 , не встановлювала та не оцінювала обставин справи, не вирішувала питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу в зазначеній справі, а з`ясовувала наявність чи відсутність порушення суддею ОСОБА_1 закону, що утворює склад дисциплінарного проступку і є підставою дисциплінарної відповідальності судді.

32. Ураховуючи зазначене, вважає, що ВРП не вчиняла дій, спрямованих на оцінку ухвали слідчого судді ВАКС від 11 липня 2024 року у справі № 991/5814/24, постановленої суддею ОСОБА_1 , а надала оцінку його діям, як слідчого судді під час її постановлення.

33. Вважає, що ВРП правильно констатувала порушення суддею ОСОБА_1 законодавчих приписів щодо застосування запобіжних заходів та судового захисту прав людини, що утворює склад дисциплінарного проступку.

34. Інші викладені в скарзі доводи, на думку представника ВРП, також не спростовують висновку ВРП та її Дисциплінарної палати про наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку. Наполягає, що при ухваленні спірного рішення ВРП діяла в межах повноважень, вчинила всі дії для об`єктивного встановлення всіх обставин справи та не порушила норм Закону № 1798-VIII. Обставини справи

35. Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Тростянецького районного суду Сумської області строком на п`ять років. Указом Президента України від 7 вересня 2018 року № 271/2018 призначений на посаду судді цього суду. Указом Президента України від 11 квітня 2019 року № 128/2019 призначений на посаду судді ВАКС.

36. До ВРП 5 серпня 2024 року (вх. № Н-693/1/7-24) надійшла дисциплінарна скарга адвоката ОСОБА_4 щодо дисциплінарного проступку судді ВАКС ОСОБА_1 за результатами розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 52023000000000358 (справа № 991/5814/24).

37. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 16 грудня 2024 року № 3646/1дп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ВАКС ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

38. Перша Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15-25 притягнула суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, а ВРП рішенням від 16 вересня 2025 року № 1947/0/15-25 указане рішення залишила без змін. Обставини, встановлені під час дисциплінарного провадження

39. Детективи Національного антикорупційного бюро України здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000358, внесеному 3 серпня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, або вчинені організованою групою осіб чи її учасником).

40. ВАКС ухвалою від 24 листопада 2023 року застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 100 000 000 грн та покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися з міста Києва та Бориспільського району Київської області без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання органам Державної міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з підозрюваною ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими свідками у кримінальному провадженні, визначеними слідчим (детективом) чи прокурором; носити електронний засіб контролю. 41. 24 листопада 2023 року підозрюваного ОСОБА_6 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави. З моменту звільнення з-під варти ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею на ОСОБА_6 , становить два місяці з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави.

42. Строк дії зазначених обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , неодноразово було продовжено, востаннє - 14 травня 2024 року. 43. 5 липня 2024 року на розгляд слідчого судді ВАКС ОСОБА_1. надійшло клопотання прокурора Шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 52023000000000358, внесеному 3 серпня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

44. Розглянувши зазначене клопотання, слідчий суддя ВАКС ОСОБА_1. постановив ухвалу від 11 липня 2024 року, якою задовольнив клопотання прокурора ОСОБА_10 Підозрюваному ОСОБА_6.продовжив до 11 вересня 2024 року включно строк дії обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України, а саме: прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді або суду за кожним їхнім викликом та вимогою; не відлучатися за межі України без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання органам Державної міграційної служби України свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також з будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду.

45. Не погодившись із ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_1. від 11 липня 2024 року у справі № 991/5814/24, адвокат підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

46. Апеляційна палата ВАКС ухвалою від 18 липня 2024 року відмовила у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 399 КПК України апеляційна скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подана на ухвалу слідчого судді ВАКС ОСОБА_1. від 11 липня 2024 року, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Короткий зміст рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП

47. Ухвалюючи рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження, Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з такого.

48. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

49. Відповідно до частини першої статті 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом за правилами, передбаченими цим Кодексом.

50. Встановлення підозрюваному заборони на спілкування з іншими особами має бути належним та необхідним заходом для забезпечення легітимної мети - виконання завдань кримінального провадження, зокрема щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

51. Частиною п`ятою статті 194 КПК України передбачено, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, зокрема утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом.

52. Перша Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що аналіз частини п`ятої статті 194 КПК України свідчить, що закон чітко та однозначно встановлює, що слідчий суддя, суд можуть визначити підозрюваному обов`язок утримуватися від спілкування з певними особами та визначити осіб, з якими підозрюваний зобов`язаний утримуватися від спілкування, однак пункт 4 частини п`ятої статті 194 КПК України зобов`язує суд визначити особу, з якою підозрюваний не має права спілкуватися.

53. Суддя ОСОБА_1. в ухвалі від 11 липня 2024 року поклав на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язок «утримуватися від спілкування [...] з будь-якими іншими особами щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду», тобто фактично заборонив йому спілкування з невизначеним і необмеженим колом осіб.

54. Перша Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що, покладаючи на підозрюваного ОСОБА_6 неконкретизований процесуальний обов`язок, суддя ОСОБА_1 вийшов за межі принципу свободи суддівського розсуду, згідно з яким суд наділено повноваженнями (правами та обов`язками) обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, керуючись цілями та принципами права, загальними засадами судочинства, враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість й достатність обраного покарання тощо. Зазначене у свою чергу унеможливлює належну реалізацію підозрюваним права на захист, що не узгоджується з легітимною метою, закріпленою статтею 2 КПК України. Таке обмеження порушує приписи: статті 59 Конституції України, якою передбачено, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав; статті 6 Конвенції, якою встановлено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд; статті 20 КПК України, згідно з якою підозрюваний має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.

55. Ураховуючи наведене, Перша Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що, забороняючи підозрюваному ОСОБА_6 спілкуватися з необмеженим та конкретно не визначеним колом осіб, суддя ОСОБА_1. унаслідок недбалості допустив істотне порушення норм процесуального права, а саме не дотримався приписів частини п`ятої статті 194 КПК України, що полягає в невиконанні вимог закону в частині обов`язкового визначення особи (осіб), з якою (якими) підозрюваний не має права спілкуватися, що вплинуло на реалізацію права підозрюваного ОСОБА_6 на захист.

56. Щодо преюдиційності ухвали Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 28 лютого 2024 року № 580/3дп/15-24 про відмову у відкритті дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою адвоката ОСОБА_4 від 30 січня 2024 року № Н-693/0/7-24 стосовно дій судді ВАКС ОСОБА_1 та ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 26 березня 2025 року № 642/2дп/15-25 про відмову у відкритті дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою ОСОБА_6 від 6 лютого 2025 року № К-85/0/7-25 стосовно дій судді ВАКС ОСОБА_1 . Перша Дисциплінарна палата ВРП встановила, що зазначені скарги не є тотожними та стосуються різних строків покладення обов`язків на підозрюваного ОСОБА_6 . Факти неналежної поведінки судді ОСОБА_1 , що повідомляють адвокат ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у скарзі від 5 серпня 2024 року, не були предметом перевірки дисциплінарного органу, і щодо цих фактів не ухвалено рішення у дисциплінарній справі. Короткий зміст рішення ВРП

57. ВРП спірним рішенням залишила без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15-25 про притягнення судді ВАКС ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

58. ВРП встановила, що зібрані матеріали дисциплінарної справи оцінені з достатньою повнотою та підтверджують вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а наведені суддею у скарзі доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Першої Дисциплінарної палати ВРП від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, і не дають підстав для його скасування.

59. ВРП виснувала, що дисциплінарне стягнення у виді попередження застосовано до судді з урахуванням принципу пропорційності, співмірності, та відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку. Рух скарги

60. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 8 жовтня 2025 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 16 вересня 2025 року № 1947/0/15-25, та витребувала від ВРП матеріали дисциплінарної справи, на підставі яких було ухвалено це рішення.

61. Від ВРП 3 листопада 2025 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли копії матеріалів дисциплінарної справи, на підставі яких прийнято спірне рішення ВРП.

62. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 листопада 2025 року справу за цією скаргою призначила до розгляду в судовому засіданні. Позиція Великої Палати Верховного Суду

63. Дослідивши наведені в скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

64. Переглядаючи спірне рішення, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги її сталу практику щодо застосування визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді, мотивів, з яких ВРП сформулювала відповідні висновки, а також підстав, через які спірне рішення підлягає скасуванню.

65. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду [частина сьома статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)].

66. Можливість оскаржити спірне рішення є важливим механізмом забезпечення суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує виконання гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції і є визначеним статтею 266 КАС України судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарги на рішення.

67. Частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII визначено вичерпний перелік підстав оскарження та скасування рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, а саме: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

68. Велика Палата Верховного Суду повно та всебічно перевіряє рішення, зокрема на предмет його відповідності вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

69. У скарзі ОСОБА_1 не порушує питання про незаконність оскаржуваного рішення з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII.

70. Згідно із частиною другою статті 131 Конституції України та частиною першою статті 5 Закону № 1798-VIII Рада складається з двадцяти одного члена. Повноважність ВРП як колегіального органу визначається Законом № 1798-VIII, зокрема статтею 18, відповідно до якої Рада є повноважною за умови обрання (призначення) щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

71. Засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від загального складу Ради (частина друга статті 30 Закону № 1798-VIII). Рішення ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 34 цього Закону).

72. Відповідно до частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VІІІ у розгляді скарги не беруть участі члени ВРП, які входять до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. У разі ухвалення відповідного рішення ВРП на засідання, на якому розглядається скарга на рішення Дисциплінарної палати, запрошується дисциплінарний інспектор ВРП - доповідач для доповіді щодо цієї дисциплінарної справи.

73. Ця норма конкретизована в абзацах другому - третьому пункту 14.5 Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент), відповідно до неї у розподілі висновку та розгляді скарги не беруть участі члени Ради, які входили до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення. Членами Ради, які входили до Дисциплінарної палати, що ухвалила оскаржуване рішення, є члени Ради, які ухвалили оскаржуване рішення.

74. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що у засіданні ВРП, яке відбулось 16 вересня 2025 року та у якому ухвалено спірне рішення, взяли участь 11 членів ВРП. У розгляді скарги не брали участь члени Ради, що входять до Першої Дисциплінарної палати ВРП, яка ухвалила оскаржуване рішення, а саме ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

75. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ВРП розглянула скаргу на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 повноважним складом, а тому доводи скарги ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими.

76. Доводи ОСОБА_1 про відступ від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 жовтня 2025 року у справі № 990SCGC/15/25, щодо застосування частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII Велика Палата Верховного Суду відхиляє. Підстав для відступу від наведених висновків не встановлено, оскільки з моменту його формування суспільний контекст не змінився, вад у попередньому правозастосуванні, які б зумовлювали потребу в перегляді усталеного підходу, не виявлено.

77. Щодо покликань скаржника на особисту упередженість членів ВРП ОСОБА_2. та ОСОБА_3 . Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

78. Згідно зі статтею 33 зазначеного Закону член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член ВРП повинен заявити самовідвід, або з цих обставин відвід члену ВРП може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і заявленим до початку розгляду відповідного питання, справи. Заявляти відвід (самовідвід) після початку розгляду питання, справи дозволяється лише у виключних випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) не могло бути відомо до початку розгляду (частина четверта). Рішення про відвід (самовідвід) ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП чи її органу, шляхом голосування в нарадчій кімнаті, за відсутності члена ВРП, питання про відвід (самовідвід) якого вирішується (частина п`ята).

79. З матеріалів справи вбачається, що суддя ОСОБА_1. подав заяви про відвід членів ВРП ОСОБА_2. та ОСОБА_3., які ВРП розглянула та ухвалами від 16 вересня 2025 року № 1946/0/15-25, № 1945/0/15-25 відмовила у їх задоволенні з огляду на те, що Рада не встановила, що ці члени особисто, прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості.

80. Надаючи оцінку таким доводам скаржника, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що викладені ним обставини не підтверджуються конкретними доказами чи фактами, які б давали обґрунтовані підстави стверджувати про небезсторонність цих членів ВРП. З огляду на наведене, самі лише міркування із цього приводу скаржника є недостатніми для висновку про упередженість членів ВРП ОСОБА_2. та ОСОБА_3. та про неможливість їх участі в розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

81. Таким чином, відсутні підстави вважати, що участь членів ВРП ОСОБА_2. та ОСОБА_3 у розгляді справи порушили вимоги безсторонності складу ВРП, а отже, Велика Палата Верховного Суду висновує, що немає правових підстав для висновку про те, що спірне рішення ухвалено ВРП у неповноважному складі або у складі, який не відповідав критеріям неупередженості, визначеним законом.

82. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII для скасування спірного рішення.

83. Оцінюючи спірне рішення на наявність у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що визначальним критерієм правомірності спірного рішення є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.

84. За змістом положень Закону № 1402-VІІІ, дисциплінарний орган та ВРП як орган, який виконує функцію апеляційної інстанції щодо перегляду рішень дисциплінарних палат ВРП, зобов`язані у своїх рішення зазначати, склад якого дисциплінарного проступку встановлено у діях судді.

85. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незаконну відмову в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII).

86. Підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за цим складом є незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

87. Отже, дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, полягає в істотному порушенні суддею норм процесуального права, яке має один з трьох таких наслідків: - незаконна відмова в доступі до правосуддя; - унеможливлення реалізації процесуальних прав або виконання обов`язків учасниками процесу; - порушення правил юрисдикції або складу суду.

88. Таким чином, ця норма передбачає три самостійних склади дисциплінарних проступків, кожен з яких пов`язаний з істотним порушенням процесуального закону, що призводить до одного з вказаних вище наслідків.

89. Поняття істотного порушення норм процесуального права для кваліфікації дисциплінарного правопорушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинне стосуватися очевидних та зрозумілих за змістом вимог процесуального закону, які у правозастосуванні не викликають складності під час їх тлумачення.

90. Для кваліфікації дисциплінарного проступку істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя має бути умисним або вчиненим унаслідок недбалості.

91. Як зазначено вище, Перша Дисциплінарна палата, з якою погодилась ВРП, дійшла висновку, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, - вчинене внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

92. Так, згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

93. Завданнями кримінального провадження (як це визначено статтею 2 КПК України) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

94. Частиною п`ятою статті 194 КПК України передбачено, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме, зокрема, утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом.

95. У спірних правовідносинах, обґрунтовуючи наявність у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, ВРП та її дисциплінарний орган виходили з того, що суддя ОСОБА_1. постановив ухвалу від 11 липня 2024 року з порушенням приписів частини п`ятої статті 194 КПК України, що полягало в невиконанні вимог закону в частині обов`язкового визначення особи (осіб), з якою (якими) підозрюваний не має права спілкуватися.

96. Відповідно до обставин справи слідчий суддя ВАКС ОСОБА_1. ухвалою від 11 липня 2024 року у справі № 991/5814/24 задовольнив клопотання прокурора Шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 Продовжив підозрюваному ОСОБА_6 строк дії обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України до 11 вересня 2024 року включно, а саме: - прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді або суду за кожним їхнім викликом та вимогою; - не відлучатися за межі України без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; - повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; - здати на зберігання органам ДМС свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; - утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , а також з будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду.

97. Положеннями статті 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Зі змісту цієї норми вбачається, що ухвала слідчого судді про покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу [якою є ухвала від 11 липня 2024 року у справі № 991/5814/24], не оскаржується окремо в апеляційному порядку. При цьому ухвали слідчого судді, які не передбачені цією статтею, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (частина третя статті 309 КПК України).

98. З матеріалів справи встановлено, що станом на момент прийняття ВРП спірного рішення ВАКС здійснював судовий розгляд кримінального провадження № 52023000000000358, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 3 серпня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , в межах якого захисник ОСОБА_4 подала заперечення, зокрема, на ухвалу слідчого судді ВАКС від 11 липня 2024 року у справі № 991/5814/24 про продовження строку дії обов?язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_6 . Заперечення мотивовано незаконністю встановлення заборони на спілкування з необмеженим і конкретно не визначеним колом осіб.

99. Схожі обґрунтування покладено в основу скарги, поданої до ВРП щодо судді ОСОБА_1.

100. ВАКС ухвалою від 20 листопада 2024 року (справа № 991/9167/24) долучив, зокрема, заперечення на ухвалу слідчого судді від 11 липня 2024 року у справі № 991/5814/24 до матеріалів справи. Відповідно заперечення захисника ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді від 11 липня 2024 року у справі № 991/5814/24 будуть предметом перевірки ВАКС за результатами судового розгляду справи № 991/9167/24.

101. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2024 року в справі № 990SCGC/2/24 (провадження № 11-14сап24) зазначила, що відповідно до статті 131 Конституції України, Закону № 1798-VIII ВРП є дисциплінарним органом, який перевіряє наявність складу дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону № 1402-VIII, а не органом, що здійснює судочинство, тому ВРП не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

102. Велика Палата Верховного Суду враховує, що у Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятій 14 жовтня 2015 року Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи (о. Бріюні, Хорватія), закріплено принципи, які встановлюють стандарти незалежності судової влади як однієї з трьох гілок державної влади, згідно з якими жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону. Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не вповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов`язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

103. Відповідно до пункту 66 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність ефективність та обов`язки тлумачення закону, яке здійснюють судді для вирішення справи, не повинне бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.

104. Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

105. У Висновку від 16 жовтня 2015 року № 18 (2015) про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях КРЄС стосовно цивільної, кримінальної та дисциплінарної відповідальності («каральна відповідальність») підкреслила, що основним засобом виправлення судових помилок, за винятком недобросовісності судді, повинно бути апеляційне оскарження. Тлумачення закону, оцінка доказів і фактів, які робить суддя, щоб розглянути справу, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності судді, крім випадків злочинного, умисного порушення зобов`язань або, можливо, грубої недбалості. Якщо суддею було вчинено серйозні неналежні діяння, суддя повинен нести більш сувору відповідальність, наприклад, шляхом застосування дисциплінарного стягнення та, за потреби, притягнення до кримінальної відповідальності. У таких випадках потрібно діяти виважено задля збереження суддівської незалежності (пункти 33, 37).

106. Узагальнюючи наведені міжнародні стандарти та підходи, можна зробити висновок, що дисциплінарна відповідальність судді може наставати винятково у разі наявності ознак грубої недбалості або злого умислу під час ухвалення судового рішення чи здійсненні інших процесуальних дій. Будь-які відмінності у правовому тлумаченні норм чи у виборі способів їх застосування, як і ймовірні помилки у праві чи факті, не можуть бути предметом дисциплінарного переслідування, оскільки підлягають перевірці лише в межах процесуальних механізмів оскарження рішень суду.

107. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не може погодитись з висновками ВРП, наданими щодо застосування частини п`ятої статті 194 КПК України, оскільки висновки щодо правомірності чи неправомірності судового рішення, у цьому випадку ухвали від 11 липня 2024 року, можуть бути здійснені виключно в процесуальному порядку, а не дисциплінарним органом, про що вже зазначалось вище у цій постанові. Такі висновки виходять за межі повноважень дисциплінарного органу при здійсненні дисциплінарного провадження щодо судді, оскільки є власною оцінкою ВРП.

108. Окремо Велика Палата Верховного Суду враховує і те, що Апеляційна палата ВАКС, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді ВАКС ОСОБА_1. від 24 листопада 2023 року щодо застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ухвалі від 17 січня 2024 року, зокрема, розглядаючи доводи сторони захисту щодо незаконності формулювання слідчим суддею обов`язку утриматися від спілкування в частині з «іншими свідками у кримінальному провадженні, визначеними слідчим (детективом) чи прокурором» [невизначеним колом осіб] вважала їх безпідставними, висновуючи, що можливість покладення обов`язку утримуватися від спілкування з будь-якою особою передбачена статтею 194 КПК України. Ці судові рішення прийнято в межах того ж кримінального провадження, у якому постановлена й ухвала від 11 липня 2024 року, яка є предметом дисциплінарного провадження щодо судді ОСОБА_1 , та щодо тієї ж особи підозрюваного.

109. Реагуючи на доводи ОСОБА_1 про неврахування ВРП попередньої протилежної практики Дисциплінарних палат з аналогічних дисциплінарних скарг поданих ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_4 , Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що ВРП правильно трактувала обставини скарг, адвоката ОСОБА_4 від 5 серпня 2024 року, від 30 січня 2024 року та скарги ОСОБА_6 від 6 лютого 2025 року як нетотожні, оскільки вони дійсно стосуються різних строків покладення обов`язків на підозрюваного, а ухвала від 11 липня 2024 року не була предметом перевірки дисциплінарного органу за скаргами від 30 січня 2024 року та від 6 лютого 2025 року, за якими ВРП відмовила у відкритті дисциплінарних справ. Однак у всіх цих скаргах йдеться про те, що суддя ОСОБА_1 не конкретизував коло осіб щодо яких встановлено заборону на утримання від спілкування.

110. На обґрунтування скарги, поданої 5 серпня 2024 року, адвокат ОСОБА_4 зазначила, що слідчий суддя ВАКС ОСОБА_1. розглянув клопотання прокурора САП про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії обов`язків, покладених на нього у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні № 52023000000000358, та за результатами розгляду цього клопотання постановив ухвалу від 11 липня 2024 року, якою, зокрема, продовжив підозрюваному ОСОБА_6 до 11 вересня 2024 року строк дії обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України.

111. За доводами скарги, слідчий суддя ОСОБА_1., постановляючи ухвалу від 11 липня 2024 року, вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки поклав на ОСОБА_6 неконкретизований процесуальний обов`язок, установив для підозрюваного заборону на спілкування з необмеженим та конкретно не визначеним колом осіб, чим унеможливив належну реалізацію права підозрюваного на захист.

112. За результатом розгляду цієї дисциплінарної скарги Перша Дисциплінарна палата ВРП рішенням від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15-25 притягнула суддю ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а ВРП рішенням від 16 вересня 2025 року № 1947/0/15-25 указане рішення залишила без змін.

113. На обґрунтування скарги, поданої 30 січня 2024 року, адвокат ОСОБА_4 зазначила, що слідчий суддя ВАКС ОСОБА_1. розглянув клопотання прокурора САП та за результатами розгляду цього клопотання постановив ухвалу від 18 січня 2024 року, якою, зокрема, зобов`язав ОСОБА_6 утримуватися від спілкування з підозрюваною ОСОБА_11 , свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , а також будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, слідчого судді, суду.

114. На переконання скаржника, слідчий суддя ОСОБА_1. фактично встановив підозрюваному заборону на спілкування з необмеженим колом та конкретно не визначеним колом осіб, поклавши на підозрюваного неконкретизований, новий обов`язок.

115. За результатом попередньої перевірки цієї дисциплінарної скарги член Третьої Дисциплінарної палати ВРП ОСОБА_19. склав висновок від 15 лютого 2024 року, яким запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної скарги стосовно судді ВАКС ОСОБА_1 .

116. Такий висновок член Третьої Дисциплінарної палати ВРП мотивував, зокрема, тим, що підозрюваний не обмежений у своєму праві звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу в порядку, передбаченому статтею 201 КПК України, у тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу. Покликання скаржника на невизначеність процесуального обов`язку, що матиме наслідком неможливість захисту прав та інтересів підозрюваного в цілях залучення та поширення інформації серед невизначеного кола осіб щодо обставин кримінального провадження, визнав необґрунтованими. Вважав, що підстави для відкриття дисциплінарної справи відсутні, оскільки доводи скарги фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.

117. Третя Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши висновок від 15 лютого 2024 року, постановила ухвалу від 28 лютого 2024 року № 580/3дп/15-24, якою, зокрема, відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно дій судді ВАКС ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону № 1798-VІІІ - суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

118. На обґрунтування скарги, поданої 6 лютого 2025 року, ОСОБА_6 зазначив, що слідчий суддя ВАКС ОСОБА_1. розглянув клопотання прокурора САП та за результатами розгляду цього клопотання постановив ухвалу від 23 листопада 2023 року, якою, зокрема, делегував детективам та прокурорам виключне право встановлювати коло осіб, з якими йому заборонено спілкування в межах запобіжних заходів, яке КПК України надано виключно суду або слідчому судді.

119. При постановленні ухвали від 18 січня 2024 року про продовження строку дії обов`язків, покладених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, суддя поклав на підозрюваного новий додатковий обов`язок, яким зобов`язав утриматися від спілкування з будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, слідчого судді, суду, чим істотно обмежив конституційні права і свободи скаржника, не конкретизувавши коло таких осіб, вийшов за межі заявленого стороною обвинувачення клопотання та не навів мотивів свого рішення.

120. За результатом попередньої перевірки цієї дисциплінарної скарги дисциплінарний інспектор ОСОБА_18 склав висновок від 7 березня 2025 року, яким запропонував відмовити у відкритті дисциплінарної скарги стосовно судді ВАКС ОСОБА_1 при постановленні ухвал від 23 листопада та 7 грудня 2023 року, від 18 січня 2024 року як слідчим суддею у кримінальному провадженні № 52023000000000358.

121. Такий висновок дисциплінарний інспектор мотивував, зокрема тим, що, розглядаючи клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії обов`язків, покладених у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, суддя діяв згідно з вимогами процесуального законодавства України. …> Нормативно визначено право суду обмежувати спілкування з «будь-якою особою», визначивши умови, якими в цьому випадку в ухвалі від 18 січня 2024 року було визначено предмет спілкування - «обставини, викладені у письмовому повідомленні про підозру», окрім інших учасників справи, що відповідає додержанню принципу таємниці відомостей досудового розслідування згідно зі статтею 222 КПК України. Вважав, що підстави для відкриття дисциплінарної справи відсутні, оскільки доводи скарги в цілому зводяться до незгоди із ухваленим суддею рішенням.

122. Друга Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши висновок від 7 березня 2025 року, постановила ухвалу від 26 березня 2025 року № 642/2дп/15-25, якою, зокрема, відмовила у відкритті дисциплінарних справ стосовно дій судді ВАКС ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 45 Закону № 1798-VІІІ - суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

123. Велика Палата Верховного Суду дослідила указані скарги та констатує, що вони стосувалися порушення слідчим суддею ВАКС ОСОБА_1 приписів частини п`ятої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання прокурора про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку дії обов`язків, покладених на нього у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні № 52023000000000358 в контексті формулювання слідчим суддею процесуального обов`язку [неконкретизація кола осіб, щодо яких встановлено заборону на утримання від спілкування].

124. Зміст висновків, складених за результатом попереднього розгляду скарг від 30 січня 2024 року, від 6 лютого 2025 року членом Третьої Дисциплінарної палати ОСОБА_19. від 15 лютого 2024 року та дисциплінарним інспектором ОСОБА_18 від 7 березня 2025 року, свідчить про те, що доповідачі надавали оцінку покликанням заявника скарг стосовно порушення слідчим суддею ОСОБА_1. норм процесуального права в частині встановлення неконкретизованого обов`язку щодо утримання від спілкування підозрюваного з іншими особами, передбаченого положенням статті 194 КПК України, та дійшли висновку про те, що, зокрема, такі доводи дисциплінарних скарг зводяться до незгоди із ухваленим суддею рішенням.

125. Узагальнюючи наведене, слід констатувати, що окреслений підхід дисциплінарного органу до встановлення ознак дисциплінарного проступку судді / складу дисциплінарного проступку у схожих обставинах є неоднаковим. Разом із цим викладене свідчить і про передчасність висновків ВРП.

126. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1798-VIII у випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється ВРП у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

127. Враховуючи наведені обставини, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що під час повторного розгляду скарги ВРП, задля уникнення появи виникнення сумнівів щодо проявів вибірковості, слід надати оцінку, в тому числі, й рішенням, ухваленим за результатами розгляду скарг ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_4, за результатами яких Третя та Друга Дисциплінарні палати ВРП постановили ухвали від 28 лютого 2024 року № 580/3дп/15-24, від 26 березня 2025 року № 642/2дп/15-25 про відмову у відкритті дисциплінарних справ стосовно дій судді ВАКС ОСОБА_1 з урахуванням мотивів цієї постанови.

128. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає, що оцінка дій судді на предмет допущення / недопущення ним порушення закону здійснена виключно з метою встановлення наявності / відсутності вчинення суддею дисциплінарного проступку. Тому висновки в цій справі мають значення для цілей дисциплінарного провадження щодо судді та не можуть тлумачитись як висновки щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді в межах судового розгляду справи у кримінальному провадженні.

129. Зважаючи на викладені вище у цій постанові висновки щодо наявності підстав для скасування спірного рішення відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду не надає оцінку іншим покликанням ОСОБА_1 , викладеним у скарзі, оскільки за правилами частини третьої статті 52 Закону № 1798-VIII скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, зумовлює повторний розгляд ВРП дисциплінарної справи.

130. Підсумовуючи наведене вище, Велика Палата Верховного Суду висновує, що оскаржуване рішення, прийняте ВРП за результатами розгляду скарги судді ОСОБА_1. на рішення Першої Дисциплінарної палати від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15-25, не може вважатися вмотивованим, а тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII. Висновки за результатами розгляду скарги

131. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін. У випадку скасування судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно.

132. На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, а спірне рішення - скасувати. Висновки щодо розподілу судових витрат

133. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

134. Згідно із частиною першою цієї статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

135. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що на користь скаржника підлягають відшкодуванню документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання скарги в розмірі 1 211,20 грн. Керуючись статтями 266, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Вищої ради правосуддя від 16 вересня 2025 року № 1947/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 червня 2025 року № 1325/1дп/15-25 про притягнення судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» скасувати. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00013698) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на відшкодування витрат зі сплати судового збору 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. О. Погрібний Суддя-доповідач О. А. Губська Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко І. А. Воробйова М. М. Гімон А. А. Ємець Л. Ю. Кишакевич В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур Н. М. Мартинюк К. М. Пільков Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець О. В. Ступак І. В. Ткач В. Ю. Уркевич