Постанова 4814 № 539/5160/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/5160/25 Номер провадження 22-ц/814/1839/26Головуючий у 1-й інстанції Гуменюк Г. М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А. І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. при секретарі: Коротун І. В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року, ухвалене суддею Гуменюк Г. М., повний текст рішення складено дата не вказана у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: 10.10.2025 АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» кредитну заборгованість за заявою-договором №3927814-028 про надання споживчого кредиту від 16.02.2024, що в частині тіла кредиту, процентів та комісії станом на 01.05.2025 складає 50 427,75 грн, в тому числі: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 24 609,14 грн; заборгованість по процентам (в т.ч. прострочена) 2,19 грн; заборгованість по комісії (в т.ч. прострочена) 25 816,42 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» понесені позивачем судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.02.2024 між АТ «Таскомбанк» та та ОСОБА_1 укладено заяву-договір №3927814-028 про надання споживчого кредиту. Відповідно до п. 1. розділу 1 «Замовлення банківських послуг» кредитного договору позичальник просив надати кредит на власні потреби в рамках продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: п. п. 1.2.2. загальна сума кредиту: 26 725 грн; п. п. 1.2.6. строк кредиту: 24 місяці; п. п. 1.2.9 проценти за користування кредитом: 0,01% річних; п. п. 1.4. комісія за обслуговування кредиту: 6,9% щомісячно. Відповідно до п.п. 1.11. кредитного договору відповідач просив надати кредит шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п.п. 1.2.2. даного розділу, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України: на власні потреби у сумі 26 725 грн, шляхом перерахування на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк». Відповідно до п. 2.6. кредитного договору відповідач просив надати кредит згідно інформації, наведеної в заяві-договорі, та зобов`язався повертати кредит щомісячно згідно графіку, передбаченого додатку №1 до цієї заяви-договору, що є її невід`ємною частиною. Платежі з повернення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісій за користування ним, оплата вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань позичальника здійснюються у сумах та в терміни, що передбачені графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх послуг, що передбачені в додатку №1 до цієї заяви-договору. Відповідач підтвердив, що дана заява-договір є невід`ємною частиною договору (п. 3.1.4. кредитного договору). Згідно з п. 2.2 кредитного договору відповідач підтверджує, що на момент укладання заяви-договору попередньо ознайомлений з умовами та правилами надання споживчого кредиту, в тому числі з вартістю споживчого кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про загальну вартість споживчого кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та загальними витратами за споживчим кредитом, а також з будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією, надання якої передбачене нормативними документами Національного банку України, які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими цілком згоден. Відповідно до п. 5.3. при несплаті заборгованості за кредитом, за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, а також сум комісій, у встановлений договором термін, банк нараховує, а клієнт сплачує банку штраф у розмірі 300 грн нараховується на сьомий день виходу на прострочку. Відповідно до п. 5.5. кредитного договору при достроковому повному погашенні кредитної заборгованості, клієнт сплачує банку проценти, за обслуговування кредитної заборгованості за фактичну кількість днів користування кредитом у відповідному розрахунковому періоді, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості за поточний розрахунковий період у повному обсязі. Згідно з п. 5.15. кредитного договору заява-договір набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до повного виконання клієнтом і банком своїх зобов`язань за нею. Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою. Отже, позивач свої обов`язки за кредитним договором виконав в повному обсязі. У подальшому відповідач перестав виконувати умови кредитного договору в повній мірі, а саме, перестав сплачувати заборгованість по кредиту, процентах та комісії. Неодноразовими телефонними повідомленнями банку позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак зазначені заходи виявилися безрезультатними. Разом із тим, умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату даного звернення залишається непогашеною. Станом на 01.05.2025 заборгованість за заявою-договором №3927814-028 про надання кредиту від 16.02.2024 становить 50 427,75 грн, в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 24 609,14 грн; заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена) 2,19 грн; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 25 816,42 грн. Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №3927814-028 від 16.02.2024 у розмірі 22 767,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» сплачений судовий збір у розмірі 1093,67 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у кредитному договорі №3927814-028 від 16.02.2024 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачеві та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «Таскомбанк» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитних договорів. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про нікчемність положень кредитних договорів щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту. За таких обставин, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення комісії за кредитним договором №3927814-028 від 16.02.2024 у розмірі 25 816,42 грн необхідно відмовити. Крім того, суд першої інстанції вважав за необхідне сплачені відповідачем кошти згідно із кредитним договором №3927814-028 від 16.02.2024 у розмірі 1844,03 грн, які були спрямовані банком на погашення заборгованість за комісією, у зв`язку із нікчемністю положень договору в цій частині зарахувати на погашення основної заборгованості за кредитом (тіла кредиту). Враховуючи вище наведені вимоги закону та встановленні обставини справи, а також те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за кредитним договором №3927814-028 від 16.02.2024 у розмірі 22 767,30 грн, яка складається з 22 765,11 грн заборгованості по тілу кредиту та 2,19 грн заборгованість по відсоткам. В апеляційній скарзі АТ «Таскомбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить часткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що заява-договір укладений між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» до моменту звернення до суду не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності зазначеного укладеного ним з позивачем заяви-договору, або будь-яких частин заяви-договору. Сторона позивача вважає, що згідно з позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №754/17518/15-ц, №61 17132св18, у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням заяви-договору та виникненням зобов`язання, його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі №355/385/1. Як вбачається із матеріалів справи, розмір заборгованості становить 50 427,75 грн, в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 24 609,14 грн.; заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена) 2,19 грн; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 25 816,42 грн. При укладанні заяви-договору сторони передбачили всі умови договору. У пункті 1.4 заяви-договору сторони узгодили комісію за обслуговування кредиту. Тобто, стороні відповідача було відомо, він погодився, свідомо підписав та добровільно сплачував відповідні кошти згідно даної заборгованості. Після здійсненої перевірки та прийняття кредитором рішення про надання кредиту за заявкою відповідача, заявнику було направлено паспорт споживчого кредиту, посилання на заяву-договір, відповідач ознайомився з правилами, що знаходяться у вільному доступі на офіційному веб-сайті кредитора, з паспортом споживчого кредиту, погодившись з якими підписав паспорт споживчого кредиту та підписав заяву-договір безпосередньо сам. Суд першої інстанції не звернув уваги на відповідні пункти заяви-договору, які визначили наступне: розділ 2. засвідчення та гарантії. Шляхом підписання цієї заяви-договору позичальник: 2.1. підтверджує, що банк надав в письмовій формі та в повному обсягу інформацію, згідно Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування». 2.2. підтверджує, що момент укладання заяви-договору попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами та правилами надання споживчого кредиту, в тому числі вартості споживчого кредиту, його особливостями, перевагами й недоліками, інформацію про загальну вартість споживчого кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та загальними витратами за споживчому кредиту, а також будь яку інформацію, надання якої вимагає законодавство України, в тому числі інформацією, надання якою передбачено нормативними документами Національного Банку України, які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими цілком згодні. Розділ 3. права та обов`язки сторін. 3.1.1. належним чином виконувати всі умови цієї заяви-договору та взяти на себе зобов`язання. Розділ 5. інші умови. 5.7 підписанням та поданням заяви-договору, позичальник підтверджує про те, що він попереднє ознайомлений та у письмовій формі у повному обсягу отримав від банку інформацію, визначену ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування». Отримав від кредитодавця інформацію з дотриманням вимог діючого законодавства, що забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Із змісту наведених пунктів укладеного між сторонами договору видно, що позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією, передбаченою чинним законодавством України на дату укладення договору. Розмір відсотків, комісій за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України . Таким чином, до підписання договору позичальнику була надана вся інформація про умови кредитування, які відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 16.02.2024 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір про надання споживчого кредиту №3927814-028, на наступних умовах: загальна сума кредиту 26 725 грн (п. 1.2.2); проценти за користування кредитом 0,01% річних (п. 1.2.9); строк кредиту 24 міс (п. 1.2.6); комісія за надання кредиту 6,9%, що складає 1725 грн (п. 1.2.3); комісія за обслуговування кредиту 6,9% (п. 1.4). Сума кредиту без комісії за надання кредиту 25 000 грн (п. 1.2.4) (а.с. 6-8). Окрім того, ОСОБА_1 підписав додаток 1 до заяви-договору №3927814-028 від 16.02.2024 (Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит № №3927814-028 від 16.02.2024), відповідно до якого встановлено суму кредиту за договором - 26 725 грн, проценти за користування кредитом - 2,76 грн, комісія за надання кредиту - 1725 грн, за обслуговування кредитної заборгованості - 44 256,72 грн (а.с. 9-10). Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором №3927814-028 від 16.02.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.05.2025 становить 50 427,75 грн, з яких: 24 609,14 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 2,19 грн - заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочені), 25 816,42 грн - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) (а.с. 13-14). При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та здійснював часткове погашення заборгованості. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач всупереч умовам кредитного договору та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму кредиту не повернув, лише здійснював часткову оплату. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за кредитним договором №3927814-028 від 16.02.2024, суд першої інстанції зазначив наступне. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором №3927814-028 від 16.02.2024, станом на 01.05.2025 сума нарахованої комісії становить 27 660,45 грн, сума сплаченої комісії - 1844,03 грн. Заборгованість ОСОБА_1 по комісії (в т.ч. простроченій) становить 25 816,42 грн (а.с. 13-14). У кредитному договорі №3927814-028 від 16.02.2024 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачеві, та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «Таскомбанк» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору. Отже, суд першої інстанції дійшов до висновку про нікчемність положень кредитних договорів щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за кредитним договором №3927814-028 від 16.02.2024 у розмірі 25 816,42 грн необхідно відмовити. Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанова Верховного Суду від 25.12.2024 у справі №501/2018/16-ц). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України). За змістом статті 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в наступній редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування. Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» кредитної заборгованості за заявою-договором №3927814-028 про надання споживчого кредиту від 16.02.2024 станом на 01.05.2025 у розмірі 50 427,75 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 24 609,14 грн; заборгованості по процентам (в т.ч. прострочена) 2,19 грн; заборгованості по комісії (в т.ч. прострочена) 25 816,42 грн. Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно матеріалів справи вбачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що 16.02.2024 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про надання споживчого кредиту №3927814-028. Згідно умов договору загальна сума кредиту - 26 725 грн (п. 1.2.2); проценти за користування кредитом 0,01% річних (п. 1.2.9); строк кредиту - 24 місяці (п. 1.2.6); комісія за надання кредиту - 6,9%, що складає 1725 грн (п. 1.2.3); комісія за обслуговування кредиту - 6,9% (п. 1.4); сума кредиту без комісії за надання кредиту - 25 000 грн (п. 1.2.4) (а.с. 6-8). Також ОСОБА_1 підписав додаток 1 до заяви-договору №3927814-028 від 16.02.2024 (Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит №3927814-028 від 16.02.2024), відповідно до якого встановлено суму кредиту за договором 26 725 грн, проценти за користування кредитом 2,76 грн, комісія за надання кредиту 1725 грн, за обслуговування кредитної заборгованості 44 256,72 грн (а.с. 9-10). Відповідач ОСОБА_1 допустив неналежне виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №3927814-028 від 16.02.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.05.2025 становить 50 427,75 грн, з яких: 24 609,14 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 2,19 грн - заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочені), 25 816,42 грн - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) (а.с. 13-14). 11.06.2025 АТ «Таскомбанк» направило повідомлення-вимогу відповідачу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії (а.с. 22). З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за заявою-договором про надання споживчого кредиту №3927814-028 від 16.04.2024 в сумі 22 767,30 грн, з яких 22 765,11 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2,19 грн - заборгованість за процентами. Відповідно до прохальної частини позову, АТ «Таскомбанк» просить суд стягнути з відповідача також і заборгованість зі сплати комісії у розмірі 25 816,42 грн. Згідно п. 1.4. договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) 6,9% щомісячно, що складає 1844,03 грн. Сума комісії фіксована (незмінна), застосовується на весь строк кредиту, нараховується щомісячно, в перший робочий день розрахункового періоду на загальну суму кредиту, сплачується щомісячно протягом строку дії кредиту. Розрахунок суми/розміру комісії на надання кредиту залежить від загальної суми кредиту за цією заявою-договором. Умовами договору не передбачено, за які саме послуги має сплачуватися вказана комісія. Згідно правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі №755/11648/15-ц, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер як споживчого, відтак, і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19. Разом з тим, відповідно до частин першої-другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем визначена комісія у розмірі 25 816,42 грн. Які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, у договорі не зазначено. Посилання на те, що комісія надається за надання кредиту, є загальним та не уточнює саме вид наданих послуг. Наявні у матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які позивачем встановлена комісія. Зазначене вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що вказані умови кредитного договору є несправедливими. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, тобто умови кредитного договору в частині розміру комісії за обслуговування кредиту є несправедливими. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 25 816,42 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачу установлено щомісячну комісію за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, стороною позивача доведено не було. Таким чином пункти кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію (плату за обслуговування кредиту) щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Відтак ,частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована комісія на загальну суму 25 816,42 грн не підлягає стягненню з відповідача. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахована комісія на загальну суму 25 816,42 грн не підлягає стягненню з відповідача Доводи та вимоги апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права. Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним у справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58). Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 квітня 2026 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов