Постанова 4818 № 638/10304/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 31 березня 2026 року м. Харків справа № 638/10304/25 провадження № 22-ц/818/1007/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Тичкової О.Ю., суддів колегії Маміної О.В., Мальованого Ю.М. за участі секретаря судового засідання Риндіч О.Б. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк», на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 01 вересня 2025 року в складі судді Штих Т.В., - ВСТАНОВИВ: В червні 2025 року, АТ «Таскомбанк» ( надалі Банк) звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором № 002/9597552-SP від 04.03.2021 року у розмірі 111 796,95 грн та понесені судові витрати. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 04.03.2021 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано Заяву № 198145 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank»,відповідно до умов якого відповідачу надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, а саме надані кредитні кошти в сумі 50000,00 грн., з процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних зі строком користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією, цільове призначення кредиту на споживчі потреби. Підписавши зазначену заяву, відповідач підтвердив, що приймає (акцептує) всі умови публічної пропозиції (оферти) АТ «Таскомбанк на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка розміщена разом з додатками, в т. ч., але не виключно, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту на сайті банку, і з якою вона ознайомлена, повністю згідна, зміст розуміє, положень якої зобов`язалася неухильно дотримуватися. Відповідач має поточний рахунок НОМЕР_1 , який відкритий до заяви № 198145 з номером кредитного договору № 002/9597552-SP. Відповідачу надано послугу кредитування рахунку та надані кредитні кошти, однак остання не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 26.05.2025 року становить 111 796,95 грн та складається з: заборгованості по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) у розмірі 49 557,46 грн, заборгованості за процентами (в т. ч. простроченими) у розмірі 62 239,49 грн. Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Харкова від 01 вересня 2025 року в задоволені позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено (не надано виписки за картковими рахунками) факт перерахування грошових коштів на рахунок відповідача (факт укладення договору кредиту) та наявність заборгованості на момент звернення до суду з позовом, у зв`язку з чим позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають. Не погодившись з рішенням Акціонерне товариство «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та помилково вважав, що позивачем не доведено факту укладання кредитного договору. Відповідач з 04.03.2021 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви №198145 з номером Кредитного договору №002/11514509-SP від 04.03.2021 року. Позичальнику було надано було надано послугу Кредитування рахунку та встановлено кредитний ліміт в межах максимальної суми загального кредитування, що складає 100 000 грн, а саме надані кредитні кошти в сумі 50 000,00 грн. Процентна ставка складає за кредитним лімітом- 0,01%, строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією за цільовим призначенням. Станом на 26.05.2025 заборгованість Відповідача перед Банком за договором №002/11514509-SP від 04.03.2021 складає 111 796,95 (кредитна заборгованість), заборгованість по тілу кредиту складає 49557,46 грн заборгованість по процентам складає 62239,49 грн, що підтверджує наданий розрахунок заборгованості по кредитному договору. Апелянт зауважує на те, що відповідач була ознайомлена з умовами та правилами та погодилась зі змістом Анкети заяви, щодо приєднання до Публічної пропозиції, умовами повернення кредитних коштів, та повністю з ними погодився. Своїм підписом він підтвердив, факт про надання йому повної інформації про умови кредитування та вчинив дії на отримання кредитних коштів, фактично їх отримавши, а також здійснювати погашення кредитної заборгованості на погоджених сторонами умовами протягом тривалого періоду, а волевиявлення сторонами на укладення і підписання договору були вільними. Крім того апелянт наголошуєш що ним до позовною заяви дійсно не було долучено виписки по рахунку позичальника, проте це відбулось через збій системи. Разом з тим звертає увагу на те що дані виписки були відправлені відповідачу разом з позовною заявою що підтверджується описом вкладення до конверту. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.03.2021 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву № 198145 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачі платіжної картки, надання банківських послуг, фінансових та інших послуг в межах проєкту «SPORTBANK» (надалі публічна пропозиція) Згідно з п. 1 Заяви №198145 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» Відповідач просив надати банківські та фінансові послуги, зокрема: відкрити поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 (а.с. 62). До матеріалів справи додано довідку зі змісту якої вбачається що ОСОБА_1 з 04.03.2021 є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви №198145 з номером Кредитного договору №002/9597552-SP від 04.03.2021 картка № НОМЕР_2 відкритого АТ «Таскомбанк». (а.с.59) До матеріалів справи також надано Публічну пропозицію (оферту) затвердженою рішенням правління АТ «Таскомбанк» протоколом №48-8 від 24 листопада 2021 року (а.с.68-71), Тарифи картки «SPORTBANK» (а.с.75-76). З розрахунку заборгованості по кредитному договору №002/9597552-SP від 04.03.2021, укладеному з позичальником ОСОБА_2 вбачається, що станом на 04.03.2021 за позичальником рахується заборгованість по тілу кредиту у розмірі 49557,46 грн, заборгованість по відсотках у розмірі 62239,49 грн, загальна заборгованість становить 111796,95 грн (а.с.72-73). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Таскомбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. За змістом статті 1056-1ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах. У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: « З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником » . Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Із наданих позивачем доказів тільки Анкета-заява містить підпис відповідача. Проте зазначена анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, та інших істотних умов. Крім того, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято Банком за заявою відповідача, доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. За відсутності доказів про розмір наданого кредиту колегія суддів позбавлена законної можливості зробити висновок про належність, достовірність та достатність розрахунку позову, який є одностороннім документом позивача та не був погоджений з відповідачем. У матеріалах справи міститься Публічна пропозиція (оферта), та тарифи картки sportbank в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань, які мають бути підписані споживачем. (а.с . 68-71, 75-76) зворот). Однак всупереч визначеного у ст. ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов`язку позивач не надав до суду належних і допустимих доказів про те, що вказані документи були підписані відповідачем, а наведені з цього приводу доводи скарги належними і допустимими доказами також не підтверджені. Отже відсутні підстави вважати, що надані позивачем публічна пропозиція (оферта) та тарифи картки sportbank за відсутності доказів, що відповідач з ними ознайомився при підписанні Анкети-заяви є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені. Доводи скарги щодо нерелевантності цієї правової позиції є безпідставними виходячи з наведених вище мотивів. Наданий позивачем розрахунок заборгованості без його узгодження з іншою стороною є одностороннім документом, у справі відсутні докази, що цей розрахунок ґрунтується на реальних банківських операціях відповідача, тому є безпідставним посилання апелянта на відсутність заперечень відповідача проти цього розрахунку, як доказ його належності та допустимості. Такий стандарт доказування є доречним лише у разі доведеності бухгалтерських даних про отримання відповідачем кредитних коштів, які позивач використовував у своєму розрахунку, а таких доказів позивач всупереч свого процесуального обов`язку вчасно до суду не надав. Колегія суддів також відхиляє доводи скарги про доведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів, а також факту отримання ним кредитної картки та її активування. Відповідно до змісту норми ст. 83 ЦПК України усі докази позивач має надавати вчасно до суду першої інстанції. У скарзі не наведені поважні причини, з яких позивач не зміг вчасно надати до суду першої інстанції ті документи, які позивач вперше надав до суду в якості додатку до апеляційної скарги, а саме: виписка по особового рахунку кредитного договору № 002/9597552-SP в період з 04.03.2021 по 25.05.2025 року. (а.с. 72-80). Нормою частини 7 статті 81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Частинами другою, третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Разом з апеляційною скаргою позивачем було також долучено виписку по особовому рахунку кредитного договору № 002/9597552-SP від 04.03.2021 року, та зазначає що такий доказ позивачем не було подано до суду першої інстанції оскільки підчас надсилання позовної заяви через систему «Електронний суд» сталася технічна помилка та документ не під єднався до позовної заяви. Водночас згідно матеріалів справи ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 червня 2025 року справа за позовом АТ «Таскомбанк» була прийнята та призначена до розгляду у судове засідання на 02.07.2025 року, проте матеріали справи не містять доказів того що судом першої інстанції було здійснено належне повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи, зокрема матеріали справи не містять ані довідок про доставку судової повістки до електронного кабінету позивача ані зворотних поштових повідомлень з відміткою про вручення такої повістки або з відміткою про повернення повідомлення за відсутності адресата. Надалі судове засідання неодноразово відкладалось у зв`язку із неявкою учасників процесу та було перенесено спочатку на 19.08.2025 року а потім на 01.09.2025 року, проте в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача на відповідні дати судових засідань. Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. В позовній заяві міститься клопотання позивача щодо розгляду справи за їх відсутності, проте враховуючи вимоги чинного законодавства та усталену судову практику варто зазначити що подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності не виключає необхідності повідомляти його про дату, час і місце судового засідання. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові Верховного суду від 08 квітня 2020 року по справі 360/375/18. Питання прийняття доказу та оцінки його належності і допустимості належить до дискреції суду, який повинен врахувати причини пропуску строку, значення доказу для справи та дотримання балансу процесуальних прав сторін. Додана до апеляційної скарги виписка безпосередньо стосується предмета доказування у справі, отримана у встановленому законом порядку та не суперечить вимогам належності і допустимості доказів. Враховуючи розгляд судом справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, судова колегія вважає, що заявлене апелянтом клопотання про долучення виписки з особового рахунку кредитного договору № 002/9597552-SP в період з 04.03.2021 по 25.05.2025 року. (а.с. 72-80) підлягає задоволенню. Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24). За змістом Виписки про рух коштів по рахунку відповідача, останній систематично користувався кредитними коштами, залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 49557,46 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки Банком також нараховувались проценти за кредитом та на їх погашення списано 53440,50 грн. Відповідач неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені укладеним між сторонами договором, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. Тому колегія суддів приходить до висновку щодо зарахування протиправно списаних Банком на погашення відсотків коштів в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту. Отже, враховуючи що сплачена відповідачем сума є значно більшою ніж тіло кредиту, яке позивач вказує у позові, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 002/9597552-SP від 04.03.2021 року відсутня, оскільки відповідачем повернуті фактично отримані кошти в повному розмірі. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п.2,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні, у задоволенні позовних вимог належить відмовити з підстав викладених у цій постанові. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Харкова від 01 вересня 2025 року змінити. Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Ю.М. Мальований