Постанова 4824 № 366/2358/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 366/2358/24 номер провадження: 22-ц/824/5839/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., за участю секретаря - Габунії М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року у складі судді Гончарука О.П., у справі за позовом Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області звернувся до суду із позовом доОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Позовна заява мотивована тим, що протоколом про адміністративне правопорушення №015469 від 09 грудня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 , 09 грудня 2023 року о 13 год 00 хв. на річці Тетерів в районі села Горностайпіль Вишгородського району Київської області, порушив правила рибальства, а саме, проводив вилов риби з криги зимовою вудкою оснащеною гачком, в місці де забороняється будь-яке рибальство та виловив рибу: окунь звичайний 85 штук, чим наніс збитки рибному господарству України на суму 268 770 грн 00 коп. Вказував, що своїми діями ОСОБА_1 порушив ст.63 Закону України «Про тваринний світ» та п.3 розділу ІІ Правил любительського і спортивного рибальства, п.п.1 п.3 розділу І додатку до цих правил, тобто здійснив правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.3 ст.85 КУпАП. Відповідно до п.п.1 п.3 додатку 3 до Правил любительського і спортивного рибальства забороняється добування (вилов) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) річкових басейнів: у Київському водосховищі перед гирлом річки Тетерів на ділянці, обмеженій лінією, що йде від південної межі села Страхолісся, північної межі о. Хільча до північної межі села Сухолуччя та річкою Тетерів до західної адміністративної межі села Богдани. Це, в свою чергу, є порушенням ч.3 ст.85 КУпАП, відповідно до якої порушення правил рибальства тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Також 09 грудня 2023 року на місці вчинення правопорушення була винесена постанова №015469, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн 00 коп. Згідно з розрахунком матеріальної шкоди ОСОБА_1 нанесено збитків рибному господарству України на суму 268 770 грн 00 коп. Розмір шкоди, заподіяної особами незаконним (з порушенням правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, визначено відповідно до такс, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2023 року №1042 «Про затвердження таке для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного видобування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів». Зі змісту п.п.1 п.2 розділу III Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 вересня 2022 року за №700, слідує, що одним з обов`язків рибалок є дотримуватися вимог цих Правил та інших вимог законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних біоресурсів. Відповідно до п.3 розділу ІІ Правил любительського і спортивного рибальства, визначені місця та строки заборон добування (вилову) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) визначених додатком 3 до цих Правил. Згідно з п.п.1 п.3 додатку 3 до Правил любительського і спортивного рибальства, забороняється добування (вилов) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) річкових басейнів: у Київському водосховищі перед гирлом річки Тетерів на ділянці, обмеженій лінією, що йде від південної межі села Страхолісся, північної межі о.Хільча до північної межі села Сухолуччя та річкою Тетерів до західної адміністративної межі села Богдани. Відповідно до ст.63 Закону України «Про тваринний світ» порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в порушенні правил використання об`єктів тваринного світу; незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об`єктів тваринного світу. Постанова №015469 по справі про адміністративне правопорушення не оскаржувалася. Відповідно до інформації Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм від 06 червня 2024 року №3-8.3-9/3437-24 на даний час шкода в сумі 268 770 грн 00 коп. ОСОБА_1 не відшкодована. З урахуванням наведеного, керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області просив стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області 268 770 грн 00 коп. шкоди, заподіяної рибному господарству України. Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року позов керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області 268 770 грн 00 коп. шкоди, заподіяної рибному господарству України порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 здійснив незаконний вилов риби у забороненому для рибальства місці на річці Тетерів поблизу села Горностайпіль Вишгородського району Київської області, чим заподіяв рибному господарству України шкоду на суму 268 770 грн 00 коп. Зазначені обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, яка відповідачем не оскаржувалась, а також розрахунком заподіяних збитків. Відповідач, у свою чергу, не надав належних і допустимих доказів, які б спростовували факт правопорушення, його вину або визначений розмір шкоди. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 коштів за риболовлю в забороненому для цього місці, оскільки це не відповідає дійсності, так як 09 грудня 2023 року він ловив рибу за межами забороненої зони, доказом чого є схема, яку він надав до апеляційної скарги. У суді першої інстанції він не мав можливості надати це доказ, тому що на час розгляду справи не мав даної схеми. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення №015469 від 09 грудня 2023 року він вимушений був підписати під психологічним та фактично фізичним тиском з боку інспекторів (їх було біля 10 чоловік). При цьому він знаходився біля свого автомобіля, який теж знаходився за межами забороненої для ловлі риби зони, патруль без його згоди відчинив його рибальську скриньку і перекинув з нього весь його зміст, все це супроводжувалось нецензурною лайкою на його адресу. Зазначає, що він ловив рибу у незабороненому місці і незабороненим способом, вага спійманої риби не перевищувала норми вилову (3 кг). Він давно проживає (фактично) в Вишгородському (колишньому Іванківському) районі Київської області, дуже любить риболовлю, особливо зимню, і в місцевості, де ловив - за межами забороненої зони, приїжджають ловити рибу вся Київська та Житомирська області, і всі рибалки, в тому числі і він, знають де можна ловити рибу, а де заборонено. Вважає, що у зв`язку з порушенням правил складання протоколу та постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.85 КУпАП від 09 грудня 2023 року вказані документи не можуть слугувати доказами вини в ловлі риби в незаконному місці. Посилається на тяжкий стан свого здоров`я, аналогічний тяжкий стан здоров`я його дружини (інвалід 2-ї групи, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, хвора на онкологічне захворювання), тому розмір збитків, які він повинен виплатити за рішенням від 14 жовтня 2025 року для нього та його сім`ї, є нездоланним. Вишгородська окружна прокуратура подала письмові пояснення, в яких посилається на те, що апеляційна скарга є безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення, а рішення суду є законним, ухваленим при повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи. Вказує, що скаржником додано до апеляційної скарги «схему забороненої для риболовлі зони» з рукописним підписом, датою, написом російською мовою «здесь я ловил рибу» та «схема составлена мною лично верна». Із зазначеної схеми неможливо встановити дійсні обставини справи. Наявна у даній схемі інформація не підтверджується іншими доказами, не має точних координат зображеної місцевості. З урахуванням викладеного вищезазначена схема є недостовірним доказом та не може бути прийнята судом як доказ. Зазначає, що з доводів апеляційної скарги не вбачається належного обґрунтування порушень складання протоколу про адміністративне правопорушення №015469 від 09 грудня 2023 року, постанови по справі про адміністративне правопорушення Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у місті Києві та Київській області №015469 від 09 грудня 2023 року. Законність складання протоколу про адміністративне правопорушення №015469 від 09 грудня 2023 року, постанови по справі про адміністративне правопорушення Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у місті Києві та Київській області взагалі не є предметом розгляду даної справи. Зазначені документи були досліджені судом першої інстанції як докази та їм було надано належну оцінку. В свою чергу, в прохальній частині апеляційної скарги відповідач просить скасувати саме рішення Іванківського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року у справі №366/2358/24. Таким чином вважає, що доводи відповідача про недопустимість доказів не заслуговують на увагу через необґрунтованість. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, враховуючи подані прокурором письмові пояснення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 015469 від 09 грудня 2023 року, складеного головним державним інспектором відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Литовченком В.М., 09 грудня 2023 року о 13 год 00 хв. на річці Тетерів в районі села Горностайпіль Вишгородського району Київської області ОСОБА_1 порушив правила рибальства, а саме, проводив вилов риби з криги зимовою вудкою оснащеною гачком, в місці де забороняється будь-яке рибальство та виловив рибу: окунь звичайний 85 штук, чим наніс збитки рибному господарству України на суму 268 770 грн 00 коп. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» та п.3 розділу ІІ Правил любительського і спортивного рибальства, п.п.1 п.3 розділу І додатку до цих правил, тобто здійснив правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.3 ст.85 КУпАП. Згідно з розрахунком матеріальної шкоди до протоколу за №015469 від 09 грудня 2023 року та такси для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів у рибногосподарських водних об`єктах (їх частинах) України (крім континентального шельфу України), виключно (морської) економічної зони України), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2023 року за №1042, загальна сума заподіяної ОСОБА_1 шкоди склала 268 770 грн 00 коп. Постановою №015469 від 09 грудня 2023 року головним державним інспектором Київського рибоохоронного патруля Литовченком В.М. за результатами розгляду уповноваженої службовою особою у справі про адміністративне правопорушення накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн 00 коп. Копію вказаної постанови того ж дня вручено ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис у постанові. Відповідно до листа Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на адресу Вишгородської окружної прокуратури діями відповідача шкоду заподіяно на річці Тетерів в районі села Горноспайпіль Вишгородського району Київської області, збитки завдано державі в особі органів місцевого самоврядування вказаної області. Агентство не заперечує щодо подання прокурором позову. Згідно з листом заступника селищного голови Іванківської селищної ради від 11 червня 2024 року за №06-31-1701 Іванківська селищна рада не заперечує проти пред`явлення позовної заяви Вишгородською окружною прокуратурою до суду в інтересах держави в особі Іванківської селищної ради, про стягнення з відповідача збитків в сумі 268 770 грн 00 коп., завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища. Згідно зі ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. У відповідності до ст.66 Конституції України - кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки. Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про тваринний світ», риби в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі належать до об`єктів тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону. Згідно зі ст.34 Закону України «Про тваринний світ», користувачі об`єктами тваринного світу в установленому законодавством порядку зобов`язані додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків використання об`єктів тваринного світу; використовувати тваринний світ у способи, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати. Статтею 10 Закону України «Про тваринний світ» передбачено, що громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу. Відповідно до вимог ч.1 ст.63 Закону України «Про тваринний світ», порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону. За змістом ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. У відповідності до приписів ст.40 КУпАП відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Так, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як,- неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди. Питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого і держави. Суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Схожий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження№ 12-199гс18). Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). За загальними правилами доказування, визначеними ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України). За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Як правильно встановив суд першої інстанції, згідно з постановою № 015469 від 09 грудня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.85 КУпАП. При цьому матеріали справи не містять доказів оскарження чи скасування зазначеної постанови, а отже вона є чинною та підлягає врахуванню при вирішенні спору. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд при ухваленні рішення обґрунтовано виходив із того, що факт вчинення відповідачем порушення правил рибальства є встановленим, а його доводи спрямовані фактично на переоцінку обставин, які не були ним належним чином спростовані у встановленому законом порядку. Відповідно до абз.1 п.1 розділу IV Правил любительського рибальства, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 2034 від 24 листопада 2023 року, забороняється добування (вилов) такими знаряддями лову: 1) сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів. Згідно з пунктом 2 розділу III Правил любительського рибальства, в редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 2034 від 24 листопада 2023 року, обов`язки рибалок: 1) дотримуватися вимог цих Правил, та інших вимог законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних біоресурсів; 2) виконувати законні вимоги посадових осіб органів рибоохорони та інших уповноважених органів державної влади, пред`являти їм знаряддя лову, добуті (виловлені) водні біоресурси та документи, що посвідчують особу, в тому числі документи з мобільного застосунку з електронними документами, та даними про людину з реєстрів, а також відповідні дозвільні документи (у разі їх наявності). Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач, у порушення правил рибальства, проводив вилов риби з криги зимовою вудкою, в місці де забороняється будь-яке рибальство та виловив рибу: окунь звичайний 85 штук, чим спричинив шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, яка підлягає стягненню з нього на користь територіальної громади. Згідно з вимогами ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ч.4 ст.22 ЦК України на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах право обрання способу відшкодування заподіяної шкоди належить саме потерпілій особі, в інтересах якої заявлено позов. Норми цивільного законодавства передбачають можливість відшкодування шкоди як у натурі, так і шляхом стягнення збитків у повному обсязі, однак вибір належного способу захисту порушеного права здійснюється саме особою, якій такої шкоди завдано, з урахуванням характеру правопорушення, обсягу завданих збитків та реальної можливості відновлення порушеного права. У даній справі прокурор, діючи в інтересах держави, чітко визначив спосіб захисту як стягнення грошового еквівалента шкоди, заподіяної незаконним виловом водних біоресурсів, що відповідає вимогам закону, характеру спірних правовідносин та спрямоване на повне відновлення майнових інтересів держави. З огляду на встановлені у справі обставини, належність і достатність поданих доказів, а також відсутність з боку відповідача переконливих доводів і доказів, які б спростовували факт правопорушення, наявність шкоди, її розмір та причинний зв`язок між протиправними діями і заподіяними збитками, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову. Відтак суд першої інстанції правильно виснував, що вимоги прокурора про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, є законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про здійснення вилову відповідачем за межами забороненої зони, підписання ним протоколу під тиском та відсутність порушення правил рибальства, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Зазначені твердження відповідача спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення № 015469 від 09 грудня 2023 року та постановою №015469 від 09 грудня 2023 року, якими зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 порушення правил рибальства у забороненому місці. Наведені протокол та постанова відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувалися, не скасовані та є чинними. Долучена відповідачем до апеляційної скарги схема, яка складена ним особисто, не є належним і достатнім доказом на спростування встановлених у справі обставин, а доводи про застосування до нього тиску жодними доказами не підтверджені, оскільки у справі відсутні докази його звернення зі скаргами до компетентних органів з цього приводу. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують. Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 14 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 квітня 2026 року. Головуючий Судді: