Постанова 4824 № 752/19018/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 752/19018/25 провадження № 33/824/1402/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року в складі судді Коваль В. О., у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 Кодексу. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. 22.12.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Також просить поновити процесуальний строк на звернення до суду із апеляційною скаргою, посилаючись на ті підстави, що ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні, про зміст оскаржуваного судового рішення дізнався з день її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 10.12.2025. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Причини пропуску строку оскарження судового рішення є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні, матеріали справи не містять доказів направлення та вручення йому копії оскаржуваної постанови, а також, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова суду першої інстанції надіслана судом 08.12.2025, зареєстрована 09.12.2025, забезпечено надання загального доступу: 10.12.2025, наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять факту керування транспортним засобом. Відеозапис з нагрудних камер не містить доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Skoda Oktavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , а також даних про те, що він був зупинений працівниками поліції. Знаходження особи в транспортному засобі, який не є в стані руху, не може бути доказом на підтвердження факту керування транспортним засобом. Зазначає, що поліцейськими неправильно зазначено ні місце складання протоколу, ні місце нібито вчинення правопорушення - м. Київ, вул. Бойчука,

45. При цьому, вул. Михайла Бойчука, 45 знаходиться в іншому місці та зовсім на іншій дорозі, і в Печерському районі, а не в Голосіївському, як вказано в протоколі. Отже, протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції №1376, в той час як визначення місця вчинення правопорушення є важливою гарантією того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомлена зі змістом обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення та має можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. З матеріалів справи не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо ознак сп`яніння зазначає, що будь-який огляд поліцейським для встановлення зазначених у протоколі ознак сп`яніння ОСОБА_1 не проводився, працівник поліції взагалі візуально не оглядав його зіниці на предмет реагування таких на світло. Вказана в протоколі та направленні ознака наркотичного сп`яніння як «неприродна блідість обличчя» не підтверджується відеозаписом, оскільки обличчя засмагле і не може бути апріорі блідим. Таким чином, дані, які занесені до направлення та протоколу, є надуманими та недостовірними. За наведених обставин, зазначення працівниками поліції у протоколі ознак наркотичного сп`яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності в ОСОБА_1 вказаних у протоколі ознак наркотичного сп`яніння, при цьому, візуальний огляд зовсім не проводився. Також зазначає, що ОСОБА_1 не було роз`яснено, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння фактично несе аналогічні наслідки, що й об`єктивна сторона даного правопорушення, яка полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані сп`яніння. З відеозапису вбачається, що працівник поліції фактично спонукав ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, хоча останній погодився пройти такий огляд та неодноразово підводив, наполягаючи до того, щоб він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Підходячи вкотре до транспортного засобу, поліцейський діяв не з метою виявлення ознак сп`яніння, дотримуючись норм чинного законодавства, та у разі їх наявності направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, а щоб водій під будь-яким приводом відмовився від проходження огляду у медичному закладі. Таким чином, складаючи протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 працівник поліції вніс до нього дані, які не відповідають дійсності, зокрема про наявність в останнього ознак наркотичного сп`яніння та вчинення дій, направлених на встановлення таких ознак, відмова від проходження огляду, яка фактично була спровокована, що безпосередньо вказує на те, що формальне посилання на відмову ОСОБА_1 від такого огляду не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо процесуальних порушень зазначає, що ОСОБА_1 не отримував жодних судових сповіщень ані через офіційний мобільний застосунок «Дія», ані засобами поштового зв`язку, ані через будь-які інші засоби електронного зв`язку. Таким чином, скаржника було фактично позбавлено можливості реалізувати свої процесуальні права, надати пояснення та забезпечити належний захист своїх інтересів у суді. Таким чином, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про винесену постанову та не знав про її існування, незважаючи на те, що самостійно цікавився перебігом справи, приїздив до суду, де отримував відповідь, що чекайте повістки, та виявляв готовність взяти участь у її розгляді. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Хлівний Я.М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП. Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягають з`ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, з системного аналізу вказаних норм права вбачається, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи, 1.07.2025 о 17:17 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398468, за змістом якого 21.07.2025, м. Київ, вул. Бойчука, 45, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року, ЕНА 4361770 від 26.03.2025, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Також, 21.07.2025 о 17:45 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398496, за змістом якого водій ОСОБА_1 21.07.2025 о 17:30, м. Київ, вул. Бойчука, 45, керував транспортним засобом Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядком відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху , за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об`єднано в одне провадження з провадження стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 125 КУпАП. Відповідно до наданого відеозапису, який було досліджено судом, зупинка вказаного транспортного засобу відбулась на блокпості, який розташований на з`їзді з вул. Бойчука на вул. Саперно-Слобідську, на ділянці дороги, яка відноситься до Голосіївського району м. Києва. Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю. Відповідно п. 5-7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, а саме: запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування; встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів; перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Пунктами 3,4 ч. 15 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 передбачено, що патрулям на території, де встановлено особливий режим, в установленому законодавством порядку надано право перевіряти в осіб документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти до органів або підрозділів Національної поліції для встановлення особи; у разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які перевозяться зазначеними особами; тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про безпідставну зупинку транспортного засобу, враховуючи те, що така зупинка відбулась на блокпості, є необґрунтованими. Під час встановлення особи та перевірки документів, працівниками поліції було виявлено, що відносно ОСОБА_1 26.03.2025 винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4361770, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Тобто працівниками поліції встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 також не заперечувався факт керування ним транспортним засобом: «Я можу машину в гараж поставити?». Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року за №1452/735 (надалі - Інструкція). Відповідно до ч. 2, ч.3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Пунктом 12 розділу II Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Із системного аналізу положень ст. 266 КУпАП можливо дійти висновку, що законодавець визначив, що з метою фіксації процедури огляду водія на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку є обов`язковим застосуванням інспектором патрульної поліції технічних засобів відеозапису. І тільки у випадку неможливості застосувати технічні засоби відеозапису з метою фіксації події правопорушення, інспектор поліції має вжити заходів, спрямованих на залучення двох свідків. Відповідно до п.7-9 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Використання в закладах охорони здоров`я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Відповідно до п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Відповідно до п. 4 Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. З відеозапису вбачається, що за наслідками спілкування з водієм поліцейський повідомив останньому, що він вбачає у нього ознаки наркотичного сп`яніння : звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість. На питання поліцейського чи вживав він наркотичні засоби та пропозицію поїхати в медичний заклад для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 відповів відмовою : « Тиждень тому, сенс?». Будь-яких порушень законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, провокативної поведінки поліцейських, які тягнуть за собою скасування постанови суду першої інстанції не встановлено. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був обізнаний про перебування даної справи в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва, активно користувався своїми процесуальними правами, заявляючи клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.19), повернення матеріалів справи до Управління патрульної поліції в місті Києві для визначення територіальної підсудності (а.с.29-32), а тому доводи останнього, що він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, надати пояснення та забезпечити належний захист своїх інтересів у суді є необґрунтованими. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і могли б слугувати підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, апеляційна скарга не містить та при розгляді скарги апеляційним судом не встановлено. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 своїх обов`язків не виконав і вимог Правил дорожнього руху не дотримався. З урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому немає законних підстав для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно п. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Г. М. Кирилюк