Постанова Сумський апеляційний суд № 592/7378/25

Справа №592/7378/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Корольова Г. Ю. Номер провадження 33/816/342/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. , за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Шевченка Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Д.С. на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.06.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, - В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.06.2025, водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 29.04.2025 року о 23:54 год в м. Суми, вул. Засумська, 16-Б, керував транспортним засобом Nissan X-Trall н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за згодою ОСОБА_1 за допомогою технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager 6820, що підтверджується тестом №484 від 30.04.2025 року, з позитивним результатом якого - 1,95 проміле водій згоден. Своїми діями водій порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху. Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Д.С. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.06.2025 року та закрити провадження у справі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що з матеріалів справи вбачається, що жодних пояснень та детального опису підстав зупинки транспортного засобу працівники поліції не повідомили. Зазначав, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому огляд військовослужбовців проводитися виключно уповноваженою особою ВСП, яка діє в ЗСУ або командиром військової частини, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, відповідно до порядку, встановленого ч. 2-8 ст. 266-1 КУпАП. Натомість, установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий, а відтак, додані до протоколу докази слід визнати недопустимими, як такі, що отримані з порушенням установленого законом порядку. Стверджував, що оскільки ОСОБА_1 на даний час перебуває на військовій службі у лавах ЗСУ, тобто виконує обов`язки військової служби та є спеціальним суб`єктом, його дії повинні були бути кваліфіковані за спеціальною нормою - ч. 3 ст.172-20 КУпАП, а не загальною. Вказував суду, що виходячи з наявних матеріалів, відеозапис додано неуповноваженою на те особою, тобто не посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром військової частини, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення. За таких обставин наявні у справі відеозаписи слід визнати недопустимим доказом. Також працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про наявність у нього конкретних ознак сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Звертав увагу, що з наявних в матеріалах справи, а саме відео, взагалі не вбачається, що працівник поліції належним чином запропонував ОСОБА_1 огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. Крім того працівники поліції порушили право особи на захист передбачений ст. 59 КУ. Сукупність наведених обставин доводить, що співробітниками поліції не було дотримано встановленого законодавством порядку проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, не було отримано у добровільній формі чіткої згоди з результатами огляду, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим діяння останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказував, що матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 роз`яснено порядок застосування приладу Драгер. Загальна процедура огляду не повідомлена та не роз`яснена. Зазначав, що з матеріалів справи вбачається, що перед продуттям приладу Драгер не здійснювалося відбору проби навколишнього повітря, а прилад був не готовий. Отже, недотримання інструкції з експлуатації приладу призводить до недійсності результатів огляду. Звертав увагу, що примірники акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та чеку Драгера ОСОБА_1 не вручалися, що є порушенням п. 10 Інструкції. Додатково зазначав, що у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме його фабулі, відсутня вказівка на ознаку об`єктивної сторони юридичного складу адміністративного правопорушення - відсутня згода особи з результатами огляду. Стверджував, що відповідно до матеріалів справи працівниками поліції до суду були надані відеозаписи з реєстратора службового автомобіля та нагрудної камери, але посилання на технічні пристрої, за допомогою яких здійснено відеозапис відсутні у протоколі, ідентифікувати відео неможливо. За таких обставин наведені вище відеозаписи не можуть бути належним та допустимим доказом. Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Д.С., який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись. Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №315639 від 30.04.2025 року, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП; - роздруківкою результату тестування на алкоголь за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 6820, згідно якої результат тесту 1,95 проміле ; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу газоаналізатор Alkotest Drager 6820, результат 1,95 проміле, з результатом згоден; - рапортом від 30.04.2025; - відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме як 29.04.2025 близько 23:54 год працівниками поліції був зупинений автомобіль Nissan X-Trall н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , для перевірки документів під час дії комендантської години у м. Суми. В ході спілкування з водієм ОСОБА_1 , працівники поліції виявили у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому було повідомлено. Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, на що він погодився та пройшов огляд на газоаналізаторі Alkotest Drager 6820, результат 1,95 проміле, з вказаним результатом був згоден. Враховуючи викладене, працівниками поліції було повідомлено водію ОСОБА_1 про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.9.а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів. Доводи апелянта про те, що в порушення вимог ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" патрульним поліцейським не було повідомлено підстави для зупинки транспортного засобу, є безпідставними та спростовуються відеозаписами з яких вбачається, що працівником поліції було повідомлено про причину зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 , а саме порушення комендантської години. Твердження апелянта про те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ і складення щодо нього адміністративних матеріалів відбулося під час безпосереднього виконання ним обов`язків військової служби, відповідно його огляд на стан алкогольного сп`яніння повинен був проводитися не в порядку ст. 266 КУпАП, а в порядку ст. 266-1 КУпАП, то апеляційний суд зазначає наступне. За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин. Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів. У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія присутність представника військової служби не обов`язкова. Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 29.04.2025 близько 23:54 в АДРЕСА_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території військової частини. Будь-яких повідомлень про те, що він виконує бойове завдання або прямує на службу чи зі служби, працівникам поліції ОСОБА_1 не висловлював. Крім того захисником не подано належних доказів до апеляційної скарги, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 на території військової частини та/або виконання ним обов`язків військової служби в той час. Таким чином, в даному випадку, співробітниками поліції була дотримана процедура огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , передбачена ст. 266 КУпАП. Є безпідставними посилання захисника про те, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він являється військовослужбовцем, а тому їх слід було кваліфікувати за ч. 3 ст.172-20 КУпАП, яка міститься в главі КУпАП «Військові адміністративні правопорушення», з огляду на таке. Так, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Тобто, відповідно до диспозиції ст. 172-20 КУпАП, об`єктом правопорушення є порядок проходження військової служби, а об`єктивна сторона складу діяння, - складається із вищезазначених самостійних альтернативних діянь. Суб`єктом цього проступку є військовослужбовець. Разом з тим, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає зокрема відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Отже, об`єктом такого правопорушення, окрім іншого, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона, відповідно до диспозиції цієї норми закону, полягає окрім іншого в діях особи (водія), яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, спрямованих на ухилення від проходження у встановленому законом порядку огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння. Суб`єктом проступку є водій транспортного засобу. Аналіз вищенаведених норм закону та встановлених обставин справи приводить до висновку, що ОСОБА_1 під час зупинки поліцейськими перебував в статусі водія транспортного засобу, тобто є суб`єктом правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому його дії працівниками поліції правильно було кваліфіковано за цією нормою закону. Доводи апелянта про недопустимість відеозапису через його долучення неуповноваженою особою, апеляційний суд вважає безпідставними. огляд та документування правопорушення здійснювалися працівниками Національної поліції, а не ВСП у ЗСУ. Повноваження поліцейських щодо відео фіксації та долучення таких записів як доказів регламентовані ст. 251 КУпАП та ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію". Оскільки запис здійснений службовою особою під час виконання повноважень та об`єктивно фіксує обставини події, він є належним та допустимим доказом. Долученими та дослідженими судом докази спростовують доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було оголошено ознаки алкогольного сп`яніння, адже з відеозаписів, які містяться в матеріалах справи, вбачається безсторонньо зафіксовані нагрудними відео реєстраторами інспекторів патрульної поліції обставини події, а саме: встановлення особи водія, перевірка документів, підозра перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, запитання до водія стосовно вжиття ним алкогольних напоїв, його ствердна відповідь та пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Твердження апелянта про те, що працівники поліції належним чином не запропонували ОСОБА_1 огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається з наявного у справі відеозапису, при спілкуванні із ОСОБА_1 поліцейський висловив підозру щодо перебування його в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим водію неодноразово було запропонувано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, однак спочатку ОСОБА_1 ухилявся від відповіді, але через деякий час погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. При цьому водій не виявляв нерозуміння суті пропозиції та в подальшому здійснив видих у мундштук приладу "Alcotest Drager". Жодних ознак примусу або психологічного тиску з боку співробітників поліції судом не встановлено. Факт підписання водієм протоколу про адміністративне правопорушення, чека приладу та акту огляду без будь-яких зауважень щодо процедури підтверджує, що огляд відбувся за його згоди та у встановленому порядку. Доводи апелянта про те, що працівники поліції порушили право особи на захист, оскільки ОСОБА_2 заявляв працівникам поліції клопотання про те, що у даній ситуації йому потрібен адвокат, що було проігноровано працівниками поліції, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений права самостійно залучити захисника, чим не скористався. Доводи захисника про не роз`яснення порядку застосування технічного засобу спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що працівник поліції заздалегідь роз`яснив ОСОБА_1 порядок та підстави проведення огляду, повідомив, що прилад "Alcotest Drager 6820", є сертифікованим, знаходиться на балансі Національної поліції України, пред`явив сертифікат відповідності та здійснив контрольний тест перевірки чистоти. Після отримання всієї необхідної інформації, на пряме запитання поліцейського про готовність пройти огляд на місці зупинки, водій чітко відповів ствердно. Отже, свідома та добровільна згода особи на проходження процедури, висловлена після ознайомлення з дозвільною документацією на прилад, спростовує будь-які твердження про порушення процедурних норм чи приховання інформації від учасника провадження. При цьому, як вбачається з переглянутого відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest-6820» на місці зупинки та виявлення результату огляду на стан алкогольного сп`яніння 1,95 проміле, ОСОБА_1 не висловив жодних зауважень чи сумнівів щодо точності вимірювання. Крім того, у відповідній графі акту огляду на стан алкогольного сп`яніння та чеку з Drager Alcotest-6820 водій власноруч зазначив про свою згоду з результатом тесту та засвідчив це особистим підписом. Отже, процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння була проведена з дотриманням положень КУпАП, а також вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров`я № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Доводи апеляційної скарги щодо не вручення працівниками поліції ОСОБА_1 копії акту огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не спростовують факту вчинення останнім правопорушення та не є обставиною, яка впливає на кваліфікацію його дій. Щодо доводів про відсутність у фабулі протоколу вказівки на згоду особи з результатами огляду, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі зазначаються суть правопорушення та дані, необхідні для вирішення справи. Об`єктивною стороною правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння, що і було чітко відображено у фабулі із зазначенням порушеного пункту 2.9 «а» ПДР. Питання згоди або незгоди водія з результатами огляду є процедурним аспектом, який фіксується у акті огляду на стан сп`яніння. Оскільки вказаний акт є невід`ємним додатком до протоколу, містить запис про згоду ОСОБА_1 з результатом 1,95 ‰ та його підпис, відсутність дублювання цієї інформації безпосередньо у фабулі протоколу не свідчить про неповноту юридичного складу правопорушення та не є підставою для закриття провадження. Доводи апелянта про неможливість ідентифікації технічних засобів відеозапису та відсутність посилань на них у протоколі повністю спростовуються змістом самого протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №315639. Як встановлено судом, у п. 10 протоколу чітко зазначено технічний засіб, за допомогою якого здійснювалася фіксація, із вказівкою його індивідуального номеру АА00454. Це відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та дозволяє однозначно ідентифікувати джерело походження відео доказів. Крім того, переглядом самих відеозаписів встановлено, що вони містять ідентифікаційні дані (дату, час) які повністю збігаються з обставинами, описаними у протоколі, об`єктивно відображають фіксацію адміністративного правопорушення за участю водія ОСОБА_1 , а тому підстав для визнання їх недопустимими доказами через нібито неможливість ідентифікації у суду немає. Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було. Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об`єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, П О С Т А Н О В И В: Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 17.06.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу адвоката Шевченка Д.С. на цю постанову без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.