Постанова Вінницький апеляційний суд № 143/957/25

Справа № 143/957/25 Провадження № 22-ц/801/949/2026 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Сич С. М. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 рокуСправа № 143/957/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 20 лютого 2026 року, ухвалене суддею Сич С.М. в місті Погребище, в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту родинних відносин, встановив: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив встановити, що він перебуває в родинних стосунках з ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що його баба по материній лінії ОСОБА_3 до дня смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала з ОСОБА_2 , який на даний час не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та постійного стороннього догляду. Заявник вважає, що він має право на звільнення із військової служби з підстав, передбачених підпунктом «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військовий службу». Проте, на його неодноразові звернення він отримав відмову, зокрема, у відповіді від 26 березня 2024 року вказано, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи і не потребує стороннього догляду. У відповіді від 30 грудня 2024 року зазначено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, проте між ними не встановлена спорідненість, тобто між ними немає родинних відносин, на підставі документів, поданих ним до ІНФОРМАЦІЯ_3 , і суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю. У відповіді від 17 липня 2025 року також зазначено, що ним не надано підтверджуючих документів факту спорідненості з ОСОБА_2 .. Заявник вказує, що він є єдиною особою, яка може здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 .. Оскільки йому відмовлено у звільненні з військової служби, виникла необхідність у встановленні судом факту, що має юридичне значення, а саме визнання в судовому порядку родинних зв`язків між ними. Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 20 лютого 2026 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його заяву. У скарзі зазначає, що посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 суд не врахував, що обставини є протилежними, як і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22. Судом безпідставно до даних правовідносин застосовано підпункт 14.1.263 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, оскільки ці положення застосовуються для цілей оподаткування. Судом не застосовано до даних відносин рішення Конституційного суду України №5рп/99 у справі №1-8/99 від 03 червня 1999 року, відповідно до якого, виходячи з аналізу п.6 абз.5, він та ОСОБА_2 є членами родини. Відмовляючи у задоволенні заяви суд не застосував принцип «суд знає закони». У поданому на апеляційну скаргу відзиві ІНФОРМАЦІЯ_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судове засідання, призначене на 14 квітня 2026 року, учасники справи не з`явилися. 07 квітня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла заява, в якій представник заінтересованої особи просить розглянути справу за його відсутності. Апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 10 квітня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить розгляд апеляційної скарги проводити без його участі. Апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі. У ст. 372 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи положення ст. 372 ЦПК України та зважаючи на заяви учасників справи про розгляд справи у їх відсутність, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи у відсутність її учасників. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи унаслідок загального захворювання (а.с.6). ОСОБА_1 є внуком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.22-25). Згідно із відповіддю головного спеціаліста командування ЗСУ ОСОБА_4 від 26 березня 2024 року, гранатометника 2 відділенння 2 взводу ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 повідомлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи, а факт постійної сторонньої допомоги повнолітній особі підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії (а.с.7). Згідно із заявою ОСОБА_2 від 12 грудня 2024 року, догляд за ним здійснює ОСОБА_1 , інших осіб, які б могли його доглядати, немає (а.с.12). Відповідно до актів обстеження житлового-побутових умов від 07 лютого 2024 року, від 13 грудня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1980 року проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . Постійний догляд за ОСОБА_2 здійснює ОСОБА_1 (а.с.14-17). Згідно із довідкою-випискою від 17 грудня 2024 року, виданою виконавчим комітетом Погребищенської міської ради, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті дійсно проживала разом із ОСОБА_2 та вела із ним спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18). Відповіддю т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 від 30 грудня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що відповідно до наданих ним документів підставою його звільнення може бути необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Надані ОСОБА_1 документи підтверджують, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи та потребує постійного догляду, однак заявник не є його родичем другого ступеня споріднення. Встановлений судом юридичний факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та ведення ним спільного господарства стане підтвердженням належності його до другого ступеня споріднення з ОСОБА_2 (а.с.8-10). Згідно із відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 від 17 липня 20215 року, ОСОБА_1 повідомлено, що ним не надано підтвердження факту спорідненості з інвалідом, за яким він доглядає, а тому його рапорт про звільнення із військової служби був відхилений (а.с.11). Оскільки ОСОБА_2 має потребу у постійному догляді, а ОСОБА_1 є єдиною особою, хто може такий догляд здійснювати, однак, проходить військову службу, відтак в останнього виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про встановлення факту родинних стосунків. Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини другої вказаної статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. За змістом ч. 1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5 роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи вважав, що заявником ОСОБА_1 не доведено факт перебування із ОСОБА_2 у родинних відносинах та наявність між ними другого ступеня споріднення. Конструктивний аналіз норми абзацу 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військовий службу» дозволяє дійти висновку, що військовослужбовці звільняються з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї саме другого ступеня споріднення, а не іншої особи, зокрема тієї, із якою він не перебуває у родинних відносинах. А відтак, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви. Обґрунтовуючи вимоги заяви ОСОБА_1 посилався на те, що його бабка по материній лінії ОСОБА_3 проживала з ОСОБА_2 . Тобто заявник вважає себе онуком ОСОБА_2 . Для того, щоб встановити, що заявник є онуком, першочерговим є встановлення того факту, що ОСОБА_2 є його дідом. У заяві ОСОБА_1 лише згадує про те, що його баба до дня смерті проживала разом із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, однак, відповідного судового рішення, де б було встановлено це, надано не було. Як зазначено у листі т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_7 №10842 від 20 грудня 2024 року, факт того, що ОСОБА_2 був співмешканцем бабусі ОСОБА_1 не підтверджений належним чином. За змістом п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу розглядаються судом. Отже, доказ на підтвердження факту родинних відносин відсутній. ОСОБА_1 зазначає про те, що однією з підстав відмови суду у задоволенні заяви є посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, обставини якої є діаметрально протилежними, як і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22. Разом з тим, зі змісту рішення суду слідує, що суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме критерії, за яких справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду. Скаржник не мотивував в апеляційній скарзі неможливість застосування вказаних у рішенні висновків суду касаційної інстанції. Відхиляються також доводи скарги з приводу незастосування судом першої інстанції рішення Конституційного Суду України №5рп/99 у справі №1-8/99 від 03 червня 199 року, оскільки вказане рішення стосується змісту поняття «член сім`ї». Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 не звертався до суду із заявою про встановлення юридичного факту спільного проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю. Крім цього, за змістом ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці можуть бути звільнені з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, тобто існує дві нерозривні ознаки особи: «член сім`ї» та «наявність споріднення», тобто навіть встановлення того факту, що особа є членом сім`ї особи, за якою необхідно здійснювати догляд, не достатньо для звільнення з лав Збройних сил України. За викладених вище обставин, у даній справі не може бути застосовано принцип «суд знає закони», адже застосування цього принципу притаманне справам позовного провадження, коли суд встановлює суть спірних правовідносин. Окреме провадження - це не спір, а встановлення певного факту. Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 20 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 квітня 2026 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук Т.М. Шемета