Ухвала КЦС ВС № 367/10409/25

УХВАЛА 17 квітня 2026 року м. Київ справа № 367/10409/25 провадження № 61-4392ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Олексою Людмилою Анатоліївною, на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2025 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки відмовлено. Роз`яснено позивачу, його право на звернення з адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду. Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2025 року скасовано. Справу направлено на продовження розгляду до суду першої інстанції. У квітні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Олексою Л. А., на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року. У касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позовна заява містить вимоги до суб`єкта владних повноважень. Позивач не має цивільних прав щодо спірної земельної ділянки, а оспорює рішення відповідача з мотивів належності таких земель до земель загального користування. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України). Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України). Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , обґрунтований тим, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 13 грудня 2018 року № 61-9-VIII затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передано відповідачам (в рівній частині по 1/3 кожному) ділянку із кадастровим номером 3210946200:01:008:0076 площею 0, 0888 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вказана земельна ділянка є провулком загального користування. ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки, своєї згоди на безкоштовну передачу провулку загального користування в приватну власність відповідачів не надавав. Позивач вважає, що у зв`язку із передачею ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 земельної ділянки із кадастровим номером 3210946200:01:008:0076 площею 0, 0888 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд порушено його права як користувача провулком загального користування, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого права. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції вказав, що перед судом поставлено правове питання дослідження правомірності дій відповідача при здійсненні владних управлінських функцій, а саме ухвалення рішення органу місцевого самоврядування та про державну реєстрацію земельної ділянки, зокрема у позові не заявлено вимоги до фізичних осіб, тому спірні правовідносини у справі є публічно-правовими та підпадають під юрисдикцію адміністративного суду. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що прийняття Коцюбинською селищною радою 13 грудня 2018 року рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою АДРЕСА_1 » є стадією передання земельної ділянки у власність відповідачам, які в подальшому вчинили дії щодо її реєстрації у встановленому законом порядку, тому позовні вимоги ОСОБА_2 спрямовані на оскарження правомірності передання спірної земельної ділянки у власність відповідачам, яким порушено його права як користувача провулком загального користування. Верховний Суд погоджується з доводами та висновком суду апеляційної інстанції. У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України). Пунктом 2 частини першої 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. У порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, і їх особливістю є участь у справі фізичної особи як сторони спору. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) та від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (провадження № 14-355цс19). Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 818/337/17 зазначив, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Отже, вказаний позов подано позивачем з метою захисту його права користування. Відповідно заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного судочинства, так як випливають з цивільних правовідносин. Враховуючи вищевказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги спростовуються вищенаведеним, зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди із судовими рішеннями, висновків судів не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають. Правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення а тому касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись частинами третьою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Олексою Людмилою Анатоліївною, на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування рішення про державну реєстрацію земельної ділянки відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. Ю. Гулейков Д. Д. Луспеник