Ухвала КАС ВС № 420/12833/24
від 16.04.2026 · АдміністративнаУХВАЛА 16 квітня 2026 року м. Київ справа № 420/12833/24 адміністративне провадження № К/990/15910/26 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Одеського окружного адміністративного суду на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 420/12833/24 за позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Одеського окружного адміністративного суду, в повному обсязі, бюджетними асигнуваннями на проведення видатків, з виплати суддівської винагороди, за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01 січня 2024 року - 3028 грн); - зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Одеський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати належної суддівської винагороди, за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - 3028 грн; - визнати протиправними дій Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн; - зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 3028 гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми встановлених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року - скасовано, прийнявши у справі нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Одеського окружного адміністративного суду, в повному обсязі, бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01 січня 2024 року - 3028 грн). Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Одеський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди, за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - 3028 грн. Визнано протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 грн. Зобов`язано Одеський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2024 року по 31 травня 2024 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 3028 грн, з утриманням з цієї суми встановлених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Одеський окружний адміністративний суд подав касаційну скаргу до Верховного Суду. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Перевіривши касаційну скаргу позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Так скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.09.2021 у справі №160/15370/20, від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20, від 22 липня 2021 року у справі №260/3598/20, від 29 липня 2021 року у справі №340/1727/20, від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020 та від 28 липня 2021 року у справі №340/1901/20, від 05 серпня 2021 року у справі №12182/20, від 09 вересня 2021 року у справі №120/5243/20-а, від 29 вересня 2021 року у справі №160/15370/20. Так суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду. Слід зазначити, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається норма права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду із зазначенням дати її прийняття та номеру справи; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок. При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. Посилаючись на неврахування висновку Верховного Суду, заявник не зазначає конкретні норми права, які були застосовані судом без урахування висновку Верховного Суду. Також заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом, на його думку, були зроблені висновки. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, У Х В А Л И В : Касаційну скаргу Одеського окружного адміністративного суду на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі № 420/12833/24 за позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська