Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/5480/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/5480/25 пров. № А/857/38003/25 суддя в 1-й інстанції Гаврилко С.Є. Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Кушнір В.О., суддів Заверухи О.Б., Гінди О.М. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року, ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Ужгород у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА 1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №154750006009 від 14 лютого 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року відповідно до трудової книжки від 18.02.1980, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 06 лютого 2025 року. 1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року позов задоволено повністю. 1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт вказує, що позивачеві не було зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 18 лютого 1980 року та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1986 року, а саме період роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року, оскільки в ці періоди ОСОБА_1 працював на підприємствах, які розташовані на території Литовської Республіки та не надав формуляри, які підтверджують, що цей стаж є страховим відповідно до законодавства іншої сторони, а відтак позивачу було відмолено в призначенні пенсії через відсутність стажу роботи. Також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно поклав зобов`язання на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оскільки позивач не проживає на території, що обслуговується ними. Вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. 1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню. ІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 06 лютого 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №154750006009 від 14 лютого 2025 року, оскільки страховий стаж роботи позивача становить 18 років 1 місяць 22 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 18 лютого 1980 року та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1986 року, а саме період роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року, оскільки в ці періоди ОСОБА_1 працював на підприємствах, які розташовані на території Литовської Республіки. Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з цим позовом. 2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Статтею 1 Закону України №1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно статті 8 частини 1 пункту 1 Закону України №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до статті 9 частини 1 Закону України №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року від 22 до 32 років. Положеннями статті 24 частин 1, 2 та 4 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До 01 січня 2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі по тексту - Закон України №1788-ХІІ). Згідно статті 56 Закону України №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до статті 62 частиною 1 Закону України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637). Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637. Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно трудової книжки серії від 18 лютого 1980 року та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1986 року у позивача наявні записи за періоди його роботи, а саме, дата про прийом на роботу та звільнення з роботи, відповідні номери наказів, назва організації є чіткими, відомості завірені підписом посадової особи та печаткою, то суд вважає їх прийнятними, що дає право на зарахування позивачу спірних періодів його роботи. Спірний період трудової діяльності позивача підтверджується уточнюючими довідками, виданими на території Литовської Республіки (а.с.20-31). Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Відповідно до абзацу 1 пункту 2.10 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58. Законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Позивачу було відмовлено у зарахуванні до страхового стражу періодів роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року, оскільки в ці періоди ОСОБА_1 працював на підприємствах, які розташовані на території Литовської Республіки. Згідно статті 4 частини 2 Закону України №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Для врегулювання питань, пов`язаних із призначенням та виплатою пенсії між Україною та Литовською Республікою укладено: Угоду між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 27.09.1994, яка ратифікована Законом №166/95-ВР від 16.05.1995 (далі - Угода); Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23.04.2001, який ратифікований Законом України від 10.01.2002 №2928-111 (далі - Договір); Угоду між Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством соціальної охорони і праці Литовської Республіки про порядок реалізації Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 09.12.2015 (далі - Угода від 09.12.2005); Технічну угоду між Пенсійним фондом України та Службою закордонних виплат Управління фонду державного соціального страхування Литовської Республіки про порядок призначення, переказу та виплати пенсій від 19.01.2010. Згідно статті 3 Угода охоплює нижчеперелічені види пенсій соціального страхування (трудові пенсії"): а) пенсії по інвалідності; б) пенсії по старості (за віком); в) пенсії за вислугу років; г) пенсії в разі втрати годувальника. Статтею 6 Угоди передбачено, що при визначенні права на пенсію повністю зараховується страховий (трудовий) стаж, в тому числі в пільговому обчисленні, набутий згідно з законодавством кожної Договірної Сторони, незалежно від того, яка частка страхового (трудового) стажу набута на території тієї чи іншої Договірної Сторони. При призначенні пенсії на пільгових умовах та за вислугу років зараховується тільки стаж, набутий згідно з законодавством кожної з Договірних Сторін, у відповідній системі або на тій же посаді, роботі чи професії. Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від ратифікований Законом України від 10.01.2002 № 2928-ІІІ набув чинності для України 08 лютого 2002 року. Статтею 2 встановлено, що Договір поширюється на передбачені законодавством кожної із Сторін нижче перераховані види соціального забезпечення: в Україні пенсії за віком; пенсії по інвалідності; пенсії за вислугу років; пенсії у разі втрати годувальника; пенсії та відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання, та у випадку його смерті з цих причин; допомоги по тимчасовій непрацездатності (хворобі), по вагітності та пологах; допомоги сім`ям з дітьми; допомоги по безробіттю; допомоги на поховання. Відповідно до статті 3 частиною 1 Договору цей договір регламентує соціальне забезпечення осіб, що проживають на території однієї із сторін, на яких поширювалось чи поширюється законодавство однієї або обох сторін. Згідно статті 5 частинами 1 та 2 Договору визначено, що право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги. Якщо цим договором не передбачено інше, не може бути відмовлено у призначенні пенсії та допомоги, а також відшкодуванні шкодив на які в особи виникає право відповідно до законодавства однієї сторони, а призначені не підлягають зменшенню, призупиненню або припиненню їх виплати з тієї причини, що ця особа проживає на території іншої сторони. Згідно статті 13 частини 1 та 2 Договору при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі. Якщо законодавство однієї Сторони зумовлює призначення пенсій за стаж, накопичений у відповідній професії або на відповідній роботі, то при призначенні таких пенсій зараховуються періоди, накопичені на підставі законодавства іншої Сторони у тій же професії, або на тій же роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, що дають право на зазначені пенсії, то ці періоди зараховуються для призначення пенсій на загальних підставах. Статтею 33 частиною 2 Договору передбачено, що при виникненні страхового випадку після набрання чинності цим Договором за весь страховий (трудовий) стаж, накопичений з 01.01.1992, зобов`язання по наданню зацікавленій особі відповідної пенсії приймається Стороною, відповідно до законодавства якої цей стаж був накопичений. За весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 01.01.1992 на території колишнього СРСР, зобов`язання по наданню зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає в момент звернення за призначенням пенсії. Відповідно до положень статті 5 Договору право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги. Згідно статті 13 Договору при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї Сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі. При призначенні пенсії уповноважений орган України до стажу роботи повинен зараховувати також і стаж, набутий заявником у Литовській Республіці. Відповідно до статті 15 Договору (зі змінами внесеними Угодою між Україною та Литовською Республікою про внесення зміні доповнень до Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 08.12.2017 (Дата набрання чинності для України: 29.09.2022) у разі застосування положень статті 13 цього Договору компетентна установа кожної зі Сторін розраховує розмір пенсії та виплачує її тільки за страховий (трудовий) стаж, накопичений відповідно до законодавства, що застосовується цією компетентною установою, а також за радянський стаж, зарахований відповідно до пунктів 2,3 цієї статті, крім випадків, визначених у статті 16 цього Договору. Радянський стаж зараховується і пенсія за цей стаж призначається особі компетентною установою тієї сторони, на території якої накопичено більший страховий (трудовий) стаж. При однаковій тривалості страхового (трудового) стажу, накопиченого на території Сторін, радянський стаж зараховує компетентна установа тієї Сторони, в якій особа була застрахована в останній раз. У разі призначення особі пенсії іншого виду або перегляду розміру пенсії при поданні додаткових документів про страховий (трудовий) стаж, накопичений на території Сторін, або про радянський стаж, а також в інших випадках, передбачених законодавством Сторін, компетентна установа, що зараховує радянський стаж, не змінюється. Згідно статті 1 пункту 1 підпункту 12 Договору «радянський стаж» період роботи до 01.06.1991 на території колишнього СРСР, за винятком територій України та Литовської Республіки, що зараховується до страхового (трудового) стажу згідно із законодавством кожної зі Сторін (при застосуванні статей 13-15 цього Договору). Відповідно до статті 33 частини 2 Договору за весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 01.01.1992 на території колишнього СРСР, зобов`язання по наданню зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає в момент звернення за призначенням пенсії. Угода від 09.12.2005 регулює порядок реалізації Договору, визначає компетентні установи, уповноважені призначати та виплачувати пенсії та допомогу згідно з Договором. Статтею 3 Угоди від 09.12.2005 встановлено, що відповідно до пункту 3 статті 27 Договору компетентними установами в Україні, зокрема, є: Пенсійний фонд з питань призначення, переказу та виплати пенсій, а також виплати допомоги на поховання пенсіонерів. Згідно пункту 3 статті 6 Угоди 09.12.2005 якщо в особи виникає право на пенсію тільки у результаті підсумовування страхового (трудового) стажу, яке ця особа отримала згідно із законодавством обох Сторін, то в пункті 1 вказані компетентні установи надають одна одній довідку про страховий (трудовий) стаж, набутий відповідно до чинного законодавства Сторін після 01.01.1992. Стаж роботи набутий до 01.01.1992 (радянський стаж) зараховується до стажу роботи при призначенні пенсії без додаткових документів, у тому числі формулярів, передбачених Технічною угодою між Пенсійним фондом України та Службою закордонних виплат Управління фонду державного соціального страхування Литовської Республіки про порядок призначення, переказу та виплати пенсій від 19.01.2010. Згідно записів у трудовій книжці позивача від 18.02.1980 та вкладишу до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1986 року, а також довідки від 08 вересня 2022 року № 60А6-13-73 підтверджено той факт, що ОСОБА_1 працював на Вакару лайву ремонтному підприємстві. Прийнятий 21 серпня 1984 року до транспортно-складського цеху на посаду машиніста козлового крану та був звільнений 28 липня 1986 року. Відповідно до довідки про трудовий стаж від 04 жовтня 2022 року №ZUM-117 підтверджено, що в період з 11 квітня 1988 року по 16 січня 1992 року позивач працював на Клайпедській базі океанського риболовного флоту, Виробничому об`єднанні рибної, промисловості Литви «Литрибпром», Литовському державному підприємстві рибного флоту «Море» (а.с.8-16, 20-31). У позивача наявна довідка про страхові виплати для призначення пенсії від 04 жовтня 2022 року №ZUM-117 за період з 11 квітня 1988 року по 16 січня 1992 року та довідка про нарахування заробітної плати за період з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року (а.с.26). Усі зазначені документи, разом із нотаріально завіреним перекладом, були належним чином подані до Пенсійного фонду України для розгляду заяви призначення пенсії за віком. Однак, незважаючи на їх належне оформлення та відповідність пенсійному законодавству, ці матеріали фактично не були враховані під час розгляду заяви Позивача про призначення пенсії. Таким чином, «радянський стаж» зараховується до стажу роботи позивача при призначенні пенсії без надання додаткових документів, у тому числі формулярів, передбачених Технічною угодою між Пенсійним фондом України та Службою закордонних виплат Управління фонду державного соціального страхування Литовської Республіки про порядок призначення, переказу та виплати пенсій від 19.01.2010. Періоди трудової діяльності за межами України у республіках колишнього СРСР, а саме на території Литовської Республіки з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року мають бути зараховані до загального страхового стажу ОСОБА_1 . Щодо тверджень апелянта, що суд протиправно зобов`язав його призначити пенсію, оскільки позивач не проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, суд зазначає наступне. Аналіз пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, свідчить про те, що рішення про призначення пенсії приймає той орган, що визначений за принципом екстериторіальності. Тобто всі дії щодо призначення пенсії вчиняє саме даний територіальний підрозділ Пенсійного фонду України. Натомість на територіальний підрозділ Пенсійного фонду України за місцем реєстрації (проживання) особи, після прийняття рішення про призначення пенсії та отримання електронної пенсійної справи через засоби програмного забезпечення, покладається обов`язок лише здійснення виплати пенсії. Отже, враховуючи те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а органом, визначеним для розгляду цього питання за принципом екстериторіальності - є ГУ ПФУ в Закарпатській області, належним способом поновлення порушеного права позивача, окрім зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів, є зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року на території Литовської Республіки, а тому оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню та зобов`язанню Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 06 лютого 2025 року та зарахувати до страхового стажу позивачу періоди роботи з 21 серпня 1984 року по 28 липня 1986 року, з 29 липня 1986 року по 08 квітня 1988 року, з 11 квітня 1988 року по 01 січня 1989 року та з 02 січня 1989 року по 16 січня 1992 року на території Литовської Республіки. 2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі №260/5480/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. О. Кушнір судді О. Б. Заверуха О. М. Гінда