Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/4516/25-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/4516/25-а Головуючий у 1-й інстанції:Григораш В.О. Суддя-доповідач: Гонтарук В. М. 16 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. 31 березня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 09.06.2023 старшим державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №71989300 з виконання постанови №ЕАР 6432451 виданого 20.01.2023 Національною поліцією України Департаментом патрульної поліції управління патрульної поліції у м. Києві, якою стягнуто з ОСОБА_1 680,00 грн. В межах вказаного виконавчого провадження відповідачем прийнято наступні рішення: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.06.2023, постанову про стягнення виконавчого збору від 09.06.2023, постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2023, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.12.2023, постанову про арешт коштів боржника від 24.12.2023, постанову про розшук майна боржника від 24.12.2023 та постанову про арешт коштів боржника від 22.11.2024. 19.07.2023 державним виконавцем Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №72300545 з примусового виконання постанови Оболонського районного суду м. Києва №756/1997/23 від 20.02.2023, яким з ОСОБА_1 стягнуто штраф у сумі 17000,00 грн. В межах вказаного виконавчого провадження відповідачем також прийнято наступні рішення: постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.07.2023, постанову про стягнення виконавчого збору від 19.07.2023, постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.08.2023, постанову про розшук майна боржника від 13.11.2023 та постанову про арешт коштів боржника від 01.08.2023. Оскільки позивачу в липні 2025 року стало відомо, що відносно нього відкрито виконавчі провадження, 11.08.2025 позивач звернувся із скаргою до начальника Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", в якій просив визнати протиправними та скасувати рішення державного виконавця, які прийняті в межах виконавчих проваджень №71989300 та №72300545. Розглянувши вказану скаргу, начальник Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 09.09.2025 повідомив позивача, що оскільки він є боржником в межах виконавчих проваджень №71989300 та №72300545, то подана заява не може розглядатися як скарга у відповідності до ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та буде розглянуто як звернення у відповідності до Закону України "Про звернення громадян". Також, 09.09.2025 начальником Вишгородського відділу державної виконавчої у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в порядку здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішення, проведено перевірку законності виконавчого провадження №72300545, за результатами якої винесено постанову. Відповідно до вказаної постанови, визнано, що дії оператора комп`ютерного набору Вишгородського відділу державної виконавчої у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Потапенко К.С. під час здійснення реєстраційних дій по внесенню даних до АСВП по ВП №72300545 такими, що не відповідають вимогам ст. 308 КУпАП. Не погоджуючись із діями Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) при розгляді скарги від 11.08.2025, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» N1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон Nl404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі ст.5 Закону N1404-VIII, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону N1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною 1 статті 18 Закону N1404-VIII, визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону N1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону N1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Частиною 6 ст.26 Закону N1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно з ч. 1, 2 ст. 63 Закону N1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Виконавчий документ повинен відповідати статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у виконавчому документі обов`язково мають бути зазначені його назва, дата видачі, найменування органу, посадової особи, що видали документ, дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ, найменування стягувача і боржника, їх адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи (для громадян), номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб), а також резолютивна частина рішення, дата набрання чинності рішенням та строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписано уповноваженою посадовою особою та скріплено печаткою. Відповідно до частини 1 статті 24, Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. В свою чергу державний виконавець, якщо виконавчий документ відповідає усім вищезазначеним вимогам та його пред`явлено до виконання у межах встановленого законом строку і до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення, відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний: прийняти цей виконавчий документ до виконання та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження підлягають надсиланню стягувачу та боржникові рекомендованим поштовим відправленням не пізніше наступного робочого дня. Відповідно до ч.3 ст.26 Закону N1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Згідно з ч.1 ст.24 Закону N1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. До виконання приймаються виконавчі документи за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону N1404-VIII, передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Тобто, Законом N1404-VIII саме на виконавця покладено обов`язок встановити чи пред`явлено виконавчий документ за належним місцем виконанням, відповідно до ч.1 ст.24 Закону N1404-VIII. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що питання з`ясування місця проживання боржника та/або місця розташування його майна передує відкриттю виконавчого провадження та має вирішальне значення для вирішення питання про те чи дотримано порядок пред`явлення виконавчого листа до виконання. Інформація щодо місця проживання може бути встановлена різними шляхами, зокрема і на підставі документів, які подані стягувачем разом із виконавчим документом, доступу до відповідних електронних реєстрів, тощо. Відповідно до положень Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Також, статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист. Аналіз вищенаведених правових норм чинного законодавства свідчить про те, що державний виконавець зобов`язаний в тому числі перевіряти місце проживання боржника. З матеріалів справи, встановлено, що ОСОБА_1 13.03.2002 року був виданий паспорт громадянина України. Згідно паспортних даних, позивач був зареєстрований в с. Коритне, Чернівецької області, а в подальшому за адресою: АДРЕСА_1 . Також, як вбачається із відомостей, які зазначені в паспорті громадянина України, ОСОБА_1 був знятий з місця реєстрації та проживав без реєстрації за адресою : АДРЕСА_2 до 13 серпня 2021 року, що підтверджується довідкою Банилівської сільської ради Коритненського старостинського округу від 19.08.2025 року №02-18/910. Водночас, досліджуючи матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірних постановах адреса боржника зазначена: АДРЕСА_3 . При цьому, матеріали адміністративної справи не містять, а відповідачем не надано жодних інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має місце проживання/перебування у АДРЕСА_3 ., як те зазначено у спірних постановах. Більше того, колегія суддів звертає увагу, що як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції позивачем було надано довідки Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 29.07.2025 року та від 04.03.2026 року зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 13.08.2021 року перетнув державний кордон Київ - Мадрид та станом на 04.03.2026 року до України не повертався. Тобто, вказані обставини підтверджують, що ОСОБА_1 не міг бути суб`єктом адміністративного правопорушення у межах справ № 756/1997/23 згідно постанови Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року та постанови №ЕАР6432451 від 20.01.2023 року про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки станом на час прийняття вищезазначених постанов позивач був відсутній на території України, що підтверджується вищеописаними доказами. Проте, не зважаючи на вказані обставини, у оскаржуваних постановах Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначена адреса боржника - ОСОБА_1 : Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса,36. Суд першої інстанції при прийнятті рішення вказані обставини залишив поза увагою та не надав їм оцінки. Частиною 4 статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Колегія суддів наголошує, що з метою з`ясування усіх обставин справи, судом було витребувано, як у позивача, так і у відповідача докази по справі. На виконання вказаної ухвали від позивача надійшли додаткові пояснення та докази. Однак, відповідач вимоги ухвали не виконав, у зв`язку з чим колегія суддів провела розгляд справи за наявними матеріалами. Крім того, досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП № 72300545 від 19.07.2023 року по постанові №756/1997/23 Оболонського районного суду м. Києва взагалі не містить відомостей про ідентифікаційний код ОСОБА_1 , згідно якого можна було б ідентифікувати, що саме позивач є суб`єктом правопорушення. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що спірні постанови відносно ОСОБА_1 винесені тільки на підставі прізвища, ім`я та по батькові, що не може вважатись ідентифікацією особи. Як зазначено у частині першій статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що під час винесення спірних постанов відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, необґрунтовано, без врахування усіх обставин. Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просив суд: - визнати протиправними дії Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), що полягає не задоволенні скарги від 11.08.2025 та не скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023 та похідних від неї та постанови про відкриття виконавчого провадження №7230545 від 19.07.2023 та похідних від неї; - зобов`язати Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ): скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023 та похідні від неї постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023; постанову про стягнення виконавчого збору від 09.06.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 09.06.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №71989300 від 24.12.2023; постанову про арешт коштів боржника від 24.12.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про розшук майна боржника від 24.12.2023 у виконавчому провадженні №71989300; скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.11.2024 у виконавчому провадженні №71989300; - зобов`язати Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ): скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №72300545 від 19.07.2023 та похідні від неї постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №72300545 від 19.07.2023; постанову про стягнення виконавчого збору від 19.07.2023 у виконавчому провадженні №72300545; постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.08.2023 у виконавчому провадженні №72300545; постанову про арешт коштів боржника від 01.08.2023 у виконавчому провадженні №72300545; постанову про розшук майна боржника від 13.11.2023 у виконавчому провадженні №72300545. Однак, колегія суддів дослідивши обставини справи дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не може мати ознаки повного відновлення його порушених прав. Ефективним захистом порушених прав у КАС України є спосіб, що реально поновлює право, а не лише декларує його порушення. Згідно з практикою Верховного Суду, захист має бути адекватним, припиняти правопорушення, унеможливлювати повторні порушення та забезпечувати остаточне вирішення спору. Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 8 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом. Колегія суддів також звертає увагу, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України. Зокрема, вимога ефективності міститься у таких нормах КАС України: частинах першій та другій статті 2 (завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо); частині другій статті 5 (захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); абзаці 2 частини другої статті 9 (суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень); частині четвертій статті 242 (судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень). Враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що відкриття виконавчого провадження щодо неналежної особи є істотним порушенням, тому колегія суддів приходить до висновку, що похідні від неї постанови в даному випадку є протиправними, а тому правильним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023; про стягнення виконавчого збору від 09.06.2023 у виконавчому провадженні №71989300; про арешт коштів боржника від 09.06.2023 у виконавчому провадженні №71989300; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №71989300 від 24.12.2023; про арешт коштів боржника від 24.12.2023 у виконавчому провадженні №71989300; про розшук майна боржника від 24.12.2023 у виконавчому провадженні №71989300; про арешт коштів боржника від 22.11.2024 у виконавчому провадженні №71989300; постанову про відкриття виконавчого провадження №72300545 від 19.07.2023 та похідні від неї постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №72300545 від 19.07.2023; про стягнення виконавчого збору від 19.07.2023 у виконавчому провадженні №72300545; про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.08.2023 у виконавчому провадженні №72300545; про арешт коштів боржника від 01.08.2023 у виконавчому провадженні №72300545; про розшук майна боржника від 13.11.2023 у виконавчому провадженні №72300545. У відповідності із ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З матеріалів справи встановлено, що за подання адміністративного позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн, згідно квитанції № 43 від 06.10.2025, та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір в сумі 3634 грн, згідно квитанції №42 від 27.01.2026 року. Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в загальній сумі 4845.20 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №71989300 від 09.06.2023; про стягнення виконавчого збору від 09.06.2023 у виконавчому провадженні №71989300; про арешт коштів боржника від 09.06.2023 у виконавчому провадженні №71989300; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №71989300 від 24.12.2023; про арешт коштів боржника від 24.12.2023 у виконавчому провадженні №71989300; про розшук майна боржника від 24.12.2023 у виконавчому провадженні №71989300; - постанову про відкриття виконавчого провадження №72300545 від 19.07.2023 та похідні від неї постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №72300545 від 19.07.2023; про стягнення виконавчого збору від 19.07.2023 у виконавчому провадженні №72300545; про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 01.08.2023 у виконавчому провадженні №72300545; про арешт коштів боржника від 01.08.2023 у виконавчому провадженні №72300545; про розшук майна боржника від 13.11.2023 у виконавчому провадженні №72300545. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ЄДРПОУ - 34961544) на користь ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 4845,20 грн (чотири тисячі вісімсот сорок п`ять гривень 20 коп). Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.