Ухвала ККС ВС № 642/2062/22

Ухвала 16 квітня 2026 року м. Київ справа № 642/2062/22 провадження № 51-406ск23 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 12 липня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року і ВСТАНОВИВ: Вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 12 липня 2024 року ОСОБА_4 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 5 ст. 111-1 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, в тому числі Державній митній службі України, а також займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності на строк 10 років, з конфіскацією майна. На підставі ст. 54 КК ОСОБА_4 позбавлений спеціального звання - радник митної служби III рангу. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, засуджений звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою. Суд перевірив касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК та встановив, що її подано із порушеннями п. 4, п. 5 ч. 2 названої статті. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК), невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка її подає, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для його скасування, які, на її думку, були допущені судом під час винесення судового рішення, навести конкретні аргументи в обґрунтування своєї позиції. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_4 висловлює незгоду з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку, ніж дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК не може бути предметом касаційного розгляду. Засудженому, який подав касаційну скаргу, потрібно врахувати те, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Повноваження суду касаційної інстанції визначено ст. 436 КПК, якою передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення. У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення місцевого та апеляційного судів і закрити кримінальне провадження. При цьому засуджений як підстави для закриття кримінального провадження вказує п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 284 КК, які є взаємовиключними. Тому ОСОБА_4 необхідно конкретизувати на якій підставі він просить закрити кримінальне провадження, а після цього конкретизувати й прохальну частину своєї скарги. Також Суд вважає за необхідне роз`яснити засудженому право на захист, передбачене ст. 20 КПК. Право на правову допомогу захисника за рахунок держави гарантоване ст. 59 Конституції України, п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК та п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Для належного складання касаційної скарги ОСОБА_4 може скористатись правовою допомогою захисника в порядку, визначеному Законом України «Про безоплатну правову допомогу». Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Якщо суд касаційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 429 КПК встановив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, то він постановляє ухвалу про залишення її без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Керуючись ч. 1 ст. 429 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 12 липня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2026 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів з дня отримання копії цієї ухвали. Роз`яснити, що касаційна скарга, залишена без руху, повертається, якщо особа не усунула її недоліків в установлений судом строк. Копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху надіслати засудженому. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3