LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС369/18971/23

від 06.04.2026 · Цивільна
Резолютивна:Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миклуш Марина Ігорівна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року та постанову К…

УХВАЛА 06 квітня 2026 року м. Київ справа № 369/18971/23 провадження № 61-1319ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миклуш Марина Ігорівна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, загальна вартість якого становить 2 626 918, 87 грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2025 року позов задоволено. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також транспортний засіб Volkswagen Polo, 2013 року випуску. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири та транспортного засобу за кожним. Стягнено з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8213,04 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року апеляційну скаргу відповідача частково задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2025 року скасовано в частині задоволення вимог про визнання майна спільною сумісною власністю, а також в частині розподілу судових витрат, та ухвалено в цій частині нову постанову. Відмовлено ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 8 052 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2025 року залишено без змін. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 610,40 грн. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8 052 грн. Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2026 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 000 грн. В іншій частині заяву залишено без задоволення. 26 січня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миклуш М. І., через підсистему «Електронний Суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2026року відмовлено у задоволенні клопотання представника заявника про відстрочення сплати судового збору; касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для подання нової редакції касаційної скарги, оформленої у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, та надання доказів надсиланнянової редакції касаційної скарги учасникам справи, доказів сплати судового збору. На виконання вимог вказаної ухвали представник заявника направив до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції з додатками, а також заяву про усунення недоліків, в які обґрунтував розмір судового збору за подання касаційної скарги. Окрім того, в заяві про усунення недоліків представник заявника порушує клопотання про зменшення розміру судового збору до 12 883,20 грн, а також просить продовжити строк для усунення відповідного недоліку. Також представник заявника уточнив прохальну частину касаційної скарги та просить суд касаційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини спірної квартири та 1/2 частини спірного автомобіля та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Крім цього, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2026 року продовжено строк для усунення недоліку касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миклуш М. І., на постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року. На виконання вимог вказаної ухвали представник заявника направив до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив квитанцію про сплату судового збору. Відповідно до частини дев`ятої статті 394 ЦПК України ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє не пізніше ніж через двадцять днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу (частина восьма статті 394 ЦПК України). Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Підставою касаційного оскарження судових рішень представник заявника визначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що суди застосували норми права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17, від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18, від 17 березня 2023 року у справі № 350/636/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 752/18272/18, від 20 березня 2024 року у справі № 569/4484/22, від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 10 грудня 2025 року у справі № 752/24412/23. Крім цього, представник заявника вказує, що суди порушивши норми процесуального права, не перевірили повноваження Кисель А. С., яка на день подання позову не мала статусу адвоката та у неї були відсутні повноваження представляти інтереси позивача. В свою чергу, позовну заяву, у тому числі ордер, було підписано особою на ім`я Яценко Д. С., яка жодним чиним не ідентифікувалась та не підтвердила право підписання вказаного позову. Також представник заявника вказує, що 24 грудня 2025 року в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції інший представник позивача - Старовойтова Д. А. під час технічного запису додатково підтвердила те, що позовну заяву було подано саме фізичною особою Кисель А. С., яка не мала статусу адвоката. А тому, на думку представника заявника, суд першої інстанції зобов`язаний був залишити позов без розгляду, відповідно до частини першої статті 257 ЦПК України. Касаційна скарга оформлена відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, зокрема містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. З огляду на викладене, касаційний суд дійшов висновку про відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи. Керуючись статтями 389, 390 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Миклуш Марина Ігорівна, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року. Витребувати з Києво-Святошинського районного суду Київської області справу № 369/18971/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Роз`яснити учасникам справи право подати до суду касаційної інстанції з додержанням вимог статті 395 ЦПК України відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття касаційного провадження. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»