Постанова КЦС ВС № 331/536/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 року м. Київ справа № 331/536/22 провадження № 61-15949св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: начальник Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціна Вікторія Леонідівна, Комунальне підприємство Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року у складі судді Антоненка М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Подліянової Г. С., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заяви У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну боржника у справі за його позовом до начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціної В. Л., Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» (далі - КП БМР «Бердянський центральний ринок») про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі рішення суду у справі від 27 січня 2023 року № 331/536/22, з урахуванням ухвал про виправлення описок від 20 лютого 2023 року, 04 вересня 2023 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 отримав виконавчий лист від 14 березня 2023 року щодо стягнення з КП БМР «Бердянський центральний ринок» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 січня 2022 року до 27 січня 2023 року в розмірі 507 546,00 грн. На виконання вказаного рішення суду було направлено адвокатський запит до ГУ ДКС України в Запорізькій області про наявність у КП БМР «Бердянський центральний ринок» рахунків у ГУ ДКСУ Запорізької області. Листом від 18 лютого 2025 року № 07.2-08.1-10/1042 Бердянська міська рада (код ЄДРОПОУ 20525153), виконавчим органом якої є Виконавчий комітет Бердянської міської ради, а також КП БМР «Бердянський центральний ринок» (код ЄДРПОУ 05297447) не мають відкритих рахунків в Головному та територіальних управліннях Державної казначейської служби України Запорізької області. Із виконавчим листом ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та листом від 30 квітня 2025 року № 33758-1-261 його повідомлено, що на банківських рахунках, які зареєстровані за боржником, відсутні кошти для виконання виконавчого провадження № НОМЕР_1. Також повідомлено, що перевірити майновий стан божника неможливо. Посилаючись на означені обставини, заявник просив суд замінити боржника КП БМР «Бердянський центральний ринок» на Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області. Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Замінено боржника КП БМР «Бердянський центральний ринок» на Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції керувався тим, що невиконання судового рішення загрожує сутності права заявника на справедливий суд, підприємство боржника перебуває на тимчасово окупованій території, не здійснює свою господарську діяльність з причин, що не залежать від його волі, та не має можливості виконувати фінансові зобов`язання, КП БМР «Бердянський центральний ринок», хоч і є окремою юридичною особою, однак положення його статуту підтверджують зв`язок підприємства з власником, яким є Бердянська міська рада, а також участь власника у формуванні майна і загального управління. Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи У грудні 2025 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області на ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року. Касаційна скарга мотивована тим, що Бердянська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області є тимчасово створеним органом, який тимчасово виконує повноваження Бердянської міської ради. Безпосередньо Бердянська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області, як окрема юридична особа, яка утворена на період воєнного стану, не є власником КП БМР «Бердянський центральний ринок». Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що Бердянська міська військова адміністрація Бердянського району Запорізької області має нести солідарну відповідальність за борги із заробітної плати комунального підприємства, власником якого вона не є. Також судами не враховано правові позиції Верховного Суду, висловлені у постановах від 20 травня 2021 року у справі № 711/3297/17, від 18 травня 2020 року у справі № 711/3288/17-ц, від 22 червня 2022 року у справі № 401/2004/21. У лютому 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Рух справи у суді касаційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 грудня 2025 року касаційну скаргу Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області передано на розглядсудді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2026 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Олександрівського районного суду м. Запоріжжя матеріали справи № 331/536/22; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву. У лютому 2026 року матеріали справи № 331/536/22 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За змістом частини першої статті 412 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області підлягає задоволенню. Фактичні обставини справи Судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебувала справа № 331/536/22 за позовом ОСОБА_1 до начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціної В. Л., КП БМР «Бердянський центральний ринок», Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2023 року, з урахуванням ухвал про виправлення описок від 20 лютого 2023 року, 04 вересня 2023 року, позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження в. о. Бердянського міського голови, секретаря Бердянської міської ради від 21 січня 2022 року № 20-р «Про звільнення директора комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» ОСОБА_1 та розірвання укладеного з ним контракту до закінчення строку його дії». Визнано незаконним та скасовано розпорядження в.о. Бердянського міського голови, секретаря Бердянської міської ради від 27 січня 2022 року № 28-р «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 21 січня 2022 року № 20-р». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КП БМР «Бердянський центральний ринок». Стягнуто з КП БМР «Бердянський центральний ринок» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 січня 2022 року до 27 січня 2023 року в розмірі 507 546,00 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КП БМР «Бердянський центральний ринок» та середнього заробітку за один місяць. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2023 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано Бердянською військовою адміністрацією. Станом на день звернення до суду зі вказаною заявою рішення суду в частині стягнення з КП БМР «Бердянський центральний ринок» середнього заробітку за час вимушеного прогулу не виконано. Листом ГУ ДКСУ Запорізької області від 18 лютого 2025 року № 07.2-08.1-10/1042 заявника повідомлено про те, що Бердянська міська рада, виконавчим органом якої є Виконавчий комітет Бердянської міської ради, а КП БМР «Бердянський центральний ринок» не мають відкритих рахунків в Головному та територіальних управліннях Державної казначейської служби України Запорізької області. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Зазначена норма кореспондується з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав і обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі. Задовольняючи заяву про заміну боржника у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що у цій справі наявні обставини, зумовлені воєнним станом, окупацією значної частини Запорізької області та створенням військових адміністрацій. КП БМР «Бердянський центральний ринок» перебуває на тимчасово окупованій території м. Бердянська, не було релоковане його власником з метою продовження господарської діяльності на підконтрольній території, отже, підприємство не здійснює свою господарську діяльністі з причин, що не залежать від його волі, та не має можливості виконувати фінансові зобов`язання.КП БМР «Бердянський центральний ринок» є окремою юридичною особою, що підтверджується положеннями статуту. Водночас положення статуту підтверджують зв`язок підприємства з власником, яким є Бердянська міська рада, зокрема участь власника у формуванні майна і загального управління. Тому Бердянська міська військова адміністрація, як правонаступник Бердянської міської ради, несе відповідальність за невиконання судового рішення про стягнення з КП БМР «Бердянський центральний ринок». З таким висновком не погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне. Відповідно до Статуту КП БМР «Бердянський центральний ринок», затвердженого рішенням Бердянської міської ради від 30 вересня 2021 року № 10, підприємство засновано на комунальній власності територіальної громади м. Бердянська і є самостійним суб`єктом господарювання. КП БМР «Бердянський центральний ринок» відповідно до Статуту є юридичною особою, має відокремлене майно, власні рахунки, право від свого імені укладати договори, набувати майнові і немайнові права, нести обов`язки та бути позивачем і відповідачем в суді. Пунктом 2.1 Статуту передбачено, що підприємство створено з метою ефективного використання комунального майна, отримання прибутку від здійснення господарської діяльності, надання послуг на комерційній основі. Згідно з пунктом 3.4 Статуту підприємство не відповідає за зобов`язаннями держави та власника, а власник і держава не відповідають за зобов`язаннями підприємства. Підприємство самостійно планує і здійснює свою виробничо-господарську (комерційну) діяльність та іншу діяльність, а також відповідно до чинного законодавства самостійно визначати форми, системи, розмір і види оплати праці (пункт 3.6, 3.8). Пунктами 8.3, 8.6 Статуту визначено, що підприємство при здійсненні господарської та іншої діяльності має право за власною ініціативою приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України та чинному Статутові. Дохід підприємства формується з надходжень від господарської діяльності на комерційній основі після покриття витрат на оплату праці найманого персоналу і матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманого персоналу. Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». Стаття 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (стаття 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад. Відповідно до статті 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень. Водночас стаття 21 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону (стаття 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан, введений 24 лютого 2022 року, неодноразово продовжувався та діє і на цей час. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (пункт 8 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Абзацом першим пункту 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови. Указом Президента України від 18 серпня 2022 року № 587/2022 утворено Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області. Згідно з постановою Верховної Ради України «Про здійснення начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 22 жовтня 2022 року у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, серед іншого, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження Бердянської міської ради, її виконавчого комітету, Бердянського міського голови. Відповідно до частини третьої статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Крім того, субсидіарна відповідальність органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями комунальних комерційних підприємств не настає, крім випадку, якщо буде доведено, що комунальне комерційне підприємство було доведено до банкрутства саме діями його засновника (учасника) - органу місцевого самоврядування. Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 711/3288/17 (провадження № 61-25288сво18). Таким чином, висновки судів про те, що Бердянська міська військова адміністрація, як правонаступник Бердянської міської ради, має нести субсидіарну відповідальність перед позивачем за невиконання рішення в частині стягнення з КП БМР «Бердянський центральний ринок» середнього заробітку, є безпідставними та суперечать положенню частини третьої статті 96 ЦК України та сталій судовій практиці Верховного Суду. У справі, яка переглядається, встановлено, що діяльність КП БМР «Бердянський центральний ринок» як юридичної особи не припинена у встановленому законом порядку. При цьому саме по собі перебування населеного пункту, де фактично було розташоване підприємство, під окупацією, не є тими обставинами, що звільняють роботодавця від обов`язку з оплати праці працівників та відповідно від виконання рішення про стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу. Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2025 року у справі № 337/4651/23 (провадження № 61-11129св24). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування частин п`ятої та шостої статті 442 ЦПК України знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. Тому ухвала Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року про заміну сторони виконавчого провадження та постанова Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року підлягають скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника виконавчого провадження. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області задовольнити. Ухвалу Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2025 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Галіціної Вікторії Леонідівни, Комунального підприємства Бердянської міської ради «Бердянський центральний ринок» про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк