Постанова Закарпатський апеляційний суд № 304/1482/25

Справа № 304/1482/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15.04.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., перевіривши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 на постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2026 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. Відповідно до постанови суду, - двадцять першого червня 2025 року о 18.35 год. ОСОБА_1 , керуючи по вулиці Ужанській у місті Перечин Ужгородського району Закарпатської області, транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», р/н НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України. На зазначену постанову судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у даній справі за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення, що відповідає положенню ст. 247 КУпАП. Одночасно просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови він отримав поштою 19 березня 2026 року, тому у порядку ст. 294 КУпАП просить поновити йому строк для подання апеляційної скарги, як такий, що пропущений з поважних причин. Ретельно перевіривши доводи клопотання, матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити з наступних підстав. У відповідності до ч. 2 ст. 287 КУпАП, постанову суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у порядку передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Вищевказана норма ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення. Із викладеного слідує, що законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив обрахування строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її винесення. Закон не містить приписів, які б створювали передумови для іншого обрахування строку на апеляційне оскарження, в тому числі для особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, як окремого суб`єкта права на апеляційне оскарження. Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов`язки, покладені на неї законом. При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Із матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова судді прийнята судом 19 лютого 2026 року, відтак у даному випадку строк на апеляційне оскарження починає перебіг з 20 лютого 2026 року і спливає 02 березня 2026 року, позаяк 01 березня 2026 року припадає на вихідний день. Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 у відділення Укрпошти 18 березня 2026 року (згідно трек-номеру, який зазначений на конверті) та надійшла до суду першої інстанції 08 квітня 2026 року (згідно штемпелю суду), тобто з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП. У якості поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що копію оскаржуваної постанови він отримав поштою 19 березня 2026 року. Проте, вказані обставини не можуть слугувати підставами для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_1 був достеменно обізнаний, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, про що свідчать його підписи, що він ознайомлений зі змістом протоколу. У справі також наявні: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке свідчить про те, що ОСОБА_1 особисто отримав повідомлення про дату та час розгляду справи (а.с. 14); розписка його представника-адвоката Штефаняка І.І. про передачу судової повістки ОСОБА_1 про з`явлення до суду (а.с. 19), а також містяться ряд клопотань адвоката Штефаняка І.І. про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового розгляду справи (а.с. 11; 15; 22). Окрім цього, матеріалами справи підтверджується те, що місцевий суд надіслав копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 у встановлений законом строк, на адресу, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №368818 від 21.06.2025. Вказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про наявність на стороні апелянта сукупності передумов, які вочевидь не створювали перепон для особи у реалізації права на захист, шляхом своєчасного подання апеляційної скарги. Апеляційний суд вертке увагу на те, що дата отримання копії судового рішення - не є тими обставинами, що змінюють порядок перебігу строку на апеляційне оскарження для ОСОБА_1 , а тому ці обставини не можуть бути визнані у якості поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім того, будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 вживав заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення до 02.03.2026 (в межах строку на апеляційне оскарження), проте мав перешкоди в його отриманні, матеріали справи не містять, не додано таких доказів і до апеляційної скарги. Отже, відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, початком строку на апеляційне оскарження постанови судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2026 року є день її проголошення, а не отримання її копії і будь-яких підстав вважати, що такий строк ОСОБА_1 пропущено з поважних причин - немає. Апеляційний суд зауважує, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Сукупність указаних обставин свідчать про відсутність об`єктивних обставин, які б безумовно свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а відтак і слугували підставами для задоволення клопотання. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, можливість поновлення строку на апеляційне оскарження закон пов`язує з тим, чи обставини, внаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов`язані вони з дійсно істотними перешкодами/ труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення до суду. Поряд із тим, апеляційний суд враховує і те, що суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Існування інших обставин, які би свідчили про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження, апеляційним судом не встановлено, на такі апелянт не посилається у клопотанні про поновлення пропущеного строку. Враховуючи те, що у клопотанні не наведено жодних переконливих доказів та мотивів про поважність причин, які позбавили ОСОБА_1 можливості оскаржити постанову судді в межах передбаченого законом строку, апеляційний суд доходить висновку, що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення від 19.02.2026, у зв`язку з чим, відсутні підстави для поновлення такого строку. На будь-які інші обставини (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не вказується. Отже, апеляційна скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ст. 294 КУпАП повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено. Приймаючи рішення про необхідність відмови ОСОБА_1 як особі, що її подала у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд також бере до уваги: положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати будь-які докази; що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення й не надано таких доказів, які би підтверджували поважність причин його пропуску; що пропущений строк є значним; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили. Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Керуючись ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2026 року, - відмовити. Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 на постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 19 лютого 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - повернути ОСОБА_1 , як особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага